З ЧАСТИНКОЮ ГОРОВИЦЯ В СЕРЦІ - Культура - dt.ua

З ЧАСТИНКОЮ ГОРОВИЦЯ В СЕРЦІ

18 травня, 2001, 00:00 Роздрукувати Випуск №19, 18 травня-25 травня

5 травня в Національній опері вшановували переможців IV Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця...

Дмитро Онищенко (Україна) — І премія
Дмитро Онищенко (Україна) — І премія

5 травня в Національній опері вшановували переможців IV Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця. З’ясувалося, що з п’ятнадцяти переможців одинадцять (у тому числі китайці У Цунь і Ван Евей, які навчаються в Одеській консерваторії в Галини Попової) представляють українську виконавчу школу.

На другий тур змагань до Києва так і не приїхали піаністи з Естонії, Литви, Англії та Польщі. На думку знавців, дався взнаки високий рівень змагання і неймовірно великий обсяг конкурсної програми. Пізніше з’ясувалося, що навіть конкурсанти, котрі вийшли у фінал, не всі впоралися з конкурсним завданням, а деякі просто елементарно не довчили текст потрібних двох концертів з оркестром. Відтак перемогли не лише найобдарованіші, а й найбільш витривалі та працездатні.

Про українських піаністів дуже тепло відгукувалися практично всі члени журі. Зокрема Хуберт Ступнер (Італія) повідомив, що на конкурсі ім. Ф.Бузонні, де він очолював журі, йому розповідали про обдарованих і перспективних піаністів з України. «Приїхавши сюди, я в цьому переконався, — сказав музикант. — Мені здається, це нагадує величезне дерево, на якому з’являються все нові й нові гілки талановитих музикантів». Уже на третьому турі головними й постійними конкурентами українців стали музиканти з Білорусі, Росії та Китаю-Одеси. Росіян вирізняв бездоганний, характерний звук, «недосяжна» техніка й артистична чарівність. У грі Павла Єлецького з Білорусі полонив поліфонічний слух і неповторна, психологічно багата манера інтонування. Китайські музиканти показали себе як віртуози і колористи. «Нічний гаспар» Равеля у виконанні Ван Евея став однією з найяскравіших, найнезабутніших сторінок змагання.

Найбільше пощастило в середній групі: Дмитрові Онищенку (Україна) — золота медаль і диплом лауреата I премії; Павлу Домбровському (Росія), Роберту Уманському (Україна) — срібна медаль і диплом лауреата II премії; У Цунь (Китай), Олександр Гринюк, Сергій Школяренко (Україна) вибороли бронзові медалі і дипломи III премії; Артем Ляхович, Ольга Бондаренко, Андрій Ємець (Україна) — дипломи.

У старшій групі переможцями стали: Марія Кім (Україна) — золота медаль і диплом лауреата I премії; Олександр Пироженко (Росія), Павло Єлецький (Білорусь) — срібна медаль і диплом лауреата II премії; Ван Евей (Китай), Едуард Кунц (Росія), Наталія Сухіна (Україна) — бронзова медаль і диплом III премії.

Перед концертом переможців конкурсу член журі Бернд Гецке (Німеччина) сказав: «Сьогодні буде багато захоплень. Але якщо говорити лише про переможців, не буде повної картини конкурсу. У його проведенні особисто я бачу три мети: пошук нових, яскравих обдарувань, друга — данина шани Горовицю і, нарешті, третя — конкурс усередині конкурсу. Учасники порівнюють самі себе, і це дає неймовірні результати. Я поки що не бачу іншої інституції, яка могла б за такий короткий термін поліпшити майстерність виконавців».

Конкурсантам справді було чого повчитися одне в одного. Приміром, на другому турі, програма якого передбачала виконання твору українського композитора, дуже цікаво й несподівано для нашого вуха прозвучала п’єса Ігоря Шамо «Берізка» у виконанні студента Пекінської консерваторії Ксінг-Чена Ліу. Музика цього твору чимось нагадує і розписи народних промислів, і танцювальні номери ансамблю Вірського. Саме в такій естетиці «стилізації» звучала «Берізка» в інтерпретації українських виконавців. Китайський музикант знайшов для цієї музики цілком інше вирішення. Залишилася яскравість, прозоре звукове письмо, філігранне нюансування, але змінився загальний колорит — замість музики «соцреалізму» «зазвучали» китайські акварелі. Шамо та публіка від цього лише виграли. Взагалі, на надзвичайно вишукане виконання китайцями української музики відразу ж звернув увагу Джером Ловенталь (США), зазначивши на прес-конференції після другого туру: «Можливо, це й смішно, але я був здивований тим, що піаністи з Китаю дуже виразно і, я б сказав, мудро виконують досить складну та серйозну музику українських композиторів. Я б особливо відзначив цих піаністів, вони заслужили нагороди за виконання української музики».

Індикатором виступів конкурсантів на всіх турах була київська публіка. І Гецке, і Віардо, і Дюбаль (США) підкреслювали, що в Києві дивовижна слухацька аудиторія, яка справді «чує» та чутливо реагує.

Загалом можна сказати: київський піаністичний конкурс зміцнює свою позицію в системі світових змагань. Так, Хуберт Ступпнер назвав конкурс Горовиця конкурсом П.Чайковського в Києві. З ним погоджується і Даніель Поллак (США), вважаючи, що цей конкурс дає визнання не лише нашому місту, країні, а й світові, позаяк Горовиць належав світові. Звертаючись до конкурсантів нинішнього року, музикант підкреслив, що «призи — це не головне, кожен може досягти вершин у кар’єрі. Ми намагаємося відкрити світові свій світ, світ емоцій, почуттів, переживань, тому кидаємо виклик світові і протиставляємо себе йому. Ми маємо справу з мистецтвом звуку, а в звуці міститься душа людини. Немає потреби копіювати Горовиця чи когось іншого, треба розвивати власну особистість, і тоді ти будеш цікавий як виконавець». А Девід Дюбаль насамкінець пригадав епізод: «Горовиць одного разу запитав мене, чи був у мого батька якийсь талант. Я відповів, що таланту не було, але він плакав, коли чув хорошу музику. «Тоді ваш батько мав усі необхідні таланти», — відповів Горовиць». Маючи на увазі, що учасники конкурсу довели свою майстерність щодо хорошої музики, Дюбаль побажав молодим музикантам назавжди зберегти Горовиця у своїх серцях.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво