БЮДЖЕТ І ПІДПРИЄМСТВА: ПРОТИ КОГО ЇМ ДРУЖИТИ? ПЕРШИЙ ВОРОГ — «ПЕРША ПОДІЯ» - Економіка - dt.ua

БЮДЖЕТ І ПІДПРИЄМСТВА: ПРОТИ КОГО ЇМ ДРУЖИТИ? ПЕРШИЙ ВОРОГ — «ПЕРША ПОДІЯ»

12 квітня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №14, 12 квітня-19 квітня

Дуже хочеться сподіватися, що 2002 рік не стане роком прийняття огидного Податкового кодексу, підготовленого дбайливими нашими депутатами минулого скликання...

Дуже хочеться сподіватися, що 2002 рік не стане роком прийняття огидного Податкового кодексу, підготовленого дбайливими нашими депутатами минулого скликання. Вся надія на те, що нові обранці виявляться злими й голодними, внаслідок чого на все, що придумали їхні хитровихитрені попередники, їм буде глибоко (нас радше тішить ця обставина) начхати.

Ну й гаразд. Оскільки нікому з платників новий Податковий кодекс — з усілякими його новими жорсткостями — зовсім не потрібен, якщо все одно прискорене виникнення податкових наслідків — так звана перша подія — у ньому залишається.

Тим, хто не знає, що це за «перша», — пояснимо. Для двох наших головних податків (якщо говорити про підприємства) — на прибуток і на додану вартість — діє один принцип: щоб підрахувати податок, треба щось від чогось відняти. Для податку на прибуток — валові витрати від валових доходів, для ПДВ — податковий кредит від податкових зобов’язань. А решту сплачувати в бюджет: повністю (у випадку ПДВ) або в розмірі 30% (у випадку податку на прибуток). Зрозуміло, що «доходами» і «зобов’язаннями» податки збільшуються, а «витратами» і «кредитом» — зменшуються.

Тому важливо, який момент вважається моментом виникнення валових витрат укупі з податковим кредитом і валових доходів з податковими зобов’язаннями. Справді, навіть у найпростішій операції з купівлі-продажу такі події, як відвантаження й одержання товару, перерахування й одержання грошей, можуть досить істотно не збігатися в часі. Ну, і до якої ж із них прив’язувати податки? Наші законодавці вирішили це питання просто, прив’язавши «доходи-зобов’язання» і «витрати-кредити» до тієї з подій, яка відбувається раніше: при продажу (тобто коли податки повинні зрости) — до першої з відвантаження товару чи одержання оплати, при купівлі (тобто коли податки повинні зменшитися) — до першої з одержання товару чи відправлення грошей за нього.

Принцип першої події можна було б якось терпіти, якби його послідовно дотримувалися. Але запитайте першого-ліпшого директора, першого-ліпшого бухгалтера, що діється на практиці, і вони вам розкажуть, що реально «перша подія» — вона лише для тих величин перша, якими податки збільшуються, тобто для «доходів» і «зобов’язань». Що ж до «витрат» і «кредитів» — то даруйте:

тут — не можна, бо заважає п. 5.9 закону про оподаткування прибутку, спеціально призначений для відкладання витрат;

тут — не можна, бо бартер. І замість першої події для податкозменшення працює подія остання;

тут — не можна, бо цінні папери, а ви не торговець і тому для вас теж усе інакше;

а тут — не можна, бо немає податкової накладної, і що з того, що вже були хоч усі чотири події!

І річ навіть не в тому, яка конкретно причина висувається в кожному з випадків, а в тому, що забагато тих «виняткових» випадків. За такої кількості винятків якось губиться і саме правило…

Отож, усе це в «їхньому» Кодексі залишається. І якщо нічого із старого поганого не скасовується, за що ж збираються вводити нове погане?

І навіщо в такому разі взагалі Податковий кодекс? Для систематизації свавілля? Для збереження за всяку ціну збанкрутілої «першої події»? Щоб — поки справжні підприємства через неї страждають, віддаючи люб’язній Батьківщині останні оборотні кошти, — фірми фіктивні могли використовувати цю «першу» для ефективного «обналу» своїм клієнтам, у яких тоді податкозменшення виникає миттєво?

Та в нас і так уже в епоху «першої події» цілі пласти економічних понять втратили первісний сенс. Маркетинг, поступки-перекази, векселі тощо, забувши своє природне призначення, працюють майже виключно на обґрунтування псевдовитрат без доходів, причому розквіт цього щастя припав саме на розквіт «першої».

Апологети цієї дикості стверджують, що оподатковувати доходи за оплатою аж ніяк не можна: кмітливі підприємства сфабрикують її відсутність, а ось відвантаження завжди залишить сліди. Тож оподатковуйте не за оплатою, а за відвантаженням! Тоді (заодно) і жахливого розриву з бухобліком не буде: всюди — «метод нарахувань».

Чи дуже вже подобається, коли «сфабрикованою» оплатою або її відсутністю підприємства можуть самі регулювати базу для оподаткування? Причому від привнесеної «першою подією» безвиході цим змушені займатися вже практично всі, а не лише махінатори...

І хтось іще говорить про зарубіжний досвід! Таж «там» — країни, де досягнуто і високого рівня розвитку підприємств, що дозволяє відволікати оборотні кошти, і цивілізованого стилю взаємин із фіскальними органами, які не переінакшують закони, за що підприємства відповідають їм відсутністю своїх містифікацій. У таких умовах «перша», може, навіть доречна. Казячись із жиру від достатку, чого не вигадаєш. Але ж ми куди в калачний ряд сунемося? З нашим фейсом...

І все це збираються перенести у створювану «податкову конституцію»! Замість того, щоб, скориставшись нагодою, реально спростити оподаткування (Росія, між іншим, йде зараз саме цим шляхом), ми просто дискредитуємо майбутній Податковий кодекс, запихаючи в нього те, що переконливо, явно, достовірно й однозначно довело свою шкідливість, що вбиває і чесні підприємства, і бюджет, завдаючи і країні, і заводам стабільних, гарантованих збитків, порівнянних за масштабами хіба що з економічними наслідками розвалу тієї країни, з якої всі ми колись вийшли і пішли різними-різними шляхами...

Камо грядеши, ненько? Чи не стане «перша подія» останньою?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво