Держкомісія з цінних паперів — від указу до суду й Ради? - Економіка - dt.ua

Держкомісія з цінних паперів — від указу до суду й Ради?

1 квітня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №12, 1 квітня-8 квітня

25 березня Печерський районний суд міста Києва підтвердив свою репутацію кузні кадрів. Він уже призначав генпрокурорів і знімав губернаторів...

25 березня Печерський районний суд міста Києва підтвердив свою репутацію кузні кадрів. Він уже призначав генпрокурорів і знімав губернаторів. Нині настала черга Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку.

На підставі позову фізичної особи суд призупинив виконання указу Леоніда Кучми «Про призначення Анатолія Балюка головою Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку». Заявник стверджував, що Балюк як держслужбовець не має права бути членом спостережної ради ВАТ «Укрнафта».

Кількома днями пізніше схоже звернення про доцільність подальшого перебування на державній службі Анатолія Балюка направив Президенту Ющенку депутат від «Нашої України» Вадим Литвин.

Згідно з заявою Литвина до нього зверталися «професіональні учасники фондового ринку з приводу незаконності суміщення Анатолієм Балюком посад голови ДКЦПФР і члена спостережних рад відкритих акціонерних товариств «Укртелеком», «Укрнафта» і «Укртатнафта». Вадим Литвин пропонує вивести Анатолія Балюка зі спостережних рад згаданих акціонерних товариств чи звільнити з ДКЦПФР. Та вихід зі спостережних рад АТ можливий тільки на загальних зборах акціонерів, що, у свою чергу, відповідно до закону, потребує чимало часу. При цьому весь період підготовки до загальних зборів голова Комісії «перебуватиме у позаконституційному полі». Тому смисл заяви депутата можна звести до вимоги звільнити А.Балюка.

Відреагували й колеги Литвина за парламентом. На думку Людмили Кириченко, депутата з фракції «Регіони України», те, що відбувається, «просто не піддається опису... Мені здається, на цьому прикладі вже з упевненістю можна казати про те, що владі не потрібні професіонали, а посади вона готова віддавати за «майданні заслуги». Достатньо переглянути його послужний список, аби зрозуміти, що це справді майстер своєї справи, відповідальний керівник. Я вважаю, що всі сьогоднішні претензії до нього грунтуються на банальному бажанні якоїсь групи зайняти його місце в Комісії».

Аналогічну точку зору висловив і об’єднаний есдек Ігор Шурма, який стверджує, що наявний «...очевидний приклад горезвісної люстрації. Сьогодні можна в такий спосіб зняти будь-яку посадову особу в країні. Вже всім зрозуміло, що коли ти реалізував своє виборче право не на користь чинної влади, то нікого не цікавить твій професіоналізм і досвід роботи». Цю точку зору розтиражувала прес-служба есдеків.

У подіях можна відзначити ще одну деталь: на захист високого професіоналізму Балюка висловилися фактично лише «нові опозиціонери». Фондовий ринок промовчав.

Причина банальна — захищати просто нікому. За дев’ять місяців роботи Анатолій Іванович зробив практично неможливе: він довів, що Держкомісія може працювати ще гірше, ніж було наприкінці 2003-го — у першій половині 2004 року. Її повноваження закінчилися. Оскільки не було кворуму, то фактично більшість рішень Комісії за цей період є нелегітимними.

Тому призначення нового голови було сприйняте з явно вираженим полегшенням — навіть відсутність досвіду роботи на фондовому ринку могла бути компенсована досвідом діяльності в бізнесі.

І те, що своїм призначенням А.Балюк був багато в чому зобов’язаний підтримці з Донецька, не здавалося таким уже серйозним недоліком. Узгодження з парламентом він пройшов майже «на ура». Втім, на цьому всі позитивні емоції закінчилися. Комісія, що сильно ослабла в період діяльності його попередника Олега Мозгового, з приходом Балюка майже зовсім перестала працювати.

Точніше кажучи, вона згадувалася тільки в зв’язку зі скандалами. Єдиним плюсом стала підготовка документів щодо інститутів спільного інвестування, що, утім, відображало ще старі напрацювання. Ось, мабуть, усе.

Зате ДКЦПФР «засвітилася» і під час приватизації дніпропетровського ринку «Озерка» (покупець — Максим Курочкін), і при спробі розгрому банку «Мрія». Слід сказати, що Держкомісія генерувала скандали цілком регулярно й послідовно.

Найяскравішим сигналом для «фондовиків» стало обов’язкове присвоєння рейтингів облігаціям, призначеним для відкритого продажу. Водночас рейтингування запровадили для стратегічних підприємств і ВАТ з держчасткою у статутних фондах. Сіль жарту полягала в такому: правила склали так, що право «рейтингувати» могла отримати лише одна фірма в Україні. При цьому емітентам такі рейтинги були практично непотрібні (якщо не брати до уваги витрату грошей на послуги фірми, яка їх складає). Як результат Держкомісія отримала гучний і безперервний скандал, що згуртував проти неї антагоністів. Що нині Балюк і пожинає — на ринку захищати його просто нікому. Більшість учасників відкрито чекає, коли він піде. Деяка іронічність ситуації полягає в тому, що сьогодні його остання надія — фракція спікера Литвина.

Проте й це принесло проблеми. Керівником фракції у Володимира Михайловича є Ігор Єремєєв, який представляє найбільшу в Західній Україні ФПГ «Континіум». З ним у Держкомісії контакти почалися ще до виборів. Що призвело до викиду нової порції компромату.

Член держкомісії Андрій Портнов, який «з боєм» пішов з неї, публічно обвинуватив Балюка в тому, що за підтримки ДКЦПФР відбуваються «незаконні захоплення» акціонерних товариств. На його думку, у схемі задіяний один із регіональних районних судів.

За словами Портнова, цей суд «лише щодо центрального апарату ДКЦПФР виносив ухвали і рішення, де сторонами в справі були ФДМ, НПК «Галичина», консалтингова фірма «Реєстратор», НАК «Нафтогаз України», «Укрнафта», ФК «Укрнафтогаз», ВАТ «Азот», «Житомирмолокопродукт», ВАТ «Світанок», Дрогобицький машинобудівний завод». При цьому, за словами колишнього члена Комісії, на відміну від більшості таких випадків, ухвали і рішення саме цього суду не оскаржувалися юридичним управлінням Держкомісії. Управлінням, яке безпосередньо підпорядковується Анатолію Балюку.

Потенційно обвинувачення серйозне. І, відверто кажучи, більш небезпечне, ніж «печерська справа». Тим паче що хоча характер Портнова не сильно додає йому друзів, його професіоналізм ніхто не ставить під сумнів. Отже, в будь-якому випадку хоча б частину цих обвинувачень доведуть до кінця. І якщо вони хоча б частково підтвердяться...

Вже з’явилася інформація, що в секретаріаті Президента України готують документи на подання до Верховної Ради України кандидатури нового голови Державної комісії України з цінних паперів і фондового ринку. Серед можливих кандидатур розглядається нинішній член Комісії Володимир Харицький. У будь-якому разі, затверджувати його буде Верховна Рада, що обіцяє бути нелегким процесом.

На думку колишнього керівника спеціальної контрольної комісії ВР із питань приватизації, а нині директора Міжнародного інституту приватизації Олександра Рябченка, ситуація з членством Балюка в різних спостережних радах цілком типова. «Входження чиновника державного органу в спостережні ради різного роду компаній — це однозначна ознака його належності до старої влади. Хто там дивився на закони? Чиновник повинен був правильно виконувати вказівки згори, а не закони. Нинішня теза про поділ бізнесу й влади пролунала тільки в нового Президента, у Віктора Ющенка», — каже О.Рябченко.

Також він зазначив, що «...на жаль, не реалізується загальнодержавна політика стосовно всіх держслужбовців по всій вертикалі влади, а все відбувається у формі скарг від фізичних осіб. Хоча це справа Генеральної прокуратури України. Вона має подавати скарги, виходячи з вимог прозорості та законності дій, зрозумілості, незаангажованості. Якщо порушення сталося, то для реалізації державної політики необхідно, щоб Генеральна прокуратура виступала зі скаргами за такими справами». На думку Олександра Рябченка, для А.Балюка нині «найправильніше — це самому подати заяву про свою відставку. А вже після цього Президент має разом із Кабміном подати на затвердження парламенту кандидатуру нового глави ДКЦПФР».

Втім, поки що Держкомісія заявила, що її голова Анатолій Балюк продовжує виконувати свої обов’язки відповідно до чинного законодавства. Вочевидь, це означає, що у відставку, як йому радять, він сам не піде.

Тобто буде боротьба. Іміджу комісії, в її нинішньому стані, вона значної шкоди не завдасть. Щоправда, і репутації Україні не додасть. Та, у будь-якому разі, з того, що сталося, потрібно винести науку. Більше року при паралічі Комісії ринок уже відпрацював. Та два — це вже буде занадто. Якщо, звичайно, нинішній курс на залучення інвестицій в економіку — не просто казки для Майдану.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво