Банківський капітал: розмір має значення - Економіка - dt.ua

Банківський капітал: розмір має значення

3 грудня, 2010, 19:10 Роздрукувати Випуск №45, 3 грудня-10 грудня

Увесь світ готується до життя в нових фінансових реаліях — провідні країни вже схвалили початок г...

Увесь світ готується до життя в нових фінансових реаліях — провідні країни вже схвалили початок глобальної реформи фінансового сектора, яку спостерігачі оцінюють як одну із найсерйозніших за кілька останніх десятиліть. Банківським установам доведеться серйозно розщедритися, щоб привести свої баланси у відповідність із нещодавно затвердженими новими міжнародними стандартами нагляду за їхньою діяльністю (Базель III).

Серйозні заходи для оздоровлення фінансового сектора не тільки плануються, а й уже здійснюються в Україні під пильним наглядом міжнародних фінансових донорів.

Проте чи стануть ці реформи справді комплексними, побачимо у майбутньому: більшість необхідних законів ще тільки розробляються або чекають свого часу в парламенті. Але «капітальні» стандарти для роботи на ринку НБУ вже підвищив. Щоправда, дуже своєрідно — збільшивши абсолютні, а не відносні, як у загальносвітовій практиці, критерії його достатності. Що це — лобізм інтересів великих фінустанов чи розчищення системи від дестабілізуючого баласту?

«Мильна опера» по-українськи

На настійну вимогу міжнародних фінансових установ, в Україні стрес-тестування банківських установ на їхню відповідність критеріям достатності капіталу проводилося двічі. За результатами останнього з них потреби системи в докапіталізації було оцінено в 40 млрд. грн. Зобов’язання наростити на цю суму банківський капітал до кінця поточного року зафіксовано в угоді України і МВФ. Нещодавно перший заступник голови НБУ С.Арбузов повідомив, що «усі банки — у графіку», і «занепокоєння на сьогодні щодо них немає». При цьому він уточнив, що йдеться про докапіталізацію на 20 млрд. грн.

За розрахунками міжнародного рейтингового агентства Fitch, потреби в капіталі українських банків можуть бути значно більшими. За даними аналітиків агентства, за період від початку кризи (четвертий квартал 2008 року) до кінця першого півріччя нинішнього року надходження нового капіталу в українську банківську систему становили приблизно 86 млрд. грн. Це — більше половини потреб сектора в рекапіталізації, які, відповідно до більш ранніх розрахунків агентства, становлять приблизно 150 млрд. грн.

Щоправда, як зазначають самі експерти агентства, «залишається неабияка невизначеність стосовно остаточних рівнів втрат у системі загалом і в окремих банках, а отже, і стосовно остаточної вартості рекапіталізації сектора». При цьому «прогрес у роботі з (проблемними) кредитами і в рекапіталізації» будуть основними викликами для системи, від яких у тому числі залежать і рейтинги банків в Україні 2011 року.

Нинішнього літа Нацбанк видав постанову (№ 273 від 09.06.2010), відповідно до якої мінімальний регулятивний капітал банків має становити 120 млн. грн. уже з 1 січня 2012-го. Банкам, які не виконують цієї вимоги, буде заборонено залучати депозити фізосіб понад обсяг, зафіксований на момент набрання сили постановою №273.

Верховна Рада вже прийняла в першому читанні законопроект (№0884), що передбачає підвищення мінімальної суми статутного капіталу банку на момент державної реєстрації до 500 млн. грн. (із 75 млн. на сьогодні).

Відповідно до останніх опублікованих НБУ даних, на 1 жовтня 2010 року менше від 120 млн. грн. був розмір власного капіталу 71 українського банку (40% від загальної кількості). Щоб відповідати встановленому критерію, їм доведеться до 1 січня 2012-го збільшити свій регулятивний капітал на загальну суму близько 2,6 млрд. грн.

Рішення настільки обурило «постраждалих», що семеро з них разом з Асоціацією українських банків (АУБ) навіть зважилися на безпрецедентний крок, подавши на регулятора до суду.

Наскільки справедливим і виправданим було рішення НБУ? Наскільки нинішні рекапіталізаційні процеси в Україні адекватні загальносвітовим тенденціям, і чи справді після їхнього завершення вітчизняна банківська система стане надійнішою? Відповіді на ці і «суміжні» запитання 22 листопада намагалися знайти учасники організованого за підтримки «ДТ» круглого столу «Рекапіталізація банківської системи: українські реалії і світовий досвід».

Очищення чи геноцид?

Противники норми про підвищення мінімального регулятивного капіталу називають її дискримінаційною, порушенням базового принципу конкуренції — рівності всіх учасників ринку. «Не можна регулювати ринок своїм бажанням. Сьогодні вимога — 120 млн. грн., завтра — 500, а післязавтра — 1 млрд. грн. Це ж ненормальне явище...» — вважає член наглядової ради УКБС Володимир КАЛЮЖНИЙ.

«Ми не проти збільшення капіталу. Але ми за те, щоб робити це економічно обгрунтовано, у ті терміни, які порівнянні з тими грошима, що ми встигаємо заробити», — додає голова наглядової ради Інвестбанку (Одеса) Ігор ТЕПЛИЦЬ.

«Насамперед хочу звернути увагу всіх учасників зібрання на те, що ми оперуємо поняттям «банківська система України». При цьому широка громадськість, у т.ч. економічна, не зовсім розуміє, що банківська система України неоднорідна. На сьогодні в Україні склалася, назвемо її, спеціалізація, або поділ праці. Є група найбільших банків — їх 17. Група друга — 19 банків. Третя — 21. І четверта група — 118 банків. Кожна з цих груп має свою специфіку, свою клієнтську базу і свої галузі, — пояснює пан Теплиць. — Є абсолютно об’єктивні дані, які свідчать про те, що в нас існує чітке сегментування ринку. І саме через нього ми не можемо оцінювати всі банки з допомогою ідентичних підходів».

«Давайте спробуємо зрозуміти, як виглядає сьогоднішня ситуація з погляду малих банків. У нас сьогодні немає проблеми ліквідності. Є проблема, де розмістити ці кошти, — проблема надійного позичальника. І сьогодні не йдеться про те, що банки, принаймні та частина, яку я представляю, — здорові банки, гальмують розвиток економіки або тим чи іншим чином відмовляють своїй клієнтурі. Йдеться про те, що наша клієнтура сьогодні ще не готова ці ресурси одержати, вона переймається проблемами відновлення збуту товарів і послуг для досягнення мінімального рівня рентабельності і проблемами різкого підвищення через кризові явища частки витрат на обслуговування боргових зобов’язань у зв’язку із загальним падінням дохідності їхньої діяльності», — стверджує пан Теплиць.

У своєму виступі президент Харківської банківської спілки Анатолій ВОЛОК констатував, що висока швидкість докапіталізації може дискредитувати саму ідею капіталізації як способу підвищення надійності та стійкості банку, бо через стислі строки невеличкі фінустанови муситимуть вдаватися до певних маніпуляцій. Фінансист нагадав, що усі банки, які стали проблемними або були ліквідовані, свого часу капіталізувалися високими темпами.

«Базель III» визначив етапи збільшення капіталу — з 2013-го по 2018 рік. Я вважаю, ті вимоги, що висуваються щодо капіталізації банків третьої-четвертої груп в Україні, треба поетапно та адекватно вписати в ці періоди, щоб банки могли капіталізуватися, не перевантажуючи себе зайвими проблемами. В екстреному порядку знайдені капітали потім десь вилізуть — у проблемних активах, «цінних» паперах або чомусь іще. Тому ці етапи треба пройти без втрат», — підсумував А.Волок.

Як зазначив президент АУБ Олександр СУГОНЯКО, через підвищення вимог до мінімального рівня регулятивного капіталу до 120 млн. грн. банки третьої та четвертої груп мусять збільшити свою капітальну базу в півтора разу, що призведе до відповідного падіння ефективності їхнього капіталу, тому що на цей момент банки не в змозі у півтора разу збільшити свої активи. «Яким чином у цій ситуації діяти? У нас немає джерел [капіталізації]», — поскаржився О.Сугоняко.

Він вважає, що малі банки на сьогодні є більш стійкими, ніж великі фінансові структури. Як аргумент було наведено такі дані: за співвідношенням капіталу до активів і капіталу до вкладів населення четверта група перебуває на першому місці серед різних груп банків, а третя — на другому. Крім того, частка рефінансування НБУ в структурі зобов’язань невеличких банків удвічі менша, ніж у великих; вони менш активно брали на себе валютні ризики через кредитування в іноземній валюті (20—30% портфеля, а не 60—70%, як у групи найбільших).

«Якщо є малі банки, котрі є банкрутами або займаються протизаконною діяльністю, відмиванням брудних грошей, ідіть і закривайте їх. Якщо у них реально є збитки, якщо вони не можуть забезпечити обслуговування своїх зобов’язань, закривайте їх. Але — руки геть від тих, які живі!» — заочно звернувся президент АУБ до відсутніх представників Нацбанку (були запрошені, але на круглий стіл не прийшли).

О.Сугоняко наголосив, що високий рівень регулятивного капіталу не рятує банки від проблем. Він нагадав про долю Укрпромбанку, регулятивний капітал якого був у 16 разів вищим від встановленої нині норми. Більш економічно обгрунтованим рішенням для ринку щодо капіталізації системи і О.Сугоняко, й інші критики постанови №273 вважають підняття планки адекватності для всіх банків — і малих, і великих.

«НБУ має безумовне право регулювати, випускати 273-тю чи якусь іншу постанову, а також робити все, що передбачено законодавством. Питання в тому, як?» — говорить голова правління банку «Старокиївський» Юрій ЯРЕМЕНКО, підтримуючи думку своїх колег, що нарощування капіталу середніх і невеличких банків (які у переважній масі представляють національний банківський капітал) має йти в ногу тільки з капіталізацією національної економіки. При цьому навряд чи їх коректно порівнювати з дочірніми структурами іноземних банків, які присутні у нас на ринку. Підсумовуючи свій виступ, Ю.Яременко закликав сторони до пошуку компромісу: «Насправді мир краще за війну. Не позиватися, а домовлятися треба».

Великі та іноземні: капіталу багато не буває

Коментуючи прийняття Нацбанком постанови №273, член ради НБУ, старший радник «Альфа-банку» Роман ШПЕК назвав це рішення необхідним і навіть запізнілим. За словами експерта, через розпилення ринку сьогодні вітчизняні фінустанови не мають фінансової можливості підтримувати масштабні проекти, і тому, зокрема, підготовка до Євро-2012 відбувається переважно за рахунок коштів держбюджету.

Банкір констатував: за наявності в структурі пасивів більшого обсягу депозитів в іноземній валюті і бажання відновляти кредитування банки повинні збільшувати капітал. При цьому він підкреслив: йдеться не тільки про вимогу до капіталу в абсолютному вимірі. «Я підтримую і зростання вимог щодо адекватності капіталу», — наголосив фінансист.

На думку ж голови наглядової ради «Правекс-банку» Сільвіо ПЕДРАЦЦІ, високий рівень капіталу необхідний банкам для покриття не тільки кредитних ризиків (за його даними, нині реальний рівень проблемних кредитів у банківському секторі України становить 35—40%), а й ринкових, ризиків очікуваних і несподіваних втрат тощо.

«Хто може в Україні правильно прорахувати такі ризики? В інших країнах ніхто не зміг. Інакше в більш просунутих і більш регульованих банківських системах не було б таких втрат», — зазначив банкір. Крім того, він вважає, що від рівня капіталізації напряму залежить і ефективність банківської системи в контексті розвитку її інфраструктури. «Це питання ефективності, хороша можливість для низки банків об’єднатися і бути більш прибутковими... Як я відчуваю, банківській системі в Україні потрібен стрибок, і для цього стрибка потрібні гроші — інвестиції. Але інвестиції потребують капіталу», — резюмував С.Педрацці.

Як повідомив під час дискусії директор представництва Світового банку в Україні, Білорусі й Молдові Мартін РАЙЗЕР, Світовий банк і МВФ не наполягали на підвищенні Нацбанком мінімального регулятивного капіталу, хоча і вважають, що це — непогана ідея.

«Я не заперечую, щоб це питання порушували зараз. Це непогана думка, і ми не проти цього. На цей момент наші пріоритети дуже зрозумілі: підвищення реальної капіталізації банківської системи до мінімального порогу, визначеного НБУ, і реальне відображення на балансі непрацюючих кредитів».

За словами ж координатора діяльності Світового банки у фінансовому і приватному секторі України, Білорусі та Молдови Маріуса ВІСМАНТАСА, «навіть якщо безпека банківської системи [через підвищену капіталізацію] буде занадто великою, це ліпше, ніж небезпека або недооцінена небезпека».

«Я не говорив би, що тільки рівень капіталу визначає конкуренцію. Великі банки мають свої переваги, але також і особливі проблеми. До того ж вони становлять більший системний ризик для всієї банківської системи. У маленьких банків інші ризики, хоча вони і не впливають на системну стабільність до такого ступеня, як більші банки. Зазвичай на ринку, що нормально працює, є місце для всіх — і для середніх, і для малих, і для великих банків, і спеціалізованих, і універсальних. Розмір — це тільки одна з порівняльних переваг, крім фінансової стабільності, диверсифікації портфеля, якості клієнтських послуг тощо. Тож іноді не бути великим — це перевага.

В Україні підтримка регулятора і досягнення фінансової стабільності — в інтересах усіх учасників банківського сектора і зацікавлених груп, навіть якщо це означає потребу внести в банки додатковий капітал. Великі банки, особливо ті, які є частиною міжнародних фінансових груп, звичайно мають більше можливостей для нарощування капіталу.

Проте маленькі банки також мають збільшити капітал, відповідно до регуляторних вимог, — це обов’язково для кожного, хто хоче залишатися в бізнесі із залучення роздрібних депозитів і бути посередником при їх розміщенні. Може, це й важко тепер, але зрештою це зробить банківський сектор сильнішим, він більш адекватно підтримуватиме економіку, і це буде найбільшим внеском у стабільність усього суспільства», — зазначив М.Вісмантас.

Як спрогнозувала старший фінансовий фахівець представництва Світового банку в Україні, Білорусі й Молдові Анжела ПРИГОЖИНА, з огляду на підняття рівня адекватності капіталу в багатьох
країнах світу НБУ в найближчі 12 місяців теж може підвищити відповідний показник для банківської системи України. Коментуючи постанову №273, експерт припустила, що регулятор пішов саме таким шляхом тому, що система продовжує залишатися непрозорою. За її словами, плановане збільшення регулятивного капіталу для малих банків — не така вже й велика сума в масштабах не тільки світової економіки, а й української. Тим більше що ще донедавна (до липня 2009 року) на законодавчому рівні було визначено, що мінімальний капітал банків має становити 10 млн. євро. «Усі банки розуміли, що дамоклів меч опуститься, просто трохи пізніше. І він тепер опускається… Якщо фінустанови розуміють і бачать свої ризики в майбутньому, то, природно, треба планувати збільшення капіталу», — резюмувала А.Пригожина.

Позиція регулятора

У надісланих у відповідь на запит «Дзеркала тижня» коментарях Національного банку зазначається, що банки — це специфічна установа, яка несе відповідальність не тільки за кошти акціонерів, а й за залучені ним кошти вкладників і кредиторів. Виходячи зі специфіки банківських операцій, у їхній діяльності виникають певні ризики, перелік яких не вичерпується передбаченими при розрахунку нормативу адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (кредитний, валютний і ризик ліквідності). Інші ризики, притаманні банківській діяльності, — відсотковий операційний, неплатоспроможності, інвестиційний тощо.

Наприклад, навіть маючи активи достатньої якості, через недостатність покриття ризику неплатоспроможності банк не забезпечить своєчасно й у повному обсязі розрахунки з кредиторами і вкладниками. І саме (абсолютний) розмір регулятивного капіталу має покривати негативні наслідки різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності.

У своїх коментарях Нацбанк посилається на Директиву 2006/48/ЄС Європарламенту і Ради від 14.06.2006 року (щодо створення і здійснення діяльності кредитних установ), що визначає критерії мінімальних вимог до капіталу банку, котрі «мають бути пропорційні ризикам, на які вони спрямовані». І мотивує впровадження норм 273-ї постанови «потребою забезпечення захисту фізичних осіб — вкладників банку від ризику невчасного повернення коштів і попередження панічних настроїв серед населення».

«Що стосується значення нормативу (120 млн. грн.), то відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні (в редакції, що діяла до червня 2010 р.) мінімальний розмір регулятивного капіталу було встановлено не менш як 10 млн. євро. Для підвищення рівня капіталізації діючих банків і забезпечення рівних умов їхньої діяльності для банків, регулятивний капітал яких становив менш як 10 млн. євро, постановою НБУ №228 (від 06.08.2008) було встановлено вимоги щодо поетапного збільшення розміру регулятивного капіталу в строк до 01.01.2012», — повідомляється в листі банківського регулятора.

При цьому НБУ посилається на норми згаданої постанови (№228), відповідно до яких мінімальний розмір регулятивного капіталу в гривнях має бути розрахований за курсом євро, що визначається як середньоарифметична величина за IV квартал 2009 року (11,81706 грн. за 1 євро).

Слід зазначити, що попри кризові явища, процес нарощування банками розміру статутного капіталу триває й у поточному році. Так, за 10 місяців 2010 р. статутний капітал банків зріс на 17,8% (до 140 млрд. грн.), а регулятивний — на 13,3% (до 154 млрд. грн.), повідомив Нацбанк.

Також регулятор повідомив, що завдяки розпочатим ще до виникнення кризи заходам нинішня структура капіталу українських банків є схожою на передбачену пакетом реформ Базельського комітету. Тому на даний момент регулятор не має наміру підвищувати абсолютне значення нормативу адекватності регулятивного капіталу (10%), «який на сьогодні й так є досить високим», і «мова йде про подальше підвищення якості регулятивного капіталу за рахунок зміни вимог до його структурних компонентів». А щодо скасування впроваджених на початку кризи послаблень, то ми орієнтуємося на поступове повернення до норм, які діяли до кризи, хоча не виключено, що деякі з них можуть залишитися», — резюмує у своєму листі НБУ.

Світове капітал-шоу

У листопаді 2010 року лідери G-20 схвалили нові правила банківського регулювання (так званий Базель III), що встановлюють значно жорсткіші, ніж діють нині, критерії якості, прозорості та достатності банківського капіталу й активів (див. Довідку). Що, за задумом, має зменшити схильність їхніх топ-менеджерів і акціонерів до необгрунтованого ризику і підвищити імунітет банків до нових катаклізмів.

Поступовий перехід на нові стандарти має розпочатися в січні 2013-го, а до 2019-го банки мусять привести свої капітальні параметри в повну з ними відповідність. Альтернатива — скорочення вкладень у найбільш ризиковані активи.

Після вступу в дію «Базеля III» брак власного капіталу 35 найбільших кредитних організацій США становитиме 100—150 млрд. дол. Причому 90% цієї суми припадуть на шість найбільших банківських установ. Потреби в збільшенні капіталу першої десятки найбільших німецьких банків перевищать 100 млрд. євро.

Примітно, що у Швейцарії пішли ще далі — встановили для своїх головних банків майже вдвічі вищі вимоги, ніж продиктовані «Базелем III» (див. довідку). Потребу більш жорсткого регулювання влада країни вважає обгрунтованою, оскільки сумарні активи двох найбільших банків — UBS і Credit Suisse — учетверо перевищують ВВП країни.

Як заявив в інтерв’ю Financial Times глава Швейцарського національного банку Філіпп Хільдебранд, проблема компаній, які вважаються занадто великими, щоб зазнати краху, особливо актуальна для Швейцарії. Але вона також є загальносвітовою й поки що не отримала адекватного розв’язання. За словами пана Хільдебранда, хоча передбачені «Базелем III» норми капіталу і ліквідності підвищать стійкість світової банківської системи, але «залишають владу перед тим самим жахливим вибором, якщо системно важливий банк знову опиниться на межі краху: змиритися з фінансовою та економічною кризою або накачати банк грошими платників податків, щоб утримати його на плаву».

Швейцарського колегу підтримав глава Федеральної резервної системи (центробанку США) Бен Бернанке, виступаючи перед спеціальною комісією, яка займається розслідуванням причин фінансової кризи. Він заявив, що регулятори не повинні сумніватися, закриваючи найбільші банки, якщо вони загрожують національній фінансовій стабільності. «Якщо фінансова криза і піднесла нам якийсь урок, то він полягає в тому, що треба неодмінно вирішити проблему банків, які занадто великі, щоб збанкрутувати», — вважає глава ФРС. За його словами, саме такі фінансові організації були «одночасно і джерелом кризи, і однією з основних перешкод у спробах законодавців стримати її».

Звичайно, нинішні проблеми заокеанських регуляторів можуть видатися надто далекими від України з її мізерною за світовими стандартами банківською капіталізацією. У них банки занадто великі, а в нас — поки що занадто маленькі. Хоча оцінювати правильніше, звісно ж, виходячи з потреб економіки. Правильно визначити, в чому вони, ці потреби, полягають, саме й є головним завданням вітчизняних державних мужів, які приймають нині далекосяжні рішення, здатні кардинально змінити обличчя та умови роботи вітчизняної банківської системи вже через п’ять років. Не нашкодити б...

Довідка «ДТ»

Відповідно до нових норм, затверджених Базельським комітетом з банківського нагляду, частка акціонерного капіталу в загальному обсязі зважених за ризиком активів має бути збільшена в 2,5 разу — до не менш як 4,5% (нині — 2%). Крім того, для протистояння можливим кризам у майбутньому банкам слід створити додатковий «буферний» (резервний) капітал у розмірі 2,5% від активів. Мінімальний поріг капіталу першого рівня збільшено у півтора разу (із 4 до 6% від активів, зважених на ризик).

Експертна комісія, створена урядом Швейцарії восени 2009 року, запропонувала підвищити вимоги до частки власного капіталу в активах двох найбільших банків країни — Credit Suisse і UBS — до 10%. Крім того, їм доведеться створити ще 9% резервного капіталу, який може складатися зі звичайних акцій або бути у формі конвертованих облігацій (вони переходять в акціонерний капітал за умови падіння нормативу достатності основного капіталу нижче від 5%).

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво