БАГАТО ДУМОК НАВКОЛО ОДНІЄЇ ТРУБИ

Поділитися
«А у вас включили опалення?» Останніми днями запоріжці, мабуть, ні про що так часто не запитували. ...

«А у вас включили опалення?» Останніми днями запоріжці, мабуть, ні про що так часто не запитували. Наближення холодів знову з колишньою гостротою оголило проблему, з якою, здавалося, всі вже змирилися від початку травня, коли в регіоні практично повсюди відключили гаряче водопостачання. Це збіглося з розпалом кампанії з перевиборів міського голови Запоріжжя, тому тоді чимало людей схильні були розцінювати те, що сталося, як політичну акцію. Мовляв, влада вирішила підказати виборцям, щоб ті проголосували за їхнього кандидата, а напередодні виборів, ну, на крайній випадок, через тиждень усе повернеться на круги своя. Проте передвиборні пристрасті благополучно вляглися, але гаряча вода в будинках так і не з’явилася. Ставало дедалі очевидніше, що тон у енергозабезпеченні регіону задають не так політичні, як економічні реалії. Вони в області склалися таким чином, що зиму запоріжцям доводиться зустріти не тільки без гарячої води, а й без тепла в будинках.

Борги регіону за спожитий нинішнього року природний газ перевалили за 70 млн. гривень, більше половини яких заборгували газотрейдерам підприємства теплових мереж. А з урахуванням заборгованості попередніх років, за комунально-побутовими споживачами області «зависло» близько 160 млн. За такої розстановки умови, висунуті НАК «Нафтогаз України», цілком закономірні й виправдані. Мовляв, хочете жити в теплі — повністю розрахуйтеся за спожитий газ і його транспортування, а також зробіть 100-відсоткову передоплату необхідних обсягів.

Та все ж логічні, на перший погляд, заходи аж ніяк не бездоганні в моральному плані. Як небезспірна поведінка держави, котра знову віддала перевагу позиції страуса. Делегувавши повноваження одній зі своїх структур, вона фактична зняла з себе відповідальність, «перевівши стрілки» на місцеву владу. Останнім, звичайно, до долі заручників не звикати. Але реальні можливості щось зробити в них чітко обмежені фінансовим ресурсом, хронічний дефіцит якого загальновідомий. Тому арсенал заходів впливу практично вичерпується лише адмініструванням.

Та й то далеко не завжди. Якщо, наприклад, якесь підприємство (особливо з тих, де частка держвласності незначна або зовсім відсутня) відключити від енергоспоживання можна без особливих проблем, то з багатьма об’єктами соціальної сфери вчинити так просто немислимо. Тому, всупереч усім строгостям, майже половину енергоносіїв бюджетні установи споживають безплатно. Рівень їхнього грошового забезпечення дозволяє з горем пополам покривати лише одну статтю витрат — зарплату персоналу.

Зростання боргів за енергоносії не вдалося зупинити і з допомогою відключення гарячого водопостачання. Навпаки, цей захід лише погіршив ситуацію. За комунальні послуги перестали платити багато тих, хто ра-ніше робив це вчасно. Як засвідчив аналіз складу неплатників, серед них не лише малозабезпечені, а й робітники підприємств, де зарплату видають регулярно та у пристойних сумах. Це, зокрема, стосується і запорізьких металургів, із яких у середньому лише половина своєчасно платить за житлово-комунальні послуги.

Спроби звільнитися від зашморгу неплатежів, що затягується дедалі сильніше, у Запоріжжі час від часу все ж робляться. Так, років три тому викликав великий резонанс проект, запропонований обласній владі однією з місцевих фірм. Суть його полягала в акумулюванні в ре-гіоні комунальних платежів на спеціальному рахунку, з якого згодом і будуть здійснюватися передоплати як за енергоносії, так і за послуги організацій, котрі їх роблять. Оскільки норми споживання, за якими й досі нараховуються платежі, істотно завищені, то навіть за умови далеко не 100-відсоткової оплати споживачами закумульованих коштів вистачить для повного розрахунку з постачальниками енергоносіїв. Більше того, частину грошей можна спрямувати на розвиток енергозберігаючих технологій, зниження собівартості продукції на енерговитратних виробництвах.

Однак таку привабливу перспективу запорізькі промисловці зустріли в багнети. Та й обласна влада спочатку особливої довіри до неї не відчувала. Та все ж після тривалих сумнівів зважилася на проведення експерименту, що згодом був схвалений президентським указом. Але сферу його застосування істотно звузили й обмежили тільки комунально-побутовими споживачами. А оскільки реалізація експерименту відбувалася мляво, по черзі змінювалися оператори рахунку-акумулятора, бажаного ефекту так і не вдалося досягти.

В результаті нинішньої осені перед регіоном постала цілком реальна загроза взагалі залишитися без газу. І лише під особисту відповідальність голови облдержадміністрації О.Кучеренка в ході тривалих переговорів НАК «Нафтогаз України» наприкінці жовтня погодилася піти на певні поступки. Газорозподільні станції дозволили розпломбувати, але за умови, що область у повному обсязі розраховуватиметься за споживаний газ, а повернення накопичених боргів зробить за окремо погодженим графіком. Поки ж від регіону попросили авансовий платіж у сумі 8 млн. грн.

— Досягнута угода безпрецедентна, — вважає Олексій Кучеренко. — І наше завдання тепер — довести, що ми нормальні партнери, здатні виконати взяті на себе зобов’язання.

Першим доказом мали стати ті самі 8 млн., яких на момент укладання угоди в області, природно, не було. Шукати необхідну суму почали на засіданні ради регіону, в якому взяли участь керівники найбільших міст області. Облдержадміністрація запропонувала їм особливий порядок фінансування витрат із місцевих бюджетів, який передбачає, зокрема, першочергові виплати в повному обсязі зарплат і соціальних витрат і доводить до кожної території конкретне завдання з оплати енергоносіїв, виходячи з планового обсягу їх споживання. В принципі, учасники засідання дійшли згоди, що такий варіант для області єдино можливий в осінньо-зимовий період. Міські голови навіть запевнили, що гроші на передоплату енергоносіїв вони обов’язково знайдуть, вдавшись до найжорсткішої економії бюджетних коштів. Але варто було розмові повернути в русло конкретики — щодо сум і термінів, і з настрою учасників стало зрозуміло, що усні домовленості аж ніяк не гарантують виконання зобов’язань. Що невдовзі підтвердила й практика.

На початок листопада лише влада Мелітополя дотримала слова, переказавши передоплату за газ у сумі понад 600 тис. грн. Токмак і Запоріжжя зуміли «нашкребти» від 70 до 80 відсотків необхідних сум. А Бердянський міськвиконком взагалі переказав менше 6 відсотків. Зате саме в цьому портовому місті опалювальний сезон розпочали найраніше в регіоні. Не чекаючи офіційного дозволу, міський голова Валерій Баранов розпорядився запустити котельні, чим, зрозуміло, зажив у городян слави турботливого керівника. Щоправда, через два дні самоправству було покладено край.

— Ми будемо жорстко розбиратися з несанкціонованою подачею газу на котельні в Бердянську, — заявив О.Кучеренко. — Зрозуміло, не тому, що упереджено ставимося до інтересів жителів цього міста, а тому, що будь-які несанкціоновані дії в нинішній ситуації загрожують некерованістю.

Територіальний і відомчий егоїзм для обласної держадмі-ністрації сьогодні більш ніж недоречний. Особливо якщо врахувати, що у Запорізької області з’явився реальний шанс розв’язати проблеми енергозабезпечення в ході реалізації українсько-туркменських домовленостей про постачання газу. Саме вони й покладені в основу комплексної схеми газопостачання регіону, що, на випадок її здійснення, дозволить, як то кажуть, убити двох зайців. По-перше, задовольнить потреби в блакитному паливі. А по-друге, дасть можливість істотно наростити темпи виробництва на підприємствах машинобудівного комплексу.

Як відомо, контракт із Туркменістаном передбачає плату за постачання газу грішми й товарними ресурсами в пропорції 40:60. Якщо застосувати в розрахунках класичну схему, то якійсь структурі, котра закумулює платежі споживачів, знадобиться частину коштів (у цьому випадку 40 відсотків) переадресувати постачальникам у грошовій формі, а на решту закупити й поставити обумовлені контрактом товари. Але, як свідчить досвід, навряд чи походження цих товарів у переважній більшості виявиться українським. А це означає, що вітчизняні фінансові ресурси, дефіцит яких загальновідомий, фактично підуть на підтримку й розвиток закордонних товаровиробників. Запорізька область пропонує власний варіант розрахунків, претендуючи на роль базового регіону в реалізації українсько-туркменської програми. Ставка робиться на те, щоб зібрані в області платежі за газ тут таки акумулювались і розщеплювалися для розміщення товарних замовлень на підприємствах регіону. З цією метою запорожці вже передали туркменській стороні перелік своєї продукції приблизно на 130 млн. доларів.

— Наші металургійні підприємства, як правило, розплачуються за газ у повному обсязі «живими» грошима, — говорить О.Кучеренко. — А машинобудівний комплекс позбавлений такої можливості. З урахуванням того, що обсяги споживання в нього відносно невеликі, незначним буде і його роль у реалізації туркменського постачання газу. Але якщо їх залучити до виконання зобов’язань по товарних поставках, це позитивно позначиться на економіці і підприємств, і регіону в цілому. Слід лише нашим промисловцям проявити добру волю й усвідомити, що йдеться не про чиєсь бажання нажитися за рахунок інших, а про розумне поєднання економічних переваг та регіонального патріотизму.

Обласна влада вже підготувала й узгодила з туркменською стороною першу специфікацію товарних поставок на 10 млн. доларів. До неї входить продукція мелітопольського «Продмашу», токмакських «Південдизельмашу» і ковальсько-штампувального заводу, «Запоріж-трансформатора» й низки інших підприємств області. Наступним етапом цілком може стати замовлення на постачання в Туркменістан та Узбекистан газоперекачувальних станцій, випуск яких налагодило кілька років тому АТ «Мотор-Січ». Проте з їх реалізацією в підприємства виникнули проблеми, котрі тепер можуть бути успішно розв’язані з відкриттям нових ринків збуту.

За таких сприятливих для області перспектив позиція запорізьких промисловців укотре викликає подив. Поки що з їхнього боку не видно бажання взяти участь у запропонованій владою схемі. Мабуть, основною причиною є те, що за постачальника газу їм необхідно обрати міжрегіональну енергетичну компанію «Потенціал», діяльність якої курирує облдержадміністрація. Розв’язати це протиріччя обласна влада має намір економічним шляхом. За словами О.Кучеренка, будь-яке адміністрування виключене: підприємства, як і раніше, вільні самостійно вибирати газотрейдерів, орієнтуючись на більш вигідні цінові пропозиції. Але лише за умови, що ці пропозиції справді виявляться вигіднішими, ніж у «Потенціалу», який готовий іти на поступки. Інакше держадміністрація з допомогою податкових служб має намір висувати претензії щодо штучного заниження доходів та рівня рентабельності.

Можливо, це попередження і вплине. Але, на жаль, і воно не гарантує остаточного розв’язання проблеми газозабезпечення регіону. Оскільки труба, як відомо, одна, і відсутність у ній тиску неминуче поставить хрест на найпривабливіших схемах.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі