Буйна липа на будівельному «полі»

Словосполучення «контрафактна продукція» передусім асоціюється з телевізійними кадрами, на яких по звалених у купу компакт-дисках і касетах їздить трактор. Проте цей вид фальсифікації загалом досить простий, оскільки споживач, придбавши неякісну продукцію, втрачає лише гроші. Підробки ж в галузі будівництва можуть призвести до порушення цілісності будівельних конструкцій, а в результаті — до аварій, катастроф, людських жертв.

На думку експертів, підробки становлять до 5—7% світового виробництва будівельної продукції, і надії на те, що це явище зникне в найближчому майбутньому, немає, оскільки прибуток фальсифікаторів досягає п’ятисот (!) відсотків, і його можна порівняти лише з доходами від наркобізнесу або торгівлі зброєю.

Ситуація

Індустрія виготовлення контрафактної та фальсифікованої продукції в будівельній галузі України набирає обертів. Оператори та експерти одностайно оцінюють тенденцію цього явища як наростаючу, розбіжності в поглядах розпочинаються при переході до кількісних оцінок. Як вважає генеральний директор компанії «Хенкель Баутехнік (Україна)» Володимир Соха, фальсифікат та імітації — це сьогодні в середньому 2—3% від усього обсягу реалізованої в Україні продукції. Трохи іншої думки дотримується Сергій Лебідь, заступник начальника управління з боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій МВС, який вважає, що рівень фальсифікації значно вищий. Непрямим підтвердженням цього служить статистика МВС: щорічно фіксується 300—400 злочинів, при цьому динаміка зростання становить 10—20%, а кількість правопорушень, за які передбачено адміністративну відповідальність, у рік становить близько 3 тис. При цьому слід урахувати, що далеко не всі постраждалі знають про те, що вони постраждали, а ті, хто поінформований, не завжди звертаються до правоохоронних органів, вважаючи за ліпше вирішувати проблему іншими способами.

Фальсифікаторе, відкрий личко...

Завдяки тому, що час від часу в ЗМІ з’являються повідомлення про виявлення підпільних цехів, де виготовлялися підробки, склалася стійка думка, що фальсифікат — доля нелегалів. Ця категорія «виробничників» сьогодні, звісно ж, домінуюча, але не єдина.

Найчастіше нелегальних виробників фальсифікату називають «гаражниками», тому що виробничими (так само як і адміністративними, складськими тощо) приміщеннями для них здебільшого служать гаражі для легкових автомобілів. Проте останнім часом фальсифікація набуває більш індустріального вигляду. За словами Сергія Лебедя, виробництво липи розміщають також і на промислових підприємствах, арендуючи для цього цілі цехи. «Ареалом проживання» фальсифікаторів, переконаний комерційний директор компанії «Хімрезерв» Ігор Болдирєв, є Дніпропетровська та Харківська області.

Проте підробки поруч із «законною» продукцією виробляють і цілком добропорядні, легальні підприємства, які використовують сучасне устаткування. Наприклад, кілька років тому в Одесі відбувся судовий розгляд справи за фактом імітації продукції. Підприємство, що виготовляє будівельні матеріали, почало випускати цементний клей для укладання керамічної плитки. Дизайн мішків і напис назви клею дуже нагадували продукцію торговельної марки «Церезит», а відмінність полягала в тому, що в назві липового бренду вставили зайву букву. Якість, звісно ж, оригіналу не відповідала.

Контрафактна продукція, як і «велика» економіка, має свою імпортну та експортну складові. В основному, за даними МВС, імпортний фальсифікат надходить із Росії, Польщі, Туреччини, Китаю, Молдови, а нашу липу експортують, як правило, у Росію під відомими як російськими, так і українськими торговельними марками.

Довідка

Контрафактна продукція — матеріали та вироби, випущені з неправомочним використанням товарних фірмових знаків (упаковки, логотипу) з метою ввести споживачів в оману. Іншими словами, це відверта підробка відомого продукту або торговельної марки.

Імітації відрізняються від контрафактної продукції тим, що для них використовують стійкі асоціації споживачів, пов’язані з якоюсь відомою торговельною маркою: змінюють одну з букв у написанні торговельної марки, або ж надають зовнішньої подібності з дизайном логотипу, або те й інше одночасно.

Що підробляють

Як і в інших сегментах ринку, підробляють лише найвідоміші, розкручені торговельні марки та товари. За словами Сергія Лебедя, маркетинг у фальсифікаторів на такому високому рівні, що йому можуть позаздрити навіть деякі легальні виробники. Неходові продукти не підробляють, виробники липи тиражують лише добре відомі бренди. Хоч звіряй із результатами конкурсу «Золоті торговельні марки України»!

Давно і постійно високу популярність у вітчизняних фальсифікаторів мають добре відомі споживачеві лакофарбові матеріали. До таких передусім слід віднести продукцію великих вітчизняних виробників — Дніпропетровського лакофарбового заводу, київського заводу «Лакма», компанії «Хімрезерв», а також деяких інших. Фальсифікують й імпортні лаки та фарби, найчастіше застосовуючи для цього оригінальну, але вже використану тару, в котру і розливають «імпорт».

Досить часто, за даними управління з боротьби з правопорушеннями, фіксувалися підробки вагового цементу. Фальсифікація полягала в тому, що в мішках, на які були нанесені логотип і назва великих торговельних марок, що добре себе зарекомендували, знаходилася дешевша й відповідно неякісна продукція.

З розвитком технологій застосування сухих будівельних сумішей дедалі частіше підробляють цей різновид продукції. Передусім фальсифікатори звернули увагу на клейову суміш для укладання керамічної плитки і грунтовок марок «Церезит» (виготовлювач — компанія «Хенкель Баутехнік (Україна)») і «Полірем» (компанія «Полірем»).

Неодноразово з’являлися у продажу й інші види підробленого клею. Приміром, торік Головне управління з боротьби з економічними злочинами МВС припинило випуск клею «Момент», а також шпалерного клею «Метилан», який «виготовляли» з вітчизняного продукту аналогічного призначення, але дешевшого — КМЦ. У цьому випадку, щоб надати більшої подібності з оригіналом у клей КМЦ додавали барвник.

Не варто думати, що підробляють лише продукцію, яка не потребує великих капітальних витрат на устаткування й сировину. Зокрема, чотири роки тому зафіксували перші випадки підробки і високотехнологічних видів продукції, приміром, металочерепиці одного з провідних українських виробників. Зовнішньо липа була дуже схожа на оригінал, якісні ж характеристики її були дуже невисокими. Відтоді ситуація анітрохи не поліпшилася. Як стверджує менеджер компанії «Ранніла Київ» Ольга Попович, фальсифікатори з достатньою регулярністю «пробують на міцність» цей вид покрівельних матеріалів.

Неодноразово, за словами президента Української асоціації виробників сухих будівельних сумішей Петра Айзмана, фіксувалися факти торгівлі контрафактною продукцією, що належить до категорії «сировина» — полімерними добавками, які використовують для приготування СБС.

Де продають

Липа до споживача іноді потрапляє складними шляхами. Найчастіше свою мандрівку підробка розпочинає з найбільших оптових ринків України: Барабашовського (Харків), Калинівського (Чернівці), «7-й кілометр» (Одеса). Далі контрафактна продукція через приватних підприємців, які займаються дрібнооптовою торгівлею, надходить на численні ринки (зокрема, і будівельні), у невеличкі магазини, до малих підрядних фірм, які працюють із приватним замовником. За даними МВС, продаж підробок у магазинах великих торговельних мереж — узагалі виняток, оскільки «сітьовики» серйозно піклуються про своє реноме.

Реалізація продукції, застосування якої вимагає спеціальних знань і навичок, наприклад металочерепиці, відбувається трохи інакше. Передусім, фальсифікатори її продають або кінцевому споживачеві, який мало розуміється на тонкощах маркування, або ж підрядній фірмі, що виконує покрівельні роботи.

Хто захистить

Епітети, якими мої візаві характеризували вітчизняне законодавство, досить ексцентричні: беззубе, безпорадне, слабке, недосконале (наведено лише цензурні визначення). І підстави для такого скепсису таки є, оскільки покарання, на думку потерпілих, не відповідає тяжкості правопорушення.

Виробники фальсифікату «ходять» під двома кодексами. В Адміністративному кодексі у статті 51-2 «Порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності» сказано, що «незаконне використання промислового зразка, знака для товарів і послуг карається штрафом від 10 до 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян», але, правда, з конфіскацією устаткування, на якому виготовлено продукцію, і матеріалів для її виготовлення. У Кримінальному кодексі ці вчинки підпадають під три статті 176, 177 і 229, відповідно до яких найсуворішим покаранням може бути «штраф до двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян... або позбавлення волі від двох до п’яти років» (для порівняння: у Росії стаття 180 Кримінального кодексу передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на термін до п’яти років або штраф до 800 мінімальних окладів). Крім двох кодексів, прийнято й низку законів, зокрема «Про захист від несумлінної конкуренції», «Про захист прав споживачів».

Утіленням у життя прийнятого законодавства в нас відають управління з боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій МВС, Антимонопольний комітет і Державний комітет технічного регулювання і споживчої політики та їхні територіальні відділення. Наприклад, в УВС великих областей (Донецької, Дніпропетровської, Київської, Харківської) — відділи, а в невеликих — групи.

Думки операторів ринку про дієвість державного захисту розійшлися. Так, Ігор Болдирєв вважає, що їхня ефективність обернено пропорційна ступеню корумпованості, тобто невелика. Підпільний ринок вигідний структурам, які з ним борються, тому що він (ринок) їх «підгодовує». Діаметрально протилежної думки дотримується Володимир Соха, вважаючи, що в управлінні з боротьби з правопорушеннями в сфері інтелектуальної власності та високих технологій працюють висококваліфіковані працівники, які достатньо знають не лише оперативно-пошукові питання, а й технологічні аспекти.

Боротьба з липою

Донедавна основними ознаками для визначення істинності товару були якість упаковки та ціна. Фальсифікатори успішно ліквідували обидва індикатори. За визнанням представників компаній, які постраждали від підробок, в останні три-чотири роки якість упаковки фальсифікованої продукції була досить високою. У результаті пересічний споживач був не в змозі відрізнити її від оригінальної за зовнішнім виглядом, а часом це важко було зробити й експертам. Вирівняти ціни, звісно ж, вимагало значно менших зусиль, і сьогодні ціновий розрив між оригінальною та контрафактною продукцією значно скоротився або повністю зник. Таким чином, боротьба з липою перейшла на новий виток свого розвитку.

Нині оператори вирізняють три види методів боротьби з фальсифікаторами: економічні, технічні та інформаційні.

На подив одностайно всі оператори віддають перевагу передусім економічним важелям. Насамперед багато компаній здійснюють постійний моніторинг ринку, регулярні перевірки, роблять контрольні закупівлі своїх товарів у магазинах різного типу. Та головним методом є побудова і використання власної дистриб’юторської мережі. Разом з ретельним моніторингом і аналізом ринку своя мережа дає майже стовідсотковий результат.

До технічних заходів слід віднести зміну упаковки продукту, що значно ускладнює життя фальсифікаторам, і застосування голограм. У відношенні останніх майже всі візаві висловилися вкрай негативно, мотивуючи це тим, що нині в Україні достатньо можливостей для виробництва будь-яких голограм. Їх може придбати, зокрема, і фальсифікатор, тому голограма сьогодні не вирішує проблеми. Крім того, вартість голограми істотно позначається на вартості готової продукції.

Що ж до інформаційних засобів боротьби, то тут варто говорити про комплекс заходів, зокрема, й у ЗМІ. У результаті рейдів затримують окремих продавців, у них конфіскують товар, стягають штрафи, деякі справи при певній наполегливості навіть доводять до суду. Слід сказати, що навіть і відносно невеликі штрафи з конфіскацією товару можуть виявитися дуже результативними. Річ у тім, що комунікація на ринках поставлена навдивовижу добре, і чутки про те, що сталося з одним торговцем, поширюються умить. Оскільки контролюючі органи дуже численні, і кожний із них за бажання спроможний заподіяти неприємності, можливо створити атмосферу постійного тиску на ринок. У результаті, якщо компанія виявляла наполегливість, ставало відомо, що підробками певних марок торгувати небезпечно, і частка контрафактної продукції тут різко падала, оскільки торговці почасти переключалися на інші торговельні марки. До цього слід додати, що в 2003 р. посилили кримінальну відповідальність за такі порушення. І хоча Кримінальний кодекс передбачає мінімальне покарання, копійчане, та й суди поки ще вкрай обережно застосовують ці закони, мати в біографії судимість хочуть далеко не всі наші співгромадяни.