Дмитро ГРИДЖУК: «Банкам доведеться вже цього року активно змінювати свої бізнес-моделі» - Економіка - dt.ua

Дмитро ГРИДЖУК: «Банкам доведеться вже цього року активно змінювати свої бізнес-моделі»

20 травня, 2011, 14:45 Роздрукувати Випуск №18, 20 травня-27 травня

В інтерв’ю DT.UA голова правління банку «Хрещатик» Дмитро ГРИДЖУК розповів про нинішній стан фінансово-банківської системи.

В інтерв’ю DT.UA голова правління банку «Хрещатик» Дмитро ГРИДЖУК розповів про нинішній стан фінансово-банківської системи, найактуальніші виклики для її подальшого розвитку, про проблеми відновлення кредитування, а також про необхідність консолідації банківської системи.

— Дмитре Миколайовичу, наше перше запитання традиційне: як ви оцінюєте нинішню ситуацію у фінансово-банківській системі і в чому вбачаєте основні виклики на найближче майбутнє?

— Відповідь на це запитання не буде однозначною. Тому я розділив би її на складові, оцінюючи ситуацію в банківській системі за кількома критеріями. По-перше, необхідно запитати себе, що відбувається з погляду післякризового відновлення довіри до банківської системи і національної грошової одиниці? По-друге, розв’язати проблеми з відновленням кредитування і прибутковістю системи. По-третє, треба усунути основні нормативно-правові перепони, що заважають розвитку ринку, провокуючи виникнення ризиків для його середньо- і довгострокової стабільності. І, нарешті, консолідація учасників ринку з метою вироблення загальних стандартів, принципів діяльності, корпоративної культури відповідно до найкращих світових стандартів.

З цих компонентів складно виокремити якийсь один — до кожного з них важливо поставитися дуже серйозно, щоб система була збалансованою і відповідала тим вимогам, які необхідні для повноцінного розвитку економіки.

— Що ж, давайте відповідати по пунктах. Чи повернулася довіра до банків?

— І так, і ні. З одного боку, ми бачимо хороший приплив депозитів у систему, їх рівень уже давно перевищив докризові показники. Це дало банкам можливість значно здешевити ресурсну базу, і нині ми спостерігаємо поступове зниження кредитних ставок. Якщо торік їх рівень значно перевищував 20% річних у гривні, то сьогодні для багатьох банківських продуктів він уже опустився нижче цієї позначки.

Важливу роль у цьому процесі відіграло торішнє зниження інфляції — уперше з 2003 року вона повернулася до однорозрядних параметрів (9,4%).

Вважаю, що якщо і цього року нам удасться, попри всі нинішні труднощі, не вийти далеко за рамки закладеного в бюджеті прогнозного значення інфляції (9,1%), то відсоткові ставки в банківській системі знижуватимуться і надалі. Їх рівень до завершального кварталу досягне 15—18% річних у гривні.

— Наскільки досяжна ця мета? Аналітики вже дружно прогнозують інфляцію цього року на рівні 11%.

— Цілком досяжна, хоча й існують очевидні виклики. У цьому сенсі величезне значення має досягнення заявленої Національним банком мети — поступового зниження до 2014 року рівня інфляції до 5% і нижче. Це стало б надзвичайно важливим чинником відновлення довіри як до банківської системи, так і до національної грошової одиниці. І тільки за такої умови можна всерйоз говорити про якісне зниження кредитних ставок і подовження строків позикових ресурсів у національній валюті. Отже, і економіка змогла б одержати той дешевший і довший ресурс, про який зараз так багато говорять.

На жаль, досягнення цієї мети залежить не тільки від кредитно-грошового регулятора. Необхідно враховувати і фіскальну складову, і майбутнє підвищення тарифів, і тенденції до зростання світових цін на продуктових і енергетичних ринках. На всі ці виклики повинен насамперед реагувати уряд.

— Уряду навряд чи вигідна надто активна боротьба з інфляцією — вищий її рівень допомагає вирішити проблеми з дефіцитом бюджету…

— Не думаю, що такий підхід має місце, бо тут, як і в медалі, є зворотний бік. Оскільки зниження інфляції дає, як ми вже говорили, більш стійке зростання економіки, це означає і підвищення реальних, а не інфляційних доходів бюджету.

До того ж існує ще один надзвичайно важливий чинник, на якому я хотів би зупинитися особливо. Підвищення довіри до гривні означатиме поступовий порятунок від одного з головних проблемних чинників, на грунті яких формується більшість сьогоднішніх найнебезпечніших ризиків для фінансової системи.

Це надзвичайно висока доларизація і «тінізація» нашої економіки. Оскільки очевидно, що вихід із «тіньового» обороту десятків, якщо не сотень мільярдів, які там перебувають, означав би збільшення ресурсу не тільки для банків, а й насамперед для бюджету.

Боротьбу з цими проблемами вже оголошено одним із ключових завдань державної політики. Але його вирішення теж залежить не тільки, та й узагалі не стільки від банківського регулятора, скільки від уряду, його фіскальної і регуляторної політики, а також від здійснених реформ.

— Завдання, можливо, поставлено і правильне, але методи використовуються далеко не найкращі. Не хочеться згадувати без потреби Податковий кодекс, але в результаті його ухвалення ми спостерігаємо втрату робочих місць і вимушений перехід у «тінь» багатьох підприємців і грошових потоків.

— Ніхто і ніколи не казав, що реформи — це просто. Помилки на цьому шляху неминучі, та й де ви бачили реформу, яка сподобалася б усім одночасно? До речі, не все так жахливо, як здається. Тут ключова проблема, на мій погляд, у дефіциті адекватних комунікацій, роз’яснювальної роботи і діалогу влади із суспільством. Тобто діалог оголошений, але відбувається більше за формою, ніж за суттю і змістом.

Насправді в тому ж таки Податковому кодексі є і чимало позитивних норм, які стимулюють перехід багатьох суб’єктів підприємницької діяльності з напівлегального і напівтіньового статусу, в якому вони перебували, до більш прозорого і цивілізованого.

Проте, крім податкових нововведень, необхідна ще одна складова — регуляторна реформа і спрощення дозвільних процедур…

— Яку теж поки що проводять здебільшого для галочки. І тут у наявності шалений опір чиновників середньої ланки, який можна подолати лише за рахунок повноцінної адміністративної реформи. Що це, порочне замкнуте коло?

— Я назвав би це комплексом давно назрілих взаємозалежних викликів, які потребують системного вирішення за рахунок реалізації оголошених реформ. Як на мене, надто далекосяжні висновки тут робити поки що зарано. Давайте ще поживемо, тоді побачимо.

— Тоді поговорімо про другий пункт — відновлення кредитування.

— Що стосується нашого банку, то ми ніколи не припиняли кредитувати наших клієнтів, але завжди робили це досить виважено, віддаючи перевагу тим, хто має хорошу кредитну історію.

— Однак якщо говорити про систему загалом, то ми бачимо тільки перші ознаки відновлення позитивної динаміки. При цьому є нехороша підозра, що зростання кредитування — це поки що зовсім не системне явище.

— Якщо говорити про систему в цілому, то, як ви знаєте, у Національному банку приділяють величезну увагу проблемі відновлення кредитування. До речі, нещодавно регулятор збирав банкірів, щоб обговорити проблеми, які заважають відновленню кредитування, адже всі необхідні ознаки стабільності вже наявні. Це — і більш ніж достатня ліквідність, і забезпеченість власними ресурсами, і істотна капіталізація банків.

Проблема поки що полягає у підвищенні прибутковості банків. Тому сьогодні так гостро обговорюється питання відновлення саме активного кредитування, бо воно є головним двигуном подальшого розвитку економіки.

Що для цього необхідно? По-перше, і тут банкіри одностайні, подальше вдосконалення законодавства. І законопроект про захист прав кредиторів і споживачів фінансових послуг, який поданий у парламент іще торік, але дотепер чекає розгляду, — це тільки перший крок на цьому шляху. На мій погляд, необхідний комплексний закон про банківський кредит, який регулював би всі правовідносини між позичальниками і кредиторами. Це має бути ширший банківський закон, який доповнював би всі діючі нормативні акти і регулював усі суперечності, у них закладені. До речі, такі закони діють у багатьох країнах світу.

Гадаю, нам не завадило б скасувати прийнятий 15 років тому мораторій на відчуження державного майна. Від цієї заборони мало користі в питанні захисту майна, але він серйозно звужує можливості комерційних банків щодо кредитування держпідприємств, оскільки немає механізму реалізації такого майна. Тож скасування цього мораторію сприяло б активнішій роботі банківського сектора саме з державними підприємствами та організаціями.

Ще один можливий крок, який, на мій погляд, міг би сприяти активізації кредитування, — це коригування підходів до оцінки платоспроможності позичальників. Сьогодні багато з них уже працюють з прибутком, але на балансі значаться ще не перекриті об’єктивні збитки, отримані через кризу. Це змушує нас, банки, занижувати якість оцінки таких позичальників при видачі їм кредитів і формувати великі резерви. У результаті ми мусимо відмовляти багатьом потенційним клієнтам, які пережили кризу, вже рентабельні і могли б повноцінно обслуговувати позики, приносячи собі, банкам і бюджету більший дохід.

Це тільки деякі з можливих коригувань нормативно-правової бази, котрі сьогодні можна застосувати для активізації кредитування. З іншого боку, самих лише інструкцій і навіть найдосконалішого закону замало. Про це банкіри теж давно і наполегливо говорять в один голос. Одна з найсерйозніших проблем сьогодні — адекватне виконання існуючих законів і розгляд господарських спорів у судових інстанціях. Окрема величезна проблема — виконання вже прийнятих рішень судів, що сьогодні усіляко затягується з боку виконавчих служб. І цей перелік можна продовжувати досить довго.

— Тож будемо відверті — усі ці проблеми не вирішаться вже завтра, через місяць або навіть через рік. Як банкам діяти в цій ситуації, на чому заробляти прибуток?

— Швидше за все, банкам доведеться вже цього року активно змінювати свої бізнес-моделі. Нині доходи від кредитування як у нашому банку, так і в більшості моїх колег становлять близько 80% валової виручки, тоді як комісійні доходи і прибуток від супутніх кредитуванню послуг — не більш як 20%.

Тому ми настільки залежні від активності кредитування. Європейські банки, до речі, такої проблеми не мають, бо там доходи від кредитної діяльності не перевищують чверті валової виручки банків. Висновок очевидний: вітчизняним банкам теж доведеться почати активно працювати над розвитком як існуючих, так і нових продуктів і послуг, які могли б розширити їхню дохідну базу.

Зокрема, це класичні кредитні лінії, факторинг, акредитиви і гарантії, довірче управління грошима клієнтів (але для цього потрібен спеціальний закон), VIP-банкінг, супровід і здійснення клієнтських операцій з цінними паперами, залучення фінансування і підтримка startup-проектів у малому і середньому бізнесі. Причому збільшення кількості супутніх операцій не підвищує ризиків банківської системи, тому що більшість таких послуг надаються за дорученням і за гроші клієнта.

— Ви стали одним із підписантів Декларації про консолідацію банківської системи. Що при цьому рухало вами?

— На мій погляд, банківське співтовариство сьогодні розрізнене і розшароване як ніколи. Ми спостерігаємо спроби розділити банки за ознакою країни, розміром, походженням капіталу тощо.

Я дотримуюся тієї точки зору, що банківська система має бути максимально консолідована як усередині себе, так і в діалозі з регулятором, за підтримки його законодавчих ініціатив, спрямованих на захист інтересів системи.

Роз’єднаність — це ознака слабкості, яку завжди можна використати проти банківської системи. Пам’ятаєте, як у притчі про віник, який легко зламати по прутику, але вкрай складно — у в’язці. Вважаю, напередодні професійного свята — Всеукраїнського дня банкіра — багато моїх колег усвідомлять важливість об’єднуючої сили всередині системи і спрямують свої зусилля на конструктивне розв’язання проблем у вітчизняному банківському секторі.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво