Чорне море, білий теплохід... Чи під силу Україні круїзний туризм?

Колись білосніжні круїзні лайнери ходили Чорним морем точно за розкладом. Однак регулярні Кримсько-Кавказькі лінії померли разом із Чорноморським морським пароплавством. Ще якийсь час вітчизняних туристів радували середземноморські круїзи. Та й вони невдовзі канули в Лету — разом із відходом останнього пасажирського теплохода «Одеса», згодом порізаного на брухт біля берегів Індії.

Відтоді залишилися ностальгія і спроби відродити круїзне судноплавство. Наразі вони не були успішними. Однак Чорне море не залишилося без білих теплоходів. Стрімке зростання круїзного туризму у світі і благодатний вітер подорожей став дедалі частіше приганяти до чорноморських берегів іноземні лайнери. Круїзних суден у чорноморських портах із кожним роком стає більше, але порівняно із Середземномор’ям, не кажучи вже про Карибський басейн, — це мізерно мало.

Тим часом потенціал Чорноморського регіону величезний. У зв’язку з можливим проведенням в Одесі 2012 року матчів Чемпіонату Європи з футболу й у Сочі 2014-го — Олімпійських ігор він отримав новий поштовх для розвитку. Та чи стане Чорне море самостійним напрямком для регулярних круїзних ліній — запитання.

Розвитку круїзного туризму в басейні Чорного моря було присвячено першу міжнародну конференцію Black Sea Cruise 2008, що проходила в Одесі наприкінці вересня. Вона була організована Одеським морським торговим портом, міжнародною Асоціацією портів Чорного й Азовського морів (BASPA), видавництвом «Порты Украины» і зібрала солідних гостей. Серед учасників — представники найбільших круїзних компаній світу, портів Чорного моря і туроператорів.

На туристичній карті світу місця вистачить усім

Є два напрямки в розвитку круїзного туризму в басейні Чорного моря. Перший — це відродження круїзного судноплавства, орієнтованого на внутрішній національний ринок причорноморських країн або ринок пострадянського простору, тобто російськомовних туристів. Другий — залучення в причорноморські порти іноземних туристів і подальше просування чорноморського бренда на світовий круїзний ринок.

Судячи з виступів учасників конференції, хоч би який з цих напрямів вибрати, висновок один: у Чорноморського регіону є круїзне майбутнє. Але залежить воно від того, як регіон зможе сам представити себе на туристичній карті світу. І тут Чорне море необхідно розглядати не як окремі порти, а як регіон у цілому. Інакше кажучи, успіх можливий, якщо всі причорноморські порти об’єднають свої зусилля. У тому числі для спільної презентації чорноморського круїзного напряму на міжнародних форумах, конференціях, виставках і ярмарках.

«Ви маєте виробити більш позитивний імідж і привабливість Чорного моря як круїзного басейну, де туристи могли б отримати максимум вражень і добре провести час», — зазначали представники світового круїзного бізнесу. А гра варта свічок.

Світовий попит на круїзи залишається високим. За прогнозами іноземних компаній, у 2017 році у світі налічуватиметься 24 млн. круїзних туристів. Нині щороку подорожують морем близько 15 млн. осіб. Більшість з них припадає на Північну Америку. Але вперше за останні роки набирає сили круїзний туризм у Європі. Середземне море стає дедалі привабливішим для північноамериканських туристів. І тут Чорноморський регіон, якому є що запропонувати, не повинен залишатися на узбіччі. Адже морські подорожі — це нові незвідані країни і нові враження. Отже, що більше портів, то краще.

Ну, про те, що інтерес до Чорноморського регіону є, свідчить зростаюча із кожним роком кількість суднозаходів. Лідирує тут Одеса, якщо не брати до уваги Стам­бул. 2001 року до Одеси зайшли 99 іноземних лайнерів. 2007-го — вже 147, 2008-го очікується 159. Це близько 140 тис. туристів. Хоча пропускна здатність пасажирського термінала Одеського порту — до 4 млн. чоловік на рік. Він може приймати до п’яти теплоходів одночасно. У тому чис­лі океанські лайнери завдовж­ки до 300 метрів із двома і більше тисячами пасажирів на борту.

Для порівняння: у Сочі цього року зайдуть 40 круїзних суден. А до Стамбула — 414, понад 580 тис. туристів.

За даними асоціації Medcruise (цього року членство в цій європейській організації після п’ятиріч­ної перерви поновив Одеський порт), 60% європейців віддають перевагу Середземному, Чорному морям та атлантичним островам. Інтерес зумовлено новими маршрутами та новими суднами.

Примітно, що європейські лінії є піонерами в зимових круїзах. Подорож поза сезоном — це додаткова ніша для швидко зростаючого круїзного туризму. На цьому тлі Чорне море може очікувати круїзний бум, вважає віце-президент асоціації Medcruise Валерія Манжиротті.

Найкраща реклама — враження туристів

Чорне море досі недооцінювалося, вважає директор компанії «Тура туризм» (м. Стамбул) Онер Еркут. Туристи можуть відвідати шість країн протягом одного тижня і познайомитися з різними культурами, їхніми безцінними пам’ятками. Стурбова­ність круїзних операторів щодо сервісу і занепокоєння із приводу розробки туристичних програм зрозумілі. Для такого напряму потрібен базовий порт для обслуговування тижневих круїзів.

На думку пана Онера, для цієї мети підійде Стамбул із його готельними можливостями, двома сучасними аеропортами, сучасним портовим обладнанням, але головне — майбутнім новим грандіозним портом, біля причалів якого одночасно зможуть швартуватися шість величезних суден. Окрім пасажирських терміналів тут будуть 4- і 5-зіркові готелі, торговельний центр і кілька ресторанів.

Однак сьогодні світові круїзні компанії не розглядають Чорне море як окремий самостійний регіон, а лише в поєднанні із Середземним, як продовження середземноморських круїзів. І причин тут кілька.

Туристи поки що не виявляють підвищеного інтересу до Чорноморського регіону. А їхній вибір — це головний критерій, зазначали доповідачі. «Ми возимо туристів туди, куди вони хочуть, — казав віце-президент компанії Princess Cruises Брюс Крамрайн. — Ми запитуємо кожного, наскільки сподобалися порти, екскурсії, сервіс, і просимо оцінити інфраструктуру та послуги».

Круїзні порти світу, за висловом пана Крамрайна, створюють власний образ-міф. До створення такого образу мусять прагнути й порти Чорного моря. Кожен із них має стати досконалим у всіх сенсах. Природно, йдеться не лише про портову інфраструктуру, а й про місто загалом. Брати участь у створенні іміджу повинні державна і муніципальна влада, туристичні компанії та інші організації, що надають послуги пасажирам круїзних теплоходів.

«Гарних місць багато, — зазначає віце-президент з питань комерції компанії Royal Caribbean International Джон Ф.Терчек. — Але для туризму вони недостатньо розвинені. Приміром, Ялта — на диво гарне місто, але для великих суден вона замала».

На жаль, інфраструктура чорноморських портів не пристосована до того, аби приймати великі судна. А за ними майбутнє. Ними вигідніше оперувати. Їм не страшний шторм. І це — розкішні лайнери з індивідуальним дизайном, багатим набором послуг та розваг і з шикарним сервісом. Вони вміщують понад 3 тис. чоловік. Плани щодо будівництва нових суден — а саме вони стимулюють попит на морські подорожі — свідчать, що років через шість на круїзному ринку переважатимуть судна завдовжки більш як 300 метрів. Уся круїзна індустрія готується до цього. І чорноморські порти не мають залишатися осторонь.

Сьогодні ж вони здатні приймати невеличкі судна. Найбільший теплохід, який будь-коли заходив у басейн Чорного моря, — це Queen Victoria завдовжки 294 метри. Захід такого круїзного лайнера в Одеський порт було названо знаковою подією для всього Чорноморського регіону. Він збігся із проведенням конференції, і її учасники могли відвідати цей розкішний океанський лайнер. Помилува­тися ж відходом красеня-теплохода зібралася величезна кількість одеситів.

Ностальгія за морем

Колись, за радянських часів, численний пасажирський флот ЧМП базувався в Одесі. І всі охочі могли купити тур і вільно вирушити в круїз Чорним морем у будь-яку пору року. Морські подорожі набули величезної популярності. Нині за ними залишилася одна ностальгія. І це — гарний стимул до їх відродження.

Представники чорноморських портів вважають, що найпривабливішим сьогодні може бути кільцевий маршрут по Чорному морю з відвідуванням портів України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії та Румунії. Для реалізації таких проектів, пов’язаних із розвитком круїзів і пасажирських перевезень, у рамках асоціації BASPA уже створено робочу групу.

Однак тут є свої складнощі. Приміром, проект круїзів по Чорному морю, розроблений портом Сочі, не підтримали туристичні фірми. Вони не взяли на себе ризики, пов’язані з реалізацією турів. Продавати ж круїзи за втратними цінами невигідно — завелика вартість палива.

Спроби українських компаній реанімувати любиму всіма Кримсько-Кавказьку лінію зрештою теж не мали успіху. Останній досвід української судноплавної компанії «Укрферрі» з організації такого круїзу виявився не зовсім вдалим.

З ентузіазмом і певною часткою ностальгії компанія взялася за відродження чорноморських круїзів улітку минулого року. Було розроблено новий маршрут у вигляді кругового круїзу навколо Чорного моря: Одеса—Ял­та—Сочі—Стамбул—Одеса на пасажирському поромі «Южная Пальмира» місткістю 452 особи. Проте було виконано всього три рейси.

Проблема виникла, без перебільшення, дуже принизлива. В Ялті, в останньому українському порту заходу, закривався державний кордон, і всі пасажири, щоб слідувати далі по маршруту, мусили залишити борт судна з речами для проходження прикордонного і митного контролю. Ця процедура тривала, як правило, три години і фактично зривала екскурсійну програму в Ялті. Кількаразові звернення компанії до митної влади результату не дали.

Крім того, досвід показав: для успішної роботи такого маршруту потрібен сучасний комфортабельний круїзний лайнер кла­-
су 4* переважної місткості 1000—1200 осіб. Це дасть змогу забезпечити вартість квитків в економ-класі на прийнятному для туристів рівні 100—120 дол. за день круїзу.

Однак такого флоту в Україні нема. Його можуть надати іноземні компанії. Сьогодні вони домінують у Чорному морі у вантажоперевезеннях і можуть так само зайняти круїзний ринок Росії та України.

Щоправда, спроби порту Сочі залучити серйозну судноплавну компанію для організації чорноморських круїзів поки що результатів не дали. Причина? Чорне море — нестабільний у політичному й економічному сенсі регіон. І події в Грузії ще раз це підтвердили. Щоправда, з погляду іноземних компаній, на захід круїзних суден у Чорне море нещодавні події не вплинули. Хоча це, безумовно, стримуючий чинник.

Водночас, на думку фахівців, із погляду стратегічних інтересів та й великої дохідності нерозумно віддавати цей перспективний бізнес компаніям з інших країн. Та для купівлі круїзного теплохода потрібна чимала сума.

За даними СК «Укрферрі», цього року лайнер Pride Of Aloha (1999 року будівництва місткістю 2 тис. пасажирів) можна було купити за 320 млн. дол. Старший і меншої місткості теплохід Superstar Libra (1988 року будівництва, 1480 пасажирів) — за 130 млн. дол. Старенькі, але модернізовані колишні теплоходи ЧМП, перейменовані у Van Gogh та Delphin, місткістю 500—600 пасажирів пропонувалися за 18—19 млн. євро. Але 33—34-річний вік цих суден не дозволяє розраховувати на окупність інвестицій. Висновок?

На думку СК «Укрферрі», жод­на вітчизняна компанія не ризикне вкладати в купівлю теплохода близько 100 млн. дол. без серйозної державної підтримки чи гарантій. Втім, круїзне судноплавство навряд чи є актуальним сьогодні для Української держави.

Порт Сочі вважає, що необхідно об’єднати зусилля всіх чорноморських країн для створення свого круїзного флоту. Купівля спільними зусиллями із залученням приватного капіталу сучасного лайнера місткістю понад 3—4 тис. пасажирів могла б вдихнути життя в розвиток внутрішньочорноморських круїзів. Як зазначив у своєму виступі на конференції представник порту, «круїзний ринок Чорного моря — це наш ринок, й іноземці його не освоюватимуть. Торік вони так і сказали: ми до вас не прийдемо». Ну а в тому, що цей напрям перспективний, сочінці не сумніваються. Величезний пострадянський ринок у поєднанні з болгарським, румунським і турецьким не поступається європейському.

Звиклі до морських подорожей туристи з країн колишнього СНД досі обмежені в пропозиціях. Дорогі авіаперельоти, складність в отриманні віз і нездоланний мовний бар’єр роблять морські подорожі на іноземних теплоходах малодоступними. Якщо ж узяти круїзні судна, котрі заходять в Одесу, то російськомовних туристів на них не більш як 1%.

При цьому порти Одеса та Сочі можуть стати базовими для туристів пострадянського простору. Сьогодні Одесі бракує лише сучасного аеропорту, але до проведення в країні Євро-2012 цю проблему, слід гадати, буде розв’язано. Що ж стосується самого порту, то в реконструкцію пасажирського комплексу буде вкладено 260 млн. гривень.

До речі, Одеса в особі Сочі може отримати серйозного конкурента. Цей чорноморський курорт завдяки Олімпійським іграм очікують колосальні зміни. Порт стане тільки пасажирським. І зможе приймати одночасно три найбільші океанські лайнери і два пороми (сьогодні судна місткістю понад півтори тисячі осіб він змушений обслуговувати на рейді, доставляючи пасажирів на берег катерами). Прикрасою стане величезний яхтовий комплекс, по всьому узбережжі з’являться 15 портів-пунктів. Загальний обсяг вкладень у реконструкцію порту Сочі — близько 560 млн. дол.

Та все ж, якщо казати про морські подорожі для російськомовних туристів, то більш перспективним напрямом виглядають середземноморські круїзи з Чорного моря. Іноземні круїзні компанії можуть забезпечити захід своїх комфортабельних суден із Середземного в Чорне море, щоб узяти на борт пасажирів в Одесі чи Сочі.

Такий досвід уже є. Торік іноземні компанії продавали кругові круїзи по Північній Європі з Санкт-Петербурга. На цьогорічний жовтень уперше заплановано два круїзи по Середземному морю з посадкою в Одесі. За інформацією турагентів, усю квоту квитків для реалізації на українському ринку було продано.

Круїзний туризм у світі приносить великі доходи. Тому всі — і держави, й окремі міста, і порти, і туристичні компанії — мають бути зацікавлені в його розвитку. Адже кожен іноземний турист у базовому порту залишає 100 євро, а в інших портах заходу — 50 євро.

Тому, хоч би з якого боку подивитися, круїзний туризм у Чорному морі — справа вигідна і перспективна. Представники чорноморських портів і туроператори погоджуються: час об’єд­нувати зусилля, щоб домог­тися результату. У будь-якому разі, учасники конференції були в цьо­му висновку одностайними. Залишилася дрібничка — переконати в цьому свої країни. А тут роботи непочате поле...