Викрадення Європи, або Ігри з биком

Новий виставковий проект талановитої художниці, відомого філософа і мистецтвознавця Ольги Петрової вкотре засвідчує актуальність міфологеми стосунків між чоловіком і жінкою, артистично потрактованої авторкою живописної серії.

Із часів античності улюбленим сюжетом у мистецтві був міф про любовну пригоду Зевса і Європи, вродливої доньки фінікійського царя.

Відчувши нестримну жагу до царівни, наймогутніший із грецьких богів виявив неабияку винахідливість і, щоб не злякати обраницю, обернувся на красивого й лагідного бика. Коли ж Європа, пустуючи, всілася на його спину - стрімко пірнув із нею в море. Даремно кликали на допомогу служниці, марно благала і плакала бранка. Зевс зі своєю здобиччю незворушно розтинав хвилі, поки не вийшов на берег рідного Криту, де й звабив жадану дівчину.

Наслідком описаних вище забав Зевса із надто довірливою коханкою стала не лише поява трьох синів (до речі, один із них, Мінос, мав за дружину Пасіфаю, яка народила лютого Мінотавра, монстра з головою бика і тілом чоловіка), а й присвоєння імені Європи цілому континентові.

Що ж до критського бика, який, за висловом відомого британського дослідника античності Д. Пендл​бе​рі, був "природним символом сили та могутності" і в давніх цивілізаціях ототожнювався з чоловічою сексуальною агресією, диким, неприборканим началом, - то його культ поступово поширився і на територію країн Піренейського півострова, зокрема Іспанії.

Згадана вище любовна історія століттями віддзеркалювалася у творах мистецтва - грецькій пластиці й вазописі, римських мозаїках, помпейських фресках, середньовічній книжковій мініатюрі, полотнах доби Відродження і Нового часу.

…Історія про бика та викрадену ним дівчину є для Ольги водночас і джерелом натхнення, і відправною точкою в захопливій грі її багатої уяви, помноженій на чималий культурний досвід та мистецькі уподобання. Власне кажучи, сам сюжет став для художниці тією провідною "ниткою Аріадни", яка дала їй можливість помандрувати лабіринтами спогадів та підсвідомості у прагненні осягнути вічну тему і створити нову, власну версію стародавнього міфу.

Серія живописних робіт, презентована у залах Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, як привертає увагу з художнього погляду, - глядач укотре може поцінувати легку світлоносну манеру письма й музику ритмів у творах Петрової, так і приваблює оригінальним тлумаченням образів головних персонажів, яким автор іноді пропонує несподівані ролі.

Нюансовану палітру взаємин бика-Зевса і жінки-Європи Ольга трансформує у виразні живописні притчі про силу і слабкість, любов і ненависть, вічне протистояння та неможливість існувати одне без одного. Уникаючи відвертої літературної оповідності, вона майстерно користується властивим їй художнім інструментарієм: творить образи довершеною лінією і виразним силуетом, насичує лаконічні композиції вишуканими поєднаннями колірних мас. І якщо бик, зберігаючи класичні ознаки, приписувані йому стародавнім міфом, залишається символом непохитної первісної моці, то дівчина позбувається усталених рис покірної жертви й домінує у стосунках із чоловіком-биком. Вона може бути замріяною або відстороненою, як у роботі "Європа", але здебільшого постає непогамовною і звабливою тріумфаторкою, впевненою у своїх жіночих чарах, - "Викрадення Європи", "Кармен", "Золотий дощ", "Торро". У кориді любовних пристрастей художниця нерідко відводить їй роль матадора, а бик виступає достойним, небезпечним, але й найбільш жаданим для неї супротивником.

У цьому образному сегменті циклу художниця запрошує глядача на арену вже іншого класичного сюжету - тавромахії, ритуальних ігор із биками, які увійшли в історію мистецтва завдяки фрескам Кноського палацу, офортам Гойї та роботам геніального Пікассо, творчістю якого Ольга надихається впродовж усього життя. Не випадково до картин нової серії вона долучила написане кількома роками раніше полотно "Пікассо на пляжі. Антіби". Композиція цієї роботи - виразна і зворушлива присвята співзвучному художниці творчому кредо іспанського митця, великого поціновувача кориди, який, безперечно, ототожнював себе з тотемом батьківщини і лише в моменти усамітнення знімав з обличчя дражливу для обивателя личину.

В Іспанії двобій людини з биком - яскраве і незабутнє видовище, яке символізує перемогу над брутальною силою та сліпою люттю дикої тварини. У роботі "Супротивники" постаті головних персонажів зображені за мить до початку вирішальної битви. Урочистий драматизм моменту передають насичені відтінки червоного, жовтого, зеленого кольорів. Небезпечна тварина і напружений, немов струна, чоловік завмерли в передчутті початку смертельної вистави, яку вони гратимуть на арені перед сотнями глядачів. У цьому дуеті народний улюбленець - матадор -має не лише показати відвагу і спритність, а й задовольнити публіку своєю майстерністю не ката, а художника.

Бик, який виривається з-за огорожі арени, - вкрай небезпечний у своїй сліпій руйнівній люті. Безперечно, в умовах військового конфлікту, в який Україна втягнута третій рік поспіль, образ войовничого чудовиська, що вимагає все нових людських жертв, не міг не відбитися у дзеркалі створених художницею образів. І, хоча на виставці немає прямих сюжетних аналогій із воєнною тематикою, в картині "Мінотавр" глядач може відчути присутність незримої загрози, яку несе людина-бик цивілізованому людству. У цьому контексті Ольга протиставляє бику-вбивці образ омріяної жінки-Європи, яка прагне миру і життя на планеті.

Помітно, що презентована Ольгою серія полотен є результатом великої і щирої любові до країн та культур Середземномор'я, яка народилася під час мандрівок містами й містечками Іспанії, Франції, Греції, Італії. Написані у теплій колірній гамі, фактично a la prima, вони увібрали у себе блакитні й зеленкуваті відблиски моря і неба, ніжні кольори південних плодів та квітів, радість і безтурботність європейського Едему - "Севілья. Палац", "Екс-ан-Прованс. Дахи", "Тосса де Мар", "Бесалу. Каталонія". У раю часом і небезпечний бик перестає бути грізним, натомість постає екзотичною прикрасою, як у роботі "На скелях Андалусії". Зображаючи плаский чорний силует бійцівського бика на випеченому безжальним сонцем пагорбі, Ольга зводить образ небезпечного звіра до ролі ефектного рекламного щита хересного бренді Veterano. А в роботі "Паризький півник" вона з великою часткою добросердого гумору поєднує традиційні символи двох найбільших країн Європейського Союзу.

Насамкінець хочеться відзначити ще одну, не менш важливу перевагу експонованої в залах Музею Ханенків виставки. Уже традиційно для Ольги Петрової, нові роботи свідомо замислюються нею оригінальними "відкритими системами", покликаними активно взаємодіяти з глядачами. Ці полотна несуть нам послання й водночас апелюють до почуттів і свідомості, запрошують до роздумів, спонукають до живого осмислення запропонованої теми. Загальновідомо, що мистецтво - один із найефективніших засобів пізнання життя та світу. Цій високій меті слугує й виставковий проект Ольги Петрової - ще один неоціненний провідник у світ осягнення істин, які хвилюють людство.