Зворотний бік «Х-фактора» - Культура - dt.ua

Зворотний бік «Х-фактора»

18 листопада, 2011, 14:43 Роздрукувати Випуск №42, 18 листопада-25 листопада

Експрес-таланти творять без добових.

© blog.meccabingo.com

Україна за кілька останніх років перетворилася на глобальну «фабрику талантів» — це факт. Як відомо, кількість скуплених за короткий строк імпортних талант-форматів тут побила всі європейські і навіть латиноамериканські рекорди.

Розсип талантів в Україні сліпучий. Як і чималі бюджети наших телеканалів, які можуть собі дозволити прямоефірну розкіш витратних проектів.

Чому це дивляться? Частіше тому, що більше у вік-енд дивитися нема чого. І часто тому, що талант-формати створили в Україні паралельний «світ», де бодай на кілька місяців попелюшки стають принцесами, а провінціали — поважними столичними штучками.

Ілюзія синтетичного дива, тотальна бездарність офіційного шоу-бізу, спрага нових імен і фактор глядацького ризику (переможе—не переможе?) — усе це й перетворює талант-шоу на цікавий атракціон… на феномен новітнього часу. Хто там пам’ятає колишніх переможців і кому цікаво, в яких шинках вони співають після нещодавніх телетріумфів? Не важливо! Тут важливий фактор ризику, фактор вибору, фактор удачі… Тобто «Х-фактор» — проект, який опинився в поточному телесезоні серед лідерів ефіру. І в другому сезоні ця програма, що підняла свої показники до 25% частки аудиторії (середня частка попередніх ефірів — 24,86% по 18—54), розпалює пристрасті, пропонуючи обивателю «цукерковий набір» з нових кумирів на годину.

Цього року на «Телетріумф» висунуто головного «драматурга» гучного проекту СТБ — Талу Онищук. Дівчина вже другий сезон відповідає за сюжетні хитросплетіння програми.

Тала як закулісний Рішельє «Х-фактора» погодилася провести для DT.UA екскурсію «лабіринтами Фавна» — по українському проекту, який багато в чому перевершує свого британського прародича.

— Тало, Україна не перша взяла в роботу продукт британських шоу-винахідників? Адже в Росії подібне видовище з’явилося ще в 2005-му?

— В них була помітно адаптована версія «Х-фактора» і звалася «Секрет успіху». Але програма, що називається, не пішла.

Потім у Росії з’являється «Фак­тор А» — уже цього року. На чолі проекту — сама примадонна Алла Пугачова. Але поки що невідомо, чи матиме і ця історія продовження.

— Тоді чому в Україні саме цей британський формат так розкочегарили? У чому фактор очевидного рейтингового успіху?

— Ми від самого початку робимо акцент на людському чиннику в цьому форматі. Тобто шоу-бізнес, безперечно, важливий і цікавий, але для нас важливіше перетворити програму на розповідь про різних людей. Я сама пройшла досить непростий шлях у різних талант-шоу (працювала на «Тан­цях», «Україна має талант») і можу сказати, що «Х-фактор» один з найжорсткіших форматів. Тут напруга учасників і всієї творчої групи зашкалює.

— Кілька слів про творчу групу, скільки всього людей задіяно в роботі над «Х-фактором»?

— Якщо загалом, то близько 150 осіб.

— На продовження статистики… Скільки аматорів зібрали кастинги першого сезону і скільки нинішнього?

— У першому сезоні було приблизно 30 тисяч. Зараз трохи більше. Близько 35 тисяч. Тобто помітна динаміка зростання.

— Але найчастіше — це інтерес заробити гроші? Зрубати два мільйони?

— Упевнена — ні. Можливо, це високомовно прозвучить, проте багатьох сюди веде власна мрія. Бажання якось реалізуватися.

— Добре. Прийшли, спробували реалізуватися. І де вони тепер? Де ваш переможець Кузнєцов, який ніяк не може з’ясувати стосунки з якоюсь компанією?

— Олексій Кузнєцов справді пов’язаний зобов’язаннями з компанією Sony Music. Але він, безперечно, входить до п’ятірки наших перших фіналістів, яких запрошують на різні концерти, корпоративи.

І потім, не можна ж заздалегідь спрогнозувати, як повернеться доля тієї чи іншої людини. Можливо, через якийсь час він нас усіх знову здивує? Як здивувала, наприклад, Іра Борисюк з першого сезону. Не маючи спеціальної освіти, вона все ж таки вписалася як ведуча у проект СТБ «Фермер шукає дружину» і доповнила цю передачу своєю індивідуальністю.

Знаєте, це нескінченна суперечка — хто кому подобається, хто вирветься вперед, а хто пастиме задніх? «Х-фактор» все-таки шоу, гра… Моєму батькові, наприклад, 60 років. Як ви думаєте, за кого він уболівав у першому сезоні? За Кузнєцова!

Тут багато чого на рівні — «подобається—не подобається». Тому смс-лідерство часто буває непередбачуваним. Часто непередбачуваними є смаки самих глядачів.

— Але в другому сезоні вже очевидно, хто підбирається до двох мільйонів…

— Можливо, це тільки вам очевидно? А ми ж можемо говорити тільки про п’ятірку, яка йде одне за одним і ділить лідерські позиції без особливого відриву.

— Ну чому ж? Розриви якраз помітні. Судячи хоча б із сайта СТБ, де активісти із соціальних мереж бурхливо підтримують студента з Донецької області, фізрука з Херсонської, а також імпровізовано скомпонований дует із хлопчика й дівчинки.

— Але це зовсім інше. Активність соцмереж — не еквівалент підсумків смс-голосування.

— Скажіть, а це правда, що на СТБ цей формат з’явився лише після того, як Віктор Володимирович Медведчук з Оксаною Марченко переглянули у себе вдома британську «матрицю» — і затвердили…

— Звідки ви це взяли? Ні про що подібне не можу говорити… Скажу одне: мене викликав Володимир Бородянський і запропонував по­думати про подальшу роботу в новому проекті. Я спочатку сумнівалася. Але Володимир Володимирович наполіг на своєму. Тому про якісь «підводні течії» навіть фантазувати не хочеться.

— А можна наперед прорахувати якісь драматургічні повороти? Конфлікти суддів? Пристрасті між учасниками? Тобто ви це драматургічно вибудовуєте?

— Головна драматургія на основі чітко прописаних правил проекту — це імпровізація, ефект співучасті. Щирість героїв і суддів. Якщо є ці компоненти, тоді виникають цікаві сюжетні повороти.

Та й потім, подивіться, адже кожен наш учасник — це вже герой
якоїсь драми або мелодрами. На­приклад Віктор Романченко, який потрапив до проекту після поперед­нього онлайн-змагання… Адже це теж — окрема п’єса про чоловіка, який викладав фізкультуру в херсонському виші, обожнював Queen, переспівував їхні пісні. І навряд чи міг подумати, що незабаром його голос оцінять мільйони.

— Цей герой з п’єси «Х-фактор» справді цікавий тип: він іде ніби від протилежного… Не акторствує і не прем’єрствує, як дехто. Між його цікавим голосом і його ж людським образом начебто дистанція. І цим, до речі, цікавий.

— Ви знаєте, мені здається, що у випадку з Віктором для нього не так і важливо — чи засвітить велике
майбутнє в шоу-бізнесі, і чи потрібен йому цей бізнес узагалі? Маючи
унікальний голос, він отримує радість уже від того, що просто співає. Природна радість від процесу співу… І, на мою думку, він не дуже страждатиме навіть якщо збере маленьку касу на своєму майбутньому концерті. Навіть якщо до нього прийде один слухач, він співатиме з такою самою віддачею.

— Ну от, судячи з усього, країна й розділиться ближче до Нового року на тих, хто за фізрука, і на тих, хто за вашого Веремейчика. І, як на мене, переможе останній, бо масово голосують дівчатка, підлітки, постбальзаківські дами, для яких не важливі вокальні дані, а яких приваблює синтетичний нар­цисизм тієї чи іншої людини з телевізора.

— Ну ви даремно… У цієї людини непроста доля, її тривожить, чи розуміє публіка її внутрішній світ…

— А в чому, цікаво, тут труднощі: якщо вже вступив в училище Глієра, якщо вже зробив крок до професійного виконавства, а тепер ще й така масована телевізійна підтримка? Тут-то якраз усе очевидно.

— Давайте не загадувати. Майбут­нє покаже. І на п’єдесталі лідерства можливі інколи непередбачувані комбінації. Хто, наприклад, міг уявити, що хутко залишать проект чудові хлопці з Вінниці. А їх же розглядали як лідерів. Або дівчина з бойовим характером — Женя. Або Олег Кензов, який зіштовхнувся з дуже тяжкими обставинами — занедужав, мало не втратив голос… Але тепер, тьху-тьху, здається, все нормально, і армія його шанувальників зростає. І Олега ми ще почуємо на весь голос.

— Принцип добору пісень у вашому проекті часто дивує, часто цей принцип просто розходиться
із заданою тематикою.

— Наприклад? Які ви можете навести факти?

— Всього ж не запам’ятаєш… Ну ось, припустімо, ви заявляєте хіти 80—90-х, а ставите в ефір пісню на вір­ші Пастернака «Свеча горела на столе», яка розкрутилася тільки у 2000-х. Або, наприклад, повідомляєте тематику — радіохіт, і пропонуєте композиції, відомі тільки вибраним.

— Тут багато що залежить від наполегливості продюсера. Якщо він бачить виконавця в тій чи іншій пісні, то інколи сперечатися з ним важко. Проте ми все-таки намагаємося відповідати заданим темам.

— Скажіть, а чи на великих хуралах каналу може стать об’єктом для розбору польотів, скажімо, такий персонаж як Оксана Марченко… Часом її можуть попрікнути в елементах одноманітного ведення, хоча цю жінку хочеться захищати завжди, бо вона вродлива — і вже самого цього достатньо.

— Оксана — чудова ведуча. Тут не може бути двох думок. В «Х-факторі» вона має бути щирою — з учасниками, суддями, глядачами… І вона така є. Можливо, на допрямоефірних етапах кастингів вона часто звертається до учасників зі словами підтримки «Молодець!», «Відмінно!» — і деяким глядачам цього видасться недостатньо. Але тут уже даруйте… Часом і одне слово, і один погляд означають більше, ніж розлогі тиради інших телеведучих.

— У нинішньому сезоні « Х-фактор» явно зумисне сегментований — на різні вікові категорії. Від дідуся до внучки. Це теж передбачає британський формат?

— Ні. Формат цього не передбачає. Вік тут не має значення.

— Отже, це рішення каналу — охопити якнайбільше вікових груп, при­в’я­завши їх до програми? Мовляв, люди похилого віку голосуватимуть за дідуся Володи­ми­ра Івановича, а діти — за хлопчика Влада з Росії?

— Тут збіглися інтереси і продюсерів — у певних виконавцях, збіглися також інтереси каналу — відкрити якомога більше яскравих людей незалежно від їхнього віку.

Наприклад, той-таки Володимир Іванович, якому 71 рік і він уже давно на пенсії, став, на мій погляд, окрасою і відкриттям «Х-фактора». Він у нас — втілення мудрості, людської гідності. Такий собі «батяня-комбат». Мало того, що чудовий виконавець, то він ще й хороший спортсмен, дуже активна людина.

— І як цій поважній людині жити в закритому просторі разом із хлопчиськами… Збожеволіти можна старому за кілька місяців…

— Так, він живе разом з усіма в Пущі-Водиці, при цьому найраніше прокидається, своїм досвідом багатьох дисциплінує. Хоча й один із наймолодших наших учасників — Влад Курасов із Росії — неймовірно самостійна людина, націлена на досягнення своєї мети.

— А бувають під час мешкання ваших учасників у Пущі-Водиці інциденти: коли хтось усе ж таки хоче вирватися з полону й повернутися додому?

— Женя Тарайкович спочатку нудьгувала за домівкою, переживала, а потім, побачивши сестру, заспокоїлася й ринулася в бій з новими силами.

— Зважаючи на все, в «Х-факторі» ви не плануєте робити ставки на піар-романи, на лав-сторі між учасниками?

— Якби такі романи були, то, повірте, ЗМІ дізналися б про них першими. А так — є те що є.

Тим часом наші герої подружилися. Коли занедужав Олег Кензов, його підтримали всі виконавці. Найкращі друзі серед наших учасників — Світла­на і Влад. Вони, як енергообмінні посудини. Влад не відходить від неї, ділиться своїми переживаннями. А Світлана часто його заспокоює. Вони, як брат і сестра, котрі несподівано знайшли одне одного на одній програмі. Влад Курасов з Росії, хоча за кордоном ми не проводили кастингів, а люди, як бачите, самі дивляться по Інтернету «Х-фактор» і хочуть проявити себе в Україні.

— Уже в самій Україні не виникне найближчим часом для телевізійників така проблема як криза якісних кадрів для талант-шоу? Адже канали не вгамовуються, полювання на аматорів триває.

— Поки що такої кризи не відчуваємо. І потім — формати на різних каналах все-таки різняться…

— Вони практично нічим не різ­няться.

— Все-таки «Фабрика зірок» — більш жорсткі рамки для виконавців (на відміну від «Х-фактора»), а «Голос країни» робить ставку на професійних виконавців.

— Але які ж там професіонали, якщо трудяга Мірзоян змагається з доч­кою Матвієнко?

— Проте вже після багатьох наших кастингів учасники виринають в інших проектах, на інших телеканалах. На­приклад, на «Шоу №1» можна помітити чимало тих, хто раніше випробовував свої сили саме у проектах СТБ…

— То все-таки криза?

— Ні. На мій погляд — розквіт.

— Чи отримують виконавці, які перебувають в ув’язненні в Пущі-Водиці, якісь добові? Треба ж на щось жити.

— Ні. Добових вони не отримують. Але учасники перебувають на повному утриманні каналу — харчування, проживання, а також усе, що стосується підготовки їхніх концертних номерів. Природно, за кожним закріплено педагога з вокалу.

— Два мільйони призових — це без податку?

— Переможець отримує на руки два мільйони гривень, а податки бере на себе канал.

— З якими головними труднощами зіштовхуються учасники проекту під час ефірного й закулісного життя?

— Мабуть, головні труднощі — все-таки певна їхня ізольованість від колишнього звичного світу. Декому справді важко… Тому щонеділі ми організовуємо спільні походи в кіно, аби вони якось розвіялися і на певний час повернулися до попереднього ритму життя.

— І останнє запитання… Чому ви не розгорнете кампанію (у зв’язку з «Х-фактором») у плані ставок букмекерів, як це роблять на Євробаченні?

— Запитання не до мене. Втім, ставки зроблено... Самими телеглядачами.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво