ДЕПОЗИТНІ ВКЛАДИ — СТАБІЛЬНЕ ДЖЕРЕЛО ДОХОДУ Й АЗАРТНА ГРА

Найближчим часом Верховна Рада має визначитися з остаточним варіантом закону про оподаткування фізичних осіб. Одне з найбільш спірних положень цього законопроекту — оподаткування депозитних вкладів українських громадян. Ціна цього питання для наповнення бюджету не така вже й висока — доходи за вкладами пропонується обкладати поки що лише п’ятивідсотковим податком, і надходження від цієї статті очікуються мізерні. Питання в принципі — держава хоче привчити свій народ до того, що будь-яким доходом потрібно з нею ділитися. Теоретично правильна ідея в конкретних умовах України викликає затяту протидію з боку банкірів і масу гарячих суперечок зацікавлених сторін.

Головне питання, що проглядається за досить переконливою риторикою податківців, банкірів та законодавців, — чи депозитні вклади сьогодні є стабільним джерелом доходу, чи вкладення грошей у банки все ще залишається чимось на кшталт азартної гри з високим рівнем ризику. Адже від того, як це питання для себе вирішить кожен конкретний житель України, залежить, чи викличе це нововведення масовий відплив грошей із банківських вкладів і, як наслідок, величезні збитки у банківській системі, чи нововведення буде сприйняте відносно спокійно.

Досвід країн Східної Європи і країн СНД, які також розв’язували для себе це принципове питання, досить суперечливий. Приміром, Чехія запровадила вже 15-відсотковий податок на вклади, і населення цей крок сприйняло з розумінням, однак більшість країн із «перехідною економікою», у тому числі і благополучніших в економічному плані за Україну, все ще відмовляються від такого кроку. Основним критерієм при вирішенні цього питання є, як видно, розвиненість і надійність фінансово-банківської системи та рівень довіри до неї з боку населення.

Точно оцінити стан справ з довірою населення до вітчизняних банків не візьметься, напевно, ніхто. На перший погляд, цифри приросту вкладів фізичних осіб свідчать про її значне зростання.

Приміром, на початок квітня вклади населення в банках зросли до 21,3 млрд. грн., збільшившись лише в березні на 0,9 млрд. грн. (4,4%). Щоправда, досягти цього в березні вдалося підвищенням відсоткових ставок, у середньому по банківській системі — на 0,8%.

Ціну залучення гривні банкіри знижували весь минулий рік. Особливо істотно — в останньому кварталі, знизивши ставки в середньому на 3—4%. Однак населення активно несло свої заощадження в банки. 2003 р. процес загальмувався. Пропозиції великих банків з початку року практично незмінні. А малі і деякі середні банки навіть почали підвищувати депоставки в гривні, доводячи їх до забутого рівня в 20%.

Незначне підвищення ставок банкіри пов’язують із необхідністю відновити інтерес населення до вкладення коштів у банки. Відіграв свою роль і дефіцит ресурсів, що виник у результаті заморожування Мінфіном значних коштів на рахунках Казначейства, з метою підготовки до березневих виплат по зовнішньому боргу. Пожвавилася й рекламна активність банків із залучення грошей населення на депозити.

На сьогодні, як видно, досягнуто психологічного рівня ставок за депозитами, нижче від якого населення не погодиться вкладати гроші в банки. Така рівновага зберігатиметься ще певний час, хоча банки у своїх довгострокових стратегіях закладають курс на зниження ставок, аж до світового рівня.

Відносної стабільності з залученням грошей населення банкірам удалося досягти титанічною працею. Народ ще дуже добре пам’ятає фінансову кризу 1998 року, грандіозні банкрутства таких банківських гігантів, як «Слов’янський» і «Україна». Наважуючись віднести свої кревні в банк, кожен українець тепер старанно зважує всі «за» і «проти», воліючи робити вклади на короткі строки і щоразу переживаючи за їхню долю. І те, що українці все-таки вкладають гроші у банки, — результат напруженої праці банкірів з поліпшення іміджу своїх фінансових установ. Підірвати цю ситуацію запропоноване оподаткування депозитів здатне надзвичайно легко.

Кардинально змінити ситуацію не може й організація Фонду гарантування вкладів населення, з якого у разі банкрутства банку фізичним особам зобов’язуються виплатити по 1500 гривень. Так, левову частку депозитів становлять вклади до півтори тисяч гривень, проте багато вкладників реально зіштовхуються з ситуацією, коли гроші їм не повертають банки, ще не визнані банкрутами.

Наприкінці березня Нацбанк заборонив Фінбанку, Південкомбанку і Прайм-банку приймати вклади фізосіб через невиконання банками вимог щодо капіталізації. Раніше Нацбанк обмежив приймання вкладів фізосіб ще семи банкам: «Аллонжу», Укрспецімпексбанку, «Юнексу», Олбанку, Технобанку, Реалу-банку і банку «Європейський».

Зі свого боку, керівництво Фонду гарантування вкладів населення перевело в ранг своїх тимчасових учасників банки «Європейський», «Юнекс», «ФЕБ» і «Укоопспілка». Це означає, що фонд знімає з себе зобов’язання виплачувати новим вкладникам цих банківських установ компенсації, якщо їхні заощадження раптом стануть недоступними. Аналогічна доля спіткала ще два банки. На відшкодування вкладів можуть не розраховувати вкладники, котрі вирішили на початку нинішнього року відкрити депозити в Олбанку й Технобанку.

За наявною інформацією, своїх грошей не можуть одержати в деяких банках і вкладники, які зробили вклади до рішень НБУ і Фонду. Аргументація гранично проста: «У банку фінансові проблеми, грошей немає, телефонуйте пізніше...». Незаконність таких дій банкірів очевидна. Людям, які потрапили в схожу ситуацію, опитані нами юристи дають однозначну пораду: чекати не треба, доля цього банку вже практично вирішена, — звертайтеся до суду.

Послідовність дій у цих обставинах має бути приблизно такою.

Уважно ще раз прочитайте свій депозитний договір і уточніть, у яких випадках банк залишає за собою можливість затримки з виплатою вашого вкладу. При цьому слід враховувати, що до горезвісних «форс-мажорних» умов випадки з обмеженням приймання вкладів банком або його членство у Фонді не належать.

Складіть (як мінімум, у двох примірниках) письмову вимогу до банку щодо видачі вкладених грошей. Віднесіть цю заяву в банк, при тому один примірник необхідно залишити собі з позначкою про дату прийому вимоги банком.

Почекайте 10 днів. Якщо банк не поверне вам протягом цього часу гроші, у вас є всі підстави звернутися в господарський суд.

Як запевнили нас юристи, такі справи вирішуються досить швидко і, як правило, на користь вкладника. Після винесення судового рішення судові виконавці в примусовому порядку списують кошти з банківського рахунку і повертають вам гроші.

Ці проблеми не єдині, з якими може зіштовхнутися вкладник. Врахуйте, що в кожному договорі про депозит є каверзний пункт про те, що банк згодом може зменшити відсоток за вкладом, пославшись на тисячу причин. 2002 рік став дуже яскравою ілюстрацією такої нестабільності депозитного доходу. Більшість банків протягом року досить кардинально переглядали свої ставки за вже укладеними депозитними договорами у бік їх зменшення, посилаючись лише на «зміну ситуації на депозитно-кредитному ринку».

Чи треба в такій фінансовій обстановці запроваджувати податок на депозити, питання все ж таки дуже спірне. Скільки людей — стільки й думок. Мені чомусь здається, що це питання ще просто не назріло. Воно має стати актуальним тоді, коли в нашій країні будуть по-справжньому стабільні банки, стабільна ціна на гроші і стабільний середній клас із пристойними й стабільними доходами (і не тільки від банківських депозитів).