ЮНЕСКО — США: НЕЗАМКНЕНІ ДВЕРІ - Культура - dt.ua

ЮНЕСКО — США: НЕЗАМКНЕНІ ДВЕРІ

24 жовтня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №41, 24 жовтня-31 жовтня

На офіційному сайті ЮНЕСКО датою вступу США в цю міжнародну організацію, що налічує на цей момент 190 країн, вказано 1 жовтня 2003 року...

На офіційному сайті ЮНЕСКО датою вступу США в цю міжнародну організацію, що налічує на цей момент 190 країн, вказано 1 жовтня 2003 року. При цьому на сусідній сторінці Сполучені Штати називаються серед 20 країн, котрі заснували ЮНЕСКО 1946 року. Офіційна інформація про те, що змусило США 1984 року вийти з ЮНЕСКО, і про те, чому Штати вирішили туди повернутися, досить обмежена. Зате оцінки цієї події в західній пресі рясніють інтригуючим розмаїттям.

Свого часу адміністрація Рональда Рейгана мотивувала рішення про вихід із ЮНЕСКО обвинуваченнями в її надмірній бюрократичності, марнотратстві й антиамериканізмі. Насправді ж основним яблуком розбрату стали бурхливі дебати щодо двох нових проектів, запропонованих країнами третього світу для подолання гегемонії США в галузі інформаційних технологій і міжнародної торгівлі. Не зумівши утримати «контрольний пакет», Штати воліли гучно гримнути дверима, при цьому переклавши всю відповідальність на ЮНЕСКО.

Як стверджує нинішня американська адміністрація, цей крок став «сигналом», посланим Америкою і «сприйнятим усерйоз» керівництвом організації. І справді, у ЮНЕСКО провели дуже серйозні реформи: кількість керівних посад було скорочено зі 160 1999 року до 89 2002-го, закрито багато дорогих і малоефективних програм. Проведено децентралізацію бюрократичної структури, нові призначення проводяться на конкурентній і прозорій основі. Контроль над бюджетом і управлінською діяльністю повністю комп’ютеризований, регулярно проводиться незалежний аудит. Ось тільки з часу отримання «сигналу» і до «виправлення» організації, що проштрафилася, минуло понад 15 років...

Значно актуальнішою видається теза про те, що зусилля ЮНЕСКО у сфері освіти закладають базу для боротьби зі світовим тероризмом. Це підкреслила на 32-й генеральній конференції Лаура Буш. А ось про рішення повернутися в лави ЮНЕСКО її чоловік оголосив за рік до того, наступного дня після річниці трагедії 11 вересня...

Сам факт покладання місії «примирення» США і ЮНЕСКО на першу леді Америки викликав украй суперечливі емоції. З одного боку, саме у вустах місіс Буш, за фахом бібліотекаря й педагога, занепокоєність збереженням великої кількості неписьменних, а отже, нездатних самостійно покращувати своє життя, звучала найщиріше. Та й смакування небувалої галантності, виявленої президентом Франції Жаком Шираком стосовно першої леді Америки, у багатьох публікаціях затьмарило обговорення важливіших проблем. Але, з іншого боку, офіційний виступ особи неофіційної, що має досвід лише великої благодійної діяльності, перед поважним зібранням, яке складається з трьох тисяч експертів і п’яти глав держав, можна було розцінити як образу. Що деякі європейські видання і зробили.

Про подолання антиамериканських настроїв у цій ситуації говорити явно не випадає. Особливо з урахуванням методів, якими діють США. Звісно, сума в 71 мільйон доларів, яку Джордж Буш уже зажадав від Конгресу на внески у бюджет ЮНЕСКО, дуже приваблива. Та й надалі США беруть на себе 22% бюджету цієї організації. Але сподіватися при цьому на те, що Америка перестала керуватися принципом «хто платить — той і замовляє музику», дуже наївно. Принаймні у марності таких надій уже переконалися Греція, Люксембург, Португалія і Монако, на яких американці встигли натиснути, примушуючи зняти свої кандидатури до виконавчої ради ЮНЕСКО з тим, щоб забезпечити обрання туди посла США.

Та все ж, порівняно з основним питанням, яке чекає свого вирішення, усе перелічене вище може здатися мишачою метушнею. Головна ж битва, на думку аналітиків, розгорнеться навколо Загальної декларації з культурного розмаїття. 2001 року з ініціативи Франції та Канади її одностайно ухвалили всі члени ЮНЕСКО. А США вже тоді заявили, що вони заперечують проти прийняття такого документа. Ще б пак, адже саме він здатний захистити національні культури від загальної «голлівудизації», оскільки передбачає виключення культурної продукції з універсальних правил торгівлі, прийнятих СОТ, які засуджують протекціонізм (докладніше про це «ДТ» писало торік). Саме боротьбу проти прийняття цієї декларації і називають основною причиною повернення США в ЮНЕСКО. Водночас МЗС Франції уже виступило із заявою, в якій називає прийняття декларації пріоритетним завданням на найближчі два роки і констатує, що здавати своїх позицій із цього питання не збирається. І США, які 20 років тому не захотіли миритися з тим, що опинилися в повній ізоляції, можуть знову опинитися там само. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво