Бухгалтери і філателісти

Галузь зв’язку переживає переломний момент. Формуються органи, які, відповідно до нового законодавства, відповідатимуть за її діяльність: регулюючий — Національна комісія регулювання зв’язку (НКРЗ) і центральний виконавчий — Департамент зв’язку й інформатизації Міністерства транспорту та зв’язку. Розставляються люди, визначаються механізми взаємодії між обома «гілками влади». Доки у вищих ешелонах іде торг за сфери впливу, оператори зайняли вичікувальну позицію. Принаймні зовні.

Стан справ

Отже, що сьогодні відбувається у кожної зі старих і нових дійових осіб галузі?

НКРЗ. 21 серпня Президент підписав указ № 943 «Про Національну комісію з питань регулювання зв’язку», яким доручив Кабінетові міністрів до нового року вирішити всі технічні та фінансові питання її створення. А 30 серпня указом №1020 призначив головою комісії Сергія Цепеннікова, нині заступника голови правління ВАТ «Укртелеком» із питань економіки та фінансів. Указів про призначення членів комісії поки що не підписано.

Мінтрансзв’язку. 27 серпня указом №1009 було затверджено Положення про Міністерство транспорту та зв’язку. Нагадаємо, що ще 25 липня міністром об’єднаного міністерства було призначено Георгія Кірпу. Минулого тижня заступником міністра транспорту та зв’язку — керівником Департаменту зв’язку й інформатизації призначено колишнього першого заступника голови Держкомзв’язку Леоніда Нетудихату. Кандидатури заступників начальника Департаменту поки що також залишаються предметом торгу.

Держкомзв’язку. 18 серпня ц.р. Президент серією указів звільнив голову Держкомзв’язку Олега Яценка та всіх його заступників. Утримався тільки один із них — Володимир Коляденко, який ще 10 серпня розпорядженням Кабміну був призначений головою комісії з проведення реорганізації Держкомзв’язку. Проте ДКЗ продовжує роботу: архівуються документи, упорядковуються справи. Якщо топ-менеджмент комітету завжди може домовитися про нову роботу, то більшість рядових службовців сьогодні перебувають у підвішеному стані.

Кадри: несподівані й довгождані

Призначення Сергія Цепеннікова на посаду голови НКРЗ стало несподіванкою для більшості спостерігачів і учасників процесу — так само, як півтора року тому на посаду керівника Держкомзв’язку Олега Яценка, раніше відомого лише вузькому колу осіб. С.Цепенніков, як і чимало вітчизняних політиків та бізнесменів, — виходець із «Південмашу», де пройшов шлях від старшого економіста до головного бухгалтера. На початку 2001 року перейшов працювати в Дніпропетровську дирекцію ЗАТ «Київстар» на посаду заступника генерального директора — головного бухгалтера. Навесні нинішнього року був призначений на посаду заступника голови правління ВАТ «Укртелеком» з економіки та фінансів (як жартували злі язики — куратором взаєморозрахунків оператора з «Київстаром»).

Цепеннікова називають «людиною Туманова» (Юрій Туманов, голова ради директорів ЗАТ «Київстар», близький родич чинного Президента. — С.С.). Щоправда, до «людей Туманова» зараховують багатьох, причому останні найчастіше не дуже товаришують одне з одним. Так, говорили про певну напруженість між Цепенніковим і в.о. голови правління «Укртелекому» Григорієм Дзеконом. Ось і тепер: Цепенніков призначений на одну з головних керівних посад у галузі, а Дзекон продовжує залишатися в.о. із туманними перспективами. Неясна й подальша доля іншої «людини Туманова», Олега Яценка, що також претендував на посаду глави НКРЗ.

Що стосується перспектив, які вимальовуються перед галуззю з приходом до її регулювання Сергія Цепеннікова, то слід підкреслити, що він насамперед — фінансист і бухгалтер. Тобто облік і контроль будуть поставлені найкращим чином. Однак посада голови НКРЗ — політична, а ось як політик Сергій Анатолійович себе не зарекомендував. Ніяк. Тільки як здібний виконавець. Щоправда, в наш час, прийшовши до влади, люди часто до невпізнанності змінюються (згадаймо хоча б іншого «південмашівця», Леоніда Кучму, якого колись також вважали виконавцем). З іншого боку, галузі зв’язку до виконавців не звикати... А після виборів на зміну Цепеннікову може прийти і «більш політична» постать. Згадають, наприклад, що стаж роботи Цепеннікова в галузі на час призначення не дотягував до передбачених Законом «Про телекомунікації» чотирьох років...

Леонід Нетудихата почав переговори про своє майбутнє працевлаштування задовго до «звільнювального» указу 18 серпня. Власне, на момент верстання номера офіційного повідомлення про його призначення заступником міністра транспорту і зв’язку ще не було, але в кулуарах це питання називали вирішеним.

Разом із Леонідом Івановичем у Мінтрансзв’язку має прийти ряд відомих діячів Держкомзв’язку і «Укртелекому», котрі, зокрема, курирують там питання ліцензування та радіочастот. Що свідчить про серйозний інтерес відомства Кірпи до надходжень (офіційних і неофіційних) від ліцензування операторів. А також від розподілу радіочастот. Нагадаємо, відповідно до перехідних положень нової редакції Закону України «Про радіочастотний ресурс», функція регулювання радіочастот із 1 січня 2006 року переходить до НКРЗ, а доти, відповідно до Положення «Про Міністерство транспорту і зв’язку», належатиме саме цьому міністерству. Тобто, щоб вигідно скористатися повноваженнями, у мінтрансзв’язківців залишається рік із гаком.

Коли в червні минулого року Леонід Нетудихата прийшов у Держкомзв’язку, серед перших його рішень експерти прогнозували видачу мобільної й інших ліцензій, а також частот «Цифровому стільниковому зв’язку», віце-президентом якого він був доти. Як ми пам’ятаємо, жодного з цих завдань він не вирішив, чим, щоправда, не накликав на себе особливого гніву своїх донецьких колег.

Успіх переговорів Нетудихати і Кірпи про працевлаштування спостерігачі пов’язують із можливими обіцянками видати ліцензії на надання послуг міжнародного та міжміського зв’язку телекомунікаційним структурам транспортників, таким, як уже згадуваний раніше «ДТ» «Євротранстелеком». Сьогодні ця компанія лише здає в оренду свої магістральні канали зв’язку, але у разі одержання таких ліцензій може скласти серйозну конкуренцію «Укртелекому», «Утелу», а також «Київстару» і «УМЗ», у яких також є ліцензії на ці види діяльності і які також нині активно будують свої первинні мережі. До речі, «УМЗ» свою «міжнародну» ліцензію одержала буквально в останній момент відповідних повноважень Держкомзв’язку. Цікаво, чи вийде у Нетудихати цього разу виконати свої обіцянки?

Трохи про повноваження

Картина розподілу повноважень між Мінтрансзв’язку і НКРЗ, що вималювалася після затвердження положень про цей орган, не дуже відрізняється від прописаної в законах України «Про телекомунікації» та «Про радіочастотний ресурс». Більшість «грошових» функцій (тобто пов’язаних із розподілом грошових потоків) залишається в НКРЗ, проте Мінтрансзв’язку скривдженим також не назвеш.

Отже, головним регулятивним активом НКРЗ залишається ліцензування та реєстрація операторів. Крім того, комісія здійснюватиме розподіл номерного ресурсу. До її повноважень входить і тарифне регулювання ринку. НКРЗ виконує важливу функцію посередника при взаємодії операторів, у т.ч. регулює техумови й тарифи. Нарешті, НКРЗ стежить за виконанням операторами норм телекомунікаційного законодавства і, якщо потрібно, вживає до них адміністративні санкції, а також передає на них матеріали в Антимонопольний комітет.

Цікавий рядок у положенні, якого немає в законі: комісія отримала право здійснювати управління об’єктами державної власності в галузі. Щоправда, лише тими, які їй спеціально передадуть. Лазівка для майбутнього торгу з Кірпою за управління держчасткою «Укртелекому»?

Ну і, нарешті, з 2006 року до «грошових» функцій НКРЗ додадуться: ліцензування радіочастот, застосування штрафних санкцій, визначення величини плати за видачу дозволів на експлуатацію, а також порядку реалізації й експлуатації радіотехнічних засобів. Крім того, до завдань підпорядкованих НКРЗ Державної інспекції зв’язку і ДП «Український державний центр радіочастот» входитимуть: видача дозволів на експлуатацію радіочастот, радіочастотний моніторинг, вироблення вимог до електромагнітної сумісності, видача дозволів на імпорт радіоелектронних засобів, адміністративні стягнення до порушників радіочастотного режиму, ну і підготовка висновків щодо операторів, необхідних для прийняття НКРЗ рішень про видачу їм ліцензій.

Ще раз — це далеко не повний перелік функцій НКРЗ, а лише огляд тих із них, які зав’язані на надходження від операторів. Як, нижче, і стосовно Мінтрансзв’язку.

Що залишається міністерству? Відповідно до Закону «Про телекомунікації» — розробка технічних умов і стандартів для телекомунікаційних мереж, а також контроль їх якості. Відповідно до Положення про Мінтрансзв’язку, воно визначає перелік технічних засобів, які можуть застосовуватися в телекомунікаційних мережах загального користування (імпортерам, виходить, доведеться узгоджувати поставки відразу з двома відомствами). А також виконує функції сертифікації та стандартизації (хто пробував отримати сертифікат, той за них зрадіє).

Слід нагадати, що у відомство Кірпи перейшли і чимало нетелекомунікаційних функцій Держкомзв’язку, включно з інформатизацією та поштовим зв’язком. Але від цього не менш «грошових». Наприклад, поштовий зв’язок: міністерство визначає перелік технічних засобів, стандартизує і сертифікує їх. Навряд чи Кірпа забув, як поштовики свого часу демонстративно відмовилися від послуг залізниці із перевезення поштових вантажів, тож варто очікувати кардинального переділу ринку поштових повідомлень.

А заодно Георгій Миколайович тепер затверджуватиме склад редакційно-художньої ради з розробки тематики та зразків поштових марок і конвертів.

Ще Мінтрансзв’язку стає генеральним державним замовником Національної програми інформатизації, відповідає за її формування і забезпечує її виконання. А також координує діяльність органів виконавчої влади щодо створення «електронного уряду». Гроші тут крутяться чималі — кілька сотень мільйонів бюджетних гривень. Однак Держкомзв’язку свого часу так і не зміг встановити контроль над розрізненими «інформатизаційними» витратами різних відомств. Чи вдасться це Георгію Миколайовичу?