Четверта п’ятирічка: стартовий капітал

Сьогодні — час давати економічні поради новому Президенту України. Дають їх усі, кому не ліньки: МВФ, ООН, Євросоюз та й місцеві імениті кандидати в лікарі... Іноді цих порад варто дослухатися — коли вони мудрі. Іноді ні — коли радять задля корисливості. Але хоч би хто що радив, існують певні стартові умови — ті показники й тенденції, з якими економіка прийшла до початку президентського строку Віктора Ющенка. Об’єктивно, вони й визначатимуть першочергові цілі та завдання його економічної політики.

На перший погляд, стартові умови непогані. Економіка на підйомі: рекордні 12% зростання ВВП 2004 року при прогнозі від 5 до 8% на рік 2005-й. Кон’юнктура світових ринків, на яких Україна присутня зі своїм експортом (металом, хімічною продукцією, виробами важкого машинобудування) також залишається дуже позитивною. Золотовалютні резерви Нацбанку хоч і скоротилися після гасіння двох хвиль валютної паніки, а все одно зросли за 2004 рік на 37%, а на 1 лютого взагалі перевищили 10 млрд. дол.

Національна валюта також демонструє стабільність — як завдяки зусиллям Нацбанку, так і за рахунок рекордних надходжень від зовнішньої торгівлі. Останнім подарунком новому Президенту стало підвищення агентством Fitch суверенного рейтингу України з В+ до ВВ-, що неминуче призведе до більшої привабливості українських цінних паперів і притоку прямих інвестицій. Так, ЄБРР після зустрічі з Президентом Ющенком уже запропонував Україні кредитну лінію в мільярд доларів на додаток до півтора мільярдів уже наданих кредитів.

Власне, об’єктивні умови для зростання вже є два-три роки. І минулий уряд України, очолюваний Віктором Януковичем, по максимуму використав їх для збільшення основних економічних показників держави. Робив він це, природно, й у своїх цілях — як для зміцнення іміджу провладного кандидата в президенти, так і для створення бази для власної роботи на перспективу. За іронією долі, цією базою тепер може скористатися Віктор Ющенко. Але ефективність уряду, ним сформованого (у діяльності якого він, вочевидь, братиме значну участь), мимоволі порівнюватимуть із досягненнями попереднього.

Однак, окрім економічного зростання, відставлений уряд залишив новій владі і низку проблем. Це — ті міни уповільненої дії, які можуть призвести до відставки нового уряду вже через кілька місяців.

Дефіцит державного бюджету 2004 року, за попередніми даними, склав 4,5% від ВВП, або близько 20 млрд. грн. (замість очікуваних 1,5%). Значна перевитрата державних коштів була пов’язана з виконанням минулим урядом потужних передвиборних соціальних програм. Тепер для утримання дефіциту навіть у рамках 2,1%, запланованих держбюджетом-05, знадобляться значні зусилля міністрів і депутатів зі зміцнення його дохідної частини. Оскільки зменшення соціальних зобов’язань уряду народ не заохочуватиме, уряд Ющенка—Тимошенко повинен буде дуже активно шукати ресурси країні на життя.

Чималу стурбованість викликають фінансові результати січня. Так, у післяноворічний період грошові потоки завжди міліють, однак за дві декади першого місяця нинішнього року доходи держбюджету становили всього 1,43 млрд. грн., або менше третини місячного плану, і при витратах теж значно менших від планових — 2,44 млрд. грн., виник дефіцит у 1,01 млрд. грн. Його довелося фінансувати за рахунок внутрішніх позик на суму 1,06 млрд. грн. Доходи від приватизації становили усього 100 млн. грн., що втричі нижче від наміченого на цей період рівня. Не врятувало ситуацію навіть те, що податкові надходження за січень на 13,6% перевищили планове завдання і становили 2,83 млрд. грн.

Це зниження надходжень — прямий наслідок застійних явищ в економіці через тривалу політичну кризу. Залишок коштів на єдиному казначейському рахунку до кінця січня склав 5,89 млрд. грн. — що на 30% менше, аніж у січні 2004-го — 8,39 млрд. Хоча весь минулий рік казначейський рахунок ломився від коштів, залишки на ньому сягали 15 млрд. грн., але фінансова система країни переживала це без особливих проблем із ліквідністю.

Випуск Мінфіном п’ятирічних ОВДП на суму 1,09 млрд. грн. під 9,82% річних (розміщення відбулося 1 лютого) ще дужче збільшив і без того чималі параметри державного боргу, який становить іншу важливу частину негативної економічної спадщини минулої влади. Сукупний держборг України лише за 2004 рік зріс на 10,7% і склав 16,095 млрд. дол. (12,146 млрд. дол. зовнішній і 3,949 млрд. дол. внутрішній). Збільшення зовнішнього боргу пов’язане в основному з випуском єврооблігацій на суму 1,1 млрд. дол., а внутрішнього — із випуском ПДВ-облігацій на 1,926 млрд. грн. Гарантований борг України збільшився на 1,2 млрд. дол. в основному в зв’язку із залученням кредитів під державні гарантії для будівництва автобана Київ—Одеса, а також проектування та будівництва «мінтрансівського» моста через Дніпро в Києві. 2005 року триватимуть пікові виплати з погашення й обслуговування держборгу, для чого в держбюджеті-05 передбачено близько 19 млрд. грн. — вважай, майже кожну п’яту бюджетну гривню.

Сам держбюджет-05 також таїть у собі чимало підводних каменів. Всі ми пам’ятаємо, наскільки серйозними були сумніви в збалансованості доходів і видатків, записаних у головному кошторисі країни на 2005 рік. Але 23 грудня, у процесі прийняття бюджету в другому читанні, пан Азаров від імені уряду погодився врахувати з голосу ще цілий ряд депутатських поправок, які цю незбалансованість тільки поглиблювали. Втім, як виявилося, то були тільки квіточки. У середині січня невідповідність між проголосованими в законі доходами і «повішеними» на бюджет видатками становила вже 15 млрд. грн. За два голосувальні дні — 1 і 3 лютого — вона наблизилася до 17 млрд. І це ще не кінець...

За великим рахунком, перший уряд за президентства Ющенка потрапляє в капкан, поставлений Віктором Януковичем. Про нього знали, але уникнути пастки навіть не намагалися. Ще в січні 2004-го Олександр Турчинов, давній соратник нинішнього прем’єра, вносить пропозицію підвищити розмір мінімальної пенсії до прожиткового мінімуму. Головне науково-експертне управління ВР, природно, проти: такі зміни слід схвалювати лише за наявності позитивного висновку Мінфіну. Однак після вересневих ініціатив колишнього уряду, коли мінімальні пенсійні виплати і прожитковий мінімум зрівнялися де-факто, ситуація змінюється. Ставиться завдання — не дати проурядовим силам маніпулювати доплатами до пенсій, як вони надумають.

Восени нашоукраїнець Микола Кульчинський вимагає закріпити де-юре відповідність мінімальної пенсії прожитковому мінімуму. Зі схожою пропозицією виступає і комуніст, голова профільного комітету ВР Петро Цибенко. У результаті з трьох законопроектів народжується один, № 4600, і депутати підтримують його конституційною більшістю голосів 23 грудня, як раз за кілька годин до прийняття бюджету. У січні закон № 4600 підписує президент Кучма. А чому б і не підписати, якщо це цілком узгоджується з багаторазово декларованими соціальними орієнтирами Ющенка, котрий переміг у «третьому турі»?

У результаті з 1 січня законодавчо встановлена мінімальна пенсія за віком (яку надають жінкам за наявності 20 років стажу, а чоловікам — 25) не може бути меншою від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Плюс за кожен додатковий рік стажу пенсіонеру зобов’язані додати 1% цієї суми.

А який же у нас зараз прожитковий мінімум? Показник, установлений держбюджетом на 2005 рік (у середньому — 382 грн., для непрацездатних — 300), протримався менше двох тижнів. Вже 13 січня ц.р. парламент долає вето Л.Кучми на закон про новий прожитковий мінімум, із яким ще восени виступили В.Ющенко, В.Пинзеник і В.Кириленко. Тож тепер усім соціальним відомствам і насамперед Пенсійному фонду слід керуватися новими цифрами: 423 грн. — усереднений показник, 332 грн. — для непрацездатних осіб, 376 — для дітей віком до шести років...

У розрахунку на рік це січневе збільшення пенсій із 284 до 332 гривень, за оцінками керівництва Мінпраці та соцполітики, оцінюється в 15 млрд. гривень, які можна сміливо додавати до дірки, що вже утворилася через падіння бюджетних доходів, про що йшлося на початку статті.

Першого дня сьомої сесії ВР депутати скасували ст. 39 Закону про держбюджет на 2005 рік. Тепер при нарахуванні пенсій військовим пенсіонерам надбавку за вислугу років враховують не в половинному, а повному розмірі. Ціна питання — більш як 1,5 млрд.

Третього дня сесії на 423 грн. збільшено допомогу по народженні дитини (було — два прожиткові мінімуми, із 1 січня мають бути три). Ціна питання — ще близько 200 млн.

Можна не сумніватися — Президент Ющенко і ці документи підпише. Хотілося б, однак, бути упевненими, що він знає, де, а головне — яким чином узяти відсутні гроші. Причому взяти, не підвищуючи нарахування на фонд оплати праці, не запроваджуючи нові податкові збори і не запускаючи друкарський верстат.

А на підході ще одна ініціатива. Депутати з СДПУ(о) не залишили без уваги той факт, що кандидат у президенти Віктор Ющенко обіцяв збільшити рівень допомоги при народженні дитини до 20 мінімумів. І 1 лютого ц.р. подали відповідний законопроект. Хоча, пам’ятаємо, Віктор Андрійович ніде не обіцяв збільшення соціальних благ усім і відразу — і в перший же місяць свого правління.

Зрозуміло, які цілі переслідують опозиційні фракції. Зрозуміло, чому прибічникам Ющенка не вдасться протистояти популярним у народі популістським рішенням чи хоча б розумно їх розподіляти в часі. Але, можливо, перед прийняттям таких соціальних кроків членам президентської команди варто б уголос почитати стенограму виступу їхнього лідера в дебатах із екс-прем’єром? Красива цифра щодо того, скільки м’яса, сала, ковбаси, олії та яєць можна було придбати на початку прем’єрства Януковича і наприкінці, схоже, може знову стати суперактуальною.

Можливо, уряд Ющенка—Тимошенко сподівається на перевиконання, як і торік, плану надходжень від приватизації? На думку все ще голови бюджетного комітету ВР Петра Порошенка, необхідно опротестувати в суді угоди щодо продажу 10—12 великих об’єктів — «Криворіжсталі» і ряду підприємств у гірничо-металургійній і феросплавній галузях. Якщо оголосити й по них повторні реприватизаційні конкурси, можна додатково залучити в бюджет «10—12 млрд. грн.» на додаток до передбачених держбюджетом 4,9 млрд. грн.

Однак, щоб компенсувати вищезгаданий прихований дефіцит у 17 млрд. грн., потрібно буде продати щось ще. Або «Укртелеком» із Одеським припортовим заводом — але якомога дорожче. А ще ж можна переглянути списки підприємств, не призначених до приватизації, — наприклад, акціонувати залізниці... Як у Європі, врешті-решт!

Втім, почавши аналізувати стартові умови, ми якось непомітно скотилися до горизонту в один рік. А Віктору Андрійовичу ж президентствувати, як мінімум, п’ять років. Наприклад, у контексті надходжень від приватизації для збереження торішніх темпів протягом п’яти років великих об’єктів в Україні просто не вистачить. Тому вічно сподіватися затикати нею діри не вийде. Саме на найближчу п’ятирічку прогнозується і світовий спад на ринку металу, а отже, і скорочення надходжень від українського експорту. Розвиток внутрішнього ринку пущено на самоплив навіть у відносно благополучний даний момент, у разі ж спаду уряду буде просто нічим його підтримати, і він завалиться першим. Отже, думати про це потрібно зараз, коли гроші, хоч їх і вічно бракує, є.

А перед країною стоять й інші системні проблеми, вирішення яких узагалі не входило в коло уваги її попереднього керівництва. Це, наприклад, проблема вкрай низького енергетичного ККД економіки країни в цілому. У якийсь момент, в умовах спаду, занадто великі втрати енергії, а отже, й надлишкові витрати, можуть перетворитися на камінь на шиї...

Можна скільки завгодно говорити про необхідність посилення високотехнологічних секторів економіки, із високою часткою доданої вартості у виробництві. Хоча б про перенесення зони економічного росту з видобувної та металургійної промисловості в машинобудування. Однак поки не буде зроблено конкретних кроків для того, щоб у високотехнологічних галузях закрутилися значні кошти, поки вони не стануть більші, аніж ГЗК із меткомбінатами, цікаві великому бізнесу, Україна залишатиметься сировинною державою. Те, що це можливо, показує незвичайно динамічний розвиток галузі зв’язку торік.

Щоб збулися всі ці надії, керівники держави мусять мислити, як то кажуть, по крупному. А не категоріями дрібного дерибану існуючих фінансових потоків. Чого їм і побажаємо.