Данаїдині діти, або чому у Чернівцях найдорожча в Україні вода - Економіка - dt.ua

Данаїдині діти, або чому у Чернівцях найдорожча в Україні вода

7 грудня, 2007, 15:29 Роздрукувати Випуск №47, 7 грудня-14 грудня

Банальна з точки зору пересічного чернівчанина проблема забезпечення його потреб у воді насправді споконвіку належала ледь не до політичних...

Банальна з точки зору пересічного чернівчанина проблема забезпечення його потреб у воді насправді споконвіку належала ледь не до політичних. Власне, перші відомі науковцям держави проекти виникли саме з потреби централізованого регулювання її подачі. Траплялося, що відсутність належної уваги до проблеми диверсифікації джерел водопостачання або неспроможність влади забезпечити безперервну подачу води до міста змінювали хід світової історії. Вітчизняної, до слова, також. Бо, наприклад, про хрещення володаря Русі Володимира у кримському Херсонесі знають практично усі. А от про те, що це стало можливим лише після того, як князь наказав перекопати водогін, яким до міста надходила вода, змусивши таким чином пихатих візантійських можновладців зважати на варвара, здогадується значно менша кількість людей. Відтак, навряд чи знайдеться людина, яка при здоровому глузді заперечуватиме необхідність розщедрюватися за гарантовану можливість споживати якісну питну воду. Інша справа, яку ціну готова заплатити за неї громада.

Тарифний скандал

Хоча столиця Буковини вже й так зажила слави міста з найвищими в Україні тарифами (не плутати із зарплатами) на водопостачання та водовідведення, з 1 серпня 2006 року у Чернівцях вони вкотре змінилися. Звісно, у бік зростання. Відтак, вартість одного кубометра води для населення (за лічильником) зросла з 2,66 до 3,52 грн., у т.ч. 2,47 грн. — за водопостачання та 1,05 грн. — за водовідведення. Пригадується, як під час нескінченного серіалу під назвою «Про те, як київський мер тарифи піднімав», за яким, затамувавши подих, змушена була спостерігати майже вся країна, саме чернівецьких споживачів Леонід Черновецький ставив у приклад столичним. Платять, мовляв, значно більше за вас і нічого. До того ж при значно менших за київські зарплатах. Попри справедливі нарікання городян на їх завищення, без змін залишилися місячні норми споживання води — шість кубічних метрів на одного мешканця. Хоча спостереження засвідчують, що за наявності квартирного лічильника середнє споживання води однією людиною становить лише дві, а не шість тонн.

До того ж воду у найменшому обласному центрі країни часто відключають. Хай там як, але з 1 серпня 2006 року у разі відсутності лічильника тариф на водопостачання та водовідведення для одного мешканця у Чернівцях було встановлено у розмірі 21,12 грн. на місяць. (До підвищення такі чернівчани сплачували 13,28 грн., а 2,68 грн. ДКП «Чернівціводоканал» відшкодовував міський бюджет.) Решту категорій споживачів, які так само не мають у своїх оселях лічильників, залежно від певних благ цивілізації у вигляді ванн, титанів чи газових колонок зобов’язали платити від 3,65 до 26,10 грн.

Необхідність чергового підвищення цін комунальники традиційно обгрунтували підвищенням цін на енергоносії, реактиви, інші витратні матеріали та мінімальної заробітної плати. Щоправда, пізніше начальник підприємства Михайло Оленюк пояснив, що тариф на водопостачання можна буде зменшити, якщо знизять ціну на електроенергію для водопостачальних організацій. Бо зробити це сьогодні немає змоги. Питома вага вартості електроенергії у тарифі на послуги водопостачання та водовідведення коливається у межах 35%. Приблизно стільки ж припадає на зарплату працівників підприємства та різноманітні відрахування з неї. Тож, хоча доручення міського голови Миколи Федорука ДКП «Чернівціводоканал» поновити в обласному центрі цілодобове водопостачання (інакше за що ж платимо?) виконувати у повному обсязі, схоже, ніхто навіть не збирався, чернівчани так само традиційно дозволили чиновникам вже вкотре запустити руки у власні кишені.

Скандал виник після перевірки порядку формування тарифів на комунальні послуги, яку здійснила Державна інспекція з контролю за цінами у Чернівецькій області.

«Під час перевірки правильності формування тарифів на послуги водопостачання та водовідведення фахівці інспекції встановили, що вони є економічно необгрунтованими та дещо завищеними. До складу повної собівартості ДКП «Чернівціводоканал» вніс навіть витрати на утримання сфери соціально-культурного призначення — гуртожитки, їдальні та путівки в табори відпочинку для дітей працівників. Якщо врахувати, що послугами водоканалу користується понад 70 тисяч городян, нескладно полічити, який навар лише на цій статті мали отримати підприємливі господарники. При нормі витрат води на технологічні і власні потреби у розмірі 30% водоканал включив у тариф витрати у розмірі понад 37,07%», — прокоментував ситуацію начальник регіонального відділення Держцінінспекції Віктор Лащак.

Представники ДКП «Чернів­ціводоканал» не забарилися з відповіддю: «При розробці тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, які вступили в дію у Чернівцях з 1 серпня, підприємство керувалося поточними індивідуальними технологічними нормативами використання води (кажучи людською мовою — нормативами втрат), а також науково обгрунтованим розрахунком водогосподарського балансу м.Чернівці, які розроблені НВП «Центр проблем екології» (м.Харків)», — пояснив начальник ДКП «Чернівціводоканал» Михайло Оленюк. Щодо власне самого тарифу, то він чи не вперше за останні вісім років відшкодовує 98% від вартості послуги. До речі, вже 2007 року індивідуальний технологічний норматив використання питної води для ДКП «Чернівціводоканал» з огляду на розрахунки харківського ЗАТ «УкркомунНДІпрогрес» встановлено у розмірі 32,24%. Цей норматив застосовуватиметься для розрахунків на послуги водопостачання та водовідведення за попереднім погодженням з департаментом ЖКГ міської ради.

Крапку у суперечці поставили фахівці територіального відділення Антимонопольного комітету України, Державної інспекції з контролю за цінами та прокуратури Чернівецької області. Лише скоординований тиск перелічених структур змусив міську владу у грудні минулого року все-таки знизити тариф на водопостачання та водовідведення... аж на 4 копійки — з 3,52 грн. до 3,48 грн. Прокуратура м.Чернівці внесла протест на зазначене рішення як недостатнє. Проте навіть ця незначна поступка дала змогу чернівчанам зекономити 135 тис. грн. за серпень—грудень 2006 року та ще (як очікується) понад третину мільйона за 12 місяців 2007-го.

Логіка радянських часів живе й перемагає

Нині водопостачання Чернів­ців здійснюється з двох джерел: поверхневого водозабору на Дністрі (74% від потреби міста у воді) і системи підземних водозаборів «Біла», «Рогізна» і «Магала», облаштованих у заплаві Пруту (26%). (Водогін «Дністер—Чернівці» відкрили 1982 року, а його другу нитку — вже у середині 90-х.) Очевидно, що необхідність помпувати воду спочатку від насосної станції у Митках до Вікна (7 км), де розташований об’єкт з очищення та знезараження десятків тисяч тонн бруднющої дністровської води, а звідти підкачувати її метровими трубами далі до Чернівців (ще 37 км), виливається у чималу копійку. Особливо багато коштів витрачається на очищення забраної з поверхні, а відтак, часто брудної і з високою мутністю води. Три підйоми води, які разом становлять 200 метрів і здійснюються потужними насосами, що споживають багато електроенергії, також коштують чимало. А коли усі ці витрати помножити на стан 390-кілометрового водогону міста, 75% якого потребує заміни, то стане очевидно, що чернівчанам ще платити — не переплатити. Для порівняння: під час підготовки водопровідно-каналізаційного господарства міста до роботи в зимових умовах 2007—2008 років ДКП «Чернівціводоканал» відремонтовано та замінено лише 7,3 км водопровідних та 1,9 км каналізаційних мереж.

І якщо з певною натяжкою ще можна зрозуміти логіку радянських проектантів, для яких високої ціни на електроенергію просто не існувало, то збагнути, на яке диво сподіваються державні мужі вже незалежної України, набагато складніше. Адже очевидно, що рік у рік ціна на енергоносії, яких водоканал щомісяця потребує не менше 5 млн. кВт (65—70 млн. кВт.год на рік), лише зростатиме. А відтак, собівартість води, яку помпують у Чернівці аж із Дністра, також підвищуватиметься. Раніше «Чернівціводоканал» декларував, що починаючи з другої половини 90-х років через невідповідність тарифів економічно обгрунтованим витратам на їх виробництво працює збитково. Однак схоже на те, що каліфів на годину це мало обходить. Адже це буде клопіт вже їхніх наступників. До того ж під рукою завжди є перевірений спосіб тимчасового розв’язання будь-якої проблеми: підвищити тарифи для населення. Проголосований ще влітку 2004 року Верховною Радою України новий Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який передбачає, що тарифи, за якими населення отримує послуги, не можуть бути збитковими для підприємств, що їх надають, дає їм право вимагати підвищення тарифів або відсуджувати їх у органів місцевого самоврядування.

Проблему раціонального водокористування у Чернівцях так само не вирішать ледь не щорічні заклинання міськвиконкому на адресу власного комунального підприємства «Чернівціводоканал» з рекомендаціями вжити заходів щодо зниження втрат та необлікованих витрат води. До речі, як і встановлення в оселях городян лічильників обліку споживання води та будинкових лічильників. З цією метою у місті справді діє програма, яка передбачає надання безвідсоткового кредиту на придбання та встановлення водяних лічильників. Попри переможні реляції чиновників міськвиконкому про те, що понад 50% споживачів міста вже перейшли на раціональне водокористування, а саму програму оснащення житлових будинків лічильниками продовжено до 2008 року, очевидно, що на успішну роботу водоканалу це аж ніяк не вплине.

Чернівчани з лічильниками спочатку і справді платитимуть менше, але доставка води до міста все одно дорого коштуватиме громаді. От лише вартість цього задоволення, так само, як і інші численні втрати, спишуть на тих жителів столиці Буковини, які ще не мають лічильників. Бо хоч би що там казали чиновники, а прямої залежності між збільшенням кількості лічильників та якістю труб, якими вода подається в оселі городян, насправді не існує. За даними Головного управління статистики в Чернівецькій області, 2006 року споживання води у Чернівцях становило 14,6 млн. кубометрів. З них витік перевищив половину і становив 8,4 млн. кубометрів. Тож затикати дірки в ДКП «Чернівціводоканал» для від­шкодування різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, для капітального ремонту водоочисних споруд насосної станції, придбання обладнання та запасних частин тощо ще довго доведеться за кошти городян і цільового фонду соціально-економічного розвитку міста, що й так регулярно робиться щороку.

Тому хоч би скільки структури маніпулювали різними цифрами, на інтереси звичайних споживачів це не вплине. Бо той факт, що чернівецькі тарифи на водопостачання та водовідведення залишаються найвищими у державі, справді завжди можна пояснити зношеністю комунікацій, застарілим обладнанням, різними витратами на транспортування води у різних містах, зрештою, обмеженістю місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів на відшкодування витрат комунальникам.

Натомість набагато складніше розірвати замкнуте коло нераціонального водопостачання і запропонувати громаді прозору формулу формування ціни на згадані послуги. Адже ще під час попереднього громадського обговорення майбутніх тарифів, яке відбулося кілька років тому, обізнані люди стверджували, що питомі витрати електроенергії, закладені, наприклад, у калькуляції тарифів на водопостачання, в Чернівцях перевищують загальноприйняті в Україні норми. На підприємстві чомусь також вперто не бажають запроваджувати диференційований облік спожитої електроенергії. Адже вночі вона значно дешевша, ніж удень. Але для чого про це знати городянам? До того ж ціни на електроенергію для водоканалу не лише підвищують, а й, буває і таке, знижують. Частину 42-мільйонного боргу підприємства енергетикам за попередні роки за рахунок цільової держсубвенції також списали, проте споживачам про це чомусь не кажуть.

Поки усього цього не буде — суспільство завжди почуватиметься обдуреним, а представники підприємства щодня долатимуть спокусу перекласти свої технологічні проблеми на плечі споживачів. Що вони, власне, вкотре продемонстрували, спрямувавши на розгляд до відповідних державних органів нові пропозиції щодо підвищення тарифів на холодне водопостачання та водовідведення на 20—25%, або до 4 грн. за кубометр, намагаючись вже вкотре за рахунок городян компенсувати всі витрати, яких зазнає це підприємство через неефективність організації роботи та породжену монополізмом безвідповідальність.

Прутська альтернатива?

Однозначно стверджувати, що чиновники не розуміють нагальності вирішення порушених питань, не можна. Проте темпи, якими вони шукають відповіді на них, змушують сумніватися, що їх почують ще нинішні покоління городян. Так, після оптимістичного повідомлення прес-центру Чернівецької міської ради про зацікавленість російських та українських бізнесменів пропозицією міського голови Миколи Федорука щодо впровадження інвестиційного проекту з розробки Прутського водозабору, поки що так нічого і не чути про його початок. І хоча з метою ознайомлення з умовами його реалізації потенційні інвестори планували відвідати Чернівці ще в жовтні 2006 року, наразі про долю проекту нічого невідомо.

Тим часом фахівці ствер­джують, що, крім розвитку підземного водопостачання, саме Прутський водозабір, який почали будувати ще наприкінці 80-х років, міг би стати гідною альтернативою «золотій» дністровській воді. Вже зараз можна прогнозувати, що після його введення в експлуатацію ціна на воду для чернівчан зменшилася б щонайменше удвічі. До того ж спорудження ще однієї системи водопостачання Чернівців з Прутського водозабору дало б змогу не лише значно поліпшити якість питної води, яку споживають чернівчани, а й створити конкурентні засади на ринку послуг водопостачання.

Коли буде завершено роботу над розробкою та запровадженням у Чернівцях системи диспетчеризації водопостачання, яка передбачає встановлення обладнання для здійснення телеуправління процесом подачі води, так само невідомо. Наразі, згідно з останніми повідомленнями з водоканалу, введено в дію лише першу чергу системи диспетчеризації водопровідних мереж. Тим часом впровадження у Чернівцях програми, розробленої Харківським спеціалізованим науково-дослідним інститутом, який уже підготував проектну документацію, дало б змогу автоматично регулювати тиск води, зменшити кількість аварійних витоків, оперативно реагувати на аварійні ситуації, контролювати стан забезпечення водою багатоповерхівок, зменшити енерговитрати при водопостачанні. Зрештою, звичайне впорядкування роботи водоканалу, відсутність аварійних відключень і дотримання оголошених графіків ремонту також позитивно вплинуло б на стан справ у галузі. Чернівчанам не потрібно було б перестраховуватися, як то кажуть, про запас наповнюючи усі можливі ємкості такою дорогою водою, а після відновлення водопостачання просто спускати її у каналізацію. Але це вже проблема довіри до ділового партнера та його репутації.

Що ж до катастрофічно збиткового ДКП «Чернів­ціводоканал», то, можливо, вже настав час змінити форму його власності, звісно, при збереженні у громади контрольного пакета акцій. Відтак, вулицями Чернівців перестали б текти ріки оплаченої населенням води.

«Батькам міста» теж час визначитися з пріоритетами: що для них важливіше — земля чи здоров’я всіх без винятку чернівчан. А не змагатися з обласною владою за контроль над Чернівецьким міжнародним аеропортом, витрачаючи десятки мільйонів гривень на реконструкцію летовища для кількох тисяч його користувачів, а вкласти ці кошти у будівництво нового водозабору для сотень тисяч городян. Послуговуючись формулою «підвищується мінімальна зарплата, дорожчають енергоносії, витратні матеріали — зростають тарифи», справді можна обгрунтувати все що завгодно. От лишень запропонувати якісну альтернативу невтішному стану справ набагато складніше.

Тим часом, вочевидь схвильований перспективою нових громадських слухань «Один рік із новими тарифами: проблеми та перспективи водопостачання та водовідведення в місті Чернівці», на проведенні яких наполягають керівники 15 громадських організацій міста Чернівців, міський голова Микола Федорук доручив департаменту житлово-комунального господарства і ДКП «Чернівціводоканал» «впродовж тижня ліквідувати у Чернівцях усі витоки води». А оскільки ДКП «Чернівціводоканал» бракує матеріальних і кадрових ресурсів для оперативного виконання цього завдання, депар­таменту ЖКГ запропоновано провести зустріч з керівниками підрядних організацій, працівників яких можна залучити до цих робіт за трудовими угодами. До 1 січня 2008 року цьому депар­таменту рекомендовано також вивчити можливість кадрового зміцнення «Чернівціводоканалу».

Хоча навряд чи навіть щомісячна заміна керівників підприємства здатна розв’язати проблему дірявих труб і відсутності бажання у міської влади щось кардинально змінювати у системі забезпечення Чернівців водою. Наразі ж усе говорить про те, що робота чернівецьких комунальників ще довго нагадуватиме накладене на 49 давньогрецьких Данаїд покарання — вічно наповнювати водою бездонну діжку.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво