Чим відповісти на кадровий голод

Поділитися
Дефіцит трудових ресурсів, який охоплює вже не тільки країни з розвиненою економікою, а й увесь світ, дедалі більше дається взнаки...

Дефіцит трудових ресурсів, який охоплює вже не тільки країни з розвиненою економікою, а й увесь світ, дедалі більше дається взнаки. У зв’язку з втратами кваліфікованих працівників, які знаходять собі робочі місця в більш благополучних країнах, і невтішними перспективами зростання процесу міграції кадрів наша країна стає вразливою до нових викликів. У цих умовах особливого значення набуває стан ринку праці, всіх його компонентів. Як складаються стосунки між роботодавцями і тими, хто шукає місце для докладання своїх сил та здібностей? Наскільки розвинені й ефективні комунікації, покликані забезпечувати гармонію попиту і пропонування того основного компонента, без якого бізнес не складеться?

Хто шукає і як знаходить

Ефективність ринку праці великою мірою залежить від стану інформаційного взаємообміну, який дозволяє зацікавленим сторонам знайти одна одну. Тим — налагодити і підтримувати роботу підприємства, фірми для отримання прибутку, іншим — заробити необхідні для життя кошти. Чи створено структуру, яка б забезпечувала необхідний баланс між попитом і пропонуванням? Як шукають українці роботу і чи завжди її знаходять? Показовими в цьо­му плані є дослідження, прове­дені нинішнього року порталом із працевлаштування Rabota.ua та агенцією онлайн-досліджень Gemius SA. Проводили їх методом анкетування, у якому взяли участь 1291 користувач українського Інтернету віком від 18 до 79 років. Виявилося, що спеціалізовані газети та журнали аж ніяк не є основними джерелами інформації, що надходить із ринку праці. Лише чверть опитаних вдаються до їхніх послуг. Трохи більше українців (31%) користуються послугами сайтів із працевлаштування. Але основним джерелом інформації досі залишаються традиційні, відомі з незапам’ятних часів методи, з допомогою яких шукачі роботи входять у контакт із роботодавцем. Дві третини опитаних (60%) не вдаються до допомоги преси й Інтернету, а воліють шукати робочі місця з допомогою друзів, знайомих, співучнів. Ще 39%, в основному — люди старшого віку, у пошуках роботи використовують професійні знайомства. Всього 10% здобувачів звертаються до кадрових агентств.

Результати досліджень чітко демонструють динаміку попиту і пропонування відповідно до віку, рівня освіти та кваліфікації. Скажімо, в пошуках роботи використовують Інтернет в основному люди віком 18 до 39 років. Свій вибір вони пояснюють зручним інтерфейсом, наявністю широкої інформаційної бази, яка часто оновлюється. Організатори опитування роблять висновок, що затребуваність сайтів із працевлаштування продовжує зростати, зокрема й за рахунок перетікання оголошень шукачів роботи зі спеціалізованих газет і журналів. А ось пошук роботи з допомогою знайомих, стверджують спеціалісти, попри його сумнівну ефективність, ще довго зберігатиме свої позиції, демонструючи недостатній розвиток ринку праці.

Той факт, що більшість претендентів шукає і знаходить роботу через «своїх людей», якнайкраще свідчить про обмеженість, низьку ефективність ринку праці. Інформованість знайомих та родичів про ситуацію з вакансіями поширюється не на весь трудовий ринок, а на його окремі сегменти, пов’язані з видом виробництва, родом діяльності. Отож завдяки «сарафанному радіо» одні сектори можуть відчувати надмір кадрів певної професії, а інші — їх дефіцит. Розвинений же ринок праці передбачає кадрову гармонію не в окремих, а в усіх секторах економіки, — коли кожна людина зможе знайти заняття, що відповідало б її силам та здібностям.

У полоні стереотипів

Маркетолог порталу Rabota.ua Віктор Закотій звертає увагу на те, що в більшості оголошень про вакансії містяться вікові обмеження в межах 40—45 років. Правда, порівняно з 90-ми роками минулого століття, коли були потрібні в основному працівники «до 35 років», це вже певне зрушення. Але якщо врахувати реальну ситуацію, то такого роду «лібералізація» явно недостатня. І не лише тому, що «за бортом» залишаються претенденти віком 45—50 років. Міграційні бурі за якесь десятиліття перетворили Україну з держави, що має кваліфіковану й дешеву робочу силу, на державу, котра відчуває дедалі сильніший кадровий голод. Ситуація на ринку праці бурхливо змінюється, але стереотипи часів надміру робочої сили високої кваліфікації залишаються, поглиблюючи її дефіцит.

Вікові обмеження роботодавці і представники кадрових агенцій пояснюють кращою навченістю молодих спеціалістів, прагненням створити у комерційних структурах однорідне середовище. Але якщо в таких «молодіжних» напрямах діяльності, як маркетинг, реклама, організація швидкого харчування, цей підхід виправданий, то на багатьох інших вікова дискредитація шкодить справі, позбавляючи перспектив розвитку ринок праці. Виходить парадокс: молоді люди, котрі не мають досвіду роботи, а також літні працівники, тим більше пенсіонери, залишаються незатребуваними. А кадровики тим часом у поті чола шукають на ринку праці ту вікову категорію, якої у вільному обороті там немає. Їх знаходять на сусідніх (і не дуже) фірмах та підприємствах. Хедхантинг дедалі частіше застосовують не лише для залучення особливо затребуваних управлінців високого рангу, а й рядових працівників.

Тим часом ситуація спонукає раціональніше використовувати наявний кадровий потенціал. Насамперед за рахунок розширення вікового діапазону потрібних працівників. І це не повинно бути локальною, тимчасовою акцією. На думку Віктора Закотія, без переналадки всього суспільства стосовно як молодих кадрів, котрі не мають досвіду, так і високовікових працівників, не обійтися. Як свідчать результати досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, приблизно через 40 років працездатне населення в Україні зменшиться в півтора разу, а співвідношення між кількістю людей у віці, що вважається нині працездатним, і пенсіонерами становитиме 1,31:1. Якщо до цього додати конкуренцію за використання кадрів, хедхантинг світового масштабу, то стане зрозуміло: проблеми розвитку економіки перебувають у площині збереження кадрового потенціалу. І в цьому плані сьогоднішні підходи, коли, якщо вірити запитам-оголошенням, від активної трудової діяльності відтинаються цілі категорії працівників, не можна визнати нормальними. За зізнанням тих, кому відмовили у прийомі на роботу через солідний вік, це викликало психологічний дискомфорт, породжувало невпевненість у собі, а подальші пошуки роботи супроводжувалися душевними муками. Не виграють від таких стереотипних обмежень і роботодавці. Тим більше що поповнювати персонал переманюванням кадрів дедалі складніше. Доводиться надавати місця людям старшого віку. Масштаби такого переорієнтування, всупереч стереотипам, зростають. За даними Держкомітету статистики, станом на 1.07.07 у трудовому процесі брали участь 1,7 млн. пенсіонерів. Якщо врахувати, що ці дані стосувалися лише працівників, які досягли 70-річного віку, а серед зайнятих чимало людей старших, то ця цифра буде ще більшою. За останніх п’ять років зайнятість у країні в цілому зросла на 1,5%. Таке значне зростання стало можливим завдяки тому, що залучення до праці осіб віку, старшого за працездатний, зросло за той самий час на 7%.

Оскільки ж у ЗМІ та інших джерелах інформації оголошення здебільшого досі повідомляють, що потрібні працівники «до 45 років», то люди більш старшого віку перебувають ніби поза ринком праці. Вони змушені витрачати час, енергію на те, аби вирішувати проблеми зайнятості самотужки, в основному — через родичів, знайомих. Така ситуація примушує їх надміру дорожити робочим місцем, триматися за нього навіть тоді, коли не влаштовують ані зарплата, ані умови праці. Це спотворює ринок праці, створює передумови для дискримінації та нерівності. Через агентства з працевлаштування столиці та інших міст-мільйоників багато роботодавців шукають літніх працівників. Жінкам пропонують роботу нянь, доглядальниць, консьєржок. Чоловіків запрошують бути сторожами, вахтерами. На інтернет-сайтах із працевлаштування пропонується робота з неповною зайнятістю, за змінним графіком і зовсім без нього — надомна: перекладати, набирати тексти, складати кулькові ручки... Тут пенсіонери затребувані. Як і на промислових підприємствах, які працюють на старому обладнанні. Але що стосується нових або модернізованих підприємств, комерційних структур, то на них літніх людей не запрошують. Вважається, що їм важко пристосуватися до нових машин, устаткування та сучасних технологій. І, знову-таки, роботодавці в цьому плані упереджені. Недавні дослідження, проведені на ряді модернізованих підприємств, засвідчили, що більше третини працівників за 50 років успішно витримали випробування, виявилися конкурентоспроможними, змогли за стислий період перевчитися, набути необхідних навичок.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі