БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС: У БЕРЕЗНІ — МЛИНЕЦЬ, У ТРАВНІ — ГЛЕВКА ГРУДКА НАД ДОКУМЕНТОМ, ПРИЙНЯТИМ ДВА МІСЯЦІ ТОМУ, НАВИСЛА ЗАГРОЗА ПЕРЕГОЛОСУВАННЯ

Щоб створити такий прецедент, достатньо було стенографічної неоднозначності стосовно поправки народного депутата Віктора Мироненка, яку бюджетний комітет не врахував в остаточній редакції Кодексу. Погоджувальна рада депутатських фракцій на своєму засіданні від 14 травня ухвалила закрити проблему, так би мовити, не виносячи сміття з хати. У результаті було прийнято безпрецедентне рішення: внести на 17 травня до порядку денного сесії Верховної Ради питання про повторний(?!) розгляд Бюджетного кодексу України, прийнятого 22 березня 2001 року...

Кінець —
це лише початок

Каменем депутатського спотикання стала 66-та стаття Бюджетного кодексу, яку свого часу комуніст Віктор Мироненко запропонував доповнити скромною поправочкою такого змісту: «До складу доходів бюджету Автономної Республіки Крим входять усі податки та збори, зібрані на її території, за винятком місцевих».

Проблемі цій приблизно стільки ж років, скільки самій кримській автономії. Практично не буває року, щоб тамтешнє керівництво не порушувало питання про одноканальну систему збору податків на півострові. І практично щороку Києву доводиться зменшувати ці непомірні, із його точки зору, претензії на особливе податкове забезпечення в державі. Але під час березневого голосування кримчани за підтримки сесійного залу нарешті, як їм здавалося, домоглися успіху, додавши до трансфертів із держбюджету і місцевих податків ще й загальнодержавні податкові відрахування. Нехай, мовляв, усе (ПДВ, акцизний збір, мито) надходить спочатку до кримського казана, а звідти вже перераховується до центру. Зрозуміло, коли буде що перераховувати. Брати — це не давати...

Хай там як, але в метушні голосування за Бюджетний кодекс у третьому читанні й у цілому одні (будемо думати, щиро) вважали, що голосують без урахування поправки Віктора Мироненка, інші — з урахуванням поправки і навіть завдяки їй. Ось вам і розгадка небувало одностайної підтримки кодексу того далекого березневого дня — свої голоси «за» віддав 391 депутат. Ось вам і результат для Книги рекордів Гіннесса... Наївні вважали, що все позаду, ба ні — все тільки починається.

Ніхто не хотів відповідати

Бюджетний кодекс, котрий, як здавалося, першим вийшов у світ з депутатської кухні, позаяк був прийнятий остаточно практично два місяці тому, до сьогодні навіть не підписаний спікером парламенту. Хоча, варто зауважити, за всіма регламентними нормами мав ще в березні порадувати своєю появою апарат адміністрації Президента. Дивно й інше: про цю проблему до останнього дня не відали більшість народних депутатів, включаючи деяких членів бюджетного комітету. Для них виявилося одкровенням, що на чистовий варіант кодексу, підготовлений і поданий на підпис комітетом ВР із питань бюджету, своє «вето» наклав віце-спікер Віктор Медведчук, який вів засідання в день голосування документа. Принаймні, як стверджує голова ВР Іван Плющ, його перший заступник відмовився візувати документ — бо, на думку Віктора Володимировича, він не відповідає остаточно проголосованій редакції (читай — не містить кримської правки).

Питається: хто відповість за зрив бюджетного процесу, що саме зараз намагається стартувати в Кабміні? Відомо, що за регламентом Верховної Ради на підписання проголосованого документа відводиться ніяк не два місяці, а лише п’ять днів. У пана Плюща, схоже, немає анінайменшого бажання опинитися в ролі «відповідача». Та з іншого боку, і підписувати не дивлячись кодекс, який визначає фінансовий порядок у державі, починаючи вже з наступного року, теж якось не хочеться. У спікера і без того проблем вистачає — постійно порушується питання про його усунення від ведення сесії. З ким розділити відповідальність?..

І справа закрутилася. Спочатку Іван Степанович підключив до проблеми парламентський комітет із питань регламенту, депутатської етики й організації роботи ВР. Потім — погоджувальну раду депутатських фракцій і нарешті — сесійний зал парламенту. «Або я ставлю правку і Бюджетний кодекс у цілому на переголосування, або ви (депутати) даєте мені право підписати документ, підготовлений профільним комітетом. Вам вирішувати», — розпочав дебати спікер минулого четверга.

Однак, як виявилося, проблему не так вже й легко зрушити з мертвої точки. Скоріше навпаки: у четвер з’явився хороший шанс загнати її в глухий кут. Адже, судячи з настрою фракції комуністів, котрі, захищаючи свого товариша по цеху, дружно кинулися пікетувати президію, нині можна запросто втратити й інші 125 статей, і кодекс у цілому. На пропозицію спікера зняти питання з розгляду, підписавши документ у редакції профільного комітету, Компартія відповіла категоричним «ні». Переголосування ж за нинішнього розкладу сил і настроїв у парламенті потрібної кількості голосів не гарантує.

Тримайте Крим — адже з рук вислизає...

Вже після прийняття кодексу в цілому тричі збирався бюджетний комітет, щоб зрозуміти, що заважає подальшому просуванню його дітища. На думку депутатів-«бюджетників», підстав для затримки немає. Ні голова комітету Олександр Турчинов, ні його заступник Олександр Свирида, котрий представляв законопроект у день голосування, не можуть навіть припустити, що поправку депутата Мироненка в березні було проголосовано і прийнято. У явному вигляді це не випливає й зі стенограми, хоча голова регламентного комітету Віктор Омелич і намагався це показати, соромливо абстрагувавшись від суті поправки: «Поправка Мироненка ставилася на голосування. При цьому керівник фракції комуністів Петро Симоненко навіть попереджав, що коли її буде враховано, то фракція проголосує і за кодекс у цілому».

Не спрацювали і заклики до здорового глузду. Зокрема, Олександр Турчинов запевняв: «Парламент у принципі не міг голосувати за таке, адже це означає повну руйнацію державної бюджетної системи шляхом відокремлення Криму. Як таке може статися в унітарній державі? Але якщо, Іване Степановичу, ви не довіряєте парламентському комітету і вважаєте, що наша редакція неправильна, то підписуйте іншу, бо на сьогодні у дії немає жодної: старий закон уже не працює, новий кодекс ще не набув сили. Вам відповідати за підтримку кримських сепаратистів, або нехай візує і відповідає Медведчук».

Поділяв думку депутата і міністр фінансів Ігор Мітюков: «На Бюджетному кодексі є підпис прем’єр-міністра і мій. Уряд проти такої поправки. Якби вона й була поставлена на голосування, то не повинна була пройти — аналогічна розглядалася і навіть ставилася на голосування при прийнятті бюджету на 2001 рік і набрала всього 160 голосів. І потім, давайте не будемо забувати уроки історії. Згадайте Югославію чи колишній Союз — саме з перерозподілу фінансів (їхньої децентралізації) починається розвал держави»...

Політично абсолютно зрозуміло, чому Компартія так відчайдушно обстоює свою поправку, звинувачуючи «бюджетників» у фальсифікації змісту прийнятого кодексу і закликаючи усунути голову профільного комітету або навіть притягти винних до кримінальної відповідальності. А з суто практичної точки зору їхня поправка для Криму непотрібна. Навіть якщо припустити, що її мирно врахували в діючому Бюджетному кодексі, — думаєте, вона спрацює? Ні. Лише внесе додаткову плутанину в і без того заплутане законодавче поле, вступивши в пряме протиріччя з іншими документами. Зрештою податки й усе, що з ними пов’язано, — сфера дії зовсім іншого кодексу, на який, до речі, в умовах практики переголосувань у депутатів може не вистачити ні сил, ні часу.

Ні вашим ні нашим

Остаточний вердикт спікера: «Я вніс кодекс на повторне слухання Верховної Ради, але парламент виявився не готовим. Тому я підпишу законопроект, лише коли він надійде у встановленому порядку — із усіма необхідними візами».

Формально пан Плющ правий. Але навряд чи такий стан речей влаштовує комуністів чи їхніх опонентів із бюджетного комітету. Адже якщо процес насправді буде повністю паралізовано і, не дай Боже, бюджет-02 доведеться верстати за старими правилами, то, замахнувшись на усе, Крим не отримає навіть передбаченого кодексом, — автономія аж ніяк не залишилася забутою в цьому документі.

Що стосується бюджетного комітету, то він у цьому випадку залишається зі зв’язаними руками. Бо не зможе розраховувати на виправлення прикрої помилки навіть довгим шляхом проведення через парламент закону про внесення відповідних змін. Адже якщо немає кодексу, то й змін у нього ніяк не внесеш.

У цьому ж випадку відпадає і варіант президентського вето. А воно в даному випадку для бюджетного комітету — радше добро, котре змусило б народних депутатів вже в звичному режимі переголосувати поправку й, імовірніше за все, в остаточному підсумку відмовитися від неї.

Зате на коні ще мінімум на рік залишиться керівництво областей, для котрого нововведення в сфері розподілу фінансів — як кістка в горлі. І навпаки, формальна зачіпка в парламенті, яка паралізувала хід бюджетної реформи, — для них шанс використати всю силу адміністративного ресурсу в майбутніх виборах у парламент і місцеві ради. Навіть більше — просто манна небесна у відповідальний момент. Адже варто було Кабміну взятися за упорядкування бюджету на майбутній рік і повідомити про початок централізованої розробки більш аніж 800 місцевих бюджетів, як виявилося, що для цього знову відсутня належна законодавча база — знову немає ні Податкового, ні Бюджетного кодексів. І знову — лічені дні голосувань до парламентських канікул.

Втім, міністр фінансів Ігор Мітюков спробував заспокоїти «ДТ», повідомивши, що навіть коли будуть проблеми із Бюджетним кодексом, у Кабміну є запасний «аеродром»: положення, необхідні для бюджетної реформи, можна буде прийняти постановами уряду. Тільки чи встигнуть? Термін повноважень нинішнього уряду, як відомо, обмежений...