А на підтанцьовках у «Газпрому» сам… - Економіка - dt.ua

А на підтанцьовках у «Газпрому» сам…

10 грудня, 2010, 17:29 Роздрукувати Випуск №46, 10 грудня-17 грудня

7 грудня в Києві в один і той же час, але в різних місцях, проходили два заходи, під час яких обговорю...

7 грудня в Києві в один і той же час, але в різних місцях, проходили два заходи, під час яких обговорювалися питання, пов’язані з енергопостачанням Європи та роллю в цьому багатоскладному процесі України і Росії, а також із можливостями та наслідками приєднання України до Договору про заснування Енергетичного співтовариства (ДЕС). Фонд ім. Фрідріха Еберта і Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) організували круглий стіл на тему «Інтеграція екологічної та енергетичної політик: виклики членства в Європейському Енергетичному співтоваристві». І поки вітчизняні та іноземні фахівці, включаючи представників Єврокомісії та ЄБРР, у робочій обстановці обговорювали можливі варіанти дій і поведінки України з огляду на приєднання до ДЕС (докладніше див. статтю В.Аксаковської у наступному номері «Дзеркала тижня»), у невеличкому залі готелю «Редіссон Блю» відбувалося захоплююче шоу — міжнародна конференція «Енергетичні проблеми Європи та питання російсько-українського співробітництва».

Офіційно організаторами цієї конференції значилися Інститут енергетики та фінансів (Москва), комунікаційний холдинг Minchenko consulting і Центр енергетичних досліджень (Київ). Неофіційно — компанії, найняті якщо не «Газпромом», то, мабуть, на його прохання та з його згоди. До речі, спочатку ця конференція називалася більш тенденційно: «Енергетичні проблеми Європи. Російсько-українські відносини в період нестабільного підйому». І розрахована вона була на два дні роботи. Але в результаті перший день цієї конференції — закрита її частина — звелася до «таємної вечері» і розписування ролей учасників для відкритої частини конференції. А вже її-то й перетворили на професійне тло — для зручності, як виявилося, основного спікера — тепер уже глави Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Юрія Бойка.

Не зменшуючи значущості виступів в основному російських експертів (як першого, так і другого ешелону з армії ідеологічної обробки), а також представників Норвегії та Великобританії (доповіді експертів за всіх нюансів заслуговують на окрему розповідь), спочатку розповім про організацію заходу та його підгрунтя.

Отже, міжнародної конференції не анонсували. Більш того, з її потенційними учасниками — експертами енергогалузі з української сторони — проводили попередні співбесіди на предмет лояльності. Такій самій процедурі піддавали й журналістів, пояснюючи це специфікою заходу та дуже обмеженим колом її учасників. І тим і іншим спочатку висловлювали «побажання» щодо тональності майбутніх виступів і журналістських матеріалів, а вже потім дехто з них одержав запрошення. Бути присутнім. Жоден український експерт із доповіддю на конференції не виступав. (Певне, не виявили достатньої лояльності до російської виїзної енергополітики.) Закінчилася попередня процедура відбору лояльних тим, що в останню хвилину з’явився прес-анонс конференції, і в не розрахований на таку кількість присутніх зал прийшло стільки журналістів, фотографів і операторів із телекамерами, що й повернутися було неможливо. Щоправда, у журналістів при цьому не забули запитати, коли й де будуть опубліковані чи видані в телеефір матеріали про цей захід. (Певне, для переконливості звітності.)

Ще з’ясувалося, що насправді це не міжнародна конференція, а чергова зустріч учасників міжнародної незалежної енергетичної мережі — WIEN. Тобто певний клуб за інтересами, учасники якого давно вивчили свої ролі та вкотре на виїзному засіданні тільки незначно коригують свої репліки — з урахуванням інтересів замовника і сторони, що приймає. Отже, апріорі ні українські експерти енергогалузі, ні журналісти в це дійство не вписувалися.

Утім, по ходу організаторам довелося внести корективи в заготовлений план і пропустити журналістів у необмеженій кількості: інакше як би народ довідався, про що йому збирався повідати тоді ще міністр палива та енергетики України Юрій Бойко? Він в основному робить важливі для України заяви «на виїзді», не вдаючись до подробиць. Наприклад, про п’ятирічну «часткову гарантію» «Газпрому» на щорічне завантаження української ГТС в обсязі 112 млрд. кубометрів газу Ю.Бойко кілька днів тому повідомив на виїзному засіданні в Рівному. А вже 7 грудня уточнив, що оформлено цю гарантію «несекретним доповненням до транзитного контракту між «Газпромом» і «Нафтогазом України». І нарікав насамперед на невизначену політику ЄС щодо українського транзитного маршруту. Мовляв, без цього «Газпром» не готовий надавати довгострокові гарантії, а Україна не знає, що запропонувати відносно резервування своєї ГТС та її модернізації. При цьому міністр не став уточнювати, що означає на практиці короткострокова п’ятирічна гарантія завантаження української ГТС.

Українські експерти сходяться в тому, що це чергова пастка для «Нафтогазу». Адже між «Газпромом» і «Нафтогазом» юридично так і не зафіксовано принципу «транспортуй або плати». А усні домовленості з «Газпромом», коли щось, до справи не підшити, про що свідчить практика українсько-російських взаємовідносин останніх років. Крім того, додаткова угода до транзитного контракту може означати лише те, що в такий спосіб зафіксовано ставку транзиту російського газу територією України — на мінімальному рівні і як мінімум на найближчі п’ять років.

Формат міжнародної тематичної конференції привабливий для глави Міненерго ще й тим, що він просто озвучує свій запрограмований спіч. І, формально, присутні журналісти не повинні набридати своїми запитаннями. Цього разу журналісти встигли почути від міністра, коли той залишав захід, стисле «так» у відповідь на запитання: «Чи розплатилася «РосУкрЕнерго» із «Нафтогазом», тобто чи повернула 1,7 млрд. дол. (таку суму боргу РУЕ перед «Газпромом» було переуступлено «Нафтогазу» у січні 2009 року й на таку ж суму НАК вилучила 11 млрд. кубометрів газу).

А у своєму виступі Ю.Бойко заявив: «Наш уряд урегулював проблемні газові питання… і домігся просування по ціні на газ». До досягнень уряду він відніс і «вступ України до Європейського Енергетичного співтовариства», не вдаючись у подробиці того, що за цим формальним кроком мають настати реальні дії. А вони-то й можуть увійти в суперечність як з іншими планами уряду в енергогалузі, так і з намірами РФ (у частині доступу до трубопровідних систем), і з обмеженнями ЄС на викиди підприємств теплоенергетики (що передбачено ДЕС).

Однак при цьому глава Міністерства енергетики і вугільної промисловості чітко позначив пріоритети подальшого розвитку паливно-енергетичного комплексу України. І газова тематика, як випливає з цієї класифікації пріоритетів, має відійти на другий план. Черговість пріоритетів така.

1. Розвиток ядерної енергетики:

— подовження терміну служби діючих блоків АЕС, термін експлуатації яких закінчується. Це стосується двох блоків Рівненської АЕС (вартістю близько 3 млрд. грн.);

— будівництво двох нових блоків ВВР-1000 на Хмельницькій АЕС — за кошти російського кредиту та за російськими технологіями;

— створення замкнутого циклу виробництва ядерного палива (Жовті Води, Дніпропетровська область).

2. Реформування газового сектора:

— плани зі створення двох СП із росіянами: для розробки нафтогазоносної структури Палласа в прикерченській зоні та для видобутку шахтного метану (хоча в цих темах росіяни не найбільш досвідчені партнери);

— реформа НАК «Нафтогаз України». Міністр бачить майбутнє НАКу в створенні вертикально інтегрованої компанії (незрозуміло — у чому новина, адже її структура і так являє собою ВІНК). Родзинка в тому, що держава в особі уряду намірилася активно управляти своїми частками в таких компаніях, як, наприклад, «Укрнафта» — «аж до жорстких кадрових рішень»… А це вже не реструктуризація «Нафтогазу», як того вимагають директиви ЄС і ЄК, це прозорий натяк конкретним бізнесменам на долю колись впливового російського бізнесмена М.Ходорковського.

Одним реченням міністр вичерпав тему закону про «зелений» тариф і природоохоронні заходи. Один із експертів запитав Ю.Бойка про енергозберігаючі заходи. І одержав лаконічну відповідь: «Вони є».

У частині експорту електроенергії міністр заявив про намір не продавати надалі електроенергію на кордоні, а дійти до безпосереднього покупця, що має збільшити прибуток українських експортерів. (Цікаво, кого він мав на увазі: держпідприємство «Укрінтеренерго» чи компанію Р.Ахметова?)

Перепало на горіхи від Ю.Бойка європейцям із росіянами у зв’язку із проектом «Південний потік». За його словами, Україна готова розвивати співробітництво і з Заходом, і зі Сходом, і з обома сторонами відразу. «Але водночас і РФ, і окремі країни Євросоюзу будують обхідні шляхи навколо української території. Нам не зрозуміло, яким чином, декларуючи, що пріоритетом для ЄС є газопровід «Набукко», одночасно країни Євросоюзу є учасниками, у тому числі на корпоративному рівні, альтернативного маршруту «Південний потік», який... приходить на той самий ринок. Ми маємо для себе розуміти чітку перспективу нашої майбутньої
гарантії транзиту», — заявив Ю.Бойко. Попри інформацію про те, що Європейська комісія в середині листопада виключила проект «Південний потік» із переліку пріоритетних «газових коридорів».

«Нещодавно ми проводили тристоронню зустріч у Брюсселі, — сказав міністр. — Ми маємо розпочинати діалог у форматі трьох, оскільки кожна складова нашого бізнесу важлива для енергобезпеки Європи. Україна є чинником стабільності для поставок газу з Росії та Центральної Азії в ЄС».

Щодо «чинника стабільності» — сильно сказано. А щодо «складових нашого бізнесу», так Ю.Бойко має пам’ятати й про борги України зо Ямбурзькою угодою, про які йому щойно нагадав міністр економіки, енергетики і туризму Болгарії Трайчо Трайков. Як відомо, у проекті «Південний потік» Болгарії відведено особливу роль. Отже, президенту В.Януковичу перед тим, як напрошуватися в гості до болгарського колеги, слід було б налагодити нормальні відносини з Болгарією.

І хоча долю «Південного потоку» остаточно не визначено, «Газпром» має намір збільшити поставки свого газу в Європу з 140—145 млрд. кубометрів, очікуваних у 2010 році, до 150—155 млрд. у 2011-му. Про це
6 грудня заявив заступник глави «Газпрому» Олександр Медведєв. І додав, що «з Україною підписано всі документи, і хоча в Україні висловлюються думки про необхідність перегляду контракту, підстав для перегляду немає». Отже, залишається загадкою: чи то українського енергоміністра «Газпром» водить за носа щодо «зближення позицій» з газових контрактів, чи то Ю.Бойко всім голову морочить або ж просто видає бажане за дійсне. Як і з приводу того, що Україна має намір розширювати можливості для підземного зберігання газу на сході країни. За які кошти? Робити це, безумовно, потрібно, і навіть попри чергове перекриття росіянами газового вентиля. А щоб у період пікових навантажень на ГТС — у випадку різкого перепаду температур у зимовий період — ні населення, ні промисловість не відчували дискомфорту.

Про «ідеальну угоду» — повернення 12,1 млрд. кубометрів газу компанії «РосУкрЕнерго» і відшкодування нею боргів «Нафтогазу» (у тому числі за зберігання газу в ПСГ упродовж кількох років) і «Газпрому» — Ю.Бойко ні пари з уст. Треба розуміти, що цю газову проблему він також вважає розв’язаною. Тим паче що напередодні описаної конференції Дмитро Фірташ (який є власником майже 50% акцій «РосУкрЕнерго») виклав кореспонденту «Фокуса» своє бачення схеми повернення боргів РУЕ і перспектив реалізації отриманих 12,1 млрд. кубометрів газу. Не стане ж міністр публічно спростовувати версію «благодійника» Д.Фірташа?..

Ю.Бойко пішов так само стрімко, як і з’явився. (Хоча спочатку експертам навіть довелося затримати початок конференції в очікуванні міністра.) Слідом за міністром зникли телекамери і практично всі журналісти. У невеличкому конференц-залі залишилися в основному російські експерти.

До речі, інших чиновників, тим паче в ранзі міністра, ні з Росії, ні з Норвегії, ні з інших країн у тісному колі присутніх не було. Хіба що під завісу з’явився Дмитро Видрін, заступник секретаря РНБО України, і подякував учасникам конференції. Після того як Ю.Бойко пішов, один з організаторів конференції — директор російського Інституту енергетики та фінансів Леонід Григор’єв сказав з іронічною посмішкою: «Я навіть не пригадаю, щоб на такій конференції спочатку виступав міністр, а вже потім — професор Оксфордського інституту». І справді — смішно та безглуздо... Через день у друкованому органі Кабміну вийшло «правильне інтерв’ю» Ю.Бойка. Кажуть, прем’єр зобов’язав главу Міненерго в такий спосіб «активізувати роз’яснювальну роботу». Щоправда, для звіту про зроблене заголовок для «планового інтерв’ю» міністра було вибрано явно непідходящий.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво