Банки з іноземним капіталом: перезавантаження - Економіка - dt.ua

Банки з іноземним капіталом: перезавантаження

11 листопада, 2011, 14:37 Роздрукувати Випуск №41, 11 листопада-18 листопада

У Нацбанку нічого надзвичайного в поступовому зниженні активності іноземних банків на українському ринку не бачать.

© Андрій Товстиженко, ZN.UA

Входження в Україну розчарувало багато іноземних банків. Ще 2009 року з нашого роздрібного ринку пішов голландський ING. Тоді ж своє представництво ліквідував німецький Dresdner Bank. 2010-го це ж зробили британський HSBC і польський Pekao. Нинішнього року чеська група PPF продала Home Credit Bank, а голландсько-ізраїльська TBIF Financial Services — VAB Bank. Українських «дочок» позбулися Bank of Georgia (на 80%) і російський «Ренесанс Капітал». Свої представництва ліквідували також німецький Bayerische Landesbank і південнокорейський Kookmin Bank. Про можливий продаж банку «Форум» заявили в Commerzbank. На ринку також циркулюють чутки, що така ж доля може очікувати «СЕБ Банк», Кредобанк, Фолькс­банк, «БМ Банк» та ін.

У вересні шведська група Swedbank заявила, що залишає роздрібний сегмент бізнесу і фокусуватиметься на роботі з корпоративними клієнтами. На ринку говорять про виставлений на продаж іпотечний портфель Укрсиббанку на 1 млрд. дол., а заодно — і про частину відділень установи (також для оптимізації фінансових потоків уже продали частину банкоматів).

У зміні своєї стратегії зізнаються представники й інших фінансових установ. Які далекосяжні наслідки може мати ця тенденція?

Заради справедливості варто зазначити, що згортання діяльності банків переважно західного походження відбувається й на інших східно­європейських ринках, зокрема в Росії. Причому якщо одні банки взагалі йдуть із ринку (іспанський Santander, голландський Rabobank, бельгійський KBC, шведські Handelsbanken і Swedbank, американські Morgan Stanley і GE Money Bank), то інші зменшують поле активності (британський Barclays залишає тільки інвестиційний підрозділ, французький BNP Paribas зосереджується виключно на проекті POS-кредитування зі «Сбербанком»).

У Нацбанку нічого надзвичайного в поступовому зниженні активності іноземних банків на українському ринку не бачать. Директор генерального департаменту грошово-­кредитної політики НБУ Олена Щербакова зазначає, що в поточних умовах коректніше говорити не про відхід «іноземців» з України, а про перегляд стратегій їхнього розвитку в бік меншої агресивності. «На­скіль­ки мені відомо, банки не збираються виходити, вони залишатимуться і працюватимуть на ринку України», — наголошує О.Щербакова.

При цьому представник НБУ визнає: «Так, ми здійснюємо нині досить тверду монетарну політику. Цього ніхто не приховує, і ми обгрунтовуємо, чому вона сьогодні така жорстка». Позитивні аспекти такої політики — зниження інфляції до мінімальних рівнів за останні вісім років, досить збалансована ситуація на валютному ринку, припинення відпливу депозитів населення.

На думку пані Щербакової, зміна ландшафту на банківському ринку визначається в основному міжнародними чинниками. «Ми ж не можемо жити у вакуумі. Україну не можна розглядати окремо від європейського та світового ринків. Ті проблеми, яких зазнають у Європі, Україна теж відчуватиме. Зараз ідеться про перегляд конфігурації європейського співтовариства, перерозподіл сил і фінансових потоків… Не так давно МВФ робив прогноз розвитку світової економіки та показав, як зростатиме ВВП в інших країнах, зокрема в Україні. Загалом ми на тлі світу не так уже й погано виглядаємо. Усі ті болючі місця, які в нас є, відомі, всі розуміють, що їх треба лікувати. Але ми молода економіка і в нас є можливості для хорошого розвитку», — зазначає представник НБУ.

Закономірним наслідком боргової кризи в Європі називає згортання активності банків і голова правління «Правекс-Банку» Сергій Наумов. «Криза перейшла на рівень держав. Тепер уряди не вливають в економіку додаткових коштів, більше того, скорочують видатки. Через це деякі материнські компанії українських банків навіть відчувають дефіцит ліквідності. Тому вони цілком логічно переглядають свою стратегію. Вони продовжують працювати в тих країнах, де бачать перспективи, можливість одержати достатньо доходів», — констатує банкір.

Справді, ситуація в Європі кардинально змінилася восени з посиленням проблем навколо Греції. Рішення європейських лідерів і приватного сектора про списання 50% боргів Афінам (близько 100 млрд. євро) і про підвищення нормативу достатності капіталу першого рівня до 9% (з 5%) змусять 60—70 європейських банків збільшити капітал на суму понад 100 млрд. євро (за оцінками Morgan Stanley, реальна потреба може сягнути 230 млрд. євро).

9 листопада дохідність десятирічних бондів Італії досягла 7,5%. При цьому рівень в 7% вважається критичним (питання про одержання міжнародної допомоги Грецією, Ірландією, Португалією виникло саме після того, як вартість їхніх зобов’язань перевищила цю червону лінію). На думку аналітиків, за таких ставок Рим не зможе рефінансувати борги, які змушений буде обслуговувати в майбутньому. Запланованого збільшення Європейського фонду фінансової стабільності до 1 трлн. євро не вистачить, щоб покрити борги Італії (оцінюються в 2 трлн. євро, 120% ВВП).

Одним із можливих способів вирішення зокрема питань із капіталом для західних банків є продаж дочірніх структур в інших країнах. Цим шляхом після проведення влітку стрес-тесту європейських банків (тоді було визначено, що європейським банкам потрібно тільки 2,5 млрд. євро капіталу) пішов зокрема Oesterreichische Volksbanken, який продав Volksbank Int. російському «Сбербанку». Очікується, що в найближчому майбутньому цей тренд лише посилиться.

Визначальною внутрішньою передумовою для перегляду стратегій іноземних банків в Україні є їхня висока збитковість. Насамперед через потребу формувати резерви під проблемні кредити (міжнародні стандарти фінансової звітності значно жорсткіші щодо цього, ніж українські). В 2010—2011 роках значній частині установ з іноземним капіталом удалося скоротити свій негативний фінрезультат. Однак багато з них продовжують зазнавати величезних збитків (іноді вони вимірюються навіть не кількома сотнями мільйонів гривень) або ж балансують на межі збитковості, показуючи мінімальний прибуток.

Член ради Українського кредитно-банківського союзу Ярослав Колесник звертає увагу на те, що багато банків з іноземним капіталом заплатили надто високу ціну за вихід на український ринок (значно вищу, ніж, наприклад, в Угорщині, Хорватії та інших країнах).

Нездійснені сподівання щодо прибутків на тлі відсутності стабільності і прогнозованості ситуації (через появу судових рішень, що ставлять під сумнів видачу валютних кредитів, несподівані податкові зміни, які забороняють банкам враховувати збитки минулих періодів, тощо) змушують західні структури переглядати своє ставлення до України. «На тлі європейської кризи закономірно виникає запитання: навіщо це їм, якщо не одержують очікуваного? Чи потрібен цей головний біль?» — риторично запитує експерт.

Одним із ключових подразників для іноземців є діючий порядок розрахунку валютної позиції, що змушує банки формувати резерви під валютні кредити в гривні. «Банк «зависає» над ризиками, пов’язаними з рухом курсу. Якщо курс рухається у бік девальвації, банк втрачає», — констатує голова наглядової ради Platinum Bank Юрій Блащук. При цьому С.Наумов додає, що значні втрати спричиняє послаблення гривні навіть на 1%.

У відповідь екс-заступник голови НБУ Олександр Савченко (один з ініціаторів прийняття «валютно-позиційної» постанови НБУ №109 у 2008 році) підтримує поточну політику НБУ. За словами експерта, зміни в розрахунках валютної позиції врятували гривню від іще глибшої девальвації, тому що дали можливість зменшити попит банків на валюту (в окремі моменти резервна складова сягала 40% загального попиту на валюту) і навіть збільшили валютну позицію на ринку через продаж банками валюти з резервів. На думку пана Савченка, в остаточному підсумку це вберегло банківську систему від краху. «Коли ситуація заспокоїться і світ вийде з другої хвилі кризи, тоді НБУ, гадаю, пом’якшуватиме політику», — прогнозує він.

У Нацбанку зазначають, що з розумінням ставляться до зауважень учасників ринку щодо розрахунків валютної позиції, і обіцяють переглянути діючі регламенти. «Ми оголосили свої плани про те, що ніхто не збирається в такому вигляді валютну позицію утримувати. І поступово, протягом трьох-чотирьох років, ми прийдемо у нормальний розрахунок цього показника, з урахуванням міжнародних вимог», — обіцяє О.Щербакова.

На думку координатора проектів Світового банку у фінансовому і приватному секторах України, Білорусі та Молдови Маріуса Віс­ман­таса, через несприятливу міжнародну кон’юнктуру відхід деяких банків з українського ринку справді можливий. У таких умовах для Ук­раї­ни надзвичайно важливо зберегти фінансову стабільність. «Можна припустити, що нових вливань капіталу в дочірні банки не буде, так, як це було шість років тому, три роки тому», — спрогнозував представник СБ. Експерт вважає, що банкам слід урахувати негативний досвід надмірно активного докризового зростання, адже зараз деякі учасники ринку також ростуть «надто швидко», що згодом може вилитися для них у додаткові проблеми (у тому числі в контексті якості кредитного портфеля).

Водночас старший банкір ЄБРР Олександр Павлов звертає увагу на те, що стратегії західних банків стають більш зваженими. Плюсом і для системи, і для економіки загалом експерт називає те, що ключові іноземні фінустанови залишаються на українському ринку. «В Україні, на відміну від багатьох розвинених країн, банки займаються базовою функцією — залучають депозити і видають кредити. У цьому сенсі українська банківська система, можливо, навіть значно здоровіша від інших», — зазначає фінансист.

Представники МФО не втрачають надії випускати гривневі облігації і вказують на потенційні вигоди для інших учасників ринку від такого інструменту. «Ми це робимо в 15 країнах. Близько 30% загального бізнесу ЄБРР — це робота в нацвалютах. Україна просто зобов’язана вливатися до кола цих країн. Тоді ми зможемо трансформувати коротку гривню, яка є на ринку, у довгострокову. Ми зможемо спрямовувати її в ключові сектори економіки», — говорить О.Павлов.

За словами глави регіонального представництва IFC в Україні і Білорусі Руфата Алімарданова,
попри відхилення парламентом відповідних законопроектів, дискусії з українською владою з цього приводу тривають. «Мені складно сказати, чому цього не відбувається. Але вселяє надію те, що нинішнє керівництво Національного банку ставиться до цього питання з розумінням. У нас був позитивний діалог. І я сподіваюся, що зазначене питання скоро буде вирішене», — зазначає представник IFC.

За словами представників іноземних банків, потенційну загрозу для їхньої фінансової стабільності становить також потенційне обмеження споживчого кредитування (проекти відповідних нормативних актів НБУ вже презентував ринку; нещодавно ж уряд затвердив План заходів щодо подолання негативного сальдо в зовнішній торгівлі, де також є положення про «запобігання підвищенню рівня споживчого кредитування»).

Банкіри акцентують увагу саме на цьому питанні, тому що цей сегмент бізнесу є для них чи не єдиним реальним джерелом доходів. «Виникає запитання — а де ми будемо заробляти, тобто які продукти будемо продавати у 2012 році? Навіщо потрібна така величезна мережа для того, щоб нічого не про­давати?» — риторично запитує
С.Наумов.

Сподіватися, наприклад, на кредитування корпоративного сектора банкам з іноземним капіталом не доводиться через, зокрема, закредитованість багатьох підприємств і ризик другої хвилі кризи. Заробляти ж на розхитуванні валютного ринку для фінустанов, з одного боку, досить небезпечно (у тому числі через діючий порядок формування валютної позиції), з іншого — проблематично (з урахуванням скорочення нормативу відкритої валютної позиції з 20 до 5%).

«Ми віримо в те, що центробанк проводитиме незалежну політику і не заборонятиме споживчого кредитування. Нацбанку варто було б вжити заходів щодо систематизації оцінки клієнта, що змусило б учасників ринку робити більш зважений аналіз при видачі споживчих кредитів. Ми підтримуємо цю ідею», — каже Ю.Блащук.

У Нацбанку розуміють важливість споживчого кредитування для банків у поточних умовах. За словами О.Щербакової, регулятор готовий іти на компроміс з учасниками ринку. «Треба визначити рівень. Коли воно зростає семимильними кроками, необхідно замислитися. У серпні-вересні у нас було дуже велике зростання споживчого кредитування. Маючи досвід 2008 року, ми звернули увагу банків на те, що відбувається. Могла виникнути певна проблема. Водно­час до сьогоднішнього дня ніяких нормативних актів Національний банк не видав. Це говорить про те, що ми ведемо дискусію. Необхідно знайти певний компроміс, який влаштовуватиме кожну сторону — і банківську систему, і Нацбанк», — резюмує пані Щербакова.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво