ДЕРЖАВА ЯК АКЦІОНЕР — ФОРС-МАЖОР, ДО ЯКОГО НЕМОЖЛИВО ЗВИКНУТИ

Відповідно до даних рейтингу «ТОП-100», за результатами минулого року Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат визнано кращим підприємством гірничорудної промисловості України за обсягами продажів. Хоча ще 2001 року він був у цьому рейтингу третім. Водночас ІнГЗК є сьогодні одним із лідерів галузі за обсягами одержаного прибутку, а з другої половини 2002 року утримує найвищий у галузі рівень заробітної плати.

Фахівці комбінату переконані, що ці успіхи — результат спільних зусиль з управляючою компанією «Смарт-групп», якій ДАК «Укррудпром» наприкінці 1999 року передав в управління контрольний пакет акцій Інгулецького ГЗК терміном на п’ять років. На ІнГЗК було оновлено команду топ-менеджерів, здійснено оптимізацію виробничого процесу і фінансових потоків. Це дало змогу вже за підсумками 2000 року переломити тенденцію спаду виробництва, скоротити дебіторську і кредиторську заборгованості підприємства, поновити фінансування соціалки підприємства і селища Інгулець.

Проте всі ці позитивні результати не завадили державі 10 березня 2003 року достроково і в односторонньому порядку розірвати із «Смарт-групп» договір про управління пакетом акцій Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату. Ситуацію, що склалася в результаті цього, коментує виконавчий директор «Смарт-групп» Олександр ОСКАЛЕНКО.

— Яке підгрунтя розриву угоди з вашою компанією про управління пакетом акцій ІнГЗК?

— Якщо ви пам’ятаєте, 20 січня вийшло розпорядження Президента України, в якому він, крім іншого, доручив прем’єр-міністру і голові Фонду держмайна розірвати всі генеральні угоди з передачі державних корпоративних прав в управління міністерствам, відомствам, юридичним і фізичним особам. На підставі цього документа в березні 2003 року державна акціонерна компанія «Укррудпром» в односторонньому порядку розірвала договір про передачу ТОВ «Смарт-групп» в управління на п’ять років держпакета акцій ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат».

— Яка роль «Смарт-групп» у подальших подіях, що відбувалися на комбінаті? Зокрема, компанія якось брала участь у виробленні рішення про необхідність здійснення додаткової емісії акцій?

— На той момент, коли правління підприємства прийняло рішення збільшити статутний фонд, було вже зрозуміло: попри всі наші аргументи, договір про управління пакетом «Укррудпрому» із нами буде розірвано. Керівництво ІнГЗК усвідомлювало, що у разі нашої «відставки» інвестиційна програма підприємства фактично залишається без джерел фінансування. Адже на порядку денному перед комбінатом стояли такі питання, як початок будівництва нового шламосховища. У цьому разі проблема полягає навіть не в модернізації виробництва, а в тому, що без уведення в дію цього об’єкта до початку 2006 року ІнГЗК просто зупиниться — йому буде нікуди вивозити відходи власного виробництва.

Одним словом, було зрозуміло, що комбінат мусить шукати інвестиції. В результаті було прийняте рішення про випуск нових акцій, які, до речі, цілком могла б придбати держава.

— Як «Смарт-групп» голосувало з питання про новий випуск акцій і про збільшення статутного фонду на квітневих зборах акціонерів Інгулецького ГЗК?

— На цей момент ми вже місяць не мали права голосувати пакетом «Укррудпрому». Я не знаю, хто саме представляв державу на зборах 10 квітня — гадаю, хтось із держчиновників.

— Проте, за наявною інформацією, «Смарт-групп» сьогодні продовжує співробітничати з комбінатом і, більш того, продовжує фінансувати його інвестиційні програми. Чому?

— Тут кілька причин. Найголовніша полягає в тому, що реєстрація нової емісії акцій ІнГЗК виявилася заблокована державними органами. Я не юрист і не говоритиму про правовий бік цієї ситуації. Нині акціонери комбінату намагаються в судах відстояти свої законні права. Адже вони повірили державі, яка емісію на комбінаті схвалила, вони заплатили гроші. Так що з етичної точки зору позиція держави виглядає більш ніж сумнівною. Як акціонер, держава — це форс-мажор, до якого важко звикнути.

Крім того, приймаючи якесь рішення, держчиновник має передбачити наслідки. Якщо він вирішує усунути «Смарт-групп» від управління пакетом акцій ІнГЗК, він має надати комбінату якусь альтернативу, в тому числі і з точки зору залучення тих самих інвестицій.

Після трьох з половиною років роботи з трудовим колективом Інгулецького ГЗК нам важко призупинити реалізацію програми розвитку комбінату на півдорозі — адже її здійснення було розраховане на період до 2005 року. До того ж, на консервацію технологічних ліній потрібно було б більше грошей, ніж на продовження їхнього фінансування.

— У чому конкретно виражатиметься подальша співпраця «Смарт-групп» із Інгулецьким ГЗК?

— В інвестиційну програму ІнГЗК на 2003 рік закладено надходження від нашої компанії в розмірі 50 млн. грн. Ми уже внесли на початку року 11 млн. грн. Упевнений, що до кінця року внесемо й решту коштів. Це, серед іншого, дасть змогу комбінату вже нинішньої осені ввести в дію установку з флотаційної доводки залізорудного концентрату, у чому сьогодні вельми зацікавлені його споживачі — металургійний комбінат імені Ілліча, «Запоріжсталь» та інші.

— Яка особисто ваша оцінка ситуації, що склалася навколо держпакета акцій Інгулецького ГЗК?

— Цього тижня, переглядаючи новини, я звернув увагу на заяву одного з керівників ФДМ. Оцінюючи результати управління державою своєю власністю, він заявив: «Ми — неефективні власники» і закликав передавати держпакети підприємств ефективнішим власникам.

На мій погляд, це дуже здорова і самокритична заява. Незрозуміло тут лише одне: чому ж у конкретному випадку з Інгулецьким ГЗК благі наміри так кардинально розходяться з ділом? Коли чиновники визнають, що їм чогось бракує для результативного управління держвласністю, то чому ж вони розривають договори з компаніями попри досягнуті ними результати?