«Борисполю» змінюють курс - Новини економіки. Огляди економічної ситуації в Україні та світі. - dt.ua

«Борисполю» змінюють курс

19 жовтня, 2012, 14:46 Роздрукувати Випуск №37, 19 жовтня-26 жовтня

Чиновники мають намір віддати в приватні руки головний аеропорт країни

© mtu.gov.ua

Намір Кабміну передати міжнародний аеропорт «Бориспіль» у концесію дає фахівцям галузі поживу як для роздумів, так і для побоювань. Прихід неефективного інвестора може не тільки не поліпшити роботи підприємства, а й завдати йому серйозної шкоди.

Питання про залучення управляючої компанії в «Бориспіль» обговорюється вже не перший день. Ще торік цю ідею публічно озвучив і почав активно просувати нинішній віце-прем’єр-міністр інфраструктури Борис Колесніков. І от 26 вересня уряд приймає рішення включити аеропорт до списку об’єктів, які підлягають концесії. Однак чиновники так і не потрудилися як слід пояснити, навіщо, власне кажучи, вони це зробили…

Справді, для чого передавати приватнику стратегічний об’єкт, який ще й прибуток приносить? Посилання на світовий досвід, до яких часто любить вдаватися глава Мінінфраструктури, тут просто недоречні. Столичні аеропорти в Європі, як правило, управляються державою, як, наприклад, у Польщі чи Чехії, або ж державою та муніципальною владою, як у Німеччині.

«Вагомим» аргументом уряду на користь концесії стала необхідність добудувати зону внутрішніх рейсів у новому терміналі «D». Мовляв, немає в аеропорту на це грошей, а без додаткових 30—40 тис. кв. м аж ніяк не можна забезпечити пасажирам зручні стикування. А для цього потрібно, ні багато ні мало, близько
1 млрд. грн. Але якщо згадати, що під час підготовки до Євро-2012 держава вклала в повітряні ворота Донецька 7,5 млрд. грн., Львова —
4,5 млрд. грн. бюджетних коштів, то пошуки одного мільярда для «Борисполя» у приватників виглядають щонайменше дивними. Порівняти це можна, мабуть, з готовим будинком, де потрібно встановити двері. Але для цього господар готовий віддати весь будинок тому, хто оплатить встановлення дверей.

Чиновники також зазначають, що інвестор готовий буде погасити заборгованість «Борисполя», яка, за їхніми оцінками, на сьогодні досягла 4,8 млрд. грн. Тобто аеропорту потрібно щороку виплачувати понад 480 млн. грн. упродовж десяти років, за які концесіонер розрахується за зобов’язаннями. Але заради цікавості слід подивитися фінансову звітність підприємства за 2011 рік. У документі зазначено, що «Бориспіль» за рік спрямував на погашення заборгованості 500 млн. грн. і при цьому примудрився заробити 586 млн. грн. чистого прибутку. Мабуть, доводи про фінансову неспроможність теж не надто переконливі.

Єдиний аргумент, який має право на життя, — це підвищення ефективності роботи аеропорту. Бо є нарікання з боку базових перевізників: ціни високі, сервіс не дуже, і неавіаційні доходи одержувати не можна. А тут уже й справді потрібне втручання міжнародних компаній з відповідним управлінським досвідом. От тільки питання в тому, чи справді влада хоче залучати інвестора зі світовим ім’ям?

Авіакомпанії вже висловили свої побоювання, що концесіонером у результаті непрозорого конкурсу може стати маловідома структура без досвіду та знань у галузі. МАУ й «АероСвіт» переконані в тому, що оптимальний вибір концесіонера-експлуатанта можливий тільки у разі абсолютної відкритості та прозорості конкурсу, забезпеченні доступу до участі в ньому всіх охочих і виділенні достатнього часу на його проведення. «Враховуючи стратегічне для країни значення рішення, яке буде прийняте за підсумками концесійного конкурсу, будь-яка поспішність у його організації неприпустима», — сказано в спільному прес-релізі авіакомпаній («АероСвіту» і МАУ).

Неефективна структура може, користуючись монопольним становищем аеропорту, накрутити ціни й тим самим знизити пасажиропотік і виручку. «Є збори, які регулює держава, а є величезна кількість різноманітних послуг, за які ми платимо аеропорту. Наприклад, багажна стрічка. Ми за неї платимо, на наш погляд, явно завищену ціну. А платитимемо удвічі більше, якщо цього захоче концесіонер. Тому тут дуже важливо, хто саме стане цією управляючою структурою», — зазначив президент МАУ Юрій Мірошников.

Питання також у тому, чи виграє від приходу приватника держава. На сьогодні Мінінфраструктури заявляє, що розмір концесійного платежу становитиме 150 млн. грн. на рік. І це за чистого річного прибутку майже в 600 млн. грн.! Щоправда, чиновники відразу роблять застереження, що цифра ця попередня, а остаточну ставку сформують на базі незалежної оцінки. Тільки ці розрахунки теж не обіцяють нічого хорошого. Адже таку оцінку має проводити компанія зі світовим ім’ям і відповідним досвідом і знаннями в цій сфері. Якщо ж це зробить нікому не відома українська структура, як це часто буває, то такій оцінці просто не можна довіряти.

Методи оцінки, розмір концесійного платежу, бажання взяти в управління не аеропорти Донецька та Львова, які пропускають менше
1 млн. чоловік на рік і потребують завантаження нових терміналів, а саме «Бориспіль» з його 8 млн. пасажирів на рік… Усе це мимоволі наводить на думку про підготовку процедури під конкретного українського інвестора. Причому, якщо конкурс і виграє міжнародна компанія, у неї, найшвидше, буде місцевий партнер, який і визначатиме політику підприємства.

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 15 вересня-21 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво