Держбанки під ударом виборів - Економіка - dt.ua

Держбанки під ударом виборів

13 листопада, 2009, 18:08 Роздрукувати Випуск №44, 13 листопада-20 листопада

Якщо в Україні якийсь законопроект проходить апаратно-комітетське сито в дивно короткі строки, відразу потрапляючи до сесійного залу, — отже, комусь терміново знадобилися гроші...

Якщо зірки запалюють — отже, це комусь потрібно. Якщо в Україні якийсь законопроект проходить апаратно-комітетське сито в дивно короткі строки, відразу потрапляючи до сесійного залу, — отже, комусь терміново знадобилися гроші. Причому великі. Інакше звідки така неймовірна поспішність і нагальність нічим не примітного, на перший погляд, законопроекту по банках?

Це тільки життєво важливі для країни документи, як, наприклад, проект Податкового кодексу або законопроект про впровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування, можуть роками чекати своєї черги. А законопроект №4735-1 про внесення змін до законів про державний бюджет-2009 і про Національний банк, який наробив галасу і був зареєстрований у ВР 30 червня ц.р., парламент схвалив у цілому вже наступного дня, причому 373 голосами.

Необхідність у прийнятті документа була більш ніж серйозною: йшлося, нагадаємо, про джерело фінансування для підготовки до Євро-2012. Ціна питання — 9,8 млрд. грн. перевищення доходів над витратами Нацбанку в поточному році, які законодавці зобов’язували його внести до держбюджету. При цьому нікого не хвилювало, а чи будуть у НБУ ці гроші реально, або ж їх доведеться банально надрукувати.

А от найсвіжіший приклад. У п’ятницю, під завісу сесійного тижня на розгляд парламенту ледь не надійшов законопроект, зареєстрований тільки напередодні (№5310 від 05.11.2009 р.), — про внесення змін у ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (щодо правомочності засідань наглядової ради), автор — представник ПР В.Лук’янов.

Дуже оперативно, вранці 6 листопада, цей законопроект устиг отримати позитивний вердикт профільного комітету з питань фінансів та банківської діяльності — про доцільність прийняття його за основу та в цілому. І навіть пройти експертизу в Головному науково-експертному управлінні ВРУ (висновок №16/3-1252/5310 від 06.11.2009 р.). Утім, результати експертизи виявилися не надто позитивними: юристи ВР запропонували прийняти законопроект тільки за основу для подальшого розгляду, але про це — трохи пізніше.

Певне, процес проходження законопроекту не був скоординований до кінця, інакше чим пояснити те нестикування, яке виникло вже в сесійному залі?

Так, після успішного голосування за одним із законопроектів представник Партії регіонів Олександр Єфремов, зазначивши, що «у нас ще є час попрацювати сьогодні», трохи заплутався, звертаючись до однопартійця Олександра Лавриновича, котрий головував у залі, з пропозицією «ще розглянути проект постанови Верховної Ради №5310».

У цей момент, як свідчить відеотрансляція із сесійного залу, у ньому активно курсували між фракціями брати Клюєви.

Чи то пан Лавринович справді спочатку не розчув свого колегу, чи то його збентежило якесь нестикування. Чи то подіяли категоричні протести бютівців, які обурилися «такою поспішністю і нагальністю питання по банках, у той час як не розглянутий законопроект про протидію поширенню дитячої порнографії», а також виступили «проти будь-яких зараз розглядів постанов, що з’являються тут у нас на швидку руку». Але питання так і не було поставлене на голосування.

Проте суперспринтер під номером №5310 може знову опинитися в сесійному залі вже наступного тижня. Особливо з урахуванням тих нюансів, які вдалося з’ясувати «ДТ», запідозривши недобре.

Зазначений документ пропонує знизити планку правомочності засідань наглядових рад (НР) держбанків. Нагадаємо, що нині чинна процедура їхнього формування була запроваджена ще в 2007 році, після того як регіонали та бютівці легко подолали повторне президентське вето на закон, який урізав президентську квоту в наглядових радах держбанків. Тоді, у період існування коаліції регіоналів-соціалістів-комуністів, порядок, за якого своїх представників у НР держбанків призначали тільки глава держави і Рада (по сім чоловік), було змінено, і свою частку представництва одержав ще й Кабмін.

У результаті перерозподілу президент, парламент і уряд одержали квоти по п’ять чоловік. Кворум, за якого рішення нарад наглядових рад правомочні, був визначений мінімум у десять учасників.

Законопроект же, який ініціюється регіоналами, пропонує вважати правомочним засідання наглядової ради держбанку, якщо на ньому присутні не мінімум десять його членів, як раніше, а «більше половини з числа призначених на момент проведення засідання». Рішення при цьому можуть прийматися простою більшістю. Тобто якщо на нараду зберуться хоча б вісім чоловік, досить буде голосів тільки однієї «п’ятірки», щоб, наприклад, прийняти рішення про зміну керівництва держбанку.

У ситуації, коли одна з «п’ятірок» з якихось причин не призначена, буде ще простіше: стратегічні для держбанків рішення можуть прийматися при шести членах НР усього чотирма голосами «за».

Саме тому такий підхід, на думку юристів Головного науково-експертного управління ВРУ, «не повною мірою узгоджується з принципом колегіальності, який сповідується відповідно до усталеної в Україні практики». За якої для прийняття рішення Кабміном, наприклад, необхідна присутність хоча б половини загального його складу, а для органів, що збираються менш регулярно, таких як Центрвиборчком чи рада НБУ, — двох третин їхнього загального складу.

Зазначений принцип є не таким малозначущим, як може видатися на перший погляд. Адже якщо, наприклад, стратегічні для держбанків рішення можна приймати лише п’ятьма голосами або навіть чотирма, то виходить, що стан справ у них контролює лише третина або навіть фактично чверть уповноважених на це осіб. Виникає ситуація на кшталт тієї, котра нерідко спостерігається в корпоративному секторі: володіючи лише блокуючим пакетом, та чи інша група власників, маніпулюючи рішеннями судів, повністю контролює компанію, ігноруючи інтереси решти акціонерів, серед яких нерідко виявляється й Українська держава.

Головне посилання, використовуване ініціаторами законопроекту, полягає в тому, що наглядові ради держбанків не збиралися в очному режимі по два з половиною роки, тому виникає «необхідність недопущення зриву засідань наглядових рад держбанків» (за текстом пояснювальної записки до законопроекту). Логічним є запитання: справді, а чому НР не збираються в очному режимі? Тому що не можуть, чи тому що не дуже-то й хочуть? І чи не головна причина такого небажання в тому, що за нинішнього розкладу (5+5+5) жодна з груп не може диктувати своїх умов, вирішуючи кадрові питання і «відчиняючи ногами» двері в кабінети керівництва держбанків. Доводиться вдовольнятися вирішенням тільки негрошових технічних питань: схвалювати вибір аудитора, розподіл прибутку, затверджувати річні звіти й акти ревізійної комісії, різні внутрішні положення тощо.

Теза про відсутність належного контролю над операційною діяльністю держбанків теж не витримує критики, коли згадати, що обидві установи регулярно перевіряють такі відомства, як КРУ, Рахункова палата, Нацбанк, ДПАУ, внутрішні і зовнішні аудитори, причому останні входять до числа найбільших і найавторитетніших у світі. Невже хтось із нинішніх членів держбанківських НР має достатню компетенцію, щоб заміняти всі ці структури, разом узяті? Тож відповісти на начебто крамольне запитання, чи так це погано, що політики не можуть впливати на повсякденну операційну діяльність держбанків, читач «ДТ» зможе і самостійно.

А будь-яке стратегічне питання, якщо воно дійсно важливе для держави, можна було б вирішити моментально, зібравши нинішній кворум із десяти представників. І якщо держбанки не використовуються державою ефективніше, те це радше провина політиків, які вже стільки років не можуть визначитися з головними для держави пріоритетами їхньої діяльності.

Що ж сталося за останній час такого, що «необхідність недопущення зриву засідань наглядових рад держбанків» раптом набула такої нагальності? Адже понад два з половиною роки ця проблема парламентаріїв не дуже турбувала. Принаймні законопроектів, які пропонували її розв’язання, ніхто у ВР не реєстрував.

Найбільш правдоподібне пояснення — у країні розпочалася передвиборна кампанія, і команди претендентів активно шукають джерела її фінансування. Та, на відміну від кількох попередніх свят усенародного волевиявлення, зараз в економіці криза, і ці джерела серйозно обміліли, якщо зовсім не вичерпалися. От керівникам виборчих штабів кандидатів у президенти і доводиться шукати додаткові способи наповнення партійних кас.

А практика використання для цих цілей ресурсів держбанків не нова. Вона сягає корінням у не таке вже й далеке минуле. Ще років десять тому Ощадбанк, наприклад, найактивнішим чином використовували в ролі безвідмовного донора передвиборних кампаній, у результаті чого установу практично довели до ручки, і вона ледь не повторила долю сумно відомого банку «Україна».

На Укрексімбанк, який є своєрідною візиткою держави перед іноземними фінансистами, обслуговуючи зовнішні розрахунки та позики, особливих ресурсних зазіхань або не було, або від них вдавалося успішно відбиватися. Та як буде тепер?

Голови правлінь держбанків ситуацію, що виникла, коментувати дружно відмовилися, пославшись на те, що політичні домовленості — поза сферою їхньої компетенції.

Главу держави з його оточенням (п’ять представників у НС) і нинішню опозицію в особі регіоналів і комуністів, за коаліційною квотою яких зразка 2007 року були призначені по чотири представники в НР кожного держбанку, нинішня ситуація не влаштовує. Адже разом у них більшість, і, знизивши кворум правомочності нарад наглядових рад, вони можуть вирішувати там будь-які питання!

Потрібен був тільки поштовх, який змусив би ці дві сторони розпочати зближатися. Тим паче що між ними, як показує практика, не існує принципових ідеологічних протиріч.

Певне, променем світла, який викликав у чиїйсь голові осяяння, стала новина про те, що в нещодавно переведений у держвласність Укргазбанк можуть бути переведені з Ощадбанку 11 млрд. грн. кредитів «Нафтогазу». Он які з’являються можливості!

Слід сказати, що, попри очевидне перевищення всіх розумних нормативів кредитування «в одні руки» (встановлений спеціальною постановою НБУ індивідуальний норматив до уваги не беремо), НАКівські кредити приносять «Ощаду» дуже непогану дохідність. За три квартали від початку нинішнього року держбанк зафіксував найбільший серед операторів ринку прибуток — майже 1,2 млрд.
грн., тоді як система в цілому показала за той самий період збиток майже в 21 млрд. Прибутковим залишається й Укрексімбанк (+21 млн.). Обидві установи вчасно та безперебійно виконують усі свої зобов’язання.

Отже, фінансовий стан обох держбанків цілком дозволяє, за умови взяття під контроль, скористатися їхніми можливостями для покриття завжди безмежних передвиборних потреб. Необхідні механізми знайдуться завжди — було б бажання. Адже навіть якщо держбанк не має вільних ресурсів, їх можна, за необхідності, залучити через рефінансування НБУ, як це сталося у випадку з кредитами «Нафтогазу».

Згоду Нацбанку, як показали події кінця травня — початку червня, можна вибити за посередництва глави держави, якому через відсутність іншої політичної опори керівництво банківського регулятора відмовити не зможе.

Звичайно, умовити Віктора Андрійовича на посередництво в подібних схемах — завдання дуже непросте. Та, за даними джерела «ДТ», делегованим регіоналами переговорникам — братам Клюєвим — це вже вдалося, навівши 15 мільйонів дуже переконливих аргументів.

Тільки й залишилося — швиденько провести необхідний законопроект через парламент.

Проте що стосується результатів голосування, то тут поки ще надвоє бабка ворожила. Річ у тім, що для реалізації задуманого в організаторів трохи не вистачає надійних багнетів. І фракція ПР, яку найбільше роздирають внутрішні протиріччя, може недодати як мінімум п’ять, а то й добрий десяток голосів (реально — 162—167), що разом із 27 комуністичними дає в результаті 194. З усіма позафракційними вийде максимум 200 голосів.

Ситуацію могло б вирішити монолітне голосування «за» 35 нунсівців, проте навіть при президентському впливі достатньої кількості згодних на таку операцію там не набереться. Дуже чуйна до побажань Ігоря Тарасюка (заступника голови СП, входить за президентською квотою до наглядової ради Укрексімбанку) група Костенко та деякі інші сприйнятливі до переконливих аргументів парламентські соратники заступника голови СП можуть згенерувати спільно ще максимум 15 голосів.

Де взяти ще десяток? Відповідь — серед тих, хто вагається і може дослухатися до хороших аргументів, у партії «НУ—НС» і оточенні Володимира Литвина. За інформацією «ДТ», Сергій Гриневецький, у принципі, не проти підтримати законопроект. Але за умови, що парламент спочатку призначить нових представників за владною квотою, оскільки нинішні були обрані ще в 2007 році за зовсім іншої правлячої коаліції.

Відповідаючи на запит «ДТ», Володимир Литвин відмовився від докладних роз’яснень, проте сказав тверде «ні» на запитання, чи має намір фракція його імені підтримувати законопроект №5310.

«ДТ» також спрямувало запити з проханням прояснити позицію голові комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності Миколі Азарову та першому заступнику голови президентського секретаріату Олександру Шлапаку. Відповідей поки що не надійшло.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво