АРТПІДГОТОВКА У ВР ВІДБУЛОСЯ ОБГОВОРЕННЯ ПРОЕКТІВ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ». ПОКИ ЩО НА «КРУГЛОМУ СТОЛІ» - Економіка - dt.ua

АРТПІДГОТОВКА У ВР ВІДБУЛОСЯ ОБГОВОРЕННЯ ПРОЕКТІВ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ». ПОКИ ЩО НА «КРУГЛОМУ СТОЛІ»

15 листопада, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №44, 15 листопада-22 листопада

Бійки не вийшло. Хоча дехто її чекав. Принаймні організатори «круглого столу», який відбувся в чет...

Бійки не вийшло. Хоча дехто її чекав. Принаймні організатори «круглого столу», який відбувся в четвер у Верховній Раді, присвяченого обговоренню проектів закону «Про телекомунікації», розраховували на гостру дискусію. Однак захід пройшов мирно, у дусі порозуміння та співробітництва. Автори двох зареєстрованих законопроектів, народні депутати Юрій Луценко і Валерій Пустовойтенко, взагалі вирішили об’єднати свої зусилля в розробці єдиного закону — тоді, на їх думку, у нього буде більше шансів бути прийнятим. Проект закону «Про телекомунікації», котрий готується Держкомзв’язком, на суд громадськості не виставлявся, хоч його обговорення внесли до порядку денного.

Нардеп і екс-глава Держкомзв’язку Станіслав Довгий, ім’я якого пов’язують із третім законопроектом, слухання пропустив через хворобу. За словами ж одного з представників Держкомзв’язку, присутнього на «круглому столі», їхньому законопроекту «не було сенсу брати участь у цьому цирку». Однак у ДКЗ твердо впевнені, що парламент ухвалить саме їхній законопроект. Як повідомив «ДТ» заступник голови Державного комітету зв’язку й інформатизації Андрій Омельченко, проект закону «Про телекомунікації» у його відомстві давно розроблено.

—А не винесли його на розгляд Верховної Ради із суто технічних причин. Зараз законопроект допрацьовано з урахуванням змін, що відбулися на українському та зарубіжному ринках, і ми готуємося подавати його на розгляд у Кабмін. У Верховну Раду його буде подано у встановленому порядку через Кабінет міністрів України.

— Які основні відмінності вашого законопроекту від розглянутих сьогодні?

— Йдеться про більш чіткий підхід до технічних визначень, уточнення статусу незалежного регуляторного органу, приведення до нині діючого податкового законодавства положень про фонд універсальних послуг. Все це виписано чітко, конкретно, з урахуванням зарубіжного досвіду та реальних тенденцій галузі, які існують зараз. У трьох основних аспектах, по яких сьогодні точилася дискусія — створення регуляторного органу, фонду універсальних послуг і порядку ліцензування, — є і суттєві відмінності, є і невеликі, але так чи інакше в нашому проекті все чіткіше побудовано і практично немає протиріч із чинним законодавством. Ми виходимо з того, що Держкомзв’язку займає державницьку позицію в розробці цього законопроекту. Вона полягає в тому, щоб були чітко прописані умови дії на ринку телекомунікацій і враховані права й інтереси не якогось одного з учасників цих взаємин, а держави, споживачів, враховувалися питання національної безпеки. В аналізованих законопроектах практично не визначена відповідальність оператора перед споживачами.

Однак погляди операторів ринку телекомунікаційних послуг на «державний» законопроект дуже критичні. Їх обурює запроваджуваний ним моніторинг спецслужб із зобов’язанням оператора за свій рахунок встановлювати відповідне обладнання. Законопроект регулює, на думку аналітиків, те, що регулювати не повинен, наприклад, ставку пені. Він уводить додатковий податок, так званий «телекомунікаційний збір», за рахунок якого передбачається фінансувати збиткові послуги. При цьому законопроект не передбачає ніякої відповідальності чиновників за невиконання закону. У ньому записана відповідальність оператора перед державою, але немає зворотної відповідальності й відповідальності операторів один перед одним. Однак ряд аналітиків гадає, що у законопроекту Держкомзв’язку досить високі шанси на успіх.

Іншої думки дотримується автор ще одного законопроекту, народний депутат Юрій Луценко:

— Будь-який законопроект мусить пройти комітет ВР і після цього виноситься у парламент. У разі проходження першого читання він стає базисним, а решта лише вносять у нього поправки. У даному разі, якщо «державний» законопроект буде внесено післязавтра (що можливо лише тоді, коли його внесе не Кабмін, а особисто Довгий), то, безумовно, він проходитиме комітет із нашими двома, чи тепер вже одним спільним проектом. Якщо депутати при цьому знатимуть, що один із законопроектів підтриманий двома співавторами, котрі представляють, до речі, різні політичні сили, і «круглим столом» практиків, а інший не має такої підтримки і спрямований, абсолютно очевидно, на консервацію існуючого сьогодні на ринку телекомунікацій становища, то шанси об’єднаного законопроекту вищі.

— Коли буде готовий об’єднаний закон?

— Дійсно, насправді ми розглядали сьогодні єдиний закон: один в авторському варіанті, інший у допрацьованому. Тому й не було особливих дискусій — закон концептуально єдиний. Допрацювати його робочою групою протягом 10—15 днів цілком реально. Якщо вже зовсім чесно сказати, то, поступаючись пальмою першості Валерію Пустовойтенку, я розраховую, що саме під цим прапором він буде швидко внесений у ВР.

Запропонувавши об’єднати свій законопроект із законопроектом Валерія Пустовойтенка, Юрій Луценко вчинив розумно. Критиків його варіанта виявилося значно більше, аніж пустовойтенкового. Багато хто відзначав, що в «луценківському» законопроекті є сила-силенна положень, які відкидають галузь назад. Серед них запровадження нового податку на утримання регулюючого органу, заборона включати в абонплату передоплачені хвилини і так далі.

При цьому навіть неозброєним оком видно подібність усіх трьох законопроектів, особливо поданих Луценком і Пустовойтенком. Пояснюється це тим, що в основі їх лежить європейське модельне законодавство. Проте, якщо законопроект Луценка майже повністю його повторює, то інші являють собою спробу адаптувати законодавство до місцевих реалій. У цьому ключі проект закону «Про телекомунікації», поданий Валерієм Пустовойтенком, багатьом здається золотою серединою між радикальним проектом Луценка і консервативним — Держкомзв’язку.

Як і передбачалося, закладена в законопроекті Юрія Луценка ідея про фінансування регулюючого органу, НКРЗ, за рахунок внесків операторів зв’язку, викликала шквал обурення. За словами голови інтернет-асоціації України Олександра Ольшанського, це означатиме повернення до натурального господарства в галузі. Крім того, на думку розробників законопроекту, поданого Валерієм Пустовойтенком, структура органів влади в Україні виключає можливість створення органу, наділеного владними повноваженнями, але котрий при цьому не є органом державної влади. А статус державного органу автоматично (за законом «Про джерела фінансування органів державної влади») означає винятково бюджетне фінансування. Таким чином, у черговий раз невідповідність загальних принципів побудови нашої держави загальноєвропейським нормам не дає можливості вносити кардинальні зміни в окремі галузі господарства.

Ще більше обурення операторів викликало запропоноване законопроектами Юрія Луценка і Держкомзв’язку створення Фонду універсальної послуги, через який буде здійснюватися перехресне субсидування збиткових телекомунікаційних послуг прибутковими. На думку експертів, у цьому разі з державного бюджету підуть десятки мільйонів доларів, внесених операторами як оплата за ліцензії і дозволи. І цими коштами повинні будуть розпоряджатися якісь «незалежні» особи, котрі навіть є не державними службовцями! Виконавча і законодавча влади навряд чи підуть на такий крок, особливо в умовах постійної нестачі бюджетних коштів. У законопроекті ж, поданому Валерієм Пустовойтенком, питання фінансування збиткових послуг (таких, як сільський зв’язок) вирішено за рахунок надання податкових пільг компаніям, які їх надають. При цьому те, що створення позабюджетних фондів державними органами заборонено законом, авторів «луценківського» проекту, певне, не цікавить.

Отже, глядацькі симпатії на «круглому столі» були на боці законопроекту Валерія Пустовойтенка. На думку експертів, він максимально адаптований до вимог Євросоюзу (як і споріднений із ним законопроект Юрія Луценка), майже не вступає при цьому в протиріччя з українським законодавством. Питання про статус НКРЗ вирішено компромісно — орган виконавчої влади зі спеціальним статусом (із таким же статусом створюються регулюючі органи і в інших галузях). Розподіл повноважень між Держкомітетом зв’язку і НКРЗ зроблено без явних перекосів у той чи інший бік. Законопроект містить і геть нові для українського законодавства норми, що покращують становище операторів, такі, як створення при НКРЗ громадського органу — телекомунікаційної ради й участь у її роботі представників операторів, зміна порядку ліцензування, включаючи можливість переоформлення ліцензій на дочірні підприємства, запровадження норм, що регулюють порядок припинення діяльності операторів на ринку телекомунікацій тощо.

Отже, коли всі згадані проекти Закону України «Про телекомунікації» будуть винесені на розгляд до ВР, депутатам доведеться відповісти собі на запитання: яка ж модель системи телекомунікацій необхідна Україні? На думку Сергія Азарова, одного з керівників компанії Lucky.Net, співголови європейського підкомітету Всесвітнього комп’ютерного співтовариства, при виборі моделі необхідно враховувати не лише європейський, а й світовий досвід. Сьогодні у світовій практиці регулювання телекомунікацій фактично існують тільки дві економічні моделі — американська і європейська. Суть першої зводиться до того, що американські провайдери й оператори, перебуваючи під жорстоким контролем антимонопольного федерального законодавства, зацікавлені в постійних інвестиціях і технологічному розвитку як чинниках стійкості в конкурентній боротьбі. Європейські оператори та провайдери, як правило, мають історично сформоване монопольне становище на ринку телекомунікацій і менш зацікавлені в інвестуванні й технологічному розвитку. Проте в ЄС останнім часом обговорюється можливість використання американської моделі з тим, щоб вільна конкуренція вплинула на зниження цін на телекомунікаційні послуги. Українська модель регулювання має відноситися до європейської системи права, сприяти модернізації інформаційної структури і не залежати від політичних змін. На думку пана Азарова, в умовах бюджетного голоду для України кращою є британська модель, яка передбачає при розробці тарифної політики взаємозв’язок чесного і державного секторів. У цій же моделі передбачена наявність громадсько-державного органа, який визначає «тарифікаційні рамки», регулює тарифи на універсальні послуги. Яку ж у результаті модель візьмуть за основу, буде ясно лише до кінця нинішнього року.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво