За словами Карабиця, його робота у Веймарі почалася "по волі випадку", оскільки його запросили замінити диригента на одному концерті, але музиканти оркестру відгукнулися на першу ж репетицію, а йому вдалося встановити з ними контакт.
"Коли я приїхав у Веймар, від музикантів теплота така йшла. Ще й Прокоф'єв був у програмі, П'ята симфонія, для Німеччини це незвично. А вони так жваво зреагували, тепло, були готові змінюватися, зробити щось по-іншому. Я навіть здивувався. Вони показали бажання знайти спільну мову. Готовність йти назустріч. Без усього цього "Ось ці диригенти, тепер ще й новий прийшов". Через день після того концерту мене запитали, чи цікаво мені їм диригувати. У них якраз закінчувався контракт попереднього диригента. Я подумав і зрозумів, що Веймар дуже музичне місто, воно просто не може залишити байдужим", зазначив диригент.
Читайте повністю інтерв'ю Ганни Ставиченко з Кирилом Карабицем у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".