ЗІ СЛОВЕНІЇ — ДО ПАРИЖА?

Вузьке коло, в якому вкраїнська література втішається широкою популярністю, хоч поволі, а все ж розширюється. Слідом за торішньою нагородою Американського ПЕН-клубу, якою було нагороджено Олега Лишегу та цьогорічною премією Гердера, що дісталася Юрію Андруховичу, ще одна міжнародна відзнака прийшла до українського автора. Цього разу — з крихітної Словенії, де один з двох головних призів на міжнародному літературному фестивалі у Віленіце отримала киянка Наталка Білоцерківець, авторка хрестоматійного вірша «Ми помрем не в Парижі», оспіваного львівською рок-групою «Мертвий півень», та не менш знаменитої збірки «Алергія», опублікованої позаторік видавництвом «Критика» в блискучому графічному оформленні Миколи Кумановського.

Наталка Білоцерківець, як з’ясувалося, була першим українським учасником фестивалю за шістнадцять років його існування — фестивалю, який щороку збирає до ста учасників з 30—40 країн світу. Не диво, що й перекладачів з української у Словенії не знайшлось: переклади на словенську було зроблено не з оригіналу, а з опублікованих раніше англійських перекладів. Журналісти, що кинулись брати інтерв’ю в української лауреатки, були щиро здивовані, що вона пише не по-російськи, і навіть трохи ображені, коли вона повідомила їм, що українська мова так само близька до російської, як словенська до сербської.

Головну нагороду фестивалю — за весь творчий доробок — отримав знаний естонський поет Яан Каплінський. Що ж до «Кристалу Віленіце», присудженого Наталці Білоцерківець, то його долю традиційно вирішували самі учасники фестивалю — на підставі представлених на форумі текстів. Серед попередніх лауреатів Віленіце були Мілан Кундера, Збіґнєв Герберт, Томас Венцлова, Дубравка Уґрешіч, Петер Гандке, Іштван Вереш, Адам Заґаєвський, Адольї Мушґ, Алеш Дебеляк. Сподіваймось тепер, що прізвище Наталки Білоцерківець буде не останнім українським ім’ям у цьому переліку.