Альтернативи немає - Екологія - dt.ua

Альтернативи немає

6 вересня, 2013, 18:40 Роздрукувати Випуск №32, 6 вересня-13 вересня

Ольга СІКОРА: "Концентрація гексахлорбензолу   у відвалах Домбровського кар'єу перевищує допустиму норму у 501 раз!" 

Проблему Домбровського кар'єру уряд визнав як надзвичайну ситуацію державного рівня. Місяць тому Кабінет міністрів розглянув питання фінансування негайних робіт із подолання екологічної катастрофи на Калущині. 

Про ситуацію з нагромадженими відходами хімічного виробництва та про "клондайк" на полігоні токсичних відходів свого часу детально йшлося в нашому тижневику. Сьогодні екологи б'ють на сполох — отруйні розсоли наблизилися до водоносного горизонту, відтак, можуть потрапити в річку Лімницю, яка постачає Калуш питною водою. З Лімниці хімікалії понесе у Дністер, що, зрештою, загрожує краю транскордонною екологічною катастрофою. 

Про те, що держава робить і що необхідно зробити для усунення такої небезпеки, — в розмові з народним депутатом України, головою підкомітету з питань запобігання та ліквідації наслідків природних та техногенних катастроф комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної Ради України Ольгою СІКОРОЮ.

— Пані Ольго, останнім часом ви докладаєте помітних зусиль до залучення коштів у вирішення екологічних проблем Калуша. Очевидно, про ці проблеми знаєте не з чужих слів?

— Так, я корінна калушанка, тому мене особливо непокоїть усе, що відбувається в місті. Бажання змінити ситуацію на краще стало визначальним чинником при виборі комітету Верховної Ради України, у складі якого я працюю. 

Які основні проблеми? Їх — три. 

Перша — це полігон, на якому поховано половину всіх токсичних відходів України найвищого, першого класу небезпеки, зокрема такий сильний канцероген як гексахлорбензол. 

Друга — Домбровський кар'єр, у якому вже зібрано понад 20 млн м куб. розсолів з мінералізацією від 120 г/дм куб. до 400 г/дм куб. Якщо ці розсоли, у складі яких багато отруйних речовин, потраплять у водоносні горизонти, то практично назавжди буде втрачено водозабори Калуша, Калуського і Галицького районів. Абсолютно реальне забруднення солями й канцерогенними речовинами річки Дністер, яка протікає через сім областей України, республіку Молдова, і з якої п'ють воду 10 млн людей. 

Третя — шахтні поля. Частина жителів Калуша та декількох сіл живуть над шахтними порожнинами й ризикують будь-якої хвилини разом із будинками провалитися під землю. 

Тому з перших днів роботи у Верховній Раді України я зосередила свої зусилля на тому, щоб привернути увагу уряду до перелічених екологічних загроз. Ініціювала проведення у квітні 2013 р. в Калуші науково-практичної конференції на тему "Проблеми техногенно-екологічної безпеки на території Калуського гірничо-промислового району", а в травні — виїзного засідання профільного комітету Верховної Ради, на якому розглядались екологічні проблеми промислового комплексу Івано-Франківського регіону та шляхи їх вирішення. Ключовою темою обговорення були саме проблеми Калуша. У рішенні комітету зафіксовано: нині існує реальна загроза переростання надзвичайної екологічної ситуації у транскордонну катастрофу, що викличе порушення не лише національного законодавства, а й положень міжнародних угод, стороною яких є Україна. 

Комітет звернувся до РНБО з пропозицією розглянути питання про екологічну ситуацію у Калуському районі на одному з найближчих засідань, а також до Кабінету міністрів України з вимогою здійснити в повному обсязі фінансування заходів, спрямованих на недопущення екологічної катастрофи. У червні — липні з питання проблем Домбровського кар'єру неодноразово зверталася до президента України, прем'єр-міністра України, його першого заступника. Нині над цим питаннями активно працюють ряд міністерств, створено міжвідомчу робочу групу. Тепер важливо, щоб їх робота вилилося в конкретні дії.

— На ліквідацію наслідків хімічної катастрофи в Калуші витрачено майже мільярд гривень, але, за винятком вивезення частини токсичних відходів, нічого не змінилося. Тепер знову йдеться про сотні мільйонів гривень, які негайно потрібно освоїти, аби запобігти "найгіршому сценарію". Які шанси на те, що величезні капіталовкладення нарешті приведуть до якісних зрушень?

— У лютому 2010 р. президент України підписав Указ "Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району зоною надзвичайної екологічної ситуації", який Верховна Рада України затвердила Законом України. Це був прорив. Тоді здавалося, що основне зроблено. На розв'язання калуських проблем пішли чималі кошти. Протягом 2010–2012 рр. із державного бюджету було виділено загалом 850 млн грн. Але на виході очікуваного результату ми не отримали. Левова часка коштів була витрачена на вивезення гексахлорбензолу з полігону токсичних відходів. Лише ця програма має шанс на логічне завершення у 2013 р. На Домбровський кар'єр у 2010 р. виділили 51 млн грн. Частину коштів освоїли, майже 7 млн грн розікрали, що доведено правоохоронцями, але врешті-решт нічого до кінця так і не зробили. У наступні роки фінансування на кар'єр не виділялося. Запланованих робіт у повному обсязі не виконано. На програму відселення людей, які живуть над підземними порожнинами, виділено… нуль гривень. Так, є багато питань щодо ефективності використання коштів, але це вже інша проблема.

— Сьогодні найбільшу увагу прикуто до Домбровського кар'єру. За останні півроку тут побували практично всі причетні до екології народні депутати, міністри та їхні заступники, науковці і т. д. Чому саме тепер така активність?

— Якби біля кар'єру встановили дошку, на якій відмічалися б усі чиновники різних рангів, включно з найвищими посадовими особами держави, котрі тут побували, то вона б вражала своїми розмірами. Стандартна схема, що повторюється рік у рік, приблизно така: приїхали, подивилися, зібралися на чергову конференцію. Обговорення завершується нічим і скидається на змагання за бюджетні мільйони. І все, крапка. Далі розвитку немає. Немає проекту, немає грошей, немає елементарного — комплексного моніторингу за розвитком ситуації. Тим часом Домбровський кар'єр — одна з найбільших екологічних загроз не лише для України, а й для сусідніх держав. Чимдалі вірогіднішим стає сценарій транскордонної екологічної катастрофи з усіма супутніми наслідками для людей, довкілля, зрештою — для міжнародного іміджу країни та держбюджету, витрати якого на ліквідацію лиха будуть незрівнянно більшими, ніж потрібно, щоб йому запобігти. На мою думку, саме на Домбровський кар'єр мали б бути спрямовані основні зусилля і фінансові ресурси ще у 2010 р. 

— Яка там сьогодні ситуація?

— Кар'єр створює ризики для водоносного горизонту. Динаміка підвищення рівня розсолів така. На початок 2009 р. вони сягнули позначки понад 257 м над рівнем моря. На початок 2011 р. — понад 267 м, а на кінець 2012 р. — до 270 м. Зараз рівень наближається до 275 м. А водоносний горизонт — на рівні 278 м. Тобто в резерві всього три-чотири метри. Фактично, рік, а якщо будуть інтенсивні опади — ще менше. Ситуація на Домбровському кар'єрі різко загострилася останнім часом ще й тому, що на його північному борту прогресують карстові процеси. Через це в червні розпочався стрімкий притік води в кар'єр
(1500 м куб. на добу), зросла загроза обвалу, прориву в кар'єр річки Сівка і його швидкого затоплення.

Інша небезпека — на південному борту всередині кар'єру свого часу звалювали токсичні відходи. У квітні я звернулася в Державну екологічну інспекцію, і їхні фахівці відібрали проби грунту на цій ділянці та на одному з двох солевідвалів, розміщених поруч. Аналіз проб показав, що на внутрікар'єрному відвалі вміст гексахлорбензолу зашкалює: перевищує максимально допустимий рівень у ґрунті у 510 разів (!) 

За попередніми оцінками фахівців, на внутрікар'єрному полі можуть міститися близько 1800 т токсичних відходів. Разом із відходами на солевідвалах — близько 2 200 т. На сьогодні це вже факт. Тут є величезні несанкціоновані поховання гексахлорбензолу, інших відходів, і розміщені вони в зоні затоплення. Як могли б розвиватися події, ми вже спостерігаємо впродовж останніх років у зменшеному масштабі. Поки що лише з солевідвалів атмосферними опадами у водоносний горизонт вимиваються солі, а з ними — й отрути. Зона засолення рухається у бік р. Лімниця. Вода в навколишніх селах у криницях стає непридатною для споживання. Більше того, у частині міста, яка розташована неподалік кар'єру і не пов'язана з полігоном токсичних відходів, ще три роки тому виявили гексахлорбензол. Тобто він уже вбиває людей. Якщо нічого не робити, то умовно за півроку внутрікар'єрний відвал буде поглинутий озером, а ще за півроку вбивчий коктейль із солей, важких металів, ртуті, гексахлорбензолу потрапить у водоносний горизонт. Зараженими будуть величезні території. Через Лімницю все це піде у Дністер, який є важливою водною артерію для України та головною — для сусідньої Молдови. Безумовно, такого розвитку подій допустити не можна. На сьогодні створено міжвідомчу робочу групу. Уряд виділив
140 млн грн. на вивезення гексахлорбензолу та інших відходів саме з кар'єру. Тому є всі підстави сподіватися, що найгірше не станеться. 

Сьогодні розглядається також питання будівництва гідроізоляційної грунтової стіни по північному борту кар'єру. Є й інші варіанти, зі скромнішим бюджетом. На експерименти ми не маємо часу. Тому, в принципі, я підтримую пропозицію, яку на засіданні робочої групи в серпні озвучив міністр екології та природних ресурсів України Олег Проскуряков: якнайшвидше закрити карст, що через нього у кар'єр потрапляє вода, і провести гідрогеологічні дослідження, які будуть базою техніко-економічного обґрунтування майбутнього проекту. 

— Яка нині ситуація на полігоні токсичних відходів? 

— З полігону вже вивезено 21 тис. т суміші гексахлорбензолу з грунтом. Залишилося
8 тис. т, а також виявлений у зоні кар'єру. З урахуванням того, що ще треба вивезти, проект потягне на колосальну суму — понад мільярд гривень. 

У 2011 р. тижневик "Дзеркало тижня. Україна" докладно висвітлював питання ефективності витрачання бюджетних коштів на вивезення гексахлорбензолу. 

— Думаю, якби обрали варіант ізоляції полігону — а його площа дозволяла це зробити, — то коштів вистачило б і на кар'єр, і на відселення людей. Але тепер обговорювати альтернативні варіанти вже недоречно, полігон розкопали, треба завершувати розпочате й очистити територію від отрути. Адже з території полігону з ґрунтовими водами гексахлорбензол потрапляє у потічки та криниці, звідти — у сільськогосподарську продукцію, яку споживають люди. Поки ця отрута поруч із нами, загроза буде постійно. Гексахлорбензол — сильний канцероген. Не випадково на Калущині такий високий рівень захворюваності на серцево-судинні й онкологічні хвороби, зокрема у дітей. 

— Гексахлорбензол вивозять, до кар'єру нарешті приступають. Але є ще одна, не менш загрозлива для багатьох людей проблема — провалля. 

— Дуже прикро, однак цій проблемі досі не приділялася належна увага. Тому робитиму все можливе, щоб зрушити її вирішення з місця. У 2010 р. програма відселення людей була передбачена, але на її реалізацію коштів не виділили. Попри те, що ризик просідання земної поверхні над шахтними виробітками цілком реальний. Шахтні поля охоплюють значні площі. Останніми роками над ними вже утворилися 24 провальні вирви. У зоні можливого просідання розміщені понад 1000 обійсть у Калуші та селах Кропивник і Сівка Калуська. Понад 4000 людей живуть в умовах постійної небезпеки. У червні я побувала на зборах громади у с. Кропивник. Тут 586 із 669 дворів розміщені на шахтами. В окремих місцях земля просіла до чотирьох метрів, будинки поступово руйнуються. Це страшно. Але реально над вирішенням проблеми ніхто не працює. 

Очевидно, що це не гексахлорбензол, де можна "освоїти" мільярд, і не кар'єр, який загрожує транскордонною катастрофою. Але ця проблема не менша.Зрозуміло, всіх людей відселити з небезпечних місць одночасно не вдасться. Однак і зволікати не можна. Тому перш за все потрібно терміново відновити моніторинг у зоні просідання, фінансувати розробку генпланів, резервувати земельні ділянки та поступово відселяти людей. 

Проблеми екологічного лиха калуського регіону надзвичайно складні, потребують прийняття термінових і нестандартних рішень, великих коштів. Але якщо з розумом вкласти їх сьогодні, то не доведеться, не дай Боже, завтра вкладати в рази більше. І найголовніше — вирішення екологічних проблем Калущини має привести до створення безпечних умов для проживання людей.

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 22 вересня-28 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво