Не дні, а роки Дніпра!

Вже втринадцяте цього року в першу суботу липня в Україні відзначили Міжнародний день Дніпра - неофіційне свято екологічного змісту.

За традицією, воно проводиться в містах Білорусі, Росії та України, розміщених у басейні Дніпра. Як на мене, мешканця Херсонщини - "фінішної" області Дніпровського басейну, цей день якимись помітними екологічними заходами не запам'ятався. Зате впам'ятку день 16 серпня, коли близько 5-ї ранку берег мого рідного села Станіслава Білозерського району почав устелятися лиманськими бичками різного калібру. Вони ще боролися за життя, але вже були приречені. Наступного ранку, 17 серпня, зробив знімки прибережного мору.

Наслідки сірководневого отруєння іхтіофауни на березі Дніпровсько-Бузького лиману (с. Станіслав, що на Херсонщині)

Взагалі-то, мор риби на Дніпровсько-Бузькому лимані (Великому Лимані!) від згубних "коктейлів" прісних та чорноморських вод траплявся й раніше, і почався він, мабуть, після спорудження Каховської ГЕС (пам'ятаю, як завзято дорослі та ми, діти, збирали бичків, що повзли на берег, ще у 1950-х роках; потім це дармове лиманське добро сушили, й воно йшло на супи та борщі всю зиму). Але ж скільки такі явища ще триватимуть?.. Лиман уже майже безрибний, заболочується, стік Дніпра слабшає, це майже стояча водна артерія, він міліє, дуже забруднений, несе багато бруду до Лиману, водні продукти взаємодіють, що призводить до сірководневих викидів, які безжально знищують дніпровсько-лиманську іхтіофауну. Морська вода неухильно наступає… Що, в майбутньому Чорне море матиме ще одну свою затоку?..

У вересні світ вкотре відзначатиме День моря. Тим часом, якщо не діятимемо на різних рівнях, у найближчі роки в Україні буде все менше шансів повноцінно відзначати День Дніпра.

Кілька думок із цього приводу.

У контексті використання Україною свого водного потенціалу варто уважніше поставитися до таких важливих водних утворень, як приморські лимани (до їх рибопромислового, рекреаційного, природоохоронного використання, захисту від комунального, промислового забруднення, засолонення, берегоукріплення тощо). Розмову можна повести далі, ширше - у водно-глобальному для України плані: про збереження водного "банку" держави. Перша, найнагальніша проблема - майбутнє Дніпра як біологічного та націєформуючого природного скарбу, адже, здається, понад 60% населення України "зав'язані" на Дніпрі. Не буде здорового Дніпра - не буде й України. Далі - середні та малі річки, озера. Чи моніторить якась наукова державна структура всі ці взаємопов'язані екосистеми як єдину? У світлі нових кліматичних та біологічних викликів стає дедалі нагальнішою проблема розширення кола екологічних, зокрема водоресурсних, ланок.

Оздоровити Дніпро та Дніпровсько-Бузький лиман можна лише поступовим, системним поверненням цієї єдиної екосистеми до її правічного режиму, посиливши течію, збільшивши стік до Дніпровсько-Бузького лиману (Великого Лиману!). На першому етапі це, мабуть, можна зробити зниженням рівня дніпровських водосховищ. Послаблення стоку Дніпра до Великого Лиману призводить до незворотних змін в екосистемі: спостерігаються системні процеси заростання прибережжя водною рослинністю та замулення акваторії. Знову ж таки: послаблення дніпровського водного тиску призводить до посилення тиску Чорного моря на Дніпровсько-Бузький лиман та Нижній Дніпро (на Нижньому Дніпрі періодично спостерігається навіть явище "антиріки", тобто течія набуває зворотного напрямку), підвищення його солоності. Отож потрібна потужна мозкова атака державників та науковців: що робити із "каскадним", водосховищним Дніпром? Є сподівання на глобальну державну або й міжнародну підтримку програми оздоровлення та порятунку Дніпра (на першому етапі - "реліктового" Нижнього Дніпра, що нижче Каховської ГЕС, у "зв'язці" з Дніпровсько-Бузьким лиманом).

Може, митці, художники, фотографи Херсонщини підключаться до цієї теми, так би мовити, знизу, а далі - приєднаються запорожці, дніпропетровці, черкасці... кияни?... Нас чекає дніпровсько-лиманська ТОЛОКА!