Анатомія інфляції. По кому ціновий подзвін?

Усім нам дуже хотілося б вірити, що прогнозована урядом на цей рік інфляція на рівні 9,6—9,8% «збудеться» і не вийде за зазначені межі. Але мимоволі пригадуються скромні минулорічні «ліміти», які уряд героїчно обстоював до останніх місяців року, і фактичне збільшення цін на 16,6%.

Судячи з цінових змін січня-2008, річних урядових показників інфляції можуть досягти достроково — якщо не в березні, то принаймні у квітні-травні. Тому що реальних можливостей зупинити стрімке зростання цін за більшістю продуктів, які формують основний ціновий приріст, практично немає. Це в основному овочі, фрукти, дещо меншою мірою — продукти тваринництва. Вони переважно виробляються в господарствах населення, а не сільгосппідприємствами, і можливостей активної протидії, навіть суто адміністративними заходами, зростання цін на них не видно.

Трохи про індекс споживчих цін

Нагадаємо, що основним показником, який характеризує інфляцію, є індекс споживчих цін (ІСЦ). Він покликаний відображати щомісячні та річні зміни цін і тарифів на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання. ІСЦ щомісяця визначається за ціновими змінами «споживчого кошика», який включає 296 найбільш значущих у грошових споживчих витратах населення товарів (250) і послуг (46).

В Україні, як і в усіх інших країнах, цей індекс розраховується шляхом вибіркової реєстрації цін і тарифів у 141-му місті країни. Орієнтовно можна вважати, що 46-мільйонне населення України протягом місяця робить 1,0—1,2 млрд. придбань товарів і послуг. ІСЦ будується на вибірці приблизно за 300 тис. покупок.

Напевно, в багатьох читачів не може не скластися враження, що вибірка в нас дуже маленька, і в ній уже наперед закладено ймовірні істотні неточності. Але приблизно на таких самих, і навіть менших вибіркових пропорціях розраховуються ІСЦ і в інших країнах. А західні експерти, в тому числі з МВФ, проводячи «аудит» нашого індексу споживчих цін, вважають за можливе навіть деяке скорочення вибірки без погіршення якості об’єк­тивності ІСЦ. Тут можна нагадати, що результати майже всіх соціологічних опитувань в Україні базуються на відповідях порядку 2 тис., а не мільйонів респондентів і вважаються цілком об’єктивними.

Взагалі збирання, реєстрація та узагальнення даних для побудови ІСЦ є досить дорогим задоволенням — в плані як матеріальних і фінансових, так і трудових витрат. В Україні в цій програмі зайняті 450 співробітників місцевих, регіональних статистичних органів і Держкомстату. Загалом наш ІСЦ цілком відповідає вимогам міжнародних рекомендацій. Однією з його безсумнівних переваг є вкрай стислі строки розробки індексу. Він публікується вже на п’ятий-шостий день наступного місяця (а в США, наприклад, тільки на 15—18-й день).

Розробка ІСЦ пов’язана з вирішенням багатьох, найчастіше вкрай складних методологічних і практичних аспектів. Не можна випускати з уваги те, що досвід розрахунків індексу в Україні набагато менший, ніж в інших країнах. Вважалося, що в СРСР інфляції (втім, як і сексу) просто немає й бути не може.

Необхідність певного вдосконалення розрахунків ІСЦ усвідомлюється. Але, крім Держкомстату, в цих роботах необхідна активніша участь Мінекономіки, Мінпраці, НБУ, профспілок, підприємців і, звичайно, науки, а за рядом напрямів — і міжнародних експертів.

Цінові результати останніх місяців

У попередньому номері «ДТ» було опубліковано яскраву статтю Вадима Башти про те, що «день прийдешній нам готує», — в сенсі підвищення цін на багато продуктів харчування промислового виробництва у най­ближчі місяці. Якщо узагальнити анонсоване в цій статті збільшення цін за наведеними 15 групами харчових продуктів і їхніми вагами у ІСЦ і привести їх до спільного знаменника, то отримаємо, що на них припадає 17,9% ваг загального ІСЦ і 32,6% — продуктів харчування. За ними варто очікувати підвищення цін у середньому на 13,7%. Стосовно всіх продовольчих товарів це потягне на 4,5%, а за всім ІСЦ — на 2,45%. Це так, щоб зорієнтуватися і допомогти Мінекономіки в упорядкуванні прогнозу ІСЦ.

Однак навряд чи варто розраховувати, що зростання цін обмежиться лише цими продовольчими групами. Серед них немає, наприклад, хліба, м’яса, риби, молочних продуктів, овочів і фруктів.

Тривожне зростання цін торік в Україні почалося у вересні. На останні чотири місяці минулого року припало 60% річного приросту ІСЦ.

Торік при загальному збільшенні індексу на 16,6% три четвертих цього приросту — на «совісті» цін на продукти харчування. За рік вони зросли на 24,7%. З продуктів найбільше подорожчали яйця — на 54,4%, рослинна олія та маргарин — 70,4, капуста — 79,3, пшеничне борошно — 39,6, молоко — 44,7, сир — 41,9, цитрусові — 50,4, яблука — 52,6, ягоди — 115,8, баштанні — 133,7, огірки — 38,8, помідори — 98,4, перець солодкий — 172,9%. Зі 119 включених до індексу продовольчих продуктів подешевшала лише картопля — на 4,6%.

Окрім продуктів харчування, різко збільшилися ціни й тарифи на деякі послуги. Без будь-яких видимих об’єктивних причин на 35,3% подорожчали фінансові послуги населенню. І навіть ритуальні послуги — на 34,0%.

Січневий індекс

Січнева інфляція цього року в розмірі 2,9% виявилася найвищою за цей місяць в останні роки. Новим для січневої презентації ІСЦ стало визначення з ініціативи НБУ так званого базового індексу споживчих цін (БІСЦ). Він охоплює товари та послуги, відповідальність за цінові зміни за якими прямо чи непрямо може бути покладена на НБУ. В січні БІСЦ дав приріст усього в 1,6%, або майже вдвічі нижче, ніж за всім ІСЦ. Неважко визначити, що «небазовий» ІСЦ у січні підвищився на 4,6%, або майже втричі більше, ніж БІСЦ. Так що вплив НБУ на цінові зміни можна оцінити позитивно.

Якщо придивитися уважніше, ціни на які види продовольства в січні виросли найбільше, і обмежитися лише тими з них, за якими це зростання виражається двозначними цифрами, то до цього набору потрапляють сім продуктів (всі вони є «небазовими»): капуста білокачанна — приріст за місяць 50,7%, огірки — 15,7, помідори — 17,0, цибуля — 23,7, буряк — 27,2, морква — 19,0, картопля — 11,7%, а в сумі — 19,2%.

Звичайно, шокує подорожчання капусти: за місяць — в півтора разу. Багато хто, напевно, ще пам’ятає докірливе зауваження на початку листопада минулого року тодішнього першого віце-прем’єра М.Азарова, що країна належним чином не оцінила тодішнього зниження цін на капусту в жовтні проти вересневих цін на 20,1%. Цікаво було б дізнатися думку Миколи Яновича стосовно січневого зростання «капустяних» цін.

Звичайно, до нового врожаю не варто розраховувати на зниження цін на овочі та фрукти. Але торік загальне збільшення цін на них у січні становило 4,6% і було більш як учетверо нижче, ніж у січні 2008-го. Причому в січні минулого року ціни на картоплю знизилися на 1,5, на цибулю — на 0,5%.

Можливості приборкання зростання цін на овочі та фрукти у нас вкрай обмежені. Річ у тім, що 95% картоплі й 88% овочів вирощуються в господарствах населення. Якихось дієвих адміністративних механізмів стримування зростання цін на них немає, хоч щодня видавай укази про їхнє обмеження. На стадії виробництва цих продуктів у сільському господарстві, на відміну, скажімо, від рослинної олії, навіть «не пахне» монопольною чи картельною змовою. Частину вирощених у господарствах населення картоплі та овочів реалізують на ринках самі виробники, іншу частину купують і потім перепродують оптовики. Певне, істотне збільшення цін на них значною мірою ініціюється в сфері обігу й реалізації оптовиками. Зростання цін на них підстьобується й тим, що, на відміну від найманих робітників, зарплату яким усе ж підвищують, самозайняті можуть збільшувати свої доходи лише за рахунок підвищення цін на продавану ними продукцію.

Якщо звернутися до продуктів харчування, вироблених на підприємствах харчової промисловості, то там, безумовно, існують певні адміністративні можливості для стримування необгрунтованого зростання цін. Так, торік одним із рекордсменів стала соняшникова олія. За рік ціни на неї виросли «всього» на 70,4%. І пояснювалося це зростанням світових цін. А от згідно з безумовно авторитетними даними, наведеними в січневому випуску International Financial Statistics МВФ, ціна соняшникової олії в європейських портах становила в 2005 році 301,7 дол. за тонну, в 2006-му — 188,0, в 2007-му за період із січня до жовтня вона не змінювалася і становила 177,4 дол. за тонну!

В Україні ж і в січні ціни на рослинну олію продовжували зростати: вони збільшилися на 5,1%. Схоже, що подібна тенденція збережеться й у лютому. Відвідавши в понеділок один із київських супермаркетів «Фуршет», автор вирішив купити літр найдешевшої олії за ціною 9,77 грн. Але під час оплати в касі на екрані висвітилася ціна трохи вища — 11,84 грн. Касирка щиро пояснила, що не завжди встигають поновлювати цінники в торговому залі. Так що не лише щодо рослинної олії, а й щодо ряду інших товарів і послуг є над чим потрудитися нашому Антимонопольному комітету.

Інформація для аналізу

Посилення уваги до цінових змін потребує більш повного й системного забезпечення моніторингу та аналізу цих процесів. Сам по собі ІСЦ дає можливість відображати лише цінові зміни в динаміці, причому не в абсолютному, а тільки у відносному вираженні. Раніше Держкомстат публікував абсолютні дані за деякими видами продуктів і послуг по Україні та регіонах, виражені в гривнях і копійках. Але, на жаль, кілька років тому публікацію цих даних було припинено.

Цю практику бажано було б відновити. Звичайно, має йтися не про всі 296 товарів і послуг, а про два-три десятки найбільш значущих гомогенних позицій індексу, наприклад, про хліб, молочні продукти, овочі, картоплю, фрукти, деякі види послуг. До речі, такі дані регулярно розміщуються в російських статистичних виданнях.

Для аналізу цінових процесів, розуміння їхньої анатомії гостро необхідна інформація про внутрішню структуру цін на основні види продовольчих товарів і тарифів на послуги. Така інформація в радянські часи систематично оброблялася, в тому числі і в УРСР. Структурою роздрібних цін займаються статоргани США, Росії, інших країн. Так, у Росії аналізуються дані про структуру роздрібних цін за кількома десятками основних товарів і послуг. В їхній структурі виокремлюються вартість сировини й основних матеріалів, витрати на виробництво, повна собівартість, прибуток чи збитки, ПДВ, витрати сфери обігу. А за окремими продовольчими товарами (м’ясом, борошном, хлібом, молочними продуктами) цінова структура ще більш деталізована: в ній виділяють до 25 окремих елементів, які формують кінцеві роздрібні ціни.

Без такої інформації різко обмежуються можливості аналізу, моніторингу цінових змін. Вона насамперед потрібна Державній інспекції з контролю за цінами, Антимонопольному комітету, Мінекономіки, регіональним органам виконавчої влади.

ІСЦ з урахуванням сезонних коливань

Нам варто було б також подумати про розрахунки ІСЦ з урахуванням сезонних коливань, який точніше та об’єктивніше характеризує помісячні зміни цін протягом року. Такі індекси вже давно розраховуються в більшості західних країн. А для України такий підхід ще актуальніший одразу з кількох причин.

По-перше, частка витрат на харчування в нас набагато вища, ніж у західних країнах. А саме для продуктів харчування найбільш характерні сезонні коливання цін. По-друге, в структурі витрат на харчування в нас також більшу, ніж у західних країнах, частку становлять продукти зі значними сезонними коливаннями цін та обсягів придбання. Передусім це стосується фруктів та овочів. По-третє, в Україні набагато більша амплітуда сезонних коливань цін на такі продукти. І, нарешті, по-четверте, самі показники інфляції в нас удвічі-втричі, а часом і більше перевищують інфляцію в країнах Європи, США.

В українському ІСЦ індивідуальні субіндекси змін цін на овочі, фрукти визначаються за їхніми середньорічними значеннями. Це призводить до певних перекручень ІСЦ порівняно з розрахунками, які враховують сезонні розбіжності при купівлі таких товарів. Скажімо, в 2007 році на міських ринках у січні продаж помідорів становив лише 22% від середньомісячної реалізації протягом року, огірків — 27, винограду — 43%. І якби ми враховували такі сезонні коливання, то наші січневі ІСЦ були б нижчими.

Хто в програші?

Очевидно, що цінові зміни неоднаково впливають на різні соціальні групи населення. Найбільш відчутно вони вдаряють по домогосподарствах із низькими доходами і набагато менше позначаються на більш заможних і багатих сім’ях. Це зумовлено випереджальним зростанням цін на продукти харчування порівняно з іншими групами споживчих витрат.

Якщо, як це прийнято при аналізі життєвого рівня, поділити всі домогосподарства на десять рівних за кількістю, так званих децильних, груп, то отримаємо таку картину. За дослідженнями витрат домогосподарств України за 2006 рік, у середньому по всіх групах населення на купівлю продуктів харчування витрачалося 54,9% коштів. У першій децильній групі з найменшими доходами на них припадало 62,8% витрат, а в десятій, з найбільшими доходами, набагато менше — 45,1%.

Зрозуміло, що при збільшенні минулорічних цін на продовольство майже на чверть (на 23,7%) це зростання цін насамперед вдарило по найбіднішим групам населення. І якщо взяти до уваги, що у витра­тах на продовольство випереджальними темпами зростали ціни на продукти сільського господарства й відносно прості та доступніші продукти харчової промисловості, то сумарне підвищення цін для менш заможних прошарків виявилося більш суттєвим і хворобливим, ніж для багатих.

За нашими розрахунками, по всьому споживчому кошику товарів і послуг ІСЦ у 2007 році для першої та другої децильних груп (із найнижчими доходами) виріс на 18—19%, а для дев’ятої та десятої, тобто з найвищими доходами, — приблизно на 13—15% (при зростанні в середньому по всіх групах на 16,6%). Звичайно, соціально справедливіше було б навпаки.

На жаль, в Україні поки що відсутній глибокий аналіз і прогнозування впливу цінових змін на окремі демографічні та соціально-економічні групи. А без цього складно здійснювати виважену соціальну політику в країні.