Борги повертають тільки боягузи. А сміливі влаштовують залік - Економіка - dt.ua

Борги повертають тільки боягузи. А сміливі влаштовують залік

16 вересня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №36, 16 вересня-23 вересня

Схема погашення заборгованості держави за вкладами громадян в Ощадбанку СРСР боргами громадян пе...

Схема погашення заборгованості держави за вкладами громадян в Ощадбанку СРСР боргами громадян перед підприємствами житлово-комунального господарства з’явилася в статті 39 Закону «Про Державний бюджет України на 2005 рік». На думку ряду експертів, то був один з популістських заходів, які уряд Януковича «забивав» у документ під майбутнє його президентство. Завдяки відносній дешевизні реалізації, новий уряд від нього також не відмовився. «Порядок проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги» затверджено постановою Кабміну №664 від 29 липня 2005 року. Виконання постанови почалося з 1 вересня.

За два тижні роботи регіональні управління Ощадбанку отримали від населення близько мільйона розрахункових чеків на погашення комунальних боргів. Громадянам було видано 136 тис. чеків Ощадбанку на загальну суму майже 90 млн. грн. Таким чином, погашено близько 1,5% запланованої суми в 6 млрд. грн.

Чому саме шість мільярдів, коли сума внутрішнього державного боргу за проіндексованими вкладами, відповідно до ухваленого 1996 року Закону «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», становить 124 млрд. грн., із яких за весь цей час було повернуто близько 1,5 млрд.? Звідки ця цифра взялася спочатку в держбюджеті, а потім і в 664-й постанові?

Спочатку про суть схеми. До неї включено чотири категорії боргів.

Перший — частина внутрішнього державного боргу України за вкладами Ощадбанку СРСР (122,5 млрд. грн.).

Другий — борги громадян за послуги житлово-комунальних підприємств (7,245 млрд. грн. на 1 вересня 2004 року, 8,56 млрд. грн. на 1 липня 2005-го), а саме — «за спожиту електричну та теплову енергію, природний газ, тверде паливо, послуги водопостачання та каналізації, квартплату», а також 2,422 млрд. грн. боргу енергетикам.

Третій — борги підприємств ЖКГ, у т.ч. податкові, включаючи штрафи та пені, а також борги перед «Нафтогазом України» (9,1 млрд. грн. на 1 липня 2005 року).

Четвертий — борг «Нафтогазу України» перед державою з виручки від продажу природного газу, що його 2000 року було отримано як плату за транзит територією України (6 млрд. грн.).

Усі ці борги потребують погашення. Гасити їх нічим нікому з перелічених вище категорій. Списати їх відповідно до норм чинного законодавства проблематично.

Вихід придумано в стилі «енергетичної субвенції» місцевим бюджетам, яка закладалася в держбюджет України ще 1999 року. Цей винахід тодішнього голови бюджетного комітету ВР Юлії Тимошенко полягав у тому, що місцевим бюджетам виділяли субвенції на погашення боргів бюджетних підприємств за енергоносії. В сучасній модифікації ця субвенція йде на погашення боргів громадян за ті ж енергоносії і компенсується існуючою заборгованістю підприємств ЖКГ за цілим комплексом платежів.

Базовою «кредиторкою» для взаємозаліку є вищезгадана заборгованість «Нафтогазу України» у розмірі 6 млрд. грн. Нею по ланцюжку гаситься заборгованість підприємств ЖКГ перед НАКом, заборгованість громадян перед ЖКГ і заборгованість держави перед громадянами за вкладами Ощадбанку СРСР. Тобто держава не вкладає в операцію жодної копійки. Всі грошові потоки — віртуальні. Тому не йдеться ні про повне погашення боргів за вкладами Ощадбанку, ні навіть про повне погашення заборгованості населення перед ЖКГ.

Загалом, спритність рук — і ніякого шахрайства. Експерти відзначають гарні антиінфляційні якості такого механізму: вільні гроші на ринок не викидаються, зв’язувати їх не потрібно.

Ставлення Ощадбанку до взаємозаліку суто формальне: в цій установі зберігаються дані людей, котрим держава заборгувала ощадбанківські гроші. Банк є лише «оператором» цієї частини держборгу, видаючи громадянам чеки на погашення боргів за компослуги. На його місці міг би бути будь-який інший банк, а на місці ощадбанківських боргів — будь-яка інша частина внутрішнього держборгу. Погашення знецінених вкладів є чистою соціальною ініціативою уряду.

Навіть якщо взаємозалік буде проведено в повному обсязі, ні проблема боргів населення комунальникам, ні проблема боргів держави вкладникам не зникнуть.

6 млрд. грн. — це тільки 5% від загальної суми боргу держави за вкладами в Ощадбанку СРСР. Щоправда, враховуючи, що за вісім років держава погасила усього 1,5 млрд. грн., це погашення може стати найбільшим за всю новітню історію України. Хоч воно й не дуже наблизить повний розрахунок за боргами. Та й виглядає це якось по-середньовічному: спочатку держава обнуляє гроші на ощадкнижках, потім позбавляє людей можливості заробляти, а отже, і платити за рахунками, тобто робить винними, а потім каже: я поверну вам свої борги вашими боргами.

Населення не зможе погасити «ощадбанківськими чеками» всі свої борги перед житлокомунгоспом і енергетиками. По-перше, тому що списують лише борги, які утворилися до 1 вересня 2004 року. А по-друге, тому що борги населення підприємствам ЖКГ — 7,25 млрд. грн. плюс 2,4 млрд. за електроенергію. Тобто у півтора разу більше, аніж сума взаємозаліку. Решту громадянам усе одно доведеться платити грошима.

Чи заплатять — інше питання. Більшість спостерігачів відразу звернули увагу на педагогічний бік ініціативи уряду: ті, хто злісно не сплачував за комунальні послуги, виявилися у виграші перед тими, хто сплачував. Бо за неплатників заплатить держава. Навіть тим, хто не сплатить досі, достатньо погасити грошима заборгованість лише за рік, і вони отримують можливість погасити решту з ощадбанківських віртуальних грошей. Особливо привабливою ця пропозиція є з урахуванням інфляції: одна й та ж сума сьогодні і два-три роки тому — це дві великі різниці.

А гроші на оплату заборгованості за останній рік можна взяти, наприклад, на вторинному ринку «ощадбанківсько-комунальних» боргів, який уже встиг утворитися за два тижні роботи схеми. Як стверджує пункт 2.2 вищезгаданого «Порядку...», якщо у громадянина є заборгованість, однак немає проіндексованих заощаджень або ж їхнього залишку недостатньо для повного погашення заборгованості, суму боргу можна перевести на іншого громадянина, в якого такі заощадження є. Робиться це на основі письмової заяви останнього. Тобто своїми заощадженнями можна гасити борги інших людей. Причому не обов’язково родичів.

Відповідно до статистики Держжитлокомунгоспу, пенсіонери є найсумліннішими платниками за комунальні послуги. Вони ж складають основну масу власників проіндексованих вкладів Ощадбанку. А тому для багатьох із них така схема повернення вкладів не є актуальною. Однак можливість погасити частиною свого вкладу чиюсь заборгованість й одержати за це на руки певну суму грошей (хоча б 50—70% від суми погашення) цілком приваблива. Єдине «але» — для здійснення цієї операції потрібно написати кілька заяв: на підприємство, що надає комунальні послуги, із проханням переоформити на себе борг іншої людини; у своє відділення Ощадбанку з проханням надати рахунковий чек; нарешті, особисто віднести чек на підприємство, яке видало довідку. Тобто просто «збути» частину свого вкладу не вийде. Але дисконт як раз і покликаний компенсувати зусилля посередників з організації переоформлення.

Особливо активно вхопилися за цю можливість ріелтори, у яких з’явилася можливість гасити віртуальними грошима борги, що тягнуться за продаваними ними квартирами. При цьому вони все одно продовжують зменшувати на обсяг боргу суму, виплачувану продавцю квартири, і в такий спосіб збільшують рентабельність своїх операцій.

За два тижні реалізації постанови у залучених до заліку державних органів і підприємств накопичилася сила-силенна організаційних питань, виникнення яких автори «високих бюджетних матерій» вгадати не могли, «тому що вузьке коло їхнє, і страшенно далекі вони від народу». Більшість цих питань надійшли по «гарячій лінії» Держжитлокомунгоспу й обговорювалися минулого четверга на першому засіданні Міжвідомчої комісії з питань реалізації постанови.

Наприклад, в урядовому документі не передбачено ні відповідальність за зберігання чеків і їхній облік, ні подальшу долю чеків після узгодження взаєморозрахунків. Якщо Ощадбанк отримав фінансування для друкування чеків і організації додаткових робочих місць, то підприємствам ЖКГ доводиться друкувати й розсилати довідки про заборгованість власним коштом. Природно, грошей на це немає, і деякі з підприємств «заощаджують»: не відповідають на дзвінки громадян або навіть по-єзуїтськи рекомендують приходити по рахунки ближче до Нового року (строк дії акції — до 15 листопада).

Однак це квіточки. Як бути, наприклад, із нормами статей 520, 521, 528 Цивільного кодексу, відповідно до яких боржник у зобов’язанні може бути замінений лише за згодою кредитора? Тобто для того щоб погасити своїми заощадженнями чийсь борг (або свій борг чиїмись заощадженнями), потрібно оформляти спеціальний договір на переведення боргу, а не просто писати заяву, як передбачено постановою. Інакше такі операції можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Або — куди подіти чеки Ощадбанку тим комунальним підприємствам, у яких немає кредиторської заборгованості? А таких вистачає: чимало «...енерго», «...газів» і «...каналів» реорганізовувалися, залишаючи борги своїм батьківським структурам. У таких структур відсутнє джерело погашення чеків, зібраних у споживачів. Інша, але не менш складна ситуація з підприємствами ЖКГ, які перебувають у стані банкрутства і яких теж чимало: погашати свої борги вони можуть лише з відома ради кредиторів.

Незрозуміло також, що робити з оподаткуванням таких операцій: чи повинні підприємства сплачувати ПДВ і податок на прибуток із сум, зарахованих чеками? І чи можуть вони сплачувати ці податки чеками у разі, якщо у них немає призначеної «кредиторки», що підлягає погашенню? Те ж саме з громадянами, тобто фізичними особами, борги яких погашали інші громадяни: виходить, ці перші отримують дохід і повинні платити на нього податок?

Не кажучи вже про казуси, коли на перше вересня 2004 року борг у людини був, а зараз — немає, але людина все одно одержує довідку про борг і йде його погашати. «Кастанеда про це нічого не писав!»

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво