Біржі та ринок: ігри для аутсайдерів

В Україні, за доброю старою звичкою, про майбутні плани спочатку інформують іноземців, а потім уже й аборигенів. Це правило свято виконували і «червоні», і «синьо-блакитні», тепер торованою доріжкою пішли й «помаранчеві». Очевидно, вважається, що місцеві і так щось знають, та й куди вони, загалом, подінуться...

Міні-Давос, який відбувся в червні в Україні, викликав найрізноманітніші коментарі — від захоплено патріотичних до відверто знущальних. Але в принципі захід вийшов корисний, принаймні бодай в офіційно-інформаційному плані.

Президент Ющенко поінформував гостей, що невдовзі країна отримає єдину біржову й депозитарну систему. Обіцяно тендер із відбору організатора торгів для продажу держпакетів акцій. Передбачаються серйозні зміни й у судовій системі. Загалом, очікується чимало нового...

Правила гри обіцяють сильно змінитися. Але далеко не факт, що в кращий бік. За європейськими стандартами, український фондовий ринок, м’яко кажучи, не вражає. За підсумками минулого року оборот організованого ринку становив 1,76 млрд. дол. Неорганізований (так званий телефонний) ринок разів у 10—15 більший.

Сказати, що фондовий ринок залучає інвестиції для реального сектора, досить складно, хоча потроху він почав оживати. Упродовж останніх трьох років неухильно зростає ринок корпоративних облігацій. Кілька великих компаній готуються до розміщення своїх акцій на міжнародних ринках. Загалом, майже все як у людей, тільки маленьке.

Хоча, як відомо, невеликі масштаби зовсім не передбачають тишу та спокій у глибині. Навпаки, там традиційно вирують неабиякі пристрасті.

Приміром, створення єдиної депозитарної системи в Україні — це великий і полум’яний привіт українському фондовому ринку від керівника Національного депозитарію Віктора Івченка. Треба віддати належне НДУ: він не тоне за жодної влади, справно отримуючи грошики від держави. А нині перед ним узагалі замаячіли чудові перспективи.

У Віктора Анатолійовича традиційно добрі стосунки з оточенням Ющенка. Це не заважало й тоді, коли той був прем’єром, і вже тим паче тепер. Така послідовність приносить відчутні дивіденди.

У грудні минулого року «перехідний» уряд Миколи Азарова раптово вирішив подбати про депозитарну систему України, прийнявши програму її розвитку до 2010 року вартістю майже в чотири сотні мільйонів доларів. Цей порив на ринку чомусь розцінили як спробу виконуючого обов’язки прем’єра сподобатися потрібним людям у новій владі та як гостре бажання втриматися. Самому Миколі Яновичу це не допомогло, а от програма залишилася. Як і цифри її фінансування. Навіть після того, як суму на цей рік зрізали в кілька разів (а від самого початку планувалися 144,5 млн. гривень), вона все одно набагато більша, ніж, скажімо, фінансування Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку та Держфінпослуг, разом узятих.

А незабаром країну збираються порадувати й новим указом Президента — «Про додаткові заходи з розвитку фондового ринку України». Це також щодо Нацдепозитарію. Із запропонованих варіантів видно: НДУ хоче багато грошей. І для забезпечення цього зрозумілого бажання Кабінету міністрів пропонують у двомісячний термін схвалити програму розвитку національної депозитарної системи України, а головне — профінансувати її «в необхідних обсягах».

Раніше апетити Нацдепозитарію коливалися на рівні 50 млн. дол. на рік (на 2005-й — 28 млн. дол.). Гроші дуже непогані, і освоювати їх можна весело. З наступного року фінансувати депозитарну систему збираються частково й за рахунок учасників ринку. Тут саме час поцікавитися в них — а чи згодні вони переплачувати в 30—40 разів? Зараз ті самі функції виконує створений із допомогою USAID «Міжрегіональний фондовий союз» — за суму менше мільйона доларів на рік.

Але до чого зайві розпитування? Уже давно помічено: до щастя нерозумних людей краще заганяти залізною рукою. Правда, з огляду на те, що вибити вже наступного року з нашого фондового ринку 240 млн. гривень для улюбленого НДУ буде все-таки складно, у джерелах фінансування зазначено, що одним із них будуть кошти від приватизації. До речі, у проекті указу згадується й фінансування держкомісій. Проте якщо плани «підгодівлі» НДУ йдуть по графі «терміново», то поліпшувати фінансування регуляторів фондового й фінансового ринків передбачають «у встановленому порядку». Що називається, «відчуйте різницю» в частині пріоритетів.

Проте подарунки для депозитарію — це далеко не все, чим ощасливлять фондовиків. Було наочно продемонстровано роль і значення однієї фрази в розвитку українського ринку. На міні-Давосі Президент згадав про концентрацію торгів на одній із бірж. Тим часом ще недавно йшлося дещо про інше — про «концентрацію договорів купівлі-продажу цінних паперів емітентів... на організованому ринку», тобто «на біржах і торговельно-інформаційних системах». Але потім слово «система» зникло...

Із погляду лобізму все чудово. Із погляду здорового глузду — не дуже. Річ у тому, що саме біржі відіграють на українському фондовому ринку вельми скромну роль. Три чверті сукупного обороту забезпечує Перша фондова торговельна система (ПФТС), а всі вісім славнозвісних українських бірж — решту чверть. Причому й це в основному завдяки тому, що торік влада сильно допомогла Донецькій фондовій біржі з торгами, а через Луганську прогнали велику операцію.

Сумна історія української біржової торгівлі не надто оптимістична. П’ятнадцять років тому передбачалося: в Україні буде одна велика біржа, де й зосередять торгівлю (нині цю ідею намагаються реанімувати). Було навіть отримано французьке обладнання для Української фондової біржі, котра відтоді благополучно простоює. Зате кількість бірж стала стрімко зростати, і нині їх аж вісім штук. Така популярність пояснювалася просто: при приватизації з’явилися схеми, за яких наявність «кишенькової біржі» дуже навіть корисна. Витрати на її створення невеликі, а економія чимала.

Мінусом стало те, що в період між угодами чим тільки бідолахи не торгують. Коли УМВБ торгує нафтою, це ще непогано — нормальний біржовий товар. А бувають цілком фантастичні варіанти. За останні два місяці біржовики поставили рекорд Сонячної системи (коли не Галактики) з торгівлі... автозаправками. Їх через українські біржі прогнали на мільярд гривень. Для статистики добре, а взагалі прикро. Дивляться люди на Казахстан і Польщу, потім на себе й сумно зітхають...

За минулі роки біржовики остаточно програли організований ринок торгів електронній системі ПФТС. Її створили в середині 90-х років за зразком американської NASDAQ із допомогою KPMG/Barents Group.

Саме завдяки ПФТС український ринок не пішов геть увесь у тінь. Проте зараз спостерігається спроба відкинути її убік.

У червні біржі звернулися з відкритим листом до Президента та прем’єра, звинувативши Кабмін, ФДМ і ДКЦПФР у протекціонізмі торговельно-інформаційним системам. На їхню думку, відбулася підміна понять «організований фондовий ринок» і «фондова біржа», що суперечить програмі уряду «Назустріч людям».

Узагалі-то, коли розпочнеться гра «на виліт» серед нинішнього виводку вітчизняних бірж, вони розкажуть одне про одного безліч цікавих подробиць. Мабуть, буде повчально дізнатися, що й кому належить у біржах і як це працювало на практиці.

Але наразі біржі ополчилися проти ПФТС. Час сприятливий. Нині глава Асоціації українських фондових бірж Борис Соболєв має статус заступника державного секретаря України, котрий потенційно дає прямий вихід на найвищі кабінети на Банковій. Позиції ж ПФТС, навпаки, ослабли. Політикою вона не займалася, отже, зв’язків із тією самою колишньою опозицією не має. Тому для виживання торговельній системі доводиться терміново робити «фінт вухами». У липні на позачергових зборах членів системи було ухвалено рішення про створення ВАТ «Фондова біржа ПФТС». Засновником її буде сама асоціація, яка отримає 98% акцій. Очікується, до осені новій біржі видадуть ліцензію.

Керівник апарату ДКЦПФР Михайло Непран заявив, що комісія вітає намір ПФТС стати фондовою біржею. І має намір, відповідно до законодавства, зареєструвати фондову біржу ПФТС протягом 10 днів після того, як одержить повний пакет документів.

Утім, сказати, що все пройде гладенько, було б надто оптимістично. Далеко не всі порадуються появі нової біржі. Війна йшла зовсім не за це, а за вигнання конкурента. Отож, цілком можливі найрізноманітніші варіанти розвитку подій.

Фондовий ринок — це також гроші, і нікому не хочеться втрачати їх. Але якщо труднощі буде подолано, то восени будуть лічити не лише курчат, а й біржі.