Апокаліпсис, що переходить у катарсис, чи навпаки? Телекомунікаційний ринок в умовах кризи

Шановний абоненте! У зв’язку з вичерпанням коштів на вашому рахунку тарифний план «Потриндимо?» автоматично замінено на тарифний план «Дотринділися!».

Усна народна творчість

Про те, що світова фінансова криза докотилася до України, нині не каже тільки лінивий. Телекомунікаційна галузь, яку ще недавно називали локомотивом економіки, не зможе не потрапити під його вплив.

Очевидно, що зростання цін і падіння доходів як жителів України, так і підприємств призведе до значної, а іноді й до радикальної зміни їхньої споживацької поведінки. Через вимушене скорочення їх витрат на зв’язок перед операторами постає реальна перспектива зменшення виручки. Це відбуватиметься на тлі традиційно високих для галузі обсягів узятих операторами кредитів, умови обслуговування яких погіршаться з огляду на кризу банківської системи. У результаті цілком імовірним видається сценарій банкрутства окремих гравців, яких вважали стовпами українського телекому. Що супроводжуватиметься неминучим перерозподілом ринку.

Поточна симптоматика

Поганий той топ-менеджер, що боїться кризи. Більшість керівників як українського, так і російського телекому сходяться на тому, що телекомунікаційна галузь постраждає від кризи меншою мірою, ніж металургійна, будівельна чи торговельна.

«Не думаю, що криза позначиться на роботі мобільних операторів і вже точно не зачепить великих операторів», — вважає голова представництва в Україні норвезької телекомунікаційної групи Telenor Тронд Мое. На його думку, єдиною проблемою, що може виникнути, є потенційні труднощі з залученням позикового фінансування.

Віце-президент «МТС» з корпоративних комунікацій Андрій Теребенін каже, що телекомунікаційна галузь перебуває не в такій складній ситуації, як металургійна чи автомобільна. Хоча й визнає, що, за прогнозами аналітиків компанії, споживачі все-таки переглядатимуть свої витрати, що позначиться на виручці операторів. Проте, за словами технічного директора «МТС-Україна» Джеффа Хаулі, у зв’язку зі світовою фінансовою кризою компанія почекає з інвестиціями в додаткові сервіси й послуги, зосередившись на розвитку GSM-зв’язку. «Коли людину звільнили, вона спершу починає обдзвонювати рекрутингові компанії й розсилати резюме, тобто активно користується телекомунікаційними послугами», — вважає директор з розвитку бізнесу компанії «Фарлеп-Оптима» (ТМ «Вега») Костянтин Колесов.

Топ-менеджери можуть собі дозволити зберігати оптимізм — їм за це платять гроші. Проте за останній рік котирування акцій телекомунікаційних компаній, представлених на ринку України, впали в кілька разів. Разом із ними впала й капіталізація операторів. Акції «МТС» із липня минулого року подешевшали з 75 до 28 дол. Акції «Вимпелкому» впали з 45 до 9 дол. — майже вчетверо. Із 29 до 11 дол. впали акції Turkcell, із 136 до 56 крон — акції Telenor.

Із 97 до 90% від номіналу знизилися котирування облігацій «Мегафона». Хоча ця компанія й не має українських активів, але становить частину інвестпортфеля холдингу Altimo. Останній не публікує інформації про поточну капіталізацію активів, але виходячи з котирувань «Вимпелкому», Turkcell і «Мегафона» можна припустити, що вона впала не менш як удвічі. Зокрема, весь пакет акцій «Вимпелкому», що належить Altimo і був закладений 2007 року в Deutsche Bank під позику 2 млрд. дол., упритул наблизився до margin call — безумовного переходу у володіння банку в разі, якщо котирування впадуть нижче обумовленої в договорі позначки (у випадку «Вимпелкому» — це 7,6 дол. за акцію). А минулого тижня АФК «Система» заставила 0,4% акцій МТС для забезпечення кредиту на 35 млн. дол. (для порівняння: вартість цього пакета акцій — не менш як 76 млн. дол.).

Банки, своєю чергою, мають проблеми з ліквідністю. Малий і середній бізнес уже стикнувся з вимогами фінустанов або достроково гасити кредити, або погодитися з переглядом ставок. Якщо ця практика дійде й до великих клієнтів, якими є мобільні оператори, то багато хто з них може несподівано для себе опинитися в зоні кредитного ризику.

Більшість «ключових корпоративних абонентів», що генерують понад половину доходу операторів, сьогодні шукають шляхи скорочення своїх витрат. І витрати на телекомунікаційні послуги стануть однією зі статей економії. Ринок готується до масових звільнень, що також скоротить платоспроможність середнього класу, який зазвичай багато говорить.

Стислий зміст попередніх серій

Серед загальних причин світової фінансової кризи аналітики називають те, що ключовим показником, до якого були прив’язані біржові котирування, став не реальний обсяг виробництва матеріальних цінностей або послуг, не рентабельність, а горезвісні темпи зростання. Фінансисти одержували основний дохід не від дивідендів, а від перепродажу акцій. Досягти ж «зростання темпів зростання» виявилося найпростіше за рахунок позикових коштів. Для нарощування капіталізації залучали кредити, які йшли на відкриття нових магазинів, запуск нових брендів, вихід на нові ринки. При цьому фінансові консультанти, мотивовані бонусами від зростання капіталізації, всіляко стимулювали менеджмент на прийняття таких рішень.

Світовий телекомунікаційний ринок не став винятком. Основним показником, за яким гналися оператори більшості країн, й України зокрема, стали не доходи, не чистий прибуток, а «частка ринку», виражена в абонентах. Про те, що цей показник найбільше зазнає маніпуляцій, неодноразово писали. У гонитві за часткою ринку оператори допустили значне збільшення капітальних вкладень і поточної заборгованості. Наприклад, російський «Вимпелком» завинив кредиторам 2,7 млрд. дол. на тлі валового прибутку 2,2 млрд. дол. за результатами 2007 року.

«МТС» має 2,7 млрд. дол. валового прибутку й загальну довгострокову заборгованість 2,6 млрд. дол. Загальна ж заборгованість материнської компанії — АФК «Система» — становить 9,5 млрд. дол. На думку російських аналітиків, єдиним активом «Системи», спроможним генерувати кошти на її погашення, є саме «МТС».

Борги Turkcell — 760 млн. дол. — хоч і відносно невеликі на тлі валового прибутку 2,1 млрд. дол., та 530 млн. дол. із них відносяться на операції компанії в Україні (читай — фінансування збиткової діяльності «Астеліта»).

Донедавна сам факт існування такої заборгованості був нормальним явищем для телеком-ринку й трактувався менеджментом, акціонерами і кредиторами як некритичний. Проте в умовах банківської кризи ці борги можуть швидко перетворитися на банкрутоутворюючі.

Хрестоматійним прикладом успішного «життя в борг» є українські оператори «Білайн» (збитки 2007 року — 59,6 млн. дол.) і life:) (збитки 2007 року — 167,7 млн. дол.). Для їх власників — ВАТ «Вимпелком» і Turkcell — сам факт присутності на українському ринку набагато важливіший за дохідність цих підрозділів. Можливо, вже найближчим часом стане зрозуміло, що ця дуже характерна для телекомунікаційних компаній бізнес-модель не придатна для нових економічних реалій.

Окремо слід сказати про операторів, які від самого початку створювалися для продажу з премією. У цих випадках акціонери (звичайно, непрофільні) не шкодували залучених коштів, ніяк не корелюючи це з дуже скромними успіхами бізнесу: малою кількістю абонентів, низькою виручкою, збитковістю. Прикладом є мало не всі CDMA-оператори (особливо «Телесистеми України», чиї власники не приховували намірів продати бізнес за суму, яка втричі-вчетверо перевищує інвестиції), а також більшість операторів широкосмугового доступу в Інтернет (ШСД). Тепер такі компанії неможливо буде ні дорого продати, ні підтримувати в дотаційному стані.

«Я не гладкий, я огрядний...»

Нині багато хто згадує події кризи десятилітньої давнини. Контрагенти не поспішали платити за контрактами, а то й просто «кидали». Приватний бізнес масово затримував зарплату та звільняв працівників. Більшість жителів України тією чи іншою мірою залишилися ні з чим. Тобто без грошей, із боргами, а головне — у стані повної невизначеності, коли ці гроші з’являться.

У 1998 році в Україні налічувалося трохи більше 140 тис. мобільних абонентів. Однак тоді це була статусна послуга, й відмовлятися від неї не поспішали. Всього за кілька років послуги стільникового зв’яз­ку перейшли в категорію масових. Зберігши при цьому флер еліт­ності й пов’язані з цим забобони.

Споживацька поведінка наших співвітчизників на товарних ринках телекомунікаційних продуктів і послуг масового попиту — мобільної телефонії всіх видів, а також доступу в Інтернет, не дуже відрізняється від такого ж на ринках інших продуктів масового й постійного попиту. Головна її особливість — нераціональність, зумовлена браком належного досвіду й культури споживання, з одного боку, й агресивною рекламою, що нав’язує неадекватні стереотипи, — з іншого.

Характерні ознаки такої поведінки — це підписка на тарифи, що передбачають надлишкову кількість послуг, хвилин або гігабайтів, котрі споживачі оплачують, але використовують далеко не повністю. Це небажання витрачати час на аналіз своїх витрат і структури рахунків — адже й досі зустрічаються абоненти, які користуються тарифними планами п’ятирічної давнини з вартістю хвилини понад одну гривню й навіть не замислюються про те, щоб їх змінити. Це нездатність аналізувати співвідношення ціна/якість. Що, з одного боку, виливається у звичку користуватися більш дорогими і «статусними» послугами (так званими безлімітними тарифами, наприклад). А з іншого — в готовність терпіти низьку, неадекватну ціні якість послуг. І, нарешті, неготовність і невміння відстоювати свої споживчі права.

Однак зниження доходів поставить мільйони людей на самих різних щаблях соціальних сходів перед потребою рахувати гроші й урізати витрати. Зокрема на телекомунікаційні послуги.

Зворотним боком зниження витрат абонентів стане падіння виручки операторів. У найліпшому разі різко знизяться темпи приросту ключових фінансових показників. У найгіршому — вони зменшаться. Абонентська база якщо й скоротиться, то ненабагато, залишившись на нинішньому рівні. Проте впаде ARPU, зокрема корпоративних абонентів.

Тим часом оператори за інерцією стимулюватимуть абонентів більше користуватися телекомунікаційними послугами. Залучаючи такі поки що екзотичні механізми, як надання послуг у борг. Не кажучи вже про подальше зниження тарифів. Витрати на маркетинг при цьому не зменшуватимуться, адже абонентів потрібно тримати в споживчому тонусі. Природно, на фінансових показниках операторів це позначиться не найкращим чином.

«Никого не жалко, никого — ни меня, ни тебя, ни его...»

А тепер розглянемо, які ризики несе криза основним гравцям телекомунікаційного ринку.

«Астеліт» (ТМ life:)) — лідер за горезвісними темпами зростання частки ринку, вираженої в абонентах, — 19%, майже «блокуючий пакет». Частка ринку в доходах — менша, близько 9%. За минулі роки компанії вдалося закріпитися на ринку й стати реальним конкурентом «МТС» і «Київстару». Проте зроблено це було завдяки тому, що менеджменту принципово не ставилося завдання одержати прибуток, пріоритетом є саме частка ринку.

Фактично, діяльність оператора на паритетних засадах оплачується з прибутку «СКМ» і Turkcell. Проте металургійний бізнес в Україні переживає стагнацію. Вже найближчим часом «СКМ» може порушити питання про скорочення дотацій.

Останні кілька років на межі банкрутства балансує й основний власник Turkcell — турецький концерн Chukuruva Group. Із високою часткою ймовірності найближчим часом «Астеліт» постане перед необхідністю функціонувати виключно на власні кошти. Що може виявитися для компанії вкрай складним завданням. Проте топ-менеджмент «Астеліта» сповнений оптимізму й нещодавно заявив про плани подвоїти наступного року площу покриття. Можливо, вони щось знають?!

У ще гіршому становищі перебувають «Українські Радіосистеми» (ТМ «Білайн Україна»). Компанія також збиткова, проте, на відміну від «Астеліта», в неї немає значної частки ринку (трохи більше 4%).

Компанія переживає зараз злиття з «Голден Телекомом», проте вигоди від об’єднання бізнесу поки що не видно. Проекти «Голден Телекома» «підвисають»: розвиток WiMAX заморожено, широкосмуговий доступ за технологією FTTB показує невеликі обсяги продажу, лави мобільних бізнес-абонентів «ГТ» рідшають, здано в архів розпіарений свого часу FMC-проект на базі конвергенції GSM і Wi-Fi мереж.

Запас міцності «УРС» визначається тільки могутністю російського «Білайна». Поки що пріоритетом для материнської компанії була присутність на українському ринку будь-якою ціною. Криза може зробити цю ціну цілком реальною.

У «МТС» традиційно значну частку доходів визначають корпоративні абоненти, які багато говорять. Це одночасно сильна і слабка сторона компанії: якщо вони почнуть урізати витрати, впаде її виручка. З іншого боку, всередині групи компаній уже третій рік діє програма оптимізації витрат, тож затягти пасок їй буде легше, ніж іншим.

Компанія (як, до речі, й «Білайн») вразлива й до політичних ризиків: якщо її російських власників почнуть примушувати витрачати кошти на «порятунок режиму», вони можуть спрямувати на це частину фінансових потоків оператора. Що в ситуації дефіциту обігових коштів (кредитування, нагадаємо, «відключається») може стати критичним. Сумна синергія цих чинників, помножена на банківську кризу, може ускладнити життя навіть такого великого гравця.

«Київстар» — темна конячка кризи. На рахунках компанії є понад 2 млрд. дол. нерозподіленого прибутку. У разі завершення конфлікту між акціонерами цей прибуток може стати тими обіговими коштами, яких так бракує іншим гравцям. І «Київстар» зможе собі дозволити потужну ринкову експансію — наприклад, купити двох-трьох збанкрутілих аутсайдерів ринку.

З іншого боку, завдяки конфлікту, в «Київстара», напевно, найбільший досвід розвитку власним коштом. Утім, ризиків теж вистачає. Це й загальне падіння виручки, й обслуговування євробондів, проблемних цінних паперів, позбавлених котирувань. Капіталізація Telenor падає, й знайти багатомільярдні кошти на викуп 43% акцій українського оператора буде важко.

У складному становищі опинилися CDMA-оператори. Власники більшості з них не приховували, що мають намір продати їх із премією, та активно залучали позикові кошти на розвиток. Премія скасовується, кредити доведеться віддавати з «оборотки», зводячи рентабельність до нуля або, ще гірше, до від’ємних показників. У власника «Телесистем України», зав’язаного на падаючий металургійний ринок, може знову статися нервовий зрив.

Трохи ліпший прогноз для «Інтертелекома». Його власників складно налякати кризами, тому що це їхній спосіб життя. А гендиректор Борис Акулов якось побудував мережу мобільного зв’язку в Придністров’ї в умовах повного колапсу економіки.

Криза повністю розв’язує руки менеджменту «Укртелекома». Зробити компанію банкрутом та продати її вроздріб самому собі — зручнішого моменту не буде. Мобільний U’tel, широкосмуговий доступ в Інтернет «ОГО» і дирекцію первинної мережі, яка не має поки що власного бренда, можна буде продати швидко, не дуже дорого і з однієї кишені в іншу. Фіксований зв’язок, позбавлений крос-субсидування з боку прибуткових сегментів, раніше збанкрутує, ніж буде проданий.

Майбутнє «прибуткових» сегментів теж не безхмарне. Мобільний U’tel, попри ексклюзивність UMTS-ліцензії, якоїсь серйозної ринкової частки не завоював, і експерти бачать його майбутнє хіба що як платформу для віртуальних 3G-операторів. «ОГО» матиме спільну проблему всіх операторів ШСД — низьку рентабельність і потребу залучати кредитні кошти на розширення мережі, що в умовах кризи непросто. Дирекція первинної мережі теж сьогодні далеко не монополіст. А нинішній менеджмент «Укртелекома», котрий, можливо, збереже контроль над цими активами, занадто звик до фінансової й ринкової безвідповідальності, щоб ефективно ними управляти.

Хто відродиться з попелу?

Не варто було очікувати від телеком-компаній, що вони будуть мудрішими за своїх колег в інших галузях. Гонитва за сьогочасним результатом, перегони менеджменту за бонусами, ставки на короткострокове планування, фантазії власників про капіталізацію, сліпа довіра до фінансових аналітиків, які навіть не намагаються розібратися в особливостях телеком-ринку...

Нехай не видадуться ці прогнози занадто похмурими — ліпше, як то кажуть, «перепильнувати». Уникнути кризи не вдалося, залишається навчитися її долати.

Загальна рекомендація — скоротити витрати до рівня, адекватного доходам. Це стосується й абонентів, які повинні навчитися рахувати свої гроші й чітко знати, що вони хочуть одержати за них від операторів. Це стосується й операторів, які мають відкинути мрії про зростання капіталізації та будувати свій бізнес як виробничий, відштовхуючись від реальної собівартості послуг.

Розширювати ринок мобільного зв’язку вже нікуди — операторам треба забезпечити ефективну підтримку рівня якості послуг за умов скорочення надходжень. На жаль, не встиг досягти насичення ринок ШСД — інтернетизація все ж благотворно позначається на самостійності мислення й економічній грамотності населення. Проте, можливо, операторська криза дасть новий поштовх самоорганізації некомерційних локальних мереж. Та й криза триватиме не вічно — вже через два-три роки зростання почнеться знову. Головне, щоб і телеком-бізнес, і ми, його абоненти, вийшли з нього іншими.