Усім спати! Чому спальний район зрікається театру - Культура - dt.ua

Усім спати! Чому спальний район зрікається театру

17 листопада, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №44, 17 листопада-24 листопада

В середині грудня в столиці відбудутся чергові скандальні слухання щодо концептуально делікатної і державно важливої проблеми — «бути чи не бути» на Троєщині театру-новобудові...

В середині грудня в столиці відбудутся чергові скандальні слухання щодо концептуально делікатної і державно важливої проблеми — «бути чи не бути» на Троєщині театру-новобудові. На сторінках «ДТ» неодноразово йшлося про плани збудувати в цьому районі (біля кінотеатру «Флоренція») новий театр європейського зразка, керувати котрим від початку було запропоновано режисеру Дмитру Богомазову — одному з найяскравіших діячів сучасного українського театру, творцеві «Вільної сцени». Судячи з останніх інформ-зведень з троєщинської авансцени, такому театрові поки «не бути». Жителі (точніше, частина з них) — проти. Управління столичної культури, здається, «за», проте…

Режисер Богомазов зізнався «ДТ», що є на світі «повість» дещо сумніша, ніж у класика, якщо йдеться про добрі поривання «окультурити» наше населення.

— Кілька років тому управ-ління культури м. Києва запропонувало мені розпочати роботу над створенням театру на Троєщині, — розповідає Дмитро Богомазов. — Я досить довго відбивався. Працювати на масиві не було моєю мрією. Погодився лише через почуття обов’язку, хоч як би це було смішно. Адже неможливо, щоб у межах міста проживало майже 400 тис. населення, фактично позбавленого міського середовища! Однак це не його провина... Загалом я погодився, переконавши себе, що і справді можу підтримати місто в його спробі змінити ситуацію. І зовсім не очікував нинішнього розвитку подій. Як видно, на Троєщині встигло вирости покоління, якому нормальна міська інфраструктура (яка включає не лише комунікації і гастрономи, а й культуру) не потрібна у принципі.

Природно, не всі троєщинці — проти театру. На громадських слуханнях були й ті, хто казав: «Нам обов’язково потрібен театр! І ми розуміємо, що якщо його не побудують тут, то на Троєщині його не буде взагалі». Проте ці голоси потонули в лементі тих, хто був рішуче проти, тобто жителів найближчих до земельної ділянки будинків, так званих «чорнобильських»... Спробую докладніше пояснити ситуацію. Квартал, де розташований кінотеатр «Флоренція», від самого початку планувалося зробити кварталом «громадських будівель». І тільки тепер влада, нарешті, дозріла для реалізації планів. На території, крім кінотеатру, розташовані АТС і лікарня. Театр був черговим соцоб’єктом, давно передбаченим у Плані розвитку столиці. Ні, ну фантастика просто! Коли влада робить щось погане, їй, звісно, слід протистояти. Але якщо навпаки — робиться гарна, правильна справа, її варто підтримати. А якщо противитися геть усьому, що влада робить, — це вже не демократія, а щось інше... Може, наші люди просто перестали вірити владі в принципі, вважаючи, що їх у будь-якому разі обдурять?..

Я пояснював жителям: коли в дитини є вибір — піти в гастроном чи в театр, вона може вибрати і «культурну програму». Однак якщо поруч є лише гастроном, вона, напевно, піде в гастроном, і наслідки такої «культурної програми» передбачені. На жаль, вони мене не чули. На місці, де мав бути театр, жителі посадили дерева. Зараз там гуляють мами з колясочками. Розумію їхній страх: звичне «середовище мешкання» збираються замінити чимось невідомим. Адже дорослі люди повинні розглядати ситуацію з різних боків. На громадських слуханнях пояснювали, що в нинішньому вигляді скверик проіснує недовго — дерева висаджено в пісок, і вже невдовзі вони не зможуть нормально розвиватися. При будівництві театру ніхто не знищуватиме парку. Навпаки, біля театру саме парк і планується. Мало того: жодного з дерев не вирубають — їх пересадять, причому за правильною технологією, із глиняним «замком». Але «активісти» ніби нічого й не чули.

А що буде, коли чада з колясок виростуть? Чи не замислювалися батьки, що їхні діти робитимуть вечорами в цьому самому, вмираючому, парку?..

— Якщо можна, докладніше про плановану будівлю.

— Відповідно до проекту існуючий парк, як я вже сказав, буде упорядковано, і лише частину дерев — пересаджено (але не вирубано). Будівля розташовуватиметься у глибині парку. На прохання району на території театру передбачено паркінг для машин — щоб не захаращувати околиць. У самому театрі передбачається два зали, велике фойє, яке я планую використовувати як галерею мистецтв. Плюс музичне кафе, де буде жива музика. Добре розумію, наскільки Троєщина потребує свого «культурного центру». Тому відразу розраховував на роботу театру протягом усього дня. Для дітей пропонувалося організувати театральну студію, для підлітків — експериментальний зал, де йшли б більш авангардні спектаклі. Старшим поколінням планувалося пропонувати класичні постановки у великому залі. Також у театрі передбачені ігрові кімнати для дітей. Прийшовши ввечері на спектакль, батьки зможуть лишати малят із нашими вихователями. Поки дорослі у глядачевій залі, їхні чада теж долучатимуться до «розумного, доброго вічного». Це європейська модель театру — культурного центру... Я спеціально їздив по театрах Європи, привозив креслення сучасних театрів. У майбутньому троєщинському театрі враховано напрацювання Парижа, Варшави, Відня та ін. І от...

— Гроші на театр уже виділені?

— Так. Містом.

— Є шанси, що колись такий театр буде збудовано? Адже навіть зведений будинок (як, напевно, побоюються жителі Троєщини) можуть відібрати, приміром, під казино чи якийсь бізнес-центр?

— Замовником будівництва є Головне управління культури. А воно апріорі не може будувати казино.

— Припустімо, будівництво розпочинається завтра. Скільки часу потрібно, щоб театр з’явився?

— Років два-три. У театрі заплановано потужне обладнання. Сцена має бути плунжерна. Будинок збиралися будувати за євростандартами, тож у ньому передбачені всі зручності для людей з обмеженими фізичними можливостями — ті ж пандуси, ліфти...

— Ви неодноразово говорили, що плануєте проводити в театрі на Троєщині (якщо збудують) міжнародні фестивалі.

— Планував. Вже проводжу «Платформу». Але не щороку, і виглядає це поки що скромно. Просто майданчика немає. Крім того, я беру участь ще в кількох міжнародних проектах. Черговий робитиму в Одесі з англійцями і шведами. У Києві поки що місця немає... Взагалі, у мене безліч друзів за кордоном. І всі вони з великим ентузіазмом сприйняли ідею майбутнього модерного театру-центру на київській Троєщині, обіцяли приїжджати туди з гастролями.

— Разом із «чорнобильцями» проти театру і Форум порятунку Києва?

— Ні, лише пан Черняховський. Утім, я точно не знаю, у яких він зараз відносинах із Форумом — та й не моя це турбота. Моя проблема в тому, що ці люди не слухають ніяких аргументів! До них прийшли інтелігентні, порядні люди, виступали Едуард Митницький, Володимир Горянський, Ірма Вітковська, Олексій Богданович, — адже їх неможливо обвинуватити в шахрайстві. А у відповідь — лемент та обвинувачення. Мовляв, не треба нам нічого, у нас у районі і так є кінотеатр і... боулінг!..

Ага, ще «колективного» листа якогось бачив — мовляв, жителі проти дитячого театру. Про який дитячий театр ідеться, хто це сказав?.. Або вони — діти, або, вибачте, вони діють у чиїхось інтересах. Третього логіка не передбачає! Інші жителі Троєщини на слуханнях не виявляли особливих ознак організації. І, до речі, якщо під театр не буде відведено заплановану земельну ділянку, на Троєщині театру не буде взагалі.

— Як, на вашу думку, можуть розвиватися події далі?

— Якщо чесно, не дуже вірю, що думка людей, котрі зовсім не бажають прислухатися ні до яких аргументів, може змінитися. Не знаю, узагалі... Повторюю: у мене таке відчуття, що в цій історії не обійшлося без втручання якоїсь третьої сторони, у своїх, звісно, інтересах. Тільки хто це або що це? Я особисто від нинішньої ситуації не в захваті. Проте самотужки боротися за «загальне щастя» не можу.

Звичайно, на театр я рукою не махну. Театр у мене є. Ми працюємо і будемо працювати. Крім того, є міжнародні проекти і проекти в інших містах України. А класти життя на боротьбу за культуру для Троєщини я точно не збираюся. Хай пробачать мені її жителі за відвертість.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво