Альтернатива сучасному комунальному господарству існує - Економіка - dt.ua

Альтернатива сучасному комунальному господарству існує

4 листопада, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №43, 4 листопада-11 листопада

Комунальне господарство країни взагалі перебуває у стані системної кризи, де до її енергетичної с...

Комунальне господарство країни взагалі перебуває у стані системної кризи, де до її енергетичної складової додаються такі складові, як неплатежі, моральна відсталість і фізичний знос обладнання для виробництва та доставки тепла, відсутність переробки сміття та органічних відходів життєдіяльності, проблемне постачання питної води, капітальний ремонт житлового фонду, відсутність правових аспектів зміни форми власності для приватизації цієї сфери з метою впровадження ефективного менеджменту та залучення інвестицій. Де ж вихід?

На наш погляд, вихід треба шукати в площині системного комплексного підходу: мінімізації витрат, використання найефективніших досягнень у сфері знань про теплоутворення та теплопостачання, а також утилізації відходів, ініціативи знизу, її підтримки зверху. Отже, потрібні терпіння, трохи удачі та багато грошей. На перший погляд, проблема фінансування може видатися непідйомною. Але, як кажуть в Одесі, є дві великі різниці між сьогодні і завтра. У процесі реалізації проекту створюється конкурентне ринкове середовище, можливо, найбільшого обсягу в країні із стабільним попитом.

Для опосередкованої оцінки повної місткості цього ринку можна навести попередню оцінку кількості електроенергії, яку потрібно виробити для теплопостачання — її потрібно удвічі більше, ніж виробляється в країні сьогодні. І це на тлі того, що зараз в Україні при встановлених потужностях 40 млн. кВт.год використовується тільки 30 млн.

Досвідчені енергетики, почувши, що треба будувати нові потужності, категорично заперечують. Але давайте порахуємо, зробимо кілька припущень.

Для початку приймемо, що співвідношення сільського і міського населення 30 до 70. Тоді міське населення становитиме 0,7 від 48 млн. (таку цифру нещодавно кВт.год навів президент В.Ющенко) і це буде 33,6 млн. чоловік. Для зручності подальших розрахунків приведемо населення до кількості під’їздів кВт . год дев’ятиповерхівки, тому що саме під’їзд дев’ятиповерхівки взято за основу розрахунків автономної системи опалення. Припускаємо, що середня кількість мешканців однієї квартири становить 3,5, квартир 36, усього жителів у під’їзді 126. Тоді 33,6 млн. : 126 = 266666.

За умови впровадження альтернативного проекту встановлена потужність на теплопостачання становитиме 250 кВт . год. Тоді сумарна потужність дорівнюватиме 250 х 266666 = 66,6 млн. кВт . год.

Якщо проблему звести спочатку до пошуку шляхів виходу з можливої енергетичної кризи в комунальній галузі, де газ та нафтопродукти використовуються для отримання тепла (опалення та гарячого водопостачання), — тут не все так безнадійно.

Нескладні розрахунки доводять, що при використанні електричних перетворювачів тепла з максимальним ККД та за умови, що ці перетворювачі споживатимуть електроенергію в період дії пільгового тарифу (тобто вночі), накопичуючи тепло, а споживатиметься це тепло цілодобово, то вже при вартості 1 кубометра газу у 50 коп. (за сьогоднішньої ціни 40 коп.) вартість газо- та електроспоживання балансується.

Нижче наводиться приклад такого системного підходу, підсилений тим, що для виробництва тепла використовуються також альтернативні (відновлювальні) джерела енергії.

Мікрорайонна автономна система опалення та гарячого водопостачання (МАС)

В основу МАС покладено принцип використання нічного тарифу оплати за спожиту електроенергію та використання альтернативних джерел нагріву води (спалювання твердих відходів, переробка органічних відходів на біогаз та оргдобриво, сонячні колектори).

Автономна система опалення базується на гідротеплогенераторах (ГТГ) та РЕЕН (рідинний електродний електричний нагрівач) з накопичувачами гарячої води, що розміщуються в підвалі будинку і опалюють квартири одного під’їзду. ГТГ та РЕЕН нагрівають воду в системі тільки під час дії нічного тарифу (з 23-ї до 6-ї години ранку). В інший час поступово знижується обсяг накопиченого тепла, який знову поповнюється, починаючи з 23-ї години.

Далі, автономна система гарячого водопостачання повинна мати дві складові: індивідуальні поквартирні прилади нагріву води (РЕЕН-бойлери) (90%); спільну систему попереднього нагріву води, що базується на ГТГ та РЕЕН та на використанні альтернативних джерел нагріву води, які розміщуються в мікрорайонному центральному тепловому пункті (ЦТП-система), що дасть не більше 10% потрібного тепла, але вирішує проблему переробки відходів.

При цьому усі види нагріву працюють на накопичувач гарячої води. Альтернативні джерела гріють воду у будь-який час, електричні прилади — тільки вночі.

ЦТП-система нагріву води розміщується на вивільнених (у результаті заміни старих водопідігрівачів на пластинчасті) площах центральних теплових пунктів. Безсумнівною перевагою цієї пропозиції є, по-перше, те, що перехід від централізованої системи опалення та гарячого водопостачання до автономної відбувається плавно. Тобто по мірі переходу під’їздів будинків на автономну систему опалення та гарячого водопостачання зменшується кількість тепла, що надходить централізовано, а гаряча вода, вироблена ЦТП-системою нагріву води, продається районним тепловим мережам. Після повного переведення всіх споживачів на автономне гаряче водопостачання подача теплоносія для централізованого гарячого водопостачання припиняється.

По-друге, створення в ЦТП переробки твердих та органічних побутових відходів, а саме: паперу, дерев’яних виробів, відходів, що утворюються при приготуванні їжі, а також утилізація пресуванням пластикових відходів не повинні викликати у мешканців мікрорайону, що обслуговується ЦТП, протесту проти здачі робітникам ЦТП відходів окремо по видах, тому що прийняті від них відходи застосовуються у виробництві теплоносіїв для їхніх же квартир. Крім того, при спалюванні твердих відходів утворюється попіл, який разом із залишками органічних відходів від виробництва біогазу є добривом, яке може реалізовуватися мешканцям мікрорайону насипом або в розфасовці.

Планується також у ЦТП розмістити установку доочищення питної води, ціна якої буде конкурентною — не більше 50 коп. за 10 літрів. Тобто людина, яка принесла відходи, повертається додому з потрібною кількістю води чи добрива. При цьому обладнання, яке встановлюється в ЦТП, не тільки не виділяє шкідливих речовин вище гранично допустимих норм, а й знешкоджує запахи.

По-третє, оригінально можуть бути профінансовані капітальні витрати на впровадження проекту МАС у життя як у пілотній частині проекту, так і в серійному варіанті.

Участь держави в цьому проекті може бути опосередкованою, а саме: зважаючи на те, що «живих» грошей у бюджеті на повернення вкладів у сумі 128 млрд. грн. немає (адже це майже дорівнює обсягу дохідної частини бюджету 2006 року), можна було б задіяти механізм іпотечного кредитування вкладників Ощадбанку, яким винна держава, під гарантії держави, яка взяла б на себе виплату процентів за кредити.

А це вже під силу бюджету. Саму ж суму кредиту вкладник інвестував би у створення та розвиток МАС. Повернувши кредит за рахунок прибуткової діяльності структури, наприклад, пайового товариства, яке разом із стратегічним інвестором експлуатувало б створену МАС, пайовик-вкладник став би повноправним власником свого паю і міг би вільно ним розпоряджатися.

Звичайно, на кошти населення не можна покладатися, як на стовідсотково потрібну інвестицію. Тому левова частка коштів має інвестуватися юридичними особами — приватними структурами як стратегічними інвесторами, для залучення яких необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат. Попередні розрахунки доводять, що тільки на саму МАС в масштабах країни потрібно близько 41 млрд. грн., а на збільшення виробництва електроенергії для обслуговування МАС треба ще більше коштів.

Спробуємо нескладними розрахунками обґрунтувати цифру 41 млрд. грн. Один мікрорайонний ЦТП обслуговує близько 20 під’їздів. Тоді кількість ЦТП у країні становитиме 266666 : 20 = 13333. У модернізацію ЦТП потрібно вкласти близько 60000 грн., а в обладнання, яке складатиме ЦТП-систему гарячого водопостачання, ще 100000 грн. Тоді інвестицій для ЦТП-систем потрібно буде 160000 х 13333 = 2133280000, або 2,13 млрд. грн.

Автономна система опалення одного під’їзду коштуватиме приблизно 73000 грн., і майже стільки (72000 грн.) буде коштувати обладнання для гарячого водопостачання на 36 квартир одного під’їзду. Тоді інвестицій на автономні системи теплопостачання потрібно: 145000 х 266666 = 38,6 млрд. грн.

Сумарно інвестицій на МАС по всій країні потрібно: 38,6 + 2,13 = 40,9 млрд. грн. Якщо цю програму виконати за 10 років, то треба буде щороку інвестувати у створення МАС 4,09 млрд. грн. Енергетикам слід порахувати, скільки інвестицій необхідно для забезпечення споживання у нічний час 40—60 млн. кВт-год. електроенергії.

Можливий результат

У результаті масштабного впровадження МАС зменшиться залежність української економіки від імпортного газу, який витрачається на опалення та гаряче водопостачання. Зникне авральна необхідність будівництва нових гідроакумулюючих станцій для усунення перенапружень в енергосистемах у нічний час при створенні нових потужностей в енергетиці. Зменшиться вартість комунальних послуг, у тому числі за рахунок переробки відходів на місці їх виникнення. До того ж значно поліпшиться стан навколишнього середовища.

Щодо соціально-економічного ефекту в результаті вирішення проблем із заощадженнями населення, корпоративної участі в колективному бізнесі, створення додаткових робочих місць для населення, що мешкає у мікрорайоні, а також на підприємствах, які вироблятимуть та експлуатуватимуть обладнання, що входить до складу МАС, організації збирання сміття вдома у пільгових категорій населення за рахунок залучення підлітків — це також сприятиме зростанню громадянської свідомості та активності населення в реформуванні комунальної сфери, де сьогодні людина почувається незахищеною і безправною.

Крім того, впровадження МАС стимулюватиме значне зростання внутрішнього споживання продукції металургійної галузі, що дасть змогу уникнути кризи, яка виникне через погіршення кон’юнктури на зовнішніх ринках. Сприятиме це і зростанню обсягів виробництва машинобудівної галузі, а також її експортного потенціалу.

При цьому зникне необхідність у подальшій масштабній газифікації сіл, тому що тепло буде вироблено «нічною» електрикою, а для приготування їжі замість газових балонів будуть використовувати біогазові установки.

Супутні технології дозволять зменшити собівартість та поліпшити якість водопідготовки, а також утилізувати каналізаційні стоки шляхом їх переробки та знезаражування.

Отримає поштовх до розвитку банківська система; іпотека та інвестиції населення в електроенергетику стабілізують гривню, зникне необхідність у прив’язці її до долара, інфляцію регулюватимуть не лише монетарними методами.

Такі можливі перспективи впровадження автономних систем опалення та водопостачання. Чи в Україні вони нікого не цікавлять?! Невже простіше нарікати рік у рік на комунальні служби і жити в напівхолодних квартирах.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво