Бери або плати

Цей документ як додаток до контракту на транзит газу не підписували з 19 січня. Про причини цього «ДТ» уже писало. До того ж підписання технічної угоди було, за словами заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» Ігоря Діденка, умовою присутності на українському ринку на сто відсотків газпромівської компанії ТОВ «Газпромсбыт Украина». 6 квітня технічну угоду між ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» про умови здавання-приймання природного газу на прикордонних газовимірювальних станціях для транзиту його через територію України, а також передачі природного газу споживачам України у 2009 році підписали.

І попри те, що сторони досягли компромісу, усе ж останню фразу, на якій наполягав «Нафтогаз», із техугоди було викреслено буквально в останній момент. А фраза ця мала принципове значення для української сторони: «При цьому сторони підтверджують, що вони не мають жодних взаємних претензій щодо виконання в період із 1 січня 2009 року контрактів, зазначених у п. 9.3 даної технічної угоди» (див. копію техугоди). Говорячи людською мовою, це означало б відмову «Газпрому» і від поданого 16 січня позову до «Нафтогазу» у міжнародний суд, і від усіх можливих наступних претензій за пунктами, чітко не врегульованими у контрактах. Однак «Газпром» на це не пішов.

Технічна угода

Аби зрозуміти, навіщо необхідна технічна угода до контракту, має сенс ознайомитися з її основними положеннями. Наголошу, що вони мають безпосередній стосунок до розрахунків за газ і його транзит територією України.

Отже. «Стаття 1. Загальні умови

1.1. Дана Технічна угода визначає взаємовідносини ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» (далі по тексту Сторони) і регламентує:

— розподіл загальних обсягів газу по пунктах здавання-приймання газу і напрямках (магістральних газопроводах);

— напрямки і протяжність транзиту природного газу через територію України;

— порядок визначення обсягів транзиту природного газу по території України;

— режими передачі та транзиту газу;

— питання визначення кількості та фізико-хімічних показників газу (далі по тексту ФХП) при перетині ним кордонів держав;

— права та обов’язки представників Сторін на пунктах здавання-приймання газу;

— відповідальність Сторін за порушення даної угоди.

1.2. Сторони узгодили, що перелічені нижче визначення мають таке значення:

Пункт виміру витрат газу (ПВВГ) — об’єкт (споруда), який призначений для вимірювання кількості газу на газопроводі і/або ГРС при його здаванні-прийманні і складається з одного чи кількох вимірювальних трубопроводів.

Газовимірювальна станція (ГВС) — об’єкт (споруда), призначений для вимірювання кількості і ФХП газу при його здаванні-прийманні, що складається з одного або кількох ПВВГ і включає хіміко-аналітичну лабораторію і/або автоматичні потокові засоби вимірювань (ЗВ) ФХП газу».

У технічній угоді також зазначено ГВС і ПВВГ, на яких ВАТ «Газпром» здає, а НАК «Нафтогаз України» приймає природний газ.

«1.6.3. ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» покликані оперативно вирішувати всі технічні питання, що стосуються облаштування, правил експлуатації ГВС і ПВВГ, обліку кількості і ФХП газу, обсягів і режимів прийому-подачі газу.

1.7. Сторони домовилися, що транзит газу в напрямку ГВС Орлівка на ділянках газопроводу АТІ, які мають лупінги, що належать ЗАТ «Газтранзит», здійснюють НАК «Нафтогаз України» і ЗАТ «Газтранзит» (на підставі окремої угоди з ВАТ «Газпром»). НАК «Нафтогаз України» не несе відповідальності перед ВАТ «Газпром» і будь-якими іншими третіми особами щодо можливих ризиків і втрат, змін якості при транзиті газу по трубопроводах ЗАТ «Газтранзит».

1.8. Дана Технічна угода в повному обсязі поширюється на умови передачі російського газу та газу іншого походження.

Стаття 2. Обсяги газу

2.1. ВАТ «Газпром» здає, а НАК «Нафтогаз України» приймає природний газ у пунктах здавання-приймання на кордонах: Російська Федерація — Україна, Республіка Білорусь — Україна, Республіка Молдова — Україна в таких обсягах, передбачених контрактами (див. табл. — А.Є.). Обсяги газу визначаються за стандартних умов: Р = 0,101325 МПа = 1,03323 кгс/см2 і t = 20°С».

Тут є цікавий момент — у технічній угоді нічого не сказано про знижку для України в 20% від контрактного обсягу. Більше того, значаться саме 40 млрд. кубометрів річного обсягу. Це при тому, що заступник голови правління «Нафтогазу» заявив, що НАК планує закупити лише 33 млрд. кубометрів.

Навіщо НАКу зайві 20 мільярдів кубометрів?

Однак є й інший нюанс. За даними «ДТ», попри те, що
6 квітня техугоду підписав заступник голови правління «Нафтогазу» Ігор Діденко, про що свідчить документ, у той же період у «Газпромі» побував і голова правління НАК «Нафтогаз України» Олег Дубина, який перебуває на лікарняному.

НАК прийняла рішення закачати у ПГС до початку осінніх холодів 20 млрд. кубометрів газу! Коштують вони 4,8 млрд.
дол. Де взяти гроші? Європа не дала, Японія відмовила. А вибирати обсяг у 32 млрд. кубометрів вимагає контракт. От і вирішив Олег Вікторович попросити у «Газпрому» 20 млрд. кубометрів — у рахунок оплати майбутніх послуг по транзиту російського газу.

Навіщо НАКу купувати ці 20 млрд. кубометрів газу, зрозуміло — взимку не хочеться мерзнути. А от за якою ціною «Газпром» може погодитися продати цей газ і скільки уже наступного року «Нафтогазу» доведеться за нього відпрацьовувати — це питання. І питання не тільки «Нафтогазу», а й бюджету. Причому бюджету наступного року.

Сьогодні динаміка цін на нафту та нафтопродукти має тенденцію до зниження. А ціна на газ прив’язана до цін нафти та нафтопродуктів. Ціна газу в 2009 році для України щокварталу знижу­ється: перший квартал — 360 дол. за 1000 кубометрів, другий — 280,69 дол., третій — 210 дол.

Однак знову ж таки невідомо, за якою ціною продасть газ для закачування у сховища «Газпром»? Якщо продасть.

Бери або плати

Далі. Як повідомив журналістам заступник голови правління «Газпрому» Валерій Голубєв, «Газпрому» складно застосовувати принцип take or pay (бери або плати) у ситуації з поставками газу на Україну». Він пояснив, що рішення про виставляння штрафів за невибірку газу «приймається щомісяця залежно від конкретних умов».

В.Голубєв підкреслив складність цього питання: «Ну оштрафуємо Україну. Що відбудеться? Почнеться чергова світова газова війна. Україна сьогодні не в змозі платити за своїми поточними зобов’язаннями, не те що за штрафами. І це сьогодні велика проблема».

Він також нагадав: «Щойно ми їм виставимо штрафи, це позначиться на нашій бухгалтерській звітності, плюс валютний контроль (Росфіннагляд. — ІФ) скаже — «Де валюта?»

Заступник голови правління «Газпрому» нагадав, що проблема наявності в української сторони коштів на закупівлю газу загостриться «у літній період, коли треба буде закачувати газ у підземні сховища, а платити за закачаний газ нічим».

«А ви знаєте принцип нашої роботи — сьогодні вони платять за фактом (за березень вони заплатили як потрібно), але щойно перший неплатіж за фактом відбудеться, тоді, як домовилися, переходимо на передоплату. Тому скільки грошей вніс — стільки газу отримав, не купив газу — газу не отримав, жодних образ. Жодних відключень, жодних обмежень. Куплено товар — отримаєте. Не куплено — не отримаєте», — підсумував В.Голубєв.

Планка мінімального відбору в контракті «Газпрому» із «Нафтогазом» зафіксована на рівні 80% — такий обсяг поставок споживач має оплатити незалежно від можливості його використати. У першому кварталі Україна відібрала 2,5 млрд. кубометрів, хоча законтрактувала 5 млрд. При цьому звичайний рівень споживання газу Україною в першому кварталі становить близько 13 млрд. кубометрів, нагадав В.Голубєв.

На жаль, перед «Нафтогазом України» не стоїть питання про штрафні санкції до «Газпрому» за значно недопоставлений на експорт територією України російський газ. Тому що такого пункту немає в контракті на транзит газу від 19 січня 2009 року. Виходить, що «Нафтогаз» за не повністю вибраний порівняно з заявленим у контракті обсяг газу має платити, а «Газпром» нічого не винен «Нафтогазу». За винятком обумовлених у технічній угоді випадків.

З огляду на це, мабуть, є сенс підписати додаткову угоду і врахувати відповідальність обох сторін. А то якась одностороння відповідальність виходить…

За даними НАК «Нафтогаз України», у першому кварталі 2009 року в Україні було спожито 19,4 млрд. кубометрів. Зниження порівняно з минулим роком становило близько 18% (23,6 млрд. у першому кварталі 2008-го).

Найбільше впало споживання газу в промисловому секторі — на 50%. Було використано 4,7 млрд. кубометрів газу проти 9,43 млрд. торік. Населення спожило в першому кварталі 7,7 млрд. кубометрів, що практично відповідає торішнім показникам — 7,9 млрд. Бюджетні організації та підприємства теплокомунальної енергетики також зберегли споживання на рівні 2008 року. Так, у першому кварталі ц.р. підприємства ТКЕ використали 5,05 млрд. кубометрів газу проти 5,2 млрд. за аналогічний період минулого року. Бюджетники — 464 млн. кубометрів за рівня споживання 2008 року 501 млн.

Рівень розрахунків у першому кварталі ц.р. залишає бажати кращого в основному для підприємств теплоенергетики. У першому кварталі вони заборгували НАК «Нафтогаз України» 3,1 млрд. грн. за рівня розрахунків 50,7%. Борги населення перед «Нафтогазом» сягнули 360 млн. грн. за рівня розрахунків 87,85%. На цьому тлі зовсім незначними виглядають борги промисловості, які в першому кварталі становили 257,2 млн. грн. за рівня розрахунків 96,4%.

Недобором газу вважається відбір газу нижче від середньодобового обсягу…

Однак повернімося до технічної угоди.

У пункті 2.2. сказано, що газ вважається переданим ВАТ «Газпром» і прийнятим НАК «Нафтогаз України», щойно він пройде пункти здавання-приймання на кордонах Російська Федерація — Україна, Республіка Білорусь — Україна та Республіка Молдова — Україна.

Відповідальність за забезпечення безперебійного транзитного транспортування газу переходить від ВАТ «Газпром» до НАК «Нафтогаз України», щойно цей газ пройде через зазначені кордони.

«2.6. Забезпечення безперебійної та надійної працездатності ГТС України є прямим обов’язком НАК «Нафтогаз України» за Контрактом на транзит, належить до зони її відповідальності. НАК «Нафтогаз України» самостійно забезпечує ГТС України газом для технологічних потреб в обсязі, необхідному для нормального функціонування ГТС України і транзиту відповідно до умов Контракту на транзит.

2.7. Газ вважається доставленим НАК «Нафтогаз України» і прийнятим ВАТ «Газпром», щойно він пройде пункти здавання-приймання на кордонах Україна — держави-імпортери (у т.ч. Україна — Республіка Молдова).

2.8. Обсяг природного газу, що подається виконавцем у кожну контрактну добу на пунктах виходу з газотранспортної системи України на західному кордоні України після його транзиту по території України, має дорівнювати обсягу природного газу, поданого замовником на пунктах входу в ГТС України в ту ж контрактну добу.

Стаття 3. Режим подачі газу

3.1. Розподіл квартальних обсягів газу, зазначених у статті 2, за місяцями здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи із середньодобового квартального обсягу. За погодженням Сторін можливі зміни місячних обсягів подачі та транзиту газу в межах квартальної квоти. Взаємні пропозиції щодо зміни квартальних обсягів подачі та транзиту газу Сторони узгоджують за 15 днів до початку кварталу.

3.2. Допускається відхилення фактичних обсягів подачі або прийому газу за рахунок перерозподілу потоків за напрямками за взаємною, письмово оформленою, домовленістю Сторін.

3.11. Перебором газу вважається відбір газу вище від середньодобового обсягу подачі...

Недобором газу вважається відбір газу нижче від середньодобового обсягу…

Недопоставка газу — подача газу нижче від середньодобового обсягу…

5.4. Оперативний контроль режимів транзиту природного газу через територію України та координацію роботи постійних представників ВАТ «Газпром» на прикордонних ГВС, що належать НАК «Нафтогаз України», здійснює Представництво ТОВ «Газпром експорт» в Україні.

5.5. На підставі узгоджених рішень урядів Російської Федерації та України з метою додаткового контролю обліку газу, що подається з Російської Федерації в ГТС України для транзиту до країн Європи, кожна зі Сторін має право за свій рахунок залучити незалежну міжнародну юридичну компанію для надання послуг щодо зняття показань приладів обліку газу, який транспортується через територію України, Сторони гарантують повний і необмежений доступ працівників такої міжнародної компанії на об’єкти ГТС РФ на кордоні Російська Федерація/Україна і об’єкти ГТС України за умови письмового сповіщення іншої Сторони за 48 годин».

У техугоді зазначено кількість і якість газу. А також порядок складання актів здавання-приймання газу. Серед «інших умов» вирізняється пункт 9.3:

«Дана Технічна угода поширюється на Контракти, за якими здійснюється транзит і передача природного газу, а саме:

— Контракт №ТКГУ від 19 січня 2009 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і Відкритим акціонерним товариством «Газпром» про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період із 2009 по 2019 роки;

— Контракт №КП від 19 січня 2009 р. між ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» купівлі-продажу природного газу у 2009—2019 роках.

Незалежно від того, що ця Технічна угода є єдиною для Контракту на транзит і Контракту на поставку, її положення також застосовуються до зазначених контрактів окремо, не обмежуючи дії кожного з контрактів.

Ця Технічна угода може бути в будь-який час змінена або доповнена за узгодженням Сторін з урахуванням можливостей роботи газотранспортної системи.

Пропозиція однієї зі Сторін про внесення змін або доповнень до Технічної угоди має бути направлена іншій Стороні в письмовій формі».

Сторони зобов’язуються розпочати переговори щодо згаданих пропозицій протягом 15 днів із дня отримання пропозиції протилежної сторони.

Такі от непрості умови техугоди.

Що хоче РФ і що потрібно і не потрібно Україні

Окрім вищесказаного, росіянам потрібна чітка позиція України, зокрема в питаннях газопоставок і транзиту. Однак замість того, щоб навести лад із розрахунками за газ, ліквідувати подвійні схеми і посередників на ринку газу, а також розібратися з клондайком закупівель устаткування для «Нафтогазу», замість цього ми продаємо майбутній бюджет країни. А може, й не один.

Адже наступного року Україні теж знадобиться російський газ. За що ми його купуватимемо? І яку ціну за це доведеться заплатити? Боюся, це вже може бути не лише оплата майбутніх послуг із транзиту російського газу, а щось значно важливіше не лише для НАКу, а й для всієї України…

Крім того, якщо цього року для наступного опалювального сезону ми закачаємо 20 млрд. кубометрів, то що робитимемо з імпортним газом у 2010 році? Вже закачаних 2008 року 17 млрд. кубометрів для України вистачало з головою. А тут іще 20. Плюс близько 18 млрд. кубометрів газу власного видобутку. Для потреб України стільки газу, тим більше імпортного, не треба. Проте контракти на закупівлю підписано на десять років наперед. Чи може НАК у 2010 році закупити набагато менше за нинішні 33 млрд. кубометрів? Адже контракт підписано на умовах «бери або плати». І єдиною зачіпкою може бути тільки те, що сказано в контракті: обсяги і ціни погоджуються «Нафтогазом» і «Газпромом» щороку...

За такого рівня імпорту газу, як в Україні (коли закуповується набагато більше за потребу), важко розраховувати на впровадження енергозберігаючих технологій і розвиток відновлювальних джерел енергії. На це немає коштів і стимулів. І це в результаті обертається ще більшою залежністю від одного джерела — «Газпрому».