БАНКИ ВИПРОБОВУЮТЬ БІДНІСТЮ

У вівторок глава Асоціації українських банків Олександр Сугоняко сердито заявив, що поточні фінансові результати комерційних банків загрожують їхній стабільності. Для всіх без винятку банків настали важкі часи, пов’язані з небувалим рівнем конкуренції на ринку та стабілізацією курсу гривні. Розшарування на бідних і дуже бідних іде навальними темпами, і на систему чекають великі зміни. Причому ті, хто виживе, зіштовхнуться з іще нижчими відсотковими ставками і з необхідністю вкладати ще більше сил у заробляння прибутків.

Результати першої половини року стали для банкірів просто гримучою сумішшю парадоксів. З одного боку, уряд провів низку дуже важливих для них рішень, реструктуризувавши зовнішній борг і активно наступаючи на бартер у промисловості. Розширення грошового обороту супроводжувалося справжнім економічним зростанням, яке підвищує добробут банківських клієнтів. З іншого боку, ніколи ще прибутки банків не падали до такої низької позначки.

Перший квартал, з погляду цифр, був ще більш-менш благополучним — сумарний фінансовий результат 160 діючих комерційних банків виявився позитивним, він становив 264 млн. гривень. Правда, переважно непогана прибутковість системи була пов’язана з Українським кредитним банком. У березні він провів операцію з «енергетичними» паперами, відмовившись пояснити її сутність, і показав прибуток у 193 млн. гривень. Тобто з 264 млн. гривень загального прибутку банків 73% припало на нього.

Результати другого кварталу показали реальний стан справ. 157 банків, що залишилися на ринку, завершили його з сумарним збитком на 146 млн. гривень. Це найгірший показник останніх років, що різко контрастує з поліпшенням загальноекономічної кон’юнктури. АУБ вважає, що далі так жити не можна. Нацбанк переконаний, що все гаразд і саме так слід жити далі. Самі комерційні банкіри нічого не кажуть, бо їм ніколи — їм треба працювати, і працювати як ніколи інтенсивно.

Падіння прибутків банкіри, здебільшого, не чекали. Навпаки, спочатку рік бачився дуже успішним. Розрахунок був, у принципі, простий: 1999-й був роком зализування ринку й налагоджування технологій після кризи, а цей мав стати роком піднесення на перебудованих пріоритетах. Більшості банкірів додавав оптимізму і прихід в уряд Віктора Ющенка. Мало хто припускав, що кожна гривня 2000 року діставатиметься ще важче, ніж 1999-го, а заробітки 1998 року загалом здаватимуться манною небесною. І все-таки сьогодні ситуація має саме такий вигляд. Причини дві, і кожна опосередковано пов’язана з економічним зростанням.

Піднесення експорту, приплив іноземних інвесторів на приватизовані підприємства і витіснення бартерних операцій призвели до надстабілізації курсу. Тим часом приказка «кому війна, а кому мати рідна» справно корелювала прибутки банків із нестабільністю курсу. За останні два місяці він змінився на кілька десятих копійки. Подібні періоди вже були влітку минулого й позаминулого років, але тоді можна було спекулювати. Тепер цього робити не можна, бо проводжувана НБУ валютна політика «воєнного комунізму» досягла апогею. У результаті валютних дилерів банків перетворено на роботів, котрим треба просто обслужити заявки клієнтів. Єдина емоція, яку вони відчувають, — це нудьга. Директор департаменту валютного регулювання НБУ Сергій Яременко дещо зловтішно рекомендує їм зайнятися самоосвітою. Навчатися, певна річ, треба, але доходи банків від неторговельних операцій просто впали.

Не випадково збитків, за підсумками півріччя, зазнала майже половина банків зі стовідсотковим західним капіталом, зокрема маститі Austria Creditanstalt-Україна і ING Barings-Україна. У минулі роки дочірні західні банки добре заробляли на дозволі НБУ тримати статутний капітал у валюті. Уже зараз це не є перевагою, а невдовзі, можливо, стане недоліком.

Активізація економіки водночас із падінням доходів на грошовому ринку каталізувала боротьбу банків за клієнтуру. У принципі, тенденція посилення конкуренції чітко окреслилася ще торік, але тепер настав час справжніх битв. Доходи від кредитування стали не просто основним, а домінуючим джерелом банківських доходів. За оцінками Нацбанку, кредитний портфель банків у першому півріччі виріс на 35% — більше, ніж будь-які інші активи. Причому виріс не тільки портфель, а також якість кредитування. За даними НБУ, питома вага проблемних кредитів у сумарному кредитному портфелі комерційних банків на 1 липня ц.р. становила 21,9%, знизившись із 26,3% на початку року. Це означає, що, практично, кожного хорошого клієнта відокремили від поганих, посадили в крісло та пригощають морозивом і сигарами.

Конкуренція украй висока. Вона чітко виявляється в масовій появі на ринку нових послуг — у тому, чого не було торік і що здавалося дурницею позаторік. Маючи 2-мільярдний кредитно- інвестиційний портфель, Приватбанк не гребує пропонувати синдиковане (спільне) кредитування маленьким банкам. «Південний», пішовши з ринку ОВДП, готується випустити свої облігації та пропонуватиме організувати випуски для клієнтів. «Фінанси і кредит», що не приймав вкладів населення, за півроку залучив у звичайних фізосіб 80 млн. гривень і хоче ще. Консервативний «Аваль» готується почати Internet-Banking. Послугу міжнародних грошових переказів, яку торік нормально надавали тільки два банки, тепер надають півтора десятка. При цьому ще 22 стали в чергу на вступ у Western Union. На картковому ринку велике хороше підприємство часом обробляють відразу кілька банків, пропонуючи організувати зарплатний проект. Виграє, ясна річ, хтось один...

Безкомпромісна конкуренція призводить не лише до демпінгу, що, саме по собі, знижує прибутки, — вона посилює розшарування банків. Час, коли ринок дозволяв жити з тягарем проблем, уже минає. У результаті збитки банків, що переживають труднощі, швидко збільшуються. Це підтверджують цифри НБУ. У першому кварталі, коли сумарний прибуток банків становив 264 млн. гривень, 20 банків були збитковими і 140 — прибутковими. За підсумками півріччя збитків зазнали тільки 13 банків і 144 були прибутковими. Тим часом фінансовий результат у другому кварталі погіршився. Навіть попри зменшення кількості збиткових банків. Це означає, що часу в проблемних фінансових інституцій немає або ж дуже мало. Навіть якщо їх не дістане караюча рука Володимира Стельмаха, їх вичавлять із ринку успішніші конкуренти. Банк «Слов’янськ» ще живий, але з Макеєвським металургійним уже працює Кредитпромбанк.

Мабуть, ситуація з прибутками зміниться вже під кінець року. Нові програми, що їх запускають банки, почнуть давати доходи, повсюдно модернізовані технології оптимізують видатки, і банки навчаться, за висловом першого заступника голови Укрсоцбанку Лариси Федорової, «збирати гроші з асфальту». Проте мова вестиметься про заробляння на обсягах, а не на маржі. Час швидко зароблених грошей минув безповоротно, і чим швидше зростатиме економіка, тим більше буде загострюватися конкуренція та падатимуть заробітки. Утім, більшості банкірів повинне сподобатися таке життя, яке вимагає виявляти найкращі навички банківського бізнесу.