Владимир Козловский, «Немного вечера на пляжном песке». Видавництво «Криниця»

Поділитися
Про «брак урбанізму» в українській літературі останніми роками говорити перестали. Молода література виявилася міцно пов’язаною з міськими вулицями, вітринами, клубами і тісними квартирками...

Про «брак урбанізму» в українській літературі останніми роками говорити перестали. Молода література виявилася міцно пов’язаною з міськими вулицями, вітринами, клубами і тісними квартирками. Котрі так органічно сплітаються з розповіддю, що перестають бути декораціями і стають живими учасниками подій. Іноді створюється враження, що письменник спеціально будує подію так, аби краще окреслити місце, яке зрештою і виявляється головним героєм. У книжці Володимира Козловсь­кого це місце — Київ. Утім, не звичний нам міфічний Київ древніх пагорбів, величних храмів і могутнього Дніпра, через який «рідкісний птах» і таке інше. Це Київ, відкритий прямому, трохи відстороненому поглядові сучасника — це дорожні пробки, тиснява в метро, сум’яття в приміщеннях і душах. Загалом, це міг бути будь-який мегаполіс, але необов’язково навіть шукати, гортаючи сторінки, топоніми, аби впізнати Київ. Чи то в інтонаціях річ, чи то у виразі облич.

Персонажі Козловського справляють враження етюдів, зафіксованих просто з натури — кілька швидких штрихів, зроблених в аудиторії серед лекції, у поїзді метро, на лаві у сквері — і перед читачем проходить галерея образів, які доповнюють одне одного в певному узагальненому портреті нашого сучасника. Молода людина, котра робить перші у своєму житті серйозні вчинки, перший серйозний вибір, стикається віч-на-віч зі своїм страхом. І виявляється здебільшого непрочуд неспроможною. Оскільки діє у світі, позбавленому чітких орієнтирів — моральних передусім. Позбавленому симпатій, глибших, аніж ті, що містяться у фразі «моя дівчина». Позбавленому авторитетів, вагоміших, аніж сердитий начальник — вершитель долі. Сама мета вчинків і мотивування у виборі видаються читачеві парадоксальними, якщо не просто абсурдними, через свою нерозмірність — неначе на картинках-шаржах або гротескних малюнках, де почуття перспективи зруйноване чи то навмисно, чи то під впливом хвороби.

При цьому, однак, розповідь позбавлена неприкритого моралізування — навіть просто «позитивного прикладу», улюбленого прийому соцреалізму. Новели Козловського — констатація порожнечі без нариву, її фантоми не мають демонічних рис, найжахливіші вчинки позбавлені малоапетитних подробиць. Нічого страшнішого за людину.

Сила автора виявляється саме в тому, що він не дає відповідей — тільки окреслює певні універсальні проблеми, з якими живе сучасна молода людина в сучасному місті. Він обережно пробує різні сюжети та жанри, але в головному залишається вірним своїй темі і своєму багатоликому героєві. Чия приреченість визначена першими ж рядками розповіді — байдуже, виявиться вона сатиричною, містичною чи сухо — до репортажності — реалістичною. Не буде надуманого психологізму, старанно нагнічуваного саспенсу — все буде максимально просто. Герой нашого часу — людина простих рішень. Та саме вони й виявляються найстрашнішими.

У молодого автора, попри вже завойований інтерес — і читача, і видавця, — попереду ще довгий шлях. Передусім це стосується роботи над стилем і мовою. Мінімалістична, схильна до умовності, манера письма потребує дуже точного добору слова, чого Володимиру Козловському ще слід навчитися.

Також автору належить подорослішати разом зі своїм героєм і сюжетом. А це таїть у собі певну небезпеку. Молодість героя й автора — одне з достоїнств тексту, якому через це дозволено бути і серйозним, і наївним, і хвилюючим водночас. Проте деякі приклади укрсучліту переконують нас також у тому, що ці «молоді» затято не бажають дорослішати і не дозволяють дорослішати своїм героям, перетворюючи їх на довічних паяців, які до сивин грають один і той самий спектакль. Чи зможе Козловський, котрий зумів «намацати» і свого героя, і власний творчий метод, уникнути цієї загрози? Як він, його герої і сюжети будуть дорослішати? Знайдуть у собі сили змінитися? Чи зуміє автор знайти інші кути зору, інші метафори, інші ходи? Чи виявиться достатньо сміливим, аби пройти іншими сюжетними і жанровими дорогами і показати свого героя в зрілості?

На це запитання дадуть відповідь нові книжки. А у читача є всі підстави для нетерпіння.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі