ВІЧНО НОВА СТАРА МУЗИКА - Культура - dt.ua

ВІЧНО НОВА СТАРА МУЗИКА

3 листопада, 2000, 00:00 Роздрукувати Випуск №43, 3 листопада-10 листопада

Історія музики у свідомості більшості починається з імені Йоганна Себастьяна Баха та його епохи. ...

Історія музики у свідомості більшості починається з імені Йоганна Себастьяна Баха та його епохи. Потужний фундамент цієї ілюзії закладають, насамперед, традиції нашої освіти (і музичну літературу, і, чого гріха таїти, історію музики на всіх етапах — від школи до консерваторії — починають, в основному, з творчості великого лейпцизького кантора, ніби залишаючи за дужками все, що було до нього). Свою лепту в створення цього міфу вносить і концертна практика. Добахівська музика — настільки рідкісна гостя в програмах філармонічних концертів, що мимоволі створюється враження: до Йоганна Себастьяна коли й були композитори, то їхня творчість представляє лише історичну цінність, а тому цікава переважно кабінетним ученим і окремим вузьким фахівцям.

Ці міфи та ілюзії посилено культивувалися в радянські часи. В Україні колективів—виконавців добахівської музики не так вже й багато. Йдеться, зрозуміло, не про поодинокі й, за великим рахунком, випадкові звертання окремих виконавців до цього пласта європейської культури, — виконання, що часом грішать нерозумінням сутності музики, яку виконують, стилістичними невідповідностями й недоладностями. Маю на увазі систематичне виконання музики середньовіччя, Ренесансу й бароко, — з автентичною артикуляцією, специфічним звуком, у традиціях того часу — нехай трохи незвичних для сьогоднішнього слухача, але які точно передають дух і букву віддалених від нас епох. Ансамбль Костянтина Чечені, що спеціалізується на виконанні побутової музики, інструментальний ансамбль «Авлос», керований Г.Немировським, який звертається до мистецтва Ars antiqua та Ars nova, до творчості трубадурів і мінезингерів, — ось, мабуть, найпомітніші з них. У цей ряд — небагатьох, але обраних — чотири року тому влився ансамбль «Музичні асамблеї». П’ятеро молодих музикантів, зачарованих специфічною красою середньовічного пневматичного мелосу — легкого, безтілесного, вільного від жагучої афектації й водночас сповненого екзальтації, — об’єдналися в колектив, головною метою якого стало відродження музичної спадщини далеких епох. Незважаючи на молодість, ансамбль під керівництвом Дениса Поддячого вже має солідний міжнародний досвід — це й виступ на Четвертому фестивалі історичного співу в Пецке (Чехія), і спільна праця із видатним фахівцем з Нідерландів Дірком Йоганесом Хорінга, й участь у постановці барочної опери «Дафна» на міжнародному майстер- класі в Мікулові...

Програма останнього концерту «Музичних асамблей», який пройшов в костьолі Святого Олександра й був організований послом Чеської Республіки на честь 82-ї річниці утворення держави, включала твори західноєвропейських анонімів (французька алілуя ХІІІ століття, чеське «Primo tempore» другої половини чотирнадцятого), мадригали італійських, англійських і чеських композиторів епохи бароко, а також українську музику того часу — фрагменти чотириголосної Літургії й партесні мотети Миколи Ділецького, кант Димитрія Ростовського. Виконавча манера «Музичних асамблей» дуже незвична для слуху, вихованого на класико-романтичній музиці. Ніякої афектації. Нічого зовнішнього. Повне занурення в звучання — позбавлене пристрасті, тілесності й матеріальної приземленості. Іноді виникало враження такого безтілесного звуку, що закінчення фраз «розчинялися» у реверберуючих відзвуках, породжуваних акустикою собору. Тонко прокреслені лінії й чудовий баланс партій у «Літургії» Ділецького викликали, крім відчуття ідеального ансамблю, й запитання — щодо динамічного профілю, приміром. Так ефекти «відлуння», які дуже полюбляли автори бароко й які відтворили нове відчуття людиною простору — багатовимірного, повного ілюзій і відбитків — у виконанні ансамблю трохи втрачали, оскільки неможливо, маючи по одній людині в партії, створити ефекти протиставлення маси — солістам, великого — малому, близького — далекому.

Питання ці, утім, цілком піддаються розв’язанню й не затінюють враження, отриманого від концерту. При всій відмінності традицій, неподібності історичних доль, у музиці Західної та Східної Європи багато спільного: це знайшло відбиток у зробленій зі смаком програмі «Музичних асамблей». Це поштовх — пишатися як власною унікальністю, так і європейською належністю. Це, зрештою, можливість порівнювати й вписувати в європейський контекст. І просто — насолоджуватися Музикою.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво