Багато будуємо — багато фарбуємо

Будівельний бум не слабшає — попри зростання цін, обсяг вітчизняного ринку лакофарбових матеріалів (ЛФМ) цього року перевалить за позначку в 300 тис. тонн. Настільки райдужні прогнози експертів підтверджує й офіційна статистика: тільки за перші чотири місяці 2005 року рівень виробництва лаків і фарб в Україні зріс на 9,2% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Радують і темпи зростання попиту на лакофарбову продукцію. Причому як вітчизняних виробників, так і імпортерів. 2004 року ємність вітчизняного ринку ЛФМ досягла 270 тис. тонн, що майже на 25% більше, ніж 2003 року. Таким чином, минулого року рівень споживання ЛФМ в Україні становив близько 5,5 кг на душу населення, перевищивши на 1,5 кг показники 2003-го. Якщо ж урахувати, що в більшості країн Європи цей показник перебуває на рівні 15—20 кг/ос., то легко підрахувати: потенційна ємність вітчизняного ринку лакофарби становить близько 700—800 тис. тонн.

Іноземці поспішають «застовпити» місце

Високий потенціал та динамічні темпи зростання привернули до українського ринку ЛФМ пильну увагу закордонних інвесторів. Приміром, торік виробляти лакофарбову продукцію в Україні почало рекордне, за останні кілька років, число закордонних компаній. Зокрема 2004 року власними потужностями з випуску ЛФМ на території нашої країни обзавелися такі відомі у світі виробники, як концерн Akzo Nobel, компанія Tikkurilla, холдинг «Новое содружество» (Росія), компанія «Хенкель Баутехнік (Україна)».

Тенденція переносу виробничих потужностей поближче до ринку збуту збережеться, цілком ймовірно, і цього року. Так, наприклад, українська компанія «Файдал-уа», разом із німецьким виробником фарб Feidal, планує розпочати випуск внутрішніх і фасадних водно-дисперсійних фарб і грунтів. За словами Сергія Хоменка, директора ТОВ «Файдал-уа», в організацію виробництва вкладено близько 1 млн. дол., а потужності устаткування дозволять виготовляти 2,5 тис. тонн ЛФМ на рік.

Тіснота не загрожує

Слід зазначити, що великі вітчизняні виробники ЛФМ анітрохи не налякані активною експансією закордонних колег і вважають, що збільшення кількості конкурентів істотно не вплине на розстановку сил, яка вже склалася. Така впевненість пов’язана насамперед із тим, що рівень споживання лаків і фарб в Україні зростає швидше, ніж обсяги виробництва цих матеріалів. Так, за словами Владислава Кондратьєва, маркетинг-директора ЗАТ «Лакма» (Київ), «український ринок ЛКМ настільки швидко розширюється, що, попри конкуренцію, продажі вітчизняних лідерів галузі рік від року зростають. Тільки навесні цього року наша компанія встановила рекорд, продавши ЛФМ більше, ніж за аналогічні періоди минулих років».

Ще одна причина, яка зумовлює «спокій» вітчизняних виробників, полягає в тому, що найчастіше іноземні гіганти вкладають гроші в невеличкі підприємства, потужності яких наразі не спроможні задовольнити зростаючий попит на якісний товар за прийнятною ціною.

До речі, про те, що конкурентна боротьба на українському ринку ЛКМ поки що далека від апогею, побічно свідчать як активне нарощування вітчизняними виробниками своїх виробничих потужностей, так і інвестиції в розширення асортиментного ряду продукції, що випускається. Наприклад, щорічні інвестиції ЗАТ «Лакма» на розширення виробництва і дослідження випуску нових лакофарбових матеріалів становлять близько 300 тис. євро. А обсяг власних інвестицій ЗАТ «Коростеньський завод «Янтар» у розширення виробництва перевищив 2 млн. гривень.

Розширюють асортимент продукції і підприємства, які випускають в Україні лаки та фарби за закордонною технологією та під міжнародними брендами. Зокрема з цього року СП «Мефферт Ганза Фарбен» розпочинає випуск шпаклівок і водно-дисперсійних фарб преміум-класу (раніше український завод випускав продукцію лише середнього цінового сегмента).

Веземо «по-білому»

Помітно активізувалися й імпортери лакофарбової продукції. Так, якщо вірити офіційній статистиці, у 2004 році обсяг імпорту лакофарбової продукції до України збільшився з 31 до 54 тис. тонн. Іншими словами, торішні темпи приросту ввезених ЛФМ становили близько 80%. Проте деякі імпортери переконані, що торік в Україну було завезено максимум на 10% більше лаків і фарб, ніж позаминулого. Таку «розбіжність у думках» оператори пояснюють кількома чинниками. По-перше, деякі експерти переконані, що 2003 року «офіційний» обсяг імпортованих ЛФМ був недооцінений як мінімум на 10 тис. тонн. А по-друге, 2004 року в Україні намітилася досить чітка тенденція підвищення частки «білого» імпорту в загальному обсязі ввезених ЛФМ.

Фахівці зазначають, що сьогодні основна маса імпортованих ЛФМ будівельного призначення — це матеріали преміум-класу від найбільших світових виробників: Tikkurilla (Фінляндія), Vivacolor (концерн Baltic Color, Естонія), Marshall, Sadolin (концерн Akzo Nobel), ProfiTec (концерн Meffert AG), Сaparol, Feidal (Німеччина), CAP arreghini, Oikos (Італія) та ін.

Ціни зростають

З кінця 2004 року в Україні спостерігається стійке подорожчання лакофарбової продукції — у травні багато виробників ЛФМ змушені були втретє цього року підняти відпускні ціни на 4—6%. Така динаміка пояснюється насамперед зростанням вартості сировини та збільшенням транспортних витрат. Цікаво, що підвищення цін торкнулося головним чином продукції низької цінової категорії. Річ у тому, що висока конкуренція, яка панує в цьому сегменті ринку ЛФМ, змусила більшість виробників працювати буквально на межі рентабельності. Тому цілком природно, що збільшення витрат на виробництво ЛФМ спричинило зростання відпускних цін на продукцію. Водночас фахівці зазначають, що ціни на продукцію преміум-класу зростають значно повільніше. Це пов’язане з тим, що досить висока маржа на цей товар дозволяє виробникові не так чутливо реагувати на збільшення собівартості продукції.

Де торгувати?
В Інтернеті

Минулого року на українському ринку ЛФМ відбулися помітні зміни в структурі продажів лаків і фарб непромислового призначення. Якщо ще кілька років тому до 70% ЛФМ, що використовувалися у будівництві, продавалося через ринки, то сьогодні левова частка лакофарбової продукції реалізується через будівельні маркети . На ринках реалізується, як правило, продукція низького цінового сегмента. А ось фарби середньої цінової категорії та преміум-класу українці переважно купують у магазинах.

Водночас, попри зростаючий обсяг продажів лакофарбових матеріалів через будівельні супермаркети, чимало виробників та імпортери продовжують обзаводитися своїми фірмовими роздрібними торговими точками. Наприклад, торік у Києві відкрилися роздрібні магазини, які реалізують ЛФМ під марками «Sadolin» і «Снежка».

Деякі оператори вітчизняного ринку ЛФМ беруть на озброєння не лише традиційні методи торгівлі, а й передові ІТ-технології. Наприклад, поруч із звичними торговими точками відкривають і віртуальні інтернет-магазини.

Структура збуту ЛФМ має й свої регіональні особливості. Так, у великих містах користується попитом якісна, екологічно чиста, а отже, і більш дорога продукція. Жителі невеличких міст, як правило, віддають перевагу дешевшим матеріалам, наприклад, алкідним емалям, недорогій водоемульсійці. У маленьких селах дотепер зберігається попит на фарби для підлоги та різні види олійних фарб, про які в великих містах уже практично забули.

* * *

Ринок продовжує рухатися далі. На думку експертів, його зростання 2005 року буде обумовлене насамперед збільшенням виробництва та імпорту водно-дисперсійних матеріалів середньої та високої цінової категорії. Неминучий і вихід на український ринок когорти нових виробників. Скоріш за все, це будуть невеличкі та середні підприємства, які випускають близько 5 тис. тонн ЛФМ на рік.