БРИТАНСЬКИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ: БЮДЖЕТ, ЦЕНТРОБАНК, ЄВРО - Економіка - dt.ua

БРИТАНСЬКИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ: БЮДЖЕТ, ЦЕНТРОБАНК, ЄВРО

6 грудня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №47, 6 грудня-13 грудня

Минулого тижня Британське королівство чимало похвилювалося. У стані жорсткої конфронтації перебували страйкуючі пожежники та уряд...

Минулого тижня Британське королівство чимало похвилювалося. У стані жорсткої конфронтації перебували страйкуючі пожежники та уряд. Кожна сторона твердо відстоювала свої рубежі, що зводило нанівець будь-які результати переговорів. Цими самими днями країна вислухала перше читання бюджету (назване тут передбюджетною доповіддю), оприлюдненого у Палаті общин канцлером (британським міністром фінансів) Гордоном Брауном, і потім запекло його обговорювала. І так, що непоступливі страйкарі відійшли в новинах на другий план.

Найважчий, найдефіцитніший

Отже, Гордон Браун, якого вважали одним із найуспішніших міністрів фінансів країни за останні десятиріччя, змушений був зізнатися в помилках, яких він припустився. Його прогнози при прийнятті бюджету на 2002/2003 фінансовий рік, зроблені лише вісім місяців тому, у березні, майже повністю зазнали фіаско. Темпи зростання британської економіки з запланованих 2—2,5% знизилися до 1,6%. Податкові надходження виявилися набагато меншими за очікувані: прибутковий податок сумарно буде нижчим на 3,4 млрд. фунтів, а корпоративний — не добере 3,7 млрд.

Канцлер визнав, що дефіцит бюджету збільшиться поточного року майже вдвічі, тому доведеться подвоїти державні запозичення. Таким чином, поточного фінансового року позики зростуть на 9 млрд. фунтів стерлінгів і досягнуть у сумі 20 млрд. Наступного — відповідно, зростуть на 11 млрд. і досягнуть 24 млрд. у цілому.

У проекті бюджету також значилося чимало інших цифр. Приміром, на виконання «міжнародних зобов’язань» Британії міністерству оборони виділять 1 млрд. фунтів, що припускає, природно, можливі витрати на військові дії в Іраку.

Для створення робочих місць у найвідсталіших регіонах країни будуть створені 2000 нових підприємницьких зон із пільговим оподаткуванням. Для збільшення мінімальних пенсій заплановано додаткове фінансування в розмірі 2 млрд. фунтів. Для 18-річних вводиться одноразова матеріальна допомога.

Передбачивши бурхливу реакцію парламенту на суми запозичень, Браун ще в перших рядках свого послання підкреслив: «Ми не потерпимо нічого, що поставить під загрозу нашу з трудом завойовану стабільність».

Головну причину фінансового збою міністр бачить у загальному уповільненні глобальної економіки — найістотнішому за останні 30 років. Падіння цін на акції на світових біржах, низькі доходи інвестиційних банків і брокерських компаній стали, на його думку, причиною істотних податкових недоїмок британського бюджету. Він нагадав також, що 20 найбільших економік світу, що дають 60% світового виробництва, перебувають сьогодні в стані рецесії. На їхньому тлі економіка Британії, із найнижчою за останні 40 років інфляцією, є поки що найстабільнішою, що підтверджують показники темпів зростання за минулий і нинішній роки. А за прогнозами Брауна, наступного року економіки Британії та США зростатимуть набагато швидше, ніж усі інші.

Попри настільки оптимістичні заяви, канцлеру, проте, довелося підкоригувати плани на майбутній фінансовий рік: розраховане раніше економічне зростання у 3—3,5% він знизив до 2,5—3%. Проте й цей прогноз багатьом експертам здався занадто оптимістичним.

При виникненні бюджетного дефіциту уряд завжди стоїть перед вибором — виконувати бюджет чи скорочувати витрати. Лейбористи скорочення бюджетних програм, особливо соціальних, вважали категорично неприпустимим. Бюджет вирішили не чіпати. Та для фінансування його дефіциту було лише два виходи — підвищення податків чи збільшення запозичень. Міністр фінансів вибрав останній. Щоправда, звертаючись до такого інструменту, як державні запозичення, Браун збільшує, причому істотно, державний борг. Зате недоторканною залишається програма державних витрат — «золота акція» нових лейбористів, яка вже двічі приносила їм перемогу на загальних виборах. Стосовно ж державних позик, то, на думку канцлера, вони почнуть скорочуватися вже з 2004 року, і держборг нормально почуватиметься в раніше заявлених межах.

Фінансові аналітики вважають, що оприлюднений бюджет — найважчий, найобтяжливіший за всі попередні, які доводилося приймати лейбористам за п’ять із половиною років перебування при владі. Однак, попри побоювання електорату й надії консерваторів, через різкий податковий стрибок перед виборами проект бюджету у світлі наявних можливостей усе-таки найреалістичніший.

Майбутній «король» Нацбанку

Під час передбюджетної доповіді канцлер Гордон Браун приємно здивував мешканців лондонського Сіті й узагалі весь фінансово-економічний люд. Він назвав ім’я майбутнього голови Банку Англії (центрального банку Великобританії) — Мервіна Кінга. 54-річний професор економіки — відома особа в академічних і фінансових колах Британії і за її межами. Однак до виконання обов’язків голови Банку він приступить лише через сім місяців, коли закінчиться термін перебування на цьому посту нинішнього голови — славетного сера Едварда Джорджа. До 1 липня майбутній «номер перший» залишатиметься, як і раніше, «номером другим» у Банку Англії, тобто заступником сера Едварда з монетарної політики.

На пост голови британського центробанку протягом останнього року розглядалися три кандидатури. Крім Кінга — ще два відомих фінансисти: Ховард Девіс, голова державного органу з нагляду за фінансовими послугами, і Ендрю Крокетт, генеральний управляючий Банку міжнародних розрахунків (зі штаб-квартирою в Базелі). Проте постать Кінга істотно виділялася. З багатьох причин. По-перше, він інсайдер, він свій у Банку Англії, куди прийшов 1991 року як головний економіст і виріс до заступника голови. Тому спроможний забезпечити наступність і не збурювати фінансову сферу кадровими нововведеннями.

По-друге, на думку всіх оглядачів, Мервін Кінг — професіонал високого класу. Він отримав економічну освіту в Кембриджі, багато років був професором Лондонської школи економіки й при цьому читав лекції в Гарвардському та Массачусетському університетах, є автором багатьох економічних книжок і підручників. Його прихід до Банку Англії був відчутним для багатьох. Кінг зіграв ключову роль у створенні й затвердженні в Банку режиму стримування інфляції. Саме він і сер Едвард Джордж були тими людьми, які відстоювали ідею незалежного статусу Банку в питаннях монетарної політики. 1997 року уряд нових лейбористів надав Банку Англії таку незалежність.

По-третє, у фінансових колах Кінг має репутацію. Йдеться не тільки про чистоту й незаплямованість. Йдеться про особисту професіональну незалежність. Він відомий своїми «незручними» судженнями, власною позицією, проте не секрет, що такий індивідуалізм цінують у Сіті. На підтвердження всі журналісти наводять недавній епізод із діяльності Комітету з монетарної політики центробанку. На червнево-липневому його засіданні Кінг був єдиним, хто не погодився поступитися в зниженні відсоткових ставок.

Таким чином, оголошуючи важкий бюджет «запозичень» і одночасно називаючи ім’я майбутнього головного банкіра, відомого своєю «незговірливістю», уряд надсилає сигнал фінансовим ринкам про те, що Банк Англії не послабить контроль за інфляцією, тобто за діями самого кабінету. Саме так розцінили даний сюжет більшість експертів.

Нова постать у верхах — нова пожива для газетярів. Уже наступного дня про Мервіна Кінга зібрали безліч фактів — і що він із дитинства обожнює футбол, і що живе то в лондонській квартирі в районі Ноттінг Хіла, то у власному будинку в графстві Кент, і що його річний доход становить 207 тис. фунтів, і як він висловлювався з різних питань... Також були опитані численні колишні та нинішні співробітники, із чого стало зрозуміло, що Кінг перфекціоніст, трудоголик, який не терпить професіональної халатності. Саме він привів до Банку багатьох спеціально підготовлених економістів. І напевно знає ціну кожному працівнику Банку — тому дехто вже заздалегідь може підшукувати собі нове місце роботи.

Крім усього, Кінга вважають своїм євроскептики. Це йому належить фраза, сказана 1999-го: «Потрібно буде років двісті-триста, щоб зібрати статистичну інформацію і пересвідчитися в збігу економічних циклів» (Британії та єврозони). Щоправда, у публічних «барикадних» боях проти євро майбутній голова центробанку участі не брав. І сьогодні, як і більшість економістів, він швидше єврореаліст. Проте його призначення дехто розглядає як «перемогу» канцлера Гордона Брауна над прем’єр-міністром Тоні Блером, який все ще хоче ввести Британію до зони євро. При цьому й усередині, і поза Банком ніхто не сумнівається, що на посту головного банкіра Мервін Кінг наслідуватиме політику свого нинішнього патрона — «невтручання» у справи уряду. Та навіть якщо Британія вступить до єврозони (і тоді Банк Англії втратить своє нинішнє значення), то Мервін Кінг може виявитися одним із найпотужніших претендентів на місце голови в Європейському центральному банку. У будь-якому разі Британія точно намагатиметься одержати таку компенсацію за тривалий і важкий шлях до європейської валюти.

Правда, однак, полягає в тому, що більшість британців, як і раніше, скептично налаштовані щодо входження в єдиний валютний простір. Це дозволяє припустити, що уряд навряд чи зважиться провести референдум наступного року. Тим паче, що двома роками раніше Гордон Браун і його міністерство фінансів «придумали» п’ять оціночних тестів, відповідність яким дозволить британській економіці розпочати приготування до входження в єврозону. Швидше за все, тести виявляться невиконаними. І хоча в передбюджетному посланні канцлер нічого певного з приводу євро не сказав, його промовисті оцінки британської економічної стабільності та хаосу на Європейському континенті, його прогнози про майбутнє світових економік досить красномовні...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво