Українські прем’єри ЕМІ - Культура - dt.ua

Українські прем’єри ЕМІ

5 листопада, 2004, 00:00 Роздрукувати Випуск №45, 5 листопада-12 листопада

Не секрет, що багато вітчизняних виконавців досі не мали можливості випускати свої записи на компакт-дисках провідних західних фірм звукозапису...

Не секрет, що багато вітчизняних виконавців досі не мали можливості випускати свої записи на компакт-дисках провідних західних фірм звукозапису. Майже не мали такої можливості й українські композитори (за поодинокими винятками). У вересні нарешті відбулася подія, здатна зрушити цю проблему з мертвої точки. Ліцензіат усесвітньо відомої фірми EMI, яка має двохсотлітню історію і бездоганне реноме на ринку, зробив перший крок на шляху ознайомлення зовнішнього світу з досягненнями українського виконавського мистецтва. У каталозі фірми EMI значаться найвидатніші імена як виконавців класики (від Карузо до Домінго), так і рок- та поп-музикантів. Недавно серед них з’явилося й ім’я нашої Руслани. Але наразі мова про інше. Фірма Comp music EMI licensee випустила диск дуету українських музикантів, солістів Національної філармонії України, заслужених артистів України Германа Сафонова (скрипка) і Олени Строган (фортепіано). Цей диск уже надійшов у магазини і продається за ціною, прийнятною для українського покупця. Така подія, мабуть, ще ввійде в історію й ознаменує собою нову еру — еру мирної європейської експансії українських академічних виконавців.

Показовий і добір творів, представлених на диску. До нього увійшли твори сонатного жанру, що належать перу Максима Березовського, Франца Шуберта і Юрія Іщенка. Комусь така «компанія» видасться досить випадковою, довільно підібраною. Але учасники й гості презентації диска, що відбулася у столичному Будинку вчених, мали можливість переконатися у виваженості й концептуальності цієї програми. Таке сусідство авторів дозволяє українській музиці прозвучати в контексті світової музичної класики, що також дуже пізнавально для потенційного закордонного слухача. Герман Сафонов, демонструючи зразки кожного треку свого нового диска, докладно розповів про те, як народився його задум і чим зумовлений вибір репертуару. Дуже жаль, що майбутні слухачі цього запису не могли почути натхненної і трепетної розповіді Сафонова. Резюмувати її можна було б приблизно так: практично в кожному з творів, які увійшли до альбому, простежується шлях від болісного усвідомлення неможливості земної любові до певного гармонійного духовного умиротворення. Втім, деякі ідеї, викладені скрипалем, містяться в докладному пояснювальному слові Валентини Кузик, надрукованому на вкладці до диска. Оформлення обкладинки взяв на себе відомий художник і кінорежисер Сергій Маслобойщиков.

Є всі підстави вважати диск диском прем’єр. Адже в даному разі фірма Comp music EMI licensee, яка працює на ринку України понад 11 років, уперше в історії звернулася до академічного жанру в Україні. Дебютантами можна вважати і самих виконавців — це перший їхній диск, випущений у нашій країні. Крім того, усі твори, що ввійшли в альбом (у тому числі й Сонатина №3 Шуберта), уперше представлені в українській дискографії. Нарешті Соната Березовського — перший твір професійної східнослов’янської музики і вперше виходить на компакт-диску. Цей твір, створений 1772 року, виявив український композитор і піаніст Михайло Степаненко понад двадцять років тому в Парижі. Примітно й те, що з виходом диска слухач зможе ознайомитися з одним із кращих зразків української камерної музики ХХ століття — Сонатою №5 Юрія Іщенка для скрипки і фортепіано, створеною 1998 року. Співпраця дуету Сафонов—Строган із цим композитором триває. Через кілька днів після презентації диска в Колонному залі Національної філармонії України відбувся концерт, що включав світову прем’єру — Сонату №7 для скрипки і фортепіано Юрія Іщенка, присвячену автором цим музикантам і зіграну на скрипці нової конструкції майстра Флоріана Юр’єва.

За плечима музикантів, які записали диск, гідний артистичний шлях і виступи на багатьох концертних майданчиках Європи — у Польщі, Хорватії, Болгарії, Німеччині, Італії, Франції, Швейцарії. Можливо, значну роль у їхній музикантській долі відіграло й те, що вони є подружньою парою. Олена — випускниця класу відомого концертуючого піаніста В.Вінницького (нині живе у США), а Герман — вихованець класу професора Горохова. 1996 року вони навчалися в Академії Менухіна у Швейцарії. Саме дует Сафонов—Строган уперше в Україні виконав багато камерних творів Айвза, Кршенека, Квандала і численних українських композиторів. Недавно цей дует, що заслужено називається «дуетом солістів», відзначив своє десятиріччя. Євген Станкович так сказав про їхню гру: «Дует Г.Сафонова й О.Строган — високопрофесійний ансамбль музикантів, яких вирізняє глибока культура, чудове відчуття стилю та форми, тонкий смак, здатність відтворювати широкий образно-емоційний спектр — від найтоншої лірики до стихії відкритих емоцій». Герман Сафонов також концертує як соліст із провідними симфонічними оркестрами України.

Оскільки до програми диска увійшов твір нашого сучасника, хотілося б приділити йому деяку увагу. П’ята соната Іщенка — це чотиричастинний цикл. У першій частині автор використав елементи додекафонної техніки. Причому фортепіано і скрипка звучать у цій частині по черзі, жодного разу не «перетинаючись». Мелодичний матеріал скрипкової партії в першій частині сонати, яка виконує функції експозиції всього циклу, за визнанням виконавців, чимось нагадує григоріанський хорал. Сам же композитор схильний мислити цю свою інтонаційну знахідку як вільне спадкування знаменного розспіву. Він чергується з різнохарактерними, нервовими, іноді дещо екстатичними репліками рояля. Таким чином, уже в першій частині задано певне протистояння — духовного і земного начал. Протистояння, якому судилося зазнати цікавого розвитку у наступних частинах. У другій частині фортепіано вступає в «активну фазу», вже не пред’являючи себе як даність, а активно беручи участь у діалозі. Цього разу воно пропонує свою «відповідь» скрипці — це стихійна віртуозність, стрибки і ритмічна нерівність. Майже всі його співзвуччя дисонантні. Перед закінченням цієї частини відбувається маленьке диво. Після раптової паузи скрипка на pianissimo видає шість звуків — танучих, нерозрізнювано-хитких флажолетів (нагадування про них виникне і в останніх тактах частини). Тут і відбувається значеннєвий перелом циклу. Намічене воцаріння духовного начала особливо яскраво проявляється в наступній арії. Її фактура і мелодичний матеріал примушують згадати про духовні барокові арії. А допитливе вухо навіть почує тут інтонаційний фрагмент-алюзію зі скрипкового концерту Баха, зворушливо вплетений у партію скрипки. Фінальне Sostenuto знаменує собою остаточне віднаходження душевної гармонії — як внутрішньої гармонії кожної з партій, так і гармонічного діалогу між скрипкою та фортепіано, який цього разу відбувається вже в єдиному емоційному ключі. Форма четвертої частини — це варіації, кожна з яких завершується інтонаційним фрагментом церковного піснеспіву «Господу помолимось», що проходить у партії рояля. На якомусь етапі варіювання скрипка видає заворожливі ланцюжки «янгольських трелей» (вислів Сафонова, який народився на противагу назві знаменитої скрипкової сонати Тартіні «Диявольські трелі»). Не можна не зауважити, що музика сонати справляє надзвичайно сильний емоційний вплив на слухача. Єдність її концепції і переконливо показаний послідовний шлях, пройдений кожним із солістів, дозволяє розцінювати П’яту сонату Іщенка як натхненний і вишуканий зразок камерної музичної літератури.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво