БОЙКО! ОХ, І СПРИТНИЙ! РОТАЦІЯ ТОП-МЕНЕДЖЕРІВ ЧИ ЇХ «ПРИВАТИЗАЦІЯ»?

«Врожайним» видався минулий тиждень для паливно-енергетичного сектора, і не тільки українського.

На початку тижня прем’єр-міністр Польщі Лешек Міллер під час візиту в Україну (крім традиційних уже запевнень у тому, що його країна готова, як і раніше, представляти й захищати інтереси України в ЄС) запевнив, що для Польщі дуже важлива думка української сторони щодо газопроводу, який російський «Газпром» і його ділові партнери в січні вирішили все-таки будувати. Тепер, кажуть, «Газпром» передумав. Нібито з тієї причини, що майбутня газотраса в обхід України через Польщу майже на півсотні кілометрів довша і, відповідно, дорожча. Що ж, цілком можливо...

Проте значно цікавіше те, що Польща планує стати членом міжнародного консорціуму, який створюється в Україні для оперування нафтотранзитом по нафтопроводу Одеса—Броди і далі через територію Польщі в Німеччину та інші держави Євросоюзу. Подробиці участі Польщі в цьому міжнародному проекті обговорюватимуться вже у березні.

Залишається сподіватися, що вітчизняні пертурбації останніх місяців усе-таки не перетрусять український ПЕК аж настільки, щоб вітчизняні й потенційні зарубіжні інвестори відвернулися від міжнародного консорціуму, який в Україні сподіваються створити для керування нафтопотоками на українській ділянці нафтомаршруту в рамках Євро-Азійського нафтотранспортного коридору.

А тим часом у московському офісі «Газпрому» однофамілець польського прем’єра — глава правління ВАТ «Газпром» Олександр Міллер обговорював на раді директорів... перспективи будівництва (з погляду економічної доцільності) того ж таки газопроводу-перемички через Польщу...

І ще цікава деталь: «газпромівці» та інші зацікавлені особи очікували звільнення першого заступника голови правління ВАТ «Газпром», голови директорів «СІБУР» В’ячеслава Шеремета, який останнім часом «керував усіма фінансовими потоками й угодами компанії». Як довго він ще «завідуватиме «газпромівськими» фінансами» — подивимося. Втім, очевидно, що пан Путін свій президентський контроль над «газовою» монополією встановив.

А тим часом в Україні прем’єр Анатолій Кінах оприлюднив указ Президента про звільнення з посади голови правління НАК «Нафтогаз України» Вадима Копилова та представив нового главу НАКу — Юрія Бойка.

Постійні читачі «ДТ», можливо, пам’ятають, що недавно, у розпал чвар навколо Кременчуцького НПЗ і створеного на його базі ЗАТ «Укртатнафта», той самий Юрій Бойко з легкої руки першого віце-прем’єра України Олега Дубини очолив цей нафтохімічний комплекс. Тепер, схоже, Ю.Бойку випало «стабілізувати» роботу НАКу, зокрема (чи насамперед?!) збирати кошти за постачений компанією газ.

Потішно, але його попереднику «випадала» та сама «карта». І що, колишній заступник голови ДПАУ В.Копилов... не впорався? Чи перестарався?..

Утім, чутки про відставку Вадима Копилова збурювали зацікавлену «нафтогазову» спільноту досить давно. І не тільки в Україні. Приводів «знаходили» більш ніж досить. Але безперечним «досягненням» пана Копилова є... монополізація НАКом українського газового ринку. Газотрейдери відпочивають...

Державі ще належить підрахувати втрати...

Цікаво, чи буде Ю.Бойко, який донедавна був топ-менеджером найбільшої в Україні нафтохімічної компанії («Укртатнафта»), а до того очолював менеджмент ЛиНОСу, вникати в нюанси «газової гри»? Точніше, чи входить це до його обов’язків? Чи, як і раніше, цим займатиметься заступник глави правління НАКу (тобто поки що — пан Триколич)?

У більшості провідних енергонафтогазових компаній світу є добра традиція — через певний час (2—4—5 років) проводити, так би мовити, ротацію вищого менеджменту (якщо, звісно, компанією не керує особисто її власник). І тоді, коли «нафтогазова громадськість» України (і не тільки) намагалася «прорахувати» Юрія Бойка, директор представництва Gaz de France в Україні Серж Був’є відрекомендував свого наступника. Gaz de France не напрошується ні на компліменти, ні на співробітництво. Україна, швидше за все, мала б користь від співробітництва з цією компанією. Але «вона» теж не напрошується. На жаль...

Більше того, за останні п’ять-шість років «ротація» менеджменту вітчизняного «Нафтогазу України» була більш ніж активною. Спочатку (до створення НАКу) провідну газовидобувну й газотранспортну компанію — «Укргазпром» — очолював Богдан Клюк (газівник, так би мовити, аж до кісток); потім — Ігор Бакай, який до того мав успіх на чолі газотрейдерської компанії, як і його наступник на посаді глави НАКу Ігор Діденко. І вже потім головою правління НАК «Нафтогаз України» призначили Вадима Копилова (професійного «збирача податків»). Правда, в нього саме зі сплатою податків останнім часом, кажуть, і не склалося.

Проте відставка В.Копилова, цілком можливо, пов’язана зовсім не з «борговими» перипетіями НАКу. Можливо...

Версій у зв’язку з призначенням Юрія Бойка також більш ніж... (Про пов’язану з виборами не кажу.) Одні вважають, що він буде лояльнішим в обстоюванні інтересів України з російським «Газпромом». Зокрема при узгодженні остаточної суми давніх боргів НАКу, а також нагромаджених боргів газотрейдерів.

Інші сподіваються (чи побоюються), що Ю.Бойко хоча б спробує проводити більш гнучку й безконфліктну політику з російськими нафтовими компаніями, які сьогодні практично контролюють три найбільших з шести українських нафтопереробних заводів.

Треті тішать себе надією, що Ю.Бойко як пріоритетну розгляне й підтримає програму збільшення нафто- й газовидобування в Україні. (Мабуть, у такому разі й «Чорноморнафтогаз» терміново збільшить видобуток вуглеводнів «із води».)

Інших непокоїть доля «Укрнафти», міноритарним акціонерам якої 2001-го не вдалося знайти спільну мову з Вадимом Копиловим, уповноваженим управляти (як голова правління НАК «Нафтогаз України») від імені держави держпакетом акцій ВАТ «Укрнафта» (що входить до складу НАКу).

Ще одні збори акціонерів «Укрнафти» призначено на найближчий час. Але представники акціонерів, які контролюють 41% акцій «Укрнафти», запевняють, що звільнення В.Копилова — не їхніх рук справа. І це схоже на правду. Бо ж механічна заміна голови НАКу іншим — протеже О.Дубини нічого в цьому розкладі не змінює.

А взагалі-то, багато розумних і далекоглядних людей уже вкотре заметушилися, як шкодливі підлітки.

Залишається сподіватися, що новому главі НАКу це не завадить поцікавитися для початку станом «газового» балансу України-2001. А також реально поглянути на вітчизняний сектор газу-2002. Якщо, звісно, ця парафія його зацікавить... І якщо так, то я йому не заздрю.

Втім, це — не повний перелік версій причин відставки Вадима Копилова та призначення головою правління НАК «Нафтогаз України» Юрія Бойка.