Хто керує кліматом? - Екологія - dt.ua

Хто керує кліматом?

26 червня, 15:08 Роздрукувати Випуск №25, 27 червня-5 липня

16-річну шведську школярку Грету Тунберг у березні нинішнього року норвезькі і шведські політики оголосили номінанткою на присудження Нобелівської премії миру.

Вона залишила навчання в школі й розпочала перший шкільний страйк, сидячи на площі перед парламентом Швеції — Риксдагом. Дівчина вимагала від парламенту дій, спрямованих на припинення глобального потепління та зміни клімату. Виступала на міжнародних конференціях, зокрема на Міжнародному економічному форумі в Давосі. Журнал Time визнав її одним із найвпливовіших підлітків світу. Із загальнодоступних джерел відомо, що дівчина страждає на особливу форму аутизму — синдром Аспергера й обсесивно-компульсивний розлад. При такому захворюванні функціональні можливості відносно збережені, однак людина відчуває постійну внутрішню напругу й тривогу і може вдаватися до якихось дій, щоб їх зняти. 

Вчинок Грети відразу породив послідовників серед однокласників, — чому б не кинути школу заради великої мети. З труднощами вмовили дітей страйкувати тільки по п'ятницях. У ряді країн почали страйкувати й студенти, також вимагаючи від своїх парламентів прийняти необхідне законодавство. 

Клімат Землі змінювався впродовж усього часу її існування. Це аксіома. Колись Земля була суцільною крижаною кулею, а в інші періоди в приполярних областях буяла щедра рослинність. Донедавна на Шпіцбергені видобували вугілля. Якщо про нафту й природний газ існують теорії їх органічного й неорганічного походження, то про походження вугілля є тільки одна: воно — результат накопичення, гниття та наступної карбонізації рослинного матеріалу, який містить вуглець. Матеріал цей міг рости на місці або бути занесеним морськими течіями, але доведено, що для утворення з нього вугілля потрібна висока температура. У шматках вугілля знаходять відбитки прадавніх рослин. Радянський учений палеоархеолог академік Енгельгардт стверджував, що під час розкопок у Якутії знаходили залишки гаїв волоських горіхів, і в тих краях водилися мамонти, кожен із яких щодня з'їдав сотні кілограмів рослинності.

Апологети теорії глобального потепління й визначального впливу людини на зміни клімату регулярно обіцяють близький кінець світу, щоправда постійно відсуваючи його, і перетворення Землі на планету на кшталт Венери в результаті її безперервного розігріву. Американський учений фізик-теоретик Гері Гіндлер (Gary Gindler), поет, блогер, мандрівник, виходець з України, згадує у своїх "Хроніках". В 1980-х роках його, тоді молодого вченого, запросили до Москви на міжнародну конференцію, присвячену забрудненню довкілля. В опублікованих до початку конференції тезах стверджувалося, що людство гарантовано вимре до 2000 р. через забруднення. Молодий учений, який вірив у науку, жахливо засмутився з цього приводу. Його старший колега, котрий помітив це, довго сміявся. Він пояснив Гері, що більшість таких "достовірних прогнозів" — це просто математичні й комп'ютерні моделі, які мало спільного мають із реальністю. Мета таких "прогнозів" — не те щоб лякати людей, а примусити уряди своїх країн "замислитися". По суті, продовжувати фінансувати такі "дослідження". 

Холодне літо 1953-го увічнене в незабутньому фільмі під такою ж назвою, створеному режисером О.Прошкіним. Так, у ті часи було прохолодно. В 70-х ХХ ст. існувала модель "глобального похолодання". Під час її модифікації виникла модель "глобального потепління". Ці моделі практично не мають жодного стосунку до реальних температур океану й атмосфери, однак їх використовують політики. У "Хроніках" наведено приклади невігластва, спекуляцій та просто шарлатанства деяких учених і політиків навколо теми. 

Коли у 2010 р. у Мексиканській затоці вибухнула бурова платформа нафтогазової компанії British Petroleum (ВР), учені заявили про екологічну катастрофу та знищення всього життя в затоці на десятиліття. Такі були результати комп'ютерного моделювання. На боротьбу з наслідками екологічної катастрофи виділили величезні гроші, але нафтова пляма несподівано зникла. Виявилося, що в Мексиканській затоці через велику кількість нафтових платформ утворилася екосистема бактерій, які в процесі еволюції навчилися харчуватися сирою нафтою. Ці бактерії за короткий час очистили всю акваторію. 

Гері нагадує про кампанію проти вживання червоного вина й наступні кампанії про користь червоного вина, про кампанію адміністрації Обами з фарбування дахів будинків у білий колір для "зменшення глобального потепління", про істерію з озоновою дірою. Він пише, що шарлатанські методи американських ліваків привели до нової фази американського соціалізму — шизосоціалізму. Неможливо інакше назвати ідеологію, яка проповідує рівень податків від 70 до 90%, аборти на дев'ятому місяці вагітності, масове знищення корів, які пукають смердючим метаном, і відкриття державних кордонів Америки для бандитів та хвороб усіх країн. 

Деякі закордонні ЗМІ пишуть, що "концепція глобального потепління — багатомільярдна афера світових бюрократів". Усі наукові теорії створили вчені — Ньютон, Ейнштейн, Макс Планк. А ось теорію залежного від людини "глобального потепління", яка стверджує, що Земля гріється через людину і що зміни клімату — це не норма, а привід до адміністративного регулювання, створили не вчені або група вчених, а бюрократичний інститут. Цей інститут називається IPCC (Intergovernmental Panel on Climate Change) — Міжнародна комісія з питань зміни клімату при ООН. Очолює комісію не вчений-кліматолог, а громадський діяч і активіст, залізничний інженер Раджендра Пачаурі. Йому та колишньому віце-президентові США Елу Гору спільно присуджено Нобелівську премію миру 2007 р. "за їхню діяльність із вивчення й поширення інформації про антропогенні причини зміни клімату, а також за вироблення можливих заходів боротьби з такими змінами". Як вивчали — невідомо. Але поширюють. І заходи пропонують. Р.Пачаурі лякав людство близькою загибеллю, залишивши йому в запасі тільки сім років — до 2015 р., коли можна ще збільшувати викиди парникових газів. При цьому основну відповідальність за зниження викидів він поклав на розвинені країни, які "зобов'язані забезпечувати фінансування, а також передачу технологій з метою надання їм (країнам, що розвиваються) допомоги в їхніх діях". 

Ось де собака заритий. Гроші. Капітали. На зустрічі президента Росії Д.Медведєва з ученими Російської академії наук 2009 р. він сказав: "Так зараз до цього питання розігрітий інтерес, і в усьому цьому я вже відчуваю присмак грошей. Інакше б так завзято цим не займалися. Якби йшлося просто про загальнонаукову дискусію, такого глибокого занурення в матеріал світових лідерів, які не є вченими, як відомо, не було б. Оскільки це так, то ми маємо справу і з великою політикою, і з великими грішми…" 

Співзасновник Greenpeace доктор Патрік Мур пише, що "зелений" рух знайшов надійного союзника в особі бюрократії. Вони за "екологічне мислення" і "здоровий глузд", але все, що вони можуть запропонувати світові, — це диктатура їхньої обмеженості. Місце середньовічних релігійних фанатиків сьогодні в Європі посіли екологічні активісти. "Ми маємо справу з суто політичною пропагандою, яка не має нічого спільного з наукою". Йому вторить професор фізичного факультету Х'юстонського університету Марк Зальцберг: "Можливо, варто прислухатися до думки вчених, а не до думки політиків і псевдовчених. Лихо країні, де наукові проблеми вирішують не вчені, а політики!"

Професор С.Шноль у книжці "Герои и злодеи российской науки" пише, що весь світ збожеволів. Президент Трамп заявив про вихід США з Паризьких угод з питань "боротьби з потеплінням клімату Землі". Бізнесмен і прагматик, який уміє лічити гроші, він оцінив справжню величину проблеми, що її мають намір "вирішувати ідіоти й шахраї", та заявив про небажання "брати участь у тотальній дурості за рахунок американського народу". Трампа піддали небаченому цькуванню за це логічне рішення. "Ці люди, які не мають ніякої наукової освіти, не відрізняють градуса температури від градуса широти, які серйозно розмірковують над тим, як "спалювати калорії", запевняють, що викиди абсолютно прозорого газу СО2 в атмосферу створюють у її верхніх шарах своєрідний екран, який перешкоджає теплу Землі йти в космос. У результаті, середня температура земної поверхні нібито безперервно зростає. Вони навіть вирахували величину зміни цієї температури — на +0,8 градуса Цельсія за останні 150 років. У людини освіченої й мислячої ця величина викликає тільки сміх".

Деякі діячі (язик не повертається назвати їх ученими) дійшли до того, що оголосили, буцім людство вступило в нову геологічну епоху — епоху антропоцену, для якої характерний домінуючий вплив людини на клімат і довкілля. Збираються в Берліні, обговорюють кроки з подання відповідної пропозиції в Міжнародну комісію зі стратиграфії. Припустімо, але що це змінює? Епохи призначають не комісії. 

Тим часом є прості й зрозумілі докази реальних причин зміни клімату, підтверджені дослідженнями та розрахунками, які викликають довіру. Ось дані спостережень, що проводилися в Головній (Пулковській) астрономічній обсерваторії РАН. Серйозна наукова організація, чи не так? Про результати спостережень говорить у своєму інтерв'ю кореспондентові "РИА Новости" завідувач сектору космічних досліджень Сонця Хабібулло Абдусаматов (2014 р.). Потепління, яке ми спостерігали у XX ст., відбувалося і на Марсі, і на інших планетах Сонячної системи. Квазідвохсотлітня зміна потужності випромінювання Сонця приводить до зміни клімату всієї Сонячної системи. Х.Абдусаматов особливо підкреслює, що впродовж останніх 17 років, із 1997-го, рівень вуглекислого газу в атмосфері зростає такими самими темпами, що й раніше. 

Тим часом упродовж останніх 17 років глобальна температура планети не зростає. У нас відбувається стабілізація температур. Це факт. Процесу потепління з 1997 р. немає! Потужність випромінювання Сонця поступово знижується з 1990 р. і досі продовжує прискорено знижуватися. З 1990-го року Сонце більше не гріє Землю як колись. Настає "сонячна осінь", що триватиме, умовно, до 2060 р., потім настане "сонячна зима" в усій Сонячній системі. А на початку XXII ст. настане "сонячна весна". 

Цікаву й таку ж переконливу гіпотезу про причини зміни клімату висунув вчений із Вологди В.Гарматюк. Стародавні греки словом "клімат" називали "нахил" проміння Сонця до поверхні Землі. Нахил залежить від зміни положення осі Землі відносно Сонця. Земна вісь розгойдується відносно Сонця по колу, як дзиґа перш ніж зупинитися. Це явище називається прецесією. Явище прецесії відкрили астрономи стародавнього Єгипту ще дві тисячі років тому. У прецесії Землі один повний оборот планети по колу відбувається за 25920 років. Кут відхилення осі Землі (від умовного центру) при розгойдуванні планети становить 23 градуси 27 мінут.
23 градуси широти на Землі — це приблизно, за глобусом, як відстань від Швеції до Кіпру. Кут між максимальним і мінімальним нахилом Землі до Сонця в прецесії вдвічі більший і становить уже 46 градусів і
54 мінути. А це приблизно як відстань від Полярного кола до Африки. Абсолютно зрозуміло, що один клімат, наприклад, у північній півкулі буде, коли під проміння Сонця потрапить узбережжя Африки, і зовсім інший — коли під проміння потраплять північні береги Скандинавії. У Скандинавії буде спека, як на півночі Африки. Чинник нахилу земної осі до Сонця діятиме не один сезон, а тисячі років. В.Гарматюк пише в "Новых известиях": "Цілком і повністю клімат на Землі (температура, вологість, рівень води у світових океанах, тваринний і рослинний світ і все інше) залежить не від думки "вчених" на конференції в Парижі з питань "парникових" газів, а від астрономічного явища прецесії (тобто від довготривалої на тисячі років зміни нахилу планети Земля до Сонця)".

Основним винуватцем у глобальному потеплінні оголошений вуглекислий газ СО2. Тим часом опрацювання вченими великої кількості матеріалів і даних про роль різних атмосферних газів у планетарному парниковому ефекті привело до таких цифр: пара води — 80%; вуглекислий газ — 10; малі газові складові атмосфери — метан, озон, фреони тощо — 10%. На частку антропогенного СО2 в загальному парниковому ефекті припадає всього 1%, отож зниження його в рамках Кіотського протоколу на 5% означало б зменшення загального парникового ефекту на 0,05%. Через малість цієї цифри наступну за Кіотським протоколом Паризьку угоду називають псевдонауковим способом кліматичної гомеопатії у боротьбі з глобальним потеплінням. Цей гомеопатичний засіб виливається людству в солідну копієчку. За оцінками Х.Абдусаматова, зараз у світі щорічно на боротьбу з глобальним потеплінням виділяється близько 5 млрд дол. Цифра занижена. І спеціальну, і масову літературу заполонили заклики відмовитися від викопного палива. На це знадобляться багатомільярдні капіталовкладення. І ще: в ряді країн обговорюється питання впровадження податку на викиди вуглекислого газу. Тільки в Австралії впровадження такого податку в найближчі п'ять років коштуватиме жителям країни 72 млрд дол. 

В Україні до Верховної Ради подано законопроект про впровадження податку для промислових підприємств на викиди СО2 нібито для того, щоб підприємства знизили споживання палива, підвищили тим самим свою енергоефективність. Здавалося б, шляхетна мета. Насправді це призведе до підвищення вартості промислової продукції, загального зниження виробничої активності й подальшого зубожіння народу. Від підвищення податків на енергію найбільше постраждають бідні люди в усіх країнах світу.

Але кліматичних панікерів це не цікавить. Їхня діяльність дозволяє їм демонструвати моральну перевагу. Тим часом вони подорожують по всьому світу на вуглецевоємних авіалайнерах і лімузинах. Вони не мають наміру змінювати свій спосіб життя, вимагаючи цього тільки від нас.

Загальна істерія очікування кінця світу через потепління охопила не тільки політиків, а й багатьох учених мужів. Близько 97% вчених усього світу підтримують цю теорію. Але чи завжди має рацію більшість? Згадаймо Середньовіччя — боротьбу за торжество геліоцентричної системи над геоцентричною, прийнятою більшістю. Книжка польського астронома Миколая Коперника "Про обертання небесних сфер", яка вийшла 1543 р., була переломною в цій боротьбі. Але перелом стався не відразу. Згадаймо італійського вченого — ченця Джордано Бруно. Його оголосили єретиком і спалили на багатті в Римі в 1600 р. Він вважав релігію спрощеною на потребу людей версією філософії, а релігійні практики — забобонами, породженими невіглаством. Нагадали йому підтримку й розвиток поглядів Коперника. Дізнавшись про вирок, він кинув своїм мучителям: "Стратити не означає спростувати". "Якщо в Середні віки правляча бюрократія наполягала на тому, що Сонце обертається навколо Землі, то тепер вона зібралася, не багато не мало, керувати кліматом на нашій планеті", — пише канадський історик Роберт Хой.

Про необхідність відмови від використання викопних палив та переходу на відновлювані джерела енергії тепер уже повідомляють не тільки окремі особи, а й цілі уряди та причетні до енергетики організації. Процес заміщення вугілля і газу енергією від сонця й вітру набирає обертів. Куди вже далі: авторитетна Міжнародна енергетична організація IEA (International Energy Association) із захопленням повідомляє, що сьогодні з кожного долара, вкладеного в енергетику, 60 центів іде на відновлювані джерела енергії. Міжнародний журнал Renewable Energy World сповнений публікацій про введення все нових джерел сонячної та вітрової генерації по всьому світу і про прогрес у галузі ВДЕ. Повідомляється, наприклад, що в Техасі та ряді інших регіонів світу сонячна кіловат-година коштує вже дешевше від виробленої з використанням викопного палива. Але живемо ми не в Техасі. 

У Європі й Україні енергія від відновлюваних джерел збиткова і підтримується тільки так званими "зеленими" тарифами. В Україні вони найвищі з-поміж європейських країн. 

Особливо висока вартість сонячної генерації. Середня ціна продажу сонячної кіловат-години в Оп-товий ринок електроенергії становила навесні 2018 р. 767,4 коп. без ПДВ, а з ПДВ це виходить 9,2 грн. Цифри назвав голосуючий директор Ради об'єднаного ринку електроенергії К.Запайщиков. Тарифи встановлюються в євро на тривалий термін, до 2030 р. Тому до нас стоїть черга як внутрішніх, так і закордонних інвесторів. Капітал спекулятивний. Нікого не зупиняє наростаюча збитковість виробництва енергії від ВДЕ та неминуче зростання ціни кіловат-години для споживача. В 2017 р. ВДЕ виробили 1,5% енергії, а заплачено було за це 8% від усієї її вартості. Так і хочеться вигукнути питанням американського оглядача Френсіса Ментона: "Як сильно кліматичні хрестоносці планують підняти вартість вашої електроенергії?" До речі, у Болгарії проекти з "зеленими" тарифами заморозили. В Україні нарешті з 2020 р. перейдуть на аукціонний продаж енергії від ВДЕ хоча б для великих установок: сонячних — понад 1МВт, вітрових — 5МВт. Відповідний закон прийняла Верховна Рада.

Сказане не означає, що в Україні слід припинити роботи з ВДЕ. Людство з давніх-давен використовує енергію природи. Вітер молов зерно, чавив олію. Сонце сушило продукти, гріло воду. Треба розробляти нові технології перетворення енергії. Світ іде цим шляхом. Створено нові кремнієві перетворювачі з пасивною тильною стороною кристалів PERC (Passivated Emitter Rear Cells) із КПД 21,4%, які втрачають менше потужності при нагріванні кристалів, недорогі перетворювачі на основі пластиків, вітроустановки, потужність яких вимірюється мегаватами, і багато іншого. 

Успіхи в технологіях не мають породжувати ейфорію та призводити до дурниць. Без резервних потужностей на газі на випадок відсутності сонця й вітру забезпечити споживача електроенергією неможливо. Сценарій для Німеччини — до 2040 р. повністю перейти на енергію від ВДЕ — передбачає необхідність побудови на той час резервних парогазових установок загальною встановленою потужністю 67 ГВт. Коефіцієнт використання їхньої потужності становитиме всього 20%. 

Аби уявити, що означає ця величина, зазначимо: загальна встановлена потужність усієї генерації електроенергії в Україні — атомної, теплової й гідроенергії, без ВДЕ, — становить 55 ГВт, а фактично використовувана потужність усієї теплової енергетики становить близько 8—9 ГВт. 

"РИА Новости" описує досвід переходу на 100% відновлюваної енергетики на невеликому курортному острівці Гапа-Го з населенням 178 людей у Південній Кореї. Вітрової й сонячної генерації було встановлено з чотирикратним запасом відносно звичайно споживаної потужності. Було також встановлено акумулятор, що забезпечував 27-денний запас енергії і на випадок відсутності ресурсу — дизель-генератори. І що в результаті? На частку дизель-генераторів припало 58% загального виробництва, на вітрові установки — 32, на сонячні — 10%. А всього ВДЕ покрили 20% потреби в енергії. Очевидно, проект здійснювали японці: стаття називається "Японія наочно довела повний провал "зеленої" енергетики". Зауважимо, що Японія оголосила повний перехід на ВДЕ до 2050 р. Очевидно, з урахуванням викладених деталей у світі нині споруджуються 399 вугільних електростанцій, із них 23 — в Німеччині.

Відмові від використання вуглецевовмісних палив та зменшенню викидів зловредного СО2, крім повного переходу на ВДЕ, нібито має також посприяти перехід до водневої енергетики. Криза жанру? Прикро, що на це повелася навіть така солідна наукова установа як Національна академія наук України, що ввела наукову програму з водневої енергетики. Водню у вільному вигляді в природі немає. Він є тільки в хімічно зв'язаному вигляді — з киснем у вигляді води та з вуглецем у метані й інших вуглеводних газах. Неможливо створити якусь енергетику на основі палива чи ресурсу, якого немає в природі і який треба створювати штучно. Будь-якій розсудливій людині зрозуміло, що для створення штучного палива доведеться витратити енергію. А ось із користю використовувати можна буде тільки її частину. Отримувати водень із води дорого. На один кубометр водню в найкращих електролізерах витрачається 4 кВт-год. електроенергії. А в одному кубометрі водню в еквівалентних одиницях міститься 2,6 кВт-год. Яка вже тут енергетика! Ще близько половини енергії втратиться при перетворенні хімічної енергії водню в механічну або електричну. Кажуть, що для електролізу використовуватиметься безплатна енергія атомних електростанцій у нічний час. Але це вже було. Як казав незабутній В.Черномирдін: "Не було такого ніколи, і ось знову". Впродовж останніх десятиліть виникали мега-проекти атомно-водневої металургії, атомно-водневої енергетики. Як виникали, так і відмирали. Тепер носяться з ідеями використання водню як акумулятора енергії, виробленої ВДЕ. Технічно можливо, практично здійснити нелегко. Для накопичення водню потрібні великі ємності й вимірюваний сотнями атмосфер тиск. Газ легкий. На його стиснення до високого тиску потрібно витратити набагато більше енергії, ніж, наприклад, для стиснення повітря. Потрібна складна техніка — багатоступінчасті поршневі компресори з внутрішнім охолодженням. Для зберігання й транспортування потрібні ємності й труби зі спеціальних матеріалів, бо водень дуже текучий, і звичайні сталі для цього непридатні. Водень украй вибухонебезпечний, у нього низька температура спалахування і широкі межі вибуховості. Ейфорія від використання водню як моторного пального вже минула. Останню партію водневих автомобілів кількістю трохи більше двох тисяч в усьому світі випустили 2018 р., після чого випуск припинили через брак попиту. Цього й слід було очікувати. 

Передбачається, що водень буде використовуватися як робоча речовина у високотемпературних твердотільних паливних елементах (ТЕ). Оголошено вже, що в найближчі рік-два в Німеччині пустять поїзд на паливних елементах. Водень отримуватимуть із природного газу шляхом каталітичної конверсії метану з водяною парою безпосередньо всередині ТЕ. Реакція відбувається при температурі 800—900°С. Оцінимо ефективність технології: ККД процесу конверсії — 75%, максимальний досягнутий ККД паливних елементів — 56,6%. Помноживши, отримуємо сумарний ККД — 42%. А вуглець метану після всіх реакцій у вигляді СО2 все одно піде в атмосферу. Якщо ж передбачається мати "на борту" водень у балонах, то про це дивись вище. То чи не краще використовувати природний газ без клопоту зразу в газових двигунах, ККД яких уже сьогодні досягає 48%? Один із великих російських учених застерігав, що втягування Росії у водневу енергетику рівносильне втягуванню її в гонку озброєнь. А ось в Україні, на жаль, так не думають.

Із усіх технологій відновлюваної енергетики в Україні слід віддати перевагу біоенергетиці. Вона не залежить від часу дня та погодних умов, може використовувати відходи для вироблення електричної і теплової енергії, багато в чому вирішуючи двоєдине завдання енергетики й екології. В Україні, як у жодній іншій країні Європи, назріло завдання утилізувати тверді побутові відходи. Багато в чому вирішення проблеми впирається в необхідність організації їх попереднього сортування. Використовуючи шведський досвід, варто було б обмежитися відсортовуванням тільки харчових відходів, піддаючи їх ферментації з отриманням біометану та його використанням як моторного пального транспортних засобів. Іншу їх частину спалювати в топках котлів із наступним вилученням з попелу металу та інших цінних компонентів. 

Національна стратегія і Національний план управління відходами, прийняті в країні, не вирішують проблеми по суті. Національний план не містить оцінки вартості проектів і джерел фінансування. Вкотре буде породжена гора паперу, але справа не зрушить з місця. Треба запозичити міжнародний досвід, який свідчить про участь відомих великих енергетичних компаній у будівництві сміттєспалювальних заводів та виробництві біогазу. В Китаї освоєнням виробництва біогазу займається корпорація атомної енергетики CGN. Німецька E.ON інвестувала в будівництво великого сміттєспалювального заводу поблизу Стокгольма з терміном окупності 40 років. В Україні у вирішенні таких проблем могли б брати участь НАК "Нафтогаз України", ДПЕК, "Енергоатом", адміністрації великих міст і територіальні громади.

Насамкінець слід визнати, що людина все-таки впливає на клімат на Землі. Впливає локально на величезних територіях, знищуючи все живе. Аральське море висохло не від спеки, а від того, що води Аму-Дар'ї та Сир-дар'ї відбирають на іригацію. Температура на вершині Кіліманджаро не зростає, доведено вимірюваннями, а снігова шапка зменшується не від потепління, а тому, що вбоге африканське населення вирубало всі ліси на схилах гори. Нещадно вирубуються ліси найрідкісніших порід у Карпатах; у Сибіру після їх знищення на поверхню виходить вічна мерзлота, і там ніколи більш нічого не зможе рости. В Україні вирубують на паливо полезахисні лісонасадження, дбайливо вирощені попередніми поколіннями. Раз у раз з'являються повідомлення про скидання в річки отруйних промислових відходів. Води океанів забруднені відходами пластику. Гинуть кити й морські черепахи, наївшись пластику. Куди далі: навіть на дні Маріанської западини на глибині 11 км знайшли пластмасу. Ось справжнє поле діяльності для активістів.

Вірити чи не вірити в наближення кінця світу — справа кожного. Краще вірити в науку, в здоровий глузд і берегти природу.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво