Українському кіно радять орієнтуватися на Америку

Голлівудський фінансист українського походження Петро Борисів вважає, що українське кіно не матиме шансу на успіх, поки не почне орієнтуватися на світовий ринок. Найпростішим шляхом до цього він вважає переорієнтацію з російського ринку на американський.

«Америка на сьогоднішній день найрозвиненіша країна у сфері кіноіндустрії. Проте в Україні не вистачає політичної волі усвідомити потребу власного шляху в розвитку держави, і його складової — кіно і медіа, як власного голосу спілкування зі світом», — відзначає Петро Борисів.

Небажання українських інвесторів співпрацювати із світовою кіноіндустрією він пояснює відсутністю стратегічного розуміння розвитку українського кінематографа: «Вони зациклені на внутрішньому та російському ринку. Та це ринок, який не пов’язаний зі світом. Це шлях у нікуди. А в Україні могла б народитися сучасна кіноіндустрія. От у Росії вона не може ніколи народитися, а в Україні — може. У вас є моря, гори, степи… Що ще треба?»

Фінансист переконаний, що впливові люди України сьогодні більше зацікавлені в приватизації кіномайна, ніж у виробництві кіно. Тому знімається переважно «російське кіно», що не приносить українському кінематографу успіху на міжнародній арені.

Так, після кількох років переговорів американської та української сторін Україна відмовилася від участі в проекті «Кобзарі», де Борисів є виконавчим продюсером. Роботу над картиною Голлівуд продовжить без українських інвестицій спільно з українським режисером Олесем Саніним.

У проекті планував безкоштовно зніматися відомий американський актор українського походження Джек Палланс. Організацію світового прокату, як і частину фінансування, брала на себе американська сторона. За українською стороною залишалися 14 мільйонів: 4 мільйони планувала вкласти держава і 10 мільйонів — Сергій Тарута, голова ради директорів «Індустріального союзу Донбасу».

«Можливо, тут відіграв роль якийсь політичний аспект. Адже бізнес можливого інвестора пов’язаний з Росією. Але, знаєте, створювати кіно про Голодомор і нічого не говорити про Росію, це все одно, що показувати Голокост, не згадавши про Німеччину», — коментує відмову українців Борисів.

Він відзначає, що за його враженням, українська еліта робить усе можливе, аби проекту взагалі не було. «Ми завжди відкриті для спілкування, — каже Петро Борисів. — Проте життя таке коротке, що чекати біля моря погоди, здається, немає рації. Джек Палланс за цей час пішов із життя… Та механізм запущено. З Україною або без неї ми рано чи пізно розповімо світу цю історію. Але в рамках суто американського проекту».

Докладніше читайте в інтерв’ю Інни Ведерникової з Петром Борисівим в свіжому номері «ДТ».