«ВО ІЗ ДОС ГЕСЕЛЕ? ВО ІЗ ДИ ШТИБ?» («ГДЕ ЭТА УЛИЦА? ГДЕ ЭТОТ ДОМ?»)

Поділитися
Бувають зустрічі, що різко змінюють плин життя. З поїздки до Яруги у вересні 1999 року почалося для мене відкриття села-праведника...

Бувають зустрічі, що різко змінюють плин життя. З поїздки до Яруги у вересні 1999 року почалося для мене відкриття села-праведника. Подвиг села, де євреїв у роки Катастрофи рятували всім миром, ліг потім в основу однієї з новел у документально-художній стрічці «Млин» про праведників і врятованих.

…Будинок лісника на околиці села, що прилягає до лісу. Згадуємо повоєнну Яругу. І тут сталося непередбачене. Хазяйка дому, Надія Павлівна Рашевська, підперши голову рукою, заспівала приємним грудним голосом: «Іх зиц ун шпіл аф майн гітаре» — «Я сиджу, граю на своїй гітарі»... «Ой вартн вел іх аф дир цвей-драй йор» — «Ой, чекатиму тебе два-три роки»...

Літня українка співала невідому мені єврейську народну пісню про бідну дівчину — вічну наречену та її коханого — містечкового кравчика. Співала так задушевно, з таким почуттям, що дух захоплювало.

Я спробував заговорити зі співачкою мовою пісні. На жаль, безуспішно: «Розмовляти вчили, та не навчилась. А пісні... В душу запали».

З того домашнього концерту Надії Павлівни для мене почався відлік фільму. Розумів, як важко в наш час знайти спонсора. І сталося диво: не ми знайшли спонсора, а спонсор — Гамбурзький інститут сприяння проектам науки і культури — знайшов нас. Селянка, яка співає єврейських народних пісень, відіграла в цьому якщо не вирішальну, то важливу роль. Її проникливий, душевний голос звучить у «Млині».

Надія Павлівна на наше прохання двічі приїжджала до Києва на прем’єру «Млина»: у Будинок кіно та в Ізраїльський культурний центр при Посольстві Ізраїлю. І скрізь імпровізований концерт єврейської народної пісні у виконанні нашої співачки зустрічали із захватом.

З особливим артистизмом, захоплюючи і заводячи публіку, Надія Павлівна виконала колись вельми популярну — у 30-х роках її співала вся країна — пісню. Співала двома мовами: «Во із дос геселе? Во із ди штиб? Во із дос мейделе, вос іх об ліб?» — «Где эта улица? Где этот дом? Где эта девушка, что я влюблен?»

Відома російська народна пісня насправді — переклад з ідиш. Єврейський варіант ще на початку століття був записаний фольклористами. Ось такі пироги!

Можна вивчити слова, запам’ятати мелодію. Але відкіля воно, настільки глибоке проникнення в душу пісні іншого народу? Розказує Надія Павлівна:

— Запитуєте, звідки пісні? Після 10-го класу я пішла працювати на пошту. Начальник пошти був єврей. Єврейської абетки мене навчала сестра начальника Етя. Вона так душевно співала єврейські пісні, що я і собі спробувала. Коли щось не виходило, Етя поправляла. Співали ми з нею і дуетом.

Я училася з євреями, працювала, спілкувалася, дружила з ними, і мені дуже хотілося, щоб їм сподобалося, як я співаю. З єврейськими народними піснями виступала в будинку культури, навіть у Вінниці. Й усюди приймали дуже добре, аплодували, просили ще.

А потім війна. Перші дні окупації. Сиджу в нашої сусідки. Дивлюся: йдуть два румуни, ведуть заступника начальника пошти Шмукера. Він побачив мене, махає мені рукою: «Прощавай, Надю». Більше ми його не бачили. Того ж дня румуни вбили єврейку з дитиною на руках.

Після розстрілу на Івонівському полі всі євреї з Яруги чекали смерті. Село їх врятувало. Я ще не була заміжня, і в моїх батьків ховалися Фегель Шльома, дружина його Фрейда, дочка Рузя... Коли євреї стали виїжджати, вона залишалася найдовше. Остання єврейка в Ярузі. Часто до нас приходила. Коли прощалася — плакала. Запитую: «Чого ти, Рузю, їдеш?» А вона розповіла, що в її брата дочка, і все ще незаміжня. А в євреїв це гріх. Якщо ти народилася і живеш на цьому світі, повинна стати чиєюсь дружиною, народити дітей. От вона, Рузя, і їде влаштовувати щастя своєї племінниці.

Я вам кажу: як хата без хліба, так і село без євреїв. Тепер прийдеш у містечко... Нікого. Пусто. І гірко так робиться...

Дуже хочеться зняти окремий фільм про нашу співунку. Зняти в Ярузі, у домі лісника, у вирі повсякденних селянських справ. Є готовність і бажання нашої знімальної групи. Є назва, яку ми навряд чи змінюватимемо: «Во із дос геселе? Во із ди штиб?» Справа за спонсором...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі