Українська Антарктида - Екологія - dt.ua

Українська Антарктида

28 квітня, 2016, 22:00 Роздрукувати Випуск №16, 28 квітня-13 травня

Чи потрібна Україні Антарктида? Це питання виникало, коли трапилася нагода отримати свою антарктичну станцію. Країна була в економічному занепаді, і багато хто сумнівався, чи "потягне" нужденна Україна її утримання. Це питання час від часу виникає і сьогодні. Наприклад, у ситуації, коли повернення полярників додому після річної зимівлі опиняється під загрозою через відсутність коштів у бюджеті на фрахтування судна.

Чи потрібна Україні Антарктида? Це питання виникало, коли трапилася нагода отримати свою антарктичну станцію. Країна була в економічному занепаді, і багато хто сумнівався, чи "потягне" нужденна Україна її утримання. Це питання час від часу виникає і сьогодні. Наприклад, у ситуації, коли повернення полярників додому після річної зимівлі опиняється під загрозою через відсутність коштів у бюджеті на фрахтування судна. Навіщо країні, яка втратила свій потужний науково-промисловий потенціал, машинобудування, риболовецький флот тощо і скотилася до виготовлення примітивних ларьків, наукова станція в далекій Антарктиді? 

Ми спробували знайти відповідь(і).

Вчені незалежної України вже 20 років безперервно працюють на найменш вивченому і найбільш загадковому континенті — Антарктиді. Крижаний континент — це не тільки пінгвіни й екстремальний туризм, це, насамперед, наука, доступ до невичерпного джерела прісної води (близько 70% світових запасів), морських біоресурсів і цінних мінералів, це міжнародний престиж і перспектива участі в розподілі антарктичних багатств.

Високосний 2016 рік багатий на круглі дати. 160 років від дня народження Івана Франка, 100 років з дня його смерті, 30 років з дня наймасштабнішої техногенної катастрофи в історії людства — аварії на Чорнобильській АЕС. 20 років виповнюється українській антарктичній програмі — 23 січня 1996 року Україна відправила першу експедицію на станцію "Академік Вернадський" (колишню британську — "Фарадей"). 

У квітні 2016 року додому повернулася ювілейна XX антарктична експедиція, у складі якої системним механіком працював Антон Олександрович Омельченко, правнук Антона Лукича Омельченка, першого українця, який ступив на крижаний континент, конюха експедиції Роберта Скотта, що другою дісталася Південного полюса.

 

антарктида_1
Антон Омельченко

Історичні права

1910 року у Владивостоку доля звела наймолодшого сина багатодітної сім'ї полтавських хліборобів Антона Омельченка з шотландцем Вільямом Брюсом, який приїхав закупити партію маньчжурських коней для майбутньої експедиції британського дослідника Роберта Скотта. Омельченко у той час був відомим на Далекому Сході і доволі успішним жокеєм, і саме йому випало доставити коней до Нової Зеландії, щоб звідти відправити їх до берегів крижаного континенту. Проте професійні й особисті якості, міцне здоров'я і вільна англійська привели 28-річного українця прямо до берегів Антарктики. У результаті Омельченко на конях провів п'ятьох мандрівників на чолі зі Скоттом до середини шельфового льодовика Росса, звідки ті подалися далі до Південного полюса, побували там другими після експедиції норвежця Роальда Амундсена і загинули, повертаючись  назад. Українець разом із рештою вцілілих учасників експедиції став героєм, навіть був удостоєний аудієнції у британського короля Георга V, медалі й довічної пенсії, яку він отримував до розриву 1927 року радянсько-британських відносин. Згодом Омельченко став листоношею в рідному селі, де 1932-го удар блискавки обірвав його життя.

Дипломатичні ігри

1993 року посольство України у Великій Британії отримало циркулярного листа з тамтешнього Форин-офісу. Короні видалася надмірною кількість антарктичних станцій, і в рамках оптимізації дослідницької програми вона виставила на продаж станцію "Фарадей", розташовану на мисі Марина острова Галіндез за 7 км від західного узбережжя Антарктиди. Лист потрапив до радника посольства з питань науки Роланда Франка, рідного внука "вічного революціонера" Івана Франка і племінника військового льотчика Української галицької армії Петра Франка. (Р. Франко понад тридцять років працював в Київському інституті автоматики, де закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію та пройшов трудовий шлях від наукового співробітника до заступника генерального директора. У 1972 — 1978 рр. очолював Всесоюзний НДІ аналітичного приладобудування).

88-річний Роланд Тарасович поділився з DT.UA спогадами про "дипломатичний" період свого життя. "Я пішов на зустріч до англійців і розповів їм, що, попри значний досвід участі в антарктичних програмах, українські вчені не мають можливості проводити дослідження, оскільки Росія забрала всі станції Радянського Союзу. Виявилося, що прізвище мого співрозмовника було Франк. Франко і Франк порозумілися, далі все закрутилося на вищому рівні, і я вже відійшов на другий план", — розповідає внук Каменяра.

Не останню роль у порозумінні сторін відіграли участь Омельченка в експедиції Роберта Скотта, гордості британської нації, та особиста подяка від британського монарха.

"Перш ніж прийняти рішення, британці два роки придивлялися до нас, відвідували Україну, цікавилися, чи є в нас достатній науковий потенціал, щоб продовжувати діяльність на станції. Дипломатія виявилася результативною — зрештою, вони погодилися передати нам станцію безплатно за умови, що наші вчені протягом десяти років будуть продовжувати програми досліджень і передавати результати англійським колегам. У деяких публікаціях ідеться про те, що станцію "Фарадей" продали за один фунт. Я такого не знаю. У липні 1995 року ми з державним міністром закордонних справ Великої Британії Девідом Девісом підписали угоду про передачу навічно антарктичної станції "Фарадей" Україні" , — розповідає Сергій Комісаренко, академік НАНУ, директор Інституту біохімії ім. О.Палладіна НАН України, перший Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії (1992 –1998).

Гроші проти науки

Масштаб досліджень, які проводять українські вчені під час зимівель та сезонних експедицій в Антарктиді, вражає, їх значення важко переоцінити. Але проблема нестачі грошей — вічна, і часто через неї українська антарктична програма буквально висить на волосині.

"У липні 1995 року було підписано меморандум про передачу станції. Після цього мала вирушити в Антарктиду перша група майбутніх зимівників — Бахмутов, Сидоровський, Ситов, Братчик і я. Спочатку потрібно було летіти до Великої Британії, пройти відповідну практичну підготовку, а тоді вже вирушати на станцію. Грошей для цього не мали. Шукаючи їх, ми з Юрієм Оскретом (заступником директора Центру антарктичних досліджень — нині НАНЦ) довго гасали Києвом. Нарешті пофортунило. Мій колишній студент Юрій Буздуган вивів мене на впливових політиків, а ті, у свою чергу, на Богдана Гаврилишина і фонд "Відродження", які й спонсорували першу вахту українських зимівників. Гроші ми встигли перерахувати буквально в останній день, тобто завтра було б уже пізно", — розповів DT.UA Геннадій Міліневський, доктор фізико-математичних наук, начальник і геофізик Першої української антарктичної експедиції на станції "Академік Вернадський" (1996–1997), завідувач лабораторії фізики космосу КНУ ім. Тараса Шевченка, завідувач відділу оптики атмосфери Головної астрономічної обсерваторії НАН України.

До цього часу в НАНЦ немає центру антарктичних даних, де були б зібрані результати спостережень за всі двадцять років. Вони розпорошені по різних інститутах і організаціях і не доступні для всієї антарктичної спільноти.

У НАНЦ розповідають: "У нашому бюджеті на експедицію йде 88% усіх грошей. Насамперед маємо купити валюту — адже за валюту ми фрахтуємо судно, купуємо техніку, продовольство, санітарію. В Україні беремо деякі медикаменти, одягаємо-взуваємо полярників. А в нас залишаються хоча б зарплата, зв'язок, комунальні платежі і внески до всіх міжнародних комітетів. Та ще й з ученими треба розрахуватися, бо після річного моніторингу йде обробка, і ми укладаємо договори на виконання цих робіт".

Космічний проект "Аерозоль-UA"

Геннадій Міліневський продовжує: "В Антарктиці я почав займатися озоновою дірою — незвичайним явищем, яке відкрили британські дослідники у 80-х роках минулого століття. Вивчаючи озонову діру, ми кілька років тому вперше виявили асиметрію в розподілі озону над Антарктикою, дослідили це явище і його наслідки. Публікація про ці дослідження привернула увагу багатьох учених у галузі фізики атмосфери. 

Дослідження в Антарктиці фактично підштовхнули до створення в ГАО НАНУ спільно з КНУ потужної лабораторії досліджень атмосфери. Це дозволило встановити перший в Україні спектрофотометр Добсона і ввійти до програми глобальних атмосферних досліджень, міжнародної програми дослідження аерозолю. 

Усі ці роботи стали поштовхом до початку розробки нового космічного проекту в Україні — "Аерозоль–UА" (академік Ярослав Яцків є науковим керівником проекту, я — координатором). Це перший український суто науковий проект, який може стати поруч із проектами, що приносять дуже цікаві кліматичні дані, як, наприклад, супутник MODIS або Aura, які досліджують аерозолі, озоновий шар, різні інші домішки в атмосфері. Наші фахівці створили унікальний прилад для космічних досліджень, завдяки чому наш проект відрізнятиметься від тих, що плануються в Європі, США і Голландії. Думаю, незабаром зможемо розповісти про нього детальніше". 

Озонова діра — захисник Антарктики?

В Антарктиці є умови для "рафінованого дослідження" змін клімату на планеті, бо на Антарктичному півострові спостерігається найшвидше потепління на Землі. За останні півстоліття середня температура там піднялася приблизно на 2,5–2,7 градуса, що втричі більше, ніж у середньому на планеті.

"Пов'язано це з різними причинами, — розповідає вчений, — зокрема з озоновою дірою. З одного боку, вона є породженням людини за рахунок фреонів, які піднімаються в стратосферу, вивільнюють хлор, який поширюється в атмосфері планети, і в Антарктиді утворюються такі умови, що цей хлор руйнує озон. Озонова діра прискорює циркумполярний вихор, збільшує стіну, яка захищає Антарктику від повітря теплих широт. Але прискорення цього вихору може приносити більше теплого повітря з Тихого океану на Антарктичний півострів, і тому відбувається досить сильне потепління. Фактично озонова діра є стабілізуючим фактором, який стримує Антарктику від потепління. Якби не було озонової діри, яка прискорює циркумполярний вихор навколо Антарктики, то температура на крижаному континенті збільшувалася б значно швидше.

За підрахунками вчених, озонова діра має зменшитися і зникнути приблизно в 2060 році. Але є два моменти. Асиметрія, яку виявили наші дослідники, дещо уповільнить затягування озонової діри. З іншого боку, оскільки вона стабілізує циркумполярний вихор, на Антарктичному континенті температура майже не збільшується, а в деяких місцях навіть знижується. Коли озонова діра зникне, тоді легше буде проникати повітрю з теплих широт і почнеться швидше потепління в Антарктиці, а далі — танення льодовиків, підвищення рівня океану і всі проблеми, що з цього випливають.

Фотосесія для пінгвінів

Минулого року започатковано міжнародний проект, у якому беруть участь учені США, Аргентини, Польщі та України (одним із співкерівників проекту від України є доктор фізико-математичних наук Геннадій Міліневський). На Антарктичному півострові у січні цього року вже встановлено близько 40 автоматичних фотокамер для спостереження за колоніями пінгвінів упродовж антарктичної зими. Якщо влітку вчені їх досить активно вивчають, то в міжсезоння, починаючи з березня і аж до грудня, ніхто не знає, як вони живуть, харчуються. Три відеокамери вже стоять на острові Галіндез, де розташована станція "Академік Вернадський". Пінгвіни Дженту буквально заполонили острів. Річ у тому, що через потепління клімату перманентна морська крига відходить на південь, температура води підвищується, криль мігрує на південь, а за ним — і пінгвіни. 

"У продовження нашого проекту з камерами українські полярники візьмуть участь у дослідженнях, що передбачають встановлення GPS-датчиків на лапи пінгвінів Аделі і передавачів, які надсилатимуть на супутник інформацію про переміщення пінгвінів, — на спини пінгвінів Дженту. Це дуже великий, можна сказати, фантастичний проект. Його вартість близько 350 тис. дол. (тоді як першого — 50 тис.). Кошти нашій команді з представників чотирьох країн надав Фонд CEMP з Комісії CCAMLR.

У цьому проекті з передавачами і GPS-трекерами візьмуть участь (орієнтовно у грудні цього року) молоді біологи, які нещодавно відбули у 21-шу Українську антарктичну експедицію на станцію "Академік Вернадський", — розповів Г.Міліневський.

Дивовижний підводний світ

Біолог-аквалангіст Андрій Утєвський, доцент кафедри зоології та екології тварин Харківського національного університету ім. В.Каразіна, провів в Антарктиці одну зимівлю і чотири сезони. Проводячи дослідження на великих глибинах, він зняв на камеру дивовижний підводний світ і його мешканців.

"Антарктида — це своєрідна область на земній кулі, яка близько 30 мільйонів років тому була ізольована від решти світу Антарктичною циркумполярною течією, чому, власне, й замерзла. На континенті дуже специфічні флора і фауна. За винятком перелітних птахів, інші види ендемічні й еволюційно древні.

Підводні роботи — спуститися, зібрати зразки, сфотографувати, підготувати відеоматеріал — це тільки перший етап. Потім починається копітка праця з їх вивчення. Ми також збираємо зразки для молекулярно-генетичних досліджень. Сучасні дослідження еволюції живих об'єктів ґрунтуються на аналізі ДНК. І ми почали такі роботи, створили колекцію генетичних зразків і реконструюємо еволюцію деяких груп морських антарктичних організмів.

У прибережних водах Аргентинського архіпелагу виявлено цілий ряд невідомих науці видів. Наприклад, я досліджував паразитів риб Антарктики, особливо п'явок, описав шість нових видів, які більше ніде не зустрічаються. І зараз у мене в процесі описування ще, напевно, з десяток невідомих науці видів. Причому два нові види я виявив в акваторії станції. Вони ще не описані. Бо потрібно вивчити їхню морфологію, анатомію, провести молекулярно-генетичний аналіз, що вимагає часу і коштів. Крім того, треба придумати назву тварині, а це дуже непросто, оскільки на планеті існують мільйони видів. Фауна кожного острова унікальна. Працюючи під водою, ми в цьому переконалися. Буває, наближаємося до прилеглого острова — і здається, що він такий самий, як наш, де станція, а занурившись під воду, бачимо, що там або бідна фауна, або взагалі нічого, тобто все живе знесене льодами, айсбергами", — розповів DT.UA вчений.

"Гаряча точка" на льодовому континенті

Вазіра Мартазінова, доктор фізико-математичних наук, заввідділом кліматичних досліджень і довгострокових прогнозів погоди Українського гідрометеорологічного інституту, експерт Всесвітньої метеорологічної організації: 

— Станція "Академік Вернадський" належить до заповідника з дослідження зміни клімату. В Антарктиді чисте довкілля. У результаті глобального потепління підвищується температура в Північній і Південній півкулях. Однією з "гарячих точок" у Південній півкулі є район нашої антарктичної станції "Академік Вернадський", на якій в усі сезони температура підвищується найбільше. Загалом, за рік до початку ХХІ ст. температура повітря на станції перевищила середнє глобальне значення утричі-вчетверо. Тому наша станція унікальна у плані кліматичного режиму, до неї виявляють підвищений науковий інтерес учені всього світу. 

Глобальне потепління не визначає одночасно однакові погодні умови в різних регіонах планети. Наприклад, торік літо в Європі була жарке, спекотне, і здавалося, що в усьому світі так. Однак тоді на нашій антарктичній станції була зима, і температура опускалася дуже низько, нижче, ніж за всі попередні п'ять років. Метеорологічні спостереження засвідчили, що на Земній кулі справді зросла нестабільність погодних умов у результаті глобального потепління. У районі станції зима дуже довга з нестійким температурним режимом: то холодно (до мінус 25 градусів), то потепління (до мінус 5). І, що найцікавіше, там, фактично, немає весни, після зими несподівано швидко настає коротке літо. 

Група вчених-метеорологів під моїм керівництвом упродовж багатьох років проводить дослідження з прогнозу погоди та зміни кліматичного режиму Антарктики. Важлива роль у регіональному потеплінні пов'язана зі зміною атмосферної циркуляції. Її дослідження необхідне для розуміння характеру зміни клімату Антарктиди. На жаль, архів атмосферної циркуляції є для Південної півкулі тільки з кінця ХХ ст. Тому ми реконструювали великомасштабну атмосферну циркуляцію Південної півкулі з початку попереднього століття, і нам пощастило це зробити першими у світі. 

Крім того, ми розробляємо методи довгострокового прогнозу погоди. Це дозволяє робити прогнози погоди і для наших полярників. Ніхто для Антарктиди поки що не розробляв таких методів, як у нас. Якщо робитимемо ці прогнози, то вони будуть затребувані й для інших станцій. І ця взаємодія може принести нам користь — якщо не в грошовому еквіваленті, то в обміні апаратурою та іншій допомозі. 

Лікують… мікроорганізми

Як заявив у коментарі DT.UA Валерій Поліщук,доктор біологічних наук, заступник директора ННЦ "Інститут біології" КНУ ім. Тараса Шевченка, учасник двох антарктичних експедицій, дослідження українських учених-мікробіологів можуть допомогти у боротьбі з раком. 

"Коли англійці передали Україні станцію "Фарадей", там узагалі не проводилося біологічних досліджень. І тільки з приходом українців тут почалися дослідження флори і фауни. Нинішня державна програма досліджень в Антарктиці має потужний блок біологічних спостережень. 

Антарктика — це, по-перше, унікальна природна лабораторія, такі ділянки планети, які вже ніде не можна знайти. По-друге, маючи нині тенденцію до глобального потепління, біологи бачать, як усе це позначається на біорізноманітті, зміні трофічних ланцюгів. 

Навіть в умовах обмеженого фінансування ми все одно конкурентоспроможні. Бо публікуємося у престижних наукових журналах, на наші дослідження в галузі біології посилаються в усьому світі. 

Дуже цікавий прикладний напрям досліджень. Це, по-перше, аналіз біоресурсів. Дуже важливо знати, які там біоресурси, скільки їх і на скільки їх вистачить. Ще два десятки років тому мало хто знав, що таке біотехнологія, а сьогодні нові штами мікроорганізмів використовуються, наприклад, для виготовлення нових ліків, у фармацевтичній промисловості, косметології. Наші біологи на основі мікроорганізмів Nadsoniella nigra (чорних дріжджів), які відрізняються від усіх інших відомих мікроорганізмів, винайшли препарат, що має протипухлинну дію".

Стратегічна перспектива

"Ми вийшли на колосальний рівень за 20 років. Маємо право на все, що там є. Експедиції проводимо, програма є, станція є. І коли буде поділ усіх цих величезних біологічних ресурсів, величезних запасів газогідратів і мінералів — це ж яка комора на майбутнє! Зараз усе досліджують — скільки, де, чого? До 2041 року діє заборона на розробку. І коли настане час — розподіл буде відповідно до присутності. А ми маємо високий консультативний статус. Лише 28 зі 197 держав-членів ООН мають право голосу і право вето щодо Антарктиди. І втратити цю нагоду не можна", — сказав DT.UA Валерій Литвинов, директор Національного антарктичного наукового центру.

В Антарктиді виявлено чимало корисних копалин: кам'яне вугілля, залізну руду, слюду, мідь, свинець, цинк, графіт, платину, золото тощо. На континенті розташовано близько 40 міжнародних станцій, на яких перебувають до 2–3 тис. людей. Щороку крижаний континент відвідують щонайменше 40 тис. туристів. Антарктида має близько 90% світових запасів криги і 70% запасів прісної води. 

"Україна отримала можливість долучитися до клубу антарктичних держав, працювати поруч з розвиненими країнами над вирішенням проблем глобального значення — зміни клімату, виснаження озонового шару, збереження ресурсів Південного океану. Не говорячи вже про політичні аспекти і міжнародний престиж держави", — наголошує Геннадій Міліневський.

"Це як запустити космонавтів у космос", — каже Роланд Франко.

"Це був щасливий випадок, яким скористалася Україна. Минають роки і забуваються всі труднощі й фінансові проблеми. Залишаються честь і слава. Отримавши антарктичну станцію, Україна відразу стала повноправним членом елітного антарктичного клубу", — додає Сергій Комісаренко.

А Валерій Поліщук підсумовує: "Я не хочу, щоб у представників інших країн і народів слово "Україна" асоціювалося з Чорнобилем, а в кращому разі — тільки з іменитими боксерами й футболістами. На мій погляд, те, що Україна має антарктичну станцію "Академік Вернадський" і проводить там дослідження, про які знають у світі, викликає почуття самоповаги і гордості".

Редакція висловлює подяку Геннадію Міліневському і Андрію Утєвському за  надані фото- та відеоматеріали. 

Володимир ДРАБЧУК, Лідія СУРЖИК

Довідкова інформація:

Антарктида (від грец. αντι — проти і грец. αρκτικος — північний, "протилежний Арктиці") — континент у Південній півкулі навколо географічного Південного полюса, омивається Південним океаном, охоплює приблизно 10% суходолу Землі. Загальна площа поверхні — 13 900 000 км², без шельфових льодовиків 12,6 млн км² звуженням між морем Веделла і морем Росса.

Договір про Антарктику уклали 1 грудня 1959 року у Вашингтоні 12 держав — Аргентина, Австралія, Бельгія, Чилі, Франція, Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканський Союз, СРСР, Велика Британія і США, — що мали в 1957–1958 роках свої наукові представництва в Антарктиці. Набрав чинності 23 червня 1961 року після його ратифікації первинними учасниками. 

У наш час до числа учасників договору входять 53 держави, лише 29 з них мають статус консультативних сторін.

"Академік Вернадський" (до 1996 р. — "Фарадей") — єдина українська антарктична станція, розташована на мисі Марина острова Галіндез за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова. Вона працює цілий рік і є метеорологічною та географічною обсерваторією. Заснована 1953 року як британська станція "Фарадей", перейменована на "Академік Вернадський" на честь видатного українського вченого академіка Володимира Івановича Вернадського, першого президента Української академії наук (нині —Національна академія наук України).

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №22-23, 15 червня-21 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво