Банкнота номіналом 500 гривень з’явиться в обігу ще в цьому році, повідомив в інтерв’ю для «ДТ» Олександр Толстой, виконавчий директор із питань готівково-грошового обігу Національного банку України

— Існує думка, що про українські гроші в Національному банку знають абсолютно все. А от цікаво, чи є дані щодо кількості банкнот і монет, випущених в обіг з моменту початку грошової реформи? Скорочується чи, навпаки, збільшується потреба в готівкових грошових знаках? Чи можна порівняти кількість банкнот і монет в обігу на одного громадянина в Україні та інших країнах?

— Від самого початку грошової реформи нормативно-правовими актами НБУ був передбачений систематичний облік банкнот і монет, що перебувають в обігу. І ми такий облік здійснюємо, причому не тільки в загальній сумі та кількості, але також і в розрізі номіналів банкнот і монет. Станом на 1 серпня ц.р. у готівковому обігу країни перебувало понад 1,6 млрд. банкнот та близько 5,3 млрд. монет.

Як і в усіх країнах світу, незважаючи на розвиток безготівкових розрахунків, обсяги готівки в обігу в Україні поступово збільшуються. Так, порівняно з періодом завершення грошової реформи кількість банкнот в обігу зросла в 2,3, а монет — у 6,6 разу. Наприкінці липня у розрахунку на кожного нашого співвітчизника припадало 35 банкнот і 107 монет усіх номіналів, що в цілому відповідає міжнародній практиці. Скажімо, в Росії на кожного жителя країни припадає по 31 банкноті і по 166 монет, в Австрії — відповідно по 63 і 84, Італії — 41 та 125, Словаччині — 32 і 212.

— Скільки в середньому обертів через руки населення здійснюють випущені в обіг банкноти? За яких умов вони стають непридатними до використання?

— За розрахунками, в середньому за рік банкноти здійснюють сім-вісім оборотів через банківську систему.

Для підтримання у належному стані банкнот і монет, що перебувають в обігу, Національний банк України встановлює і обов’язково оголошує ознаки їхньої платіжності. Звичайно, в процесі використання грошові знаки поступово зношуються, втрачаючи ці ознаки.

Відповідні ознаки встановлені Правилами визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України (постанова №547 від 17.11.2004 р.)

Відповідно до цих правил банки повинні приймати без обмеження від юридичних і фізичних осіб для обміну на придатні до обігу банкноти, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви, для готівкових платежів тощо пошкоджені банкноти без ознак підроблення, які:

- зберегли цілу частину площею не менш як 55% своєї початкової площі;

- розірвані (розрізані) на дві частини, на яких збереглись обидва однакові номери та серія, і загальна площа цих частин є не менше 55% початкової площі банкноти.

— А чи є дані, як швидко зношуються купюри окремих номіналів і який середній термін їхньої «служби»?

— Ясна річ, найшвидше старіють і зношуються банкноти низьких номіналів, які постійно перебувають в активному використанні. За результатами досліджень за кілька років (1999—2005 рр.) середній термін використання банкнот гривні в обігу становить за номіналом: 1 грн. — 11 місяців; 2 грн. — майже 12; 5 грн. — 13; 10 грн. — 22 місяці; 20 грн. — понад три роки; 50, 100, 200 грн. — понад п’ять років.

— Чи поступається гривня за цими показниками своїм аналогам, наприклад, долару США, євро чи російському рублю?

— Ми вивчали міжнародний досвід щодо терміну використання різних номіналів в обігу, і мушу вам сказати, що наші показники загалом відповідають показникам в інших країнах. Зокрема, в Великобританії п’ятифунтова банкнота служить до одного року, у США термін служби банкнот номіналом 10 і 20 доларів становить відповідно три і чотири роки, а банкнот номіналом 50 і 100 доларів — у середньому до дев’яти років. У Німеччині «тривалість життя» банкнот у середньому становить два роки, зокрема, номіналом 5 євро — 1,5, 500 євро — п’ять років, а в Російській Федерації максимальний строк служби банкнот сягає п’яти-семи років.

Практика використання в обігу купюр гривні (особливо нового дизайну) свідчить, що за зносостійкістю вони не поступаються валютам інших країн.

— Наскільки значну частину видатків НБУ спрямовує на організацію готівково-грошового обігу? Які статті цих видатків є найістотнішими?

— На жаль, з цього приводу я не можу навести конкретних цифр, оскільки, згідно з нормативними документами Національного банку, інформація щодо витрат на виготовлення грошей та статей кошторису НБУ є конфіденційною. Відповідно до статті 4 Закону України «Про Національний банк України», Нацбанк є економічно самостійним органом, який здійснює свої видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису.

Водночас можна зазначити, що найбільш істотною статтею у загальній сумі видатків на організацію готівкового обігу є витрати на виготовлення банкнот і монет.

Однак це не єдина стаття видатків, бо робота з організації готівкового обігу передбачає також забезпечення належного стану касових вузлів для зберігання готівки і роботи з нею; забезпечення засобами автоматизації і механізації, зокрема високопотужними автоматизованими системами для обробки значних обсягів готівки, що надходить з обігу до Національного банку (перевірка справжності, сортування з визначенням придатності-непридатності тощо); знищення й утилізацію непридатних для обігу банкнот; забезпечення перевезення готівки до установ Національного банку в областях України.

— Чи можна оцінити, яка частина банкнот, що перебувають в обігу, утримується населенням для створення заощаджень поза банками? Зростає чи зменшується останнім часом їх кількість? Чому НБУ відмовився від намірів запровадити в обіг 500-гривневу купюру, яка могла б стати досить популярним засобом таких заощаджень, що опосередковано могло б слугувати своєрідним антиінфляційним фактором?

— Внаслідок прискореного зростання доходів громадян і тезавраційних (пов’язані з накопиченням. — Ю.С.) процесів, що відбувалися в останні роки, істотно змінилася й структурна динаміка купюрного складу готівки на користь банкнот високих номіналів — 50, 100 і 200 грн. Це свідчить, що свої заощадження люди зберігають у банкнотах високих номіналів.

Щодо запровадження в обіг банкнот номіналом 500 грн., то найближчим часом (ще цього року) ця банкнота з’явиться в обігу.

— А чи планує НБУ ввести в обіг дво-, п’яти- та десятигривневі монети і коли? З іншого боку, чи будуть виводитися з обігу монети номіналом, меншим за 10 копійок?

— Питання про введення в масовий обіг монет номіналами 2, 5 та 10 грн. зараз вивчається фахівцями Нацбанку. Потреба в цих монетах безпосередньо пов’язана з розвитком мережі торговельних автоматів. У разі економічної доцільності Національний банк розробить та організує виготовлення монет зазначених номіналів, і їхній обіг зростатиме пропорційно кількості торговельних автоматів.

Що ж до виведення з обігу монет з номіналом меншим, ніж 10 копійок, то Національний банк вважав би такий крок доцільним, оскільки виробництво цих монет збиткове. Однак це питання потребує врегулювання з відповідними державними установами. На думку Міністерства економіки України, у зв’язку з тим, що діючі ціни на товари та послуги формуються з округленням до 1 коп., вилучення з обігу монет дрібних номіналів може призвести до збільшення вартості товарів (що негативно вплине на добробут малозабезпечених верств населення) та до додаткових витрат підприємців на заміну програмного забезпечення реєстраторів розрахункових операцій.

— Скільки видів та якою загальною кількістю було випущено в Україні пам’ятних та ювілейних монет? Які з них є найціннішими і чому? Де їх можна придбати? Зростає чи зменшується останнім часом попит на такі монети, який свого часу мав ознаки ажіотажного?

— На 30 серпня ц.р. Національним банком випущено 295 видів пам’ятних та ювілейних монет України 228 найменувань.

Про популярність пам’ятних та ювілейних вітчизняних монет свідчать темпи їх реалізації, які останнім часом значно зросли — як для монет із нейзильберу, так і для монет зі срібла. І якщо в колекціонерів-нумізматів користуються попитом усі монети, то для покупців окремих видів найцікавішими є серії «Флора і фауна України», «Найменша золота монета», «Пам’ятники архітектури України».

Найціннішими монетами є ті, які випущені невеликими тиражами, наприклад двохунцієва срібна монета «10 років проголошення незалежності України», яка стала раритетом. Цей список можуть продовжити такі монети, як «Петро Могила», «Десятинна церква», «Оранта», «Спаський собор у Чернігові», «Щорічні збори Ради керуючих ЄБРР», «100 років Київському політехнічному національному університету», «Ярослав Мудрий», «Володимир Мономах» тощо.

Ці монети можна придбати на вторинному нумізматичному ринку, в банках України та в окремих колекціонерів. З часом попит закономірно зростає на всі монети, оскільки вони випускаються обмеженими тиражами.

— Свого часу НБУ заявляв про намір освоїти випуск інвестиційних монет, які могли б стати непоганим засобом накопичення заощаджень для населення. Чому цього досі не сталося?

— Інвестиційні — це монети, виготовлені з дорогоцінних металів (золота, срібла, платини) найвищих проб (проби, не нижче ніж: для золота — 995,0; для срібла — 999,0; для платини — 999,5), які випускаються незалежно від пам’ятної (ювілейної) тематики і призначені для вкладання коштів споживачами в дорогоцінні метали як засіб нагромадження. По суті, це аналог зливків з дорогоцінних металів, вони мають ті ж самі характеристики і відрізняються лише формою.

Ціни таких монет на ринку визначаються вартістю дорогоцінного металу на Лондонській біржі дорогоцінних металів з додаванням певного відсотка від неї (маржа), який встановлюється залежно від ваги монети і водночас повинен покривати витрати на виробництво.

Як правило, інвестиційні монети випускають країни, в яких існують відповідні родовища дорогоцінних металів (ПАР, Канада, Австралія, США), або які мають значні резерви цих металів (Австрія). В НБУ запаси банківських металів є обмеженими, тож постане питання їх купівлі на Лондонській біржі дорогоцінних металів, а за існуючих істотних коливань цін на золото ризики операцій з інвестиційними монетами зростуть.

Крім того, слід зазначити, що інвестиційні монети мають обмежену ліквідність порівняно з сертифікованими банківськими зливками (розміщення на депозитах за кордоном, приймання у заставу тощо). Також законодавством не передбачена процедура викупу інвестиційних монет назад, тобто на сьогодні їх можна здати лише як брухт, що призводить до втрати майже третини вкладених коштів.