Як Бенкендорфу та Арфушу реорганізувати Євробачення? - Культура - dt.ua

Як Бенкендорфу та Арфушу реорганізувати Євробачення?

3 червня, 2011, 12:02 Роздрукувати Випуск №20, 3 червня-10 червня

Вперше за всю історію телетрансляцій конкурсу Євробачення в Україні саме цього року у проекту виявився ганебно-найнижчий рейтинг!

 Вперше за всю історію телетрансляцій конкурсу Євробачення в Україні саме цього року у проекту виявився ганебно-найнижчий (навіть чесно наміряний) рейтинг! Чому? Втома від скандалів, які постійно переслідують Євробачення в Україні? Чи конкуренція з боку Першого російського, який на українській території транслював те ж саме? А, можливо, недостатня робота по промоції цієї акції вже в рамках Першого Національного? Якби там не було, а керівництво Першого вже обмовилось про те, що в майбутньому, можливо, відбудеться скасування Національного відбору на Євробачення та «призначення» виконавця від України на поїздку до Баку… Отже, знову повернулись до того – з чого почали нинішні керманичі УТ-1, які колись зайняли свої керівні посади під скандальний лемент навколо Євробачення.

 Ситуація з цьогорічним українським відбором пісні на конкурс Євробачення знову загострила питання про нагальну потребу внести корективи в організацію цього заходу.

Великою мірою саме непрофесійно проведений національний відбір і спонукав до дивних заяв керівництво Національної телекомпанії після доволі вдалого виступу представниці від України в Дюссельдорфі.

Нагадаю пісня «Ангел», яку представляла Міка Ньютон, отримала від Європи доволі почесне четверте місце.

Значення участі для українських артистів у такому конкурсі очевидне. Жоден з конкурсів, в яких може взяти участь український артист, не надає порівнянних можливостей. Для прикладу, відбір і участь українських команд у легендарному угорському фесті «Сігет» або багаторічні потуги української дирекції всесвітнього музичного фесту The Global Battle Of the Bands позбавлені головного: якісної видовищної телевізійної складової.

Саме тому такий інтерес в українському музичному середовищі до забави під назвою «Євробачення». Європейська мовленнєва спілка, організатор телевізійного пісенного конкурсу, чітко розуміє значення «картинки», а тому забезпечує вагому й ефектну телевізійну складову.

Участь у конкурсі Євробачення гарантує артисту і країні, яку він представляє, фантастичну аудиторію в європейському, і не тільки, телевізійному прайм-таймі.

Маємо також високий (хоча й спірний) мистецький телевізійний рівень ефірів, який задовольняє найбільші канали Європи.

В Україні багато артистів, які полюбляють представляти себе «лауреатами» численних фестивалів і конкурсів. Це — у прес-релізах або в дикторських теле-радіо-«підводках». Пафос закінчується тоді, коли професіонали та, зрештою, і глядачі мають змогу переглянути відео з тих «потужних» форумів творчості.

«Міжнародний статус» там підтверджується участю кількох представників... Воронезької або Тамбовської області.

Шоу забезпечується кількома світильниками, телекартинку монтують з двох-трьох напівпрофесійних камер.

Охочі перевірити цю авторську тезу можуть переглянути телевізійні канали, які радо віддають свій ефір подібним аматорським телевізійним зйомкам, — скажімо, УТР… Хоча до колег, які героїчно долають тотальне безгрошів’я, у мене жодних претензій!

Просто наші державні мужі, напевно, щиро вірять, що якісне телебачення в другій декаді ХХІ століття робиться методом рішучого... зменшення фінансування. Не робиться! Крапка.

Ще один важливий нюанс. Існують доволі якісно, помпезно й «по-багатому» організовані телевізійні музичні конкурси, на яких українські артисти регулярно «рвуть» ефір і глядачів у залі. Раніше таким «основним» телевізійним видовищем для територій СНД був «Славянский базар в Витебске». Українці на фестивалі виступали впевнено й достойно. Потім з’явилися і почали брати гору, передусім завдяки спонсорам, «Новая волна» в Юрмалі, деякі інші музичні конкурси. Низка відомих шоу-бізнесових вітчизняних імен ефектно «засвітилася» саме завдяки цим телевізійним забавам.

В Україні вже навіть створено певні «інституції» під ці конкурси.

Що це дає? Гарантований успіх у низці сургутських, чукотських або норильських нічних клубів мережі Neftshow, у подібних мережах російськомовної частини світу та ситі й грошовиті виступи на численних корпоративах.

Але справжні артисти прагнуть іншого: успіху у світі, серйозних концертних турів, виступів на серйозних сценах! До цього абсолютно не готові вітчизняні діячі шоу-бізу. Цього, до слова, не дуже хочуть і за кордоном — адже там чітко й жорстко дбають про своє! І поява серйозних конкурентів з невідомої — «прокладочної» між Європою і Азією — території особливої радості не викликає. Певна цікавість є — екзотика! Але не більше. Це чітко проявляється в масовій музичній культурі. Меншою мірою стосується дотичних «живих» музичних островів та архіпелагів: музики класичної і музики в стилі worldmusik — тієї, де виразно вчуваються елементи фольку чи року (в різних іпостасях).

Саме тут українські музики найбільш широко представлені на міжнародних фестивалях різного рівня і навіть користуються певним успіхом. Не слід забувати також і про доволі численні українські діаспори та вітчизняних трудових мігрантів. Хоча тяжіння до сучасної української музики серед цих категорій слухачів — річ доволі спірна, бо зі справжнім рівнем нашої музики вони не знайомі!

Ще один вагомий і очевидний аргумент на користь національного відбору на Євробачення та участі України в європейському фіналі — відсутність фахового, резонансного, грошовитого та якісного, власне українського телевізійного фестивалю чи конкурсу. Не кажучи вже про якісне телевізійне міжнародне дійство, в якому могли б узяти участь не тільки охочі до мільйона голосисті «випускники» найближчого караоке-бару — таксисти чи вокалісти тире боксери, домогосподарки, —  а й професійні вітчизняні виконавці.

Чого там: в Україні досі немає справжньої професійної музичної премії! Примітка для знервованих і заклопотаних: тут головне слово — «справжньої».

Національний відбір пісні та учасника на чергове Євробачення і міг би стати отим стрижнем вітчизняного професійного шоу-бізу, навколо якого можна було би побудувати стратегію розвитку галузі. Адже «нішу» забав під загальною назвою «Ало, ми шукаємо таланти!» зайняли комерційні телеконкуренти Першого національного.

Заради справедливості нагадаю, що відкрив ті «шлюзи» для вітчизняних телеталантів той-таки УТ-1 проектом відбору на Євробачення під кодовою назвою «Ти — зірка». Того разу перемогла Тіна Кароль. Статус Першого каналу потребує серйозної роботи з професійним пісенним матеріалом. Адже «головний приз», за великим рахунком, — показ обличчя України на європейському рівні. І розуміти це мають передусім телечиновники. Адже вагома роль Національної телекомпанії у формуванні знакових процесів у гуманітарній сфері якраз і є одним з вагомих чинників її діяльності. На відміну від комерційного телевізійного мовлення, головним завданням власників якого є правильно наміряні рейтинги й гроші за будь-яку ціну.

Якісна телевізійна підтримка з боку державного Першого національного могла би допомогти ефектно й ефективно розкручуватися потужній загальнонаціональній машині шоу-бізу: учасники, менеджери, автори, саундпродюсинг, кліпмейкерство, декорації, костюми тощо. І все це на вже усталеному технічному та технологічному тлі — в Україні реально є і ефектно працює практично будь-яке сучасне обладнання (світло, звук, піротехніка тощо)! Не слід забувати і про те, що українська держава (в особі НТКУ) — такий самий активний учасник господарської діяльності на телевізійному ринку, як і інші. І НТКУ готова й фактично повинна ефективно використовувати своє виграшне становище в царині створення видовищного професійного музичного телепродукту європейської якості!

Чому не зроблено зрозумілих кроків до реалізації проекту «Євробачення» в Україні на належному рівні?

Маємо кілька вагомих складових проблеми. Перша: відсутність у так званої «еліти» України бажання слухати й поважати своє і дбати не про сусідське.

Друга: багато років національний відбір проходить за різними правилами, а то й цинічно — без будь-яких правил. А потрібні чіткі правила, однакові для всіх, зрозумілі й оприлюднені умови участі в національному відборі, коректні й незмінні терміни проведення дійства, фахове журі. Це дасть змогу — насамперед НТКУ, українським професіоналам шоу-бізу та артистам — вибудувати довгострокові плани, попрацювати зі спонсорами і фахівцями.

Далі: багато років національним відбором на Євробачення керують або непрофесійні, або одіозні персонажі. Останні два роки (2010 та 2011) — яскравий приклад… Знаковий, міжнародного масштабу проект, власником якого є найпотужніша державна телекомпанія, зазнає регулярних творчих та фінансових невдач. Приміром, менеджмент музичного мовлення НТКУ з лютого 2010 року так і не залучив на національний відбір-2011 потужних спонсорів, так і не отримав зрозумілої бізнесової складової.

Як результат -- млявий, сіренький, галасливий і дрібненький телевізійний результат.

Цього року знову маємо показ «євровізійних» подій на територію України іноземним телеканалом — міжнародна версія Першого каналу Росії жваво й динамічно заробила свої гроші на розміщенні української реклами в цьому продукті. Нагадаю — Перший національний має ексклюзивні права на показ Євробачення в Україні.

Але керівництво НТКУ впадає в неадекватний відчай і подумує: а може, зберімося тихенько і вирішимо швиденько «між своїми — між основними учасниками ринку»? А може варто упевнено роз’яснити роль НТКУ в роботі над проектом під назвою «Євробачення»? Показати професіоналам чітку і на багато років наперед зрозумілу перспективу? Розумію: за нинішнього гуманітарного керівництва в Україні крок для пана Бенкендорфа, генерального директора НТКУ, фактично самовбивчий, але чесний і професійний. Годі й сподіватися?

І ще одне. Також практично фантастичне. ХХІ століття продемонструвало на конкурсах Євробачення очевидне — є музика жива й цікава, а є «формат» (читай — фанера). Ця тенденція дедалі рішучіше утверджується на сцені явно «попсового» конкурсу. Від перемоги фантастичних фінських хард-рокерів з гурту Lordi до інтелектуального й цікавого виступу представника Італії цього року.

А ще була музика від представників Молдови, Болгарії, Сербії, Данії, Норвегії... Можливо, є сенс Національній телекомпанії України запропонувати колегам з Європейської мовленнєвої спілки (EBU) провести всеєвропейський музичний телевізійний конкурс під умовною назвою Rock-n-vision? Очевидний вихід на велетенську аудиторію у своїх країнах і в Європі іншого рівня інтелекту, настрою, рекламних можливостей. Досвід проведення подібних телевізійних заходів Україна має — фінали «великого» та «дитячого» Євробачення. Іміджеве й фінансове значення такої події зрозуміле (преса, туристи, PR). Справа – за фахівцями.  

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво