Бізнес під «дахом» Кабміну

Комерсанти ДК «Укрекокомресурси»
знову лобіюють свою монополію. Уже за нової влади...
Чим займався уряд виконуючого обов’язки прем’єр-міністра Азарова в останні дні свого існування? Не повірите — сміт­тям. Тимчасовий уряд на чотирьох послідовних засіданнях (аж до 5 січня 2005 року) намагався узгодити зміни до постанови Кабміну №915 «Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини». На жаль, не вийшло. Не допомогла ані категоричність Миколи Яновича, ані встановлювані ним жорсткі терміни, ані методи, якими намагалися вибити згоду міністрів і глав держкомітетів. Занадто явно стирчали «вуха» невідповід­ності законодавству.
Парадокс: не досягнувши бажаної мети в епоху Леоніда Кучми, «Укрекокомресурси» узялися за старе при новому уряді, не бентежачись його категоричними запевненнями за будь-яку ціну відокремити бізнес від влади. Про це стало відомо під час недавньої прес-конференції в «Укрінформі», скликаної представниками тисяч підприємств, котрі мають стосунок до тари й упаковки.
Цікавий на вигляд бланк листа компанії, що займається «нарівні» з усіма смертними господарською діяльністю. У його верхній частині — герб України й застрашливе «Кабінет Міністрів України», трішки нижче виключно великими — «ДЕРЖАВНА КОМПАНІЯ «УКРЕКОКОМРЕСУРСИ». Жодних сумнівів не виникає — тут тобі й бізнес, і влада в одній особі.
Вражає також текст листа, видрукуваний на бланку. Президент державної компанії Світлана Новохацька звертається до прем’єра Юлії Тимошенко з проханням відновити розгляд законопроекту про зміни до постанови №915. Навзамін обіцяє зростання платежів за послуги з утилізації відходів до 1 млрд. грн. Шкода лише, що нічого не сказано про те, в який саме спосіб будуть отримані та чий конкретно рахунок поповнять бажані надходження...
Штучна монополія
Фактично під «дахом» Кабміну приблизно сім років тому було створено не просто комерційний підрозділ ДК «Укр­екокомресурси», а структуру, котра поєднує як господарські функції, так і окремі владні повноваження Кабміну. Жодне з міністерств або відомств не може спитати з такої компанії за її діяльність у сфері поводження з відходами. Що вже казати про громадськість. Проте й цього вже замало.
Тепер комерсанти при Кабміні наполягають на монополізації ринку відходів тари й упаковки. Інструментом для досягнення мети є чергові зміни в 915-ту постанову, розробником яких (як, утім, і самої постанови) є «Укрекокомресурси». Змінами передбачено виключити право «інших спеціалізованих підприємств, що мають відповідні ліцензії й умови для надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки й утилізації використаної тари, укладати договори з підприємствами, установами, організаціями, які імпортують продукцію в тарі (упаковці)». Чи варто згадувати про спеціалізоване законодавство з регулювання економічної конкуренції, коли навіть ст. 42 Конституції в даному разі ігнорується?
Нелегітимні накази
Утім, з урахуванням попередніх «досягнень» державних комерсантів, котрі поєднують господарську діяльність із законотворчістю, їхні апетити здивування вже не викликають. Узяти бодай тих самих імпортерів, якими вони так опікуються. Уже понад три роки діє сумнозвісний спільний наказ Мінекономіки та Держмитслужби №304/793 від 10.12.01 р. «Про затвердження Порядку контролю над тарою (упаковкою), у якій надходять імпортні товари, що підлягають митному оформленню в режимі випуску у вільний обіг на території України». Імпортери змушені платити за 100% збирання, сортування, транспортування, переробки й утилізації використаної тари ще під час розмитнення товару. Ясна річ, такий високий відсоток просто нереальний.
Неважко здогадатися, що зазначені новації також з’явилися після чергової корекції горезвісної 915-ї постанови. Найцікавіше, що замість розробки «порядку здійснення митного оформлення імпорту в тарі та упаковці», вказаного в постанові, автори наказу ощасливили під­приємців «порядком контролю над тарою та упаковкою, в якій надходять імпортні товари». А замість того, щоб просто зобов’язати імпортерів передбачати в договорах на поставку пункт про утилізацію чи вивезення з України використаних тари й упаковки (як це передбачає закон), спантеличили їх ще одним місцевим нововведенням — аркушем пакування. Останнім імпортер фактично зобов’язаний засвідчити наявність угоди з ДК «Укрекокомресурси» про надання послуг зі збирання, сортування й утилізації використаної упаковки. Адже навіть отримати (вір­ніше, придбати) бланк аркуша можна лише в держкомпанії. Крім того, у технологічній схемі контролю над тарою, в якій надходить імпорт, жорстко задіяні «Укрекокомресурси». Без віз і штампів її представників розмитнення не пройдеш. Для цілковитого щастя імпортерів зобов’язали передавати один примірник аркуша пакування безпосередньо ДК «Укрекокомресурси». У такий спосіб «високопоставлений» суб’єкт підприємницької діяльності здобуває ще й можливість на власний розсуд використовувати інформацію про своїх конкурентів. Як такі технології сприятимуть розвитку ЗЕД, прискоренню вступу до СОТ? Запитання дуже актуальне.
Показово, що, відповідно до букви закону наказ нині не є легітимним, адже у вересні 2003 року Держпідприєм­ництва своїм рішенням (обов’язковим до виконання) запропонував Мінекономіки й Держмитслужбі скасувати спільний наказ як такий, що суперечить положенням актів законодавства вищої юридичної сили та створює додаткові перешкоди розвитку підприємницької діяльності.
Утішно, що не всі суб’єкти ЗЕД узяли під козирок. Ні, аркушик пакування вони, звісно, купують і заповнюють. А от платити не платять. Причому на законній підставі. Адже вони не можуть підписати з ДК «Укрекокомресурси» акт виконаних робіт на послуги, які фактично не виконуються. І суди своїми рішеннями підтверджують законність їхніх дій.
Послуги віртуальні —
гроші реальні
Непосвяченим може видатися дивним, що державна компанія, чиїм статутним завданням є лише створення системи зі збирання, сортування тощо, із шкури пнеться, аби взяти на себе якнайбільше конкретних замовлень на роботи з цього самого збирання, сортування... Все дуже просто. За словами виробничників і імпортерів, замовленнями все і закінчується. Тобто гроші перераховуються, а виконанням зобов’язань займатися не поспішають. Оскільки відповідальності перед замовниками ніякої. За час свого існування «Укрекокомресурси» жодного разу не відзвітували перед ними (скоріш за все, не робили цього й перед урядом) про реальний обсяг виконаної роботи. А бере, як кажуть, по повній — за 100% виконаної роботи. Між іншим, такого не дозволяє собі навіть багата Європа. Західноєвропейські країни десятиліття йшли до граничного для них нині рівня утилізації в 60%, що для них стає обов’язковим лише в 2012 році. Крім того, українські тарифи, до речі, також незаконно регламентуються постановою уряду (звісно з подачі укрекокомерсантів), часом у десятки разів перевищуючи європейські (див. табл.). Причому тут, питається, екологія, за яку на словах борються «Укрекокомресурси»?
У семи няньок...
Однією з причин такої активної діяльності компанії фахівці називають відсутність в Україні єдиного спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. На сьогодні держрегулювання в цій сфері дублюється Мінекономіки, Мінприроди, Мінпромполітики, Держкомунгоспом і ДК «Укрекокомресурси». Матеріальна заінтересованість плюс гарна вивіска зіграли злий жарт. «УСІ пропозиції компанії («Укрекокомресурси». — Авт.) зводилися до створення пільгових умов стосовно власної діяльності, дискредитації й дискримінації діяльності конкурентів…» — цитата з листа Мінприроди від 10.03.05 р.
Де вже тут навчатися запозичення успішного зарубіжного досвіду. Приміром, у країнах Європи, де діє директива 94/62ЄС «Про упаковку й відходи упаковки», основним показником ефективності роботи є реальний відсоток рівня утилізації відходів, а не зібраних на це коштів. У більшості країн з ініціативи суб’єктів господарської діяльності створено неприбуткові недержавні підприємства, котрі взяли на себе відповідальність за максимально ефективне виконання збирання й утилізації відходів тари й упаковки їхніх засновників. А в нас сміттям силкується займатися держава. Ось вам і результат, а заодно ще один бар’єр на шляху інтеграції України в Європу.