БІЗНЕС-ОГЛЯД

Німеччина: далі наступати вже нікуди

Шість провідних економічних інститутів Німеччини, на основі прогнозів яких німецький уряд будує свою економічну політику, оприлюднили минулого тижня свої найсвіжіші передбачення. Можна назвати їх невтішними. Але значно ближчі вони за визначенням до безпомічності. Наявні всі ознаки уповільнення темпів економічного зростання як у самій Німеччині, так і в усій єврозоні, при збереженні темпів прискорення інфляції. І це за умови, що простору для маневру з відсотковими ставками в центрального євробанку вже не залишилося: семикратне підвищення їх протягом останніх 12 місяців не лише не втримало євро від вільного падіння, а й завдало всій європейській економіці такого «охолоджувального ефекту», наслідки якого відчуватимуться ще довгі роки.

Зростання німецького ВВП наступного року знизиться з теперішніх 3 до 2,7 відсотка, тоді як по всій єврозоні ці показники становитимуть 2,8 (проти 3,3 відсотка в 2000-му). Інфляція вже у вересні досягла в Німеччині рекордного за останні шість років рівня в 2,8 відсотка, і втримати її в рамках задекларованих 2 відсотків, практично, неможливо. Правда, трохи поліпшується становище з безробіттям: воно наступного року скоротиться до 8,5 відсотка проти передбачених на поточний рік 9,2. Водночас зростання цін на нафту, помножене на падіння євро щодо долара, найкатастрофічнішим чином вимиває вміст гаманців споживачів. Адже коли за останній 21 місяць ціна на нафту в доларовому еквіваленті потроїлася, то, виражена в євро, вона зросла вже вчетверо. Загалом, єдина надія на давно обіцяний обвал американського ринку й пов’язане з ним ослаблення долара. Тим більше що темпи економічного розвитку Америки в третьому кварталі вперше за останні 10 років невпинного піднесення справді знизилися і становлять 2,7 відсотка проти 5,6 відсотка за другий квартал нинішнього року.

В Америці запанує... соціалізм?

Мілтон Фрідман, лауреат Нобелівської премії і кумир монетаристів та апологетів вільного ринку, у свої 88 років вражає кипучою енергією, тверезістю думки і невгамовним оптимізмом. Хоча віднедавна прославлений економіст висловлюється досить песимістично. І над усе його, як виявилося, лякає можливість дожити до того часу, коли в Америці запанує... соціалізм. Що, на думку пана Фрідмана, може статися вже в недалекому майбутньому. При президенті Буші цей процес міг би проходити трохи повільнішими темпами, ніж при президенті Горі, проте, незалежно від того, хто зрештою переможе на виборах, Америка все одно продовжить свій неухильний рух до регульованої економіки.

Пан Фрідман, який від 1977 року очолює вчену раду Гуверівського інституту, вважає, що світ відреагував на його ідеї «найшизофренічнішим» чином. Йому присудили численні премії й нагороди, його працями зачитувалися, його ідеї переказували одне одному як на студентських вечірках, так і на найбільших міжнародних політичних тусовках. Однак при цьому всі його рекомендації втілювалися в життя з точністю до навпаки. У Сполучених Штатах і в Західній Європі, за словами пана Фрідмана, «справді набагато більше розмов про приватне підприємництво та вільний ринок, проте уряди зараз надміру розрослися, витрачають велику частку національного доходу і накладають ще більше обмежень, ніж 50 років тому, коли я лише розпочав писати свої статті».

Втім, офіційна статистика свідчить про протилежне. Так, у США частка державних витрат стосовно ВВП скоротилася з 33 відсотків, зафіксованих на початку 1980-х, до 29,9 відсотка нинішнього року. У Великобританії це скорочення виражається відповідно значеннями 43 відсотки 20 років тому проти 39,5 відсотка нині. Зате Франція виявила завидну сталість зі своїми 51,5 відсотка. Втім, пан Фрідман саме і прославився своєю спроможністю не піддаватися масовому гіпнозу офіційної статистики. Ці зміни, за його словами, насправді відбивають лише деяке скорочення витрат на військові потреби, зумовлені закінченням «холодної війни». Насправді ж роль держави в країнах західної демократії ще більше зросла — насамперед за рахунок численних державних програм, присвячених охороні навколишнього середовища, подоланню соціальної нерівності, профілактиці СНІДу тощо.

Приміром, вимога уряду встановити на всіх автомобілях спеціальні фільтри, із погляду економіста, насправді адекватна включенню вартості виробництва цих фільтрів до загального бюджету державних витрат, оскільки жодною «вільною конкуренцією» у даному випадку й не пахне. А, за підрахунками пана Фрідмана, загальна вартість таких програм тягне як мінімум на 10 відсотків від ВВП тих самих США, які необхідно додати до зафіксованих нинішнього року неповних 30 відсотків. А далі й не лауреату Нобелівської премії стане зрозуміло, що 39,9 відсотка справді більше 33...

Реструктуризація British Telecom

Важкі часи настали для телекомів. Про необхідність реструктуризації внаслідок пожорсткішання конкуренції й навального наростання боргових зобов’язань оголосив один з останніх гігантів індустрії — British Telecommunications PLC. Він буде розділений на дві менші компанії різної спеціалізації. Раніше цей скорботний шлях уже пройшли AT&T Corp. і WorldCom Inc. BT, чиї акції втратили в ціні 47 відсотків від початку року. Адже освоєння нових ніш, таких, як мобільні комунікації й Інтернет, потребують мільярдних інвестицій, і об’єднання цих напрямків з обслуговуванням традиційних кабельних мереж знекровлює як одну половинку штучних сіамських близнюків, так само й іншу.

Чистий прибуток компанії за минулий рік скоротився на 57 відсотків, тоді як її заборгованість уже подвоїлася й обіцяє ще раз зробити те ж саме до березня 2001 року.

Запланована реструктуризація BT за своєю масштабністю порівнянна з приватизацією колишнього державного монополіста, що відбулася 1984 року. Тоді кількість службовців скоротилася рівно вдвічі, і тепер намічене скорочення наступних двох тисяч робочих місць. На 2001 рік запланований також випуск акцій і розпродаж деяких активів, внаслідок чого в компанії сподіваються зібрати не менше 10 мільярдів фунтів стерлінгів (при тому, що заборгованість на березень наступного року обіцяє перевершити 30 мільярдів). Тому не дивно, що виручені кошти насамперед підуть на виплату першочергових боргів, і лише малі залишки — на таку необхідну модернізацію.

Добірку за матеріалами зарубіжної преси підготував Євген СТАШЕВСЬКИЙ