Юлі Це, «Орли та янголи», видавництво «Нора-Друк»

Поділитися
Після перших сторінок роману німецької письменниці Юлі Це «Орли та янголи» в досвідченого читача,...

Після перших сторінок роману німецької письменниці Юлі Це «Орли та янголи» в досвідченого читача, без сумніву, виникне нав’язливе бажання поставити книжці «діагноз» і закинути її до стосу подібної псевдопсихологічної літератури. Дійсно, в порпанні у внутрішньому світі головного героя — нездорового на голову кокаїніста Макса — приємного мало. Втім, здійснити задумане завадить звичайнісінька цікавість: бажання зрозуміти, що ж насправді відбувається, змусить подолати увесь роман. І наприкінці зрозуміти, що він, за великим рахунком, не такий уже й поганий.

А те, про що йдеться в романі, осягнути й справді нелегко. На початку думки, вчинки, а тим паче мотивація Максових вчинків видаються достеменним маренням. Причинно-наслідковий зв’язок поволі вимальовується тільки після того, як він починає наговорювати свою історію на диктофон. Поряд із шаблонністю такого літературного прийому підкуповує те, що автор не намагається натиснути на жалість. Мова роману дуже смілива, часом навіть брутальна, сцени подекуди сповнені натуралізму — все це викликає радше огиду чи нерозуміння, ніж співчуття до героїв.

Разом із тим не варто оцінювати персонажів тільки як негативних героїв — вони ж бо не повноцінні члени суспільства із запрограмованим життям. І вішати на них ярлики було б неправильно. Так само складно підігнати й сам роман під певне визначення. Це не чорнуха — навіть попри агресію роману та його сумнівну моральність. Це не детектив, хоча текст сповнений дивних подій, які Макс розплутує в розв’язці твору. І це не психологічна проза, як здавалося на перший погляд, адже авторка має на меті значно більше, ніж передати внутрішній світ героїв.

Сама ж Юлі Це говорить про свій твір як про конфлікт між дер­жавою, її інституціями, до яких входить і організована злочинність (Орли), та внутрішнім світом людини, прагненням душі до добра (Янголи). Хай там як, але не варто піддаватися першому враженню: роман недарма здобув німецьку літературну премію у 2002 році і в чудовому перекладі Віктора Рябчуна таки заслуговує на увагу читачів.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі